Ухвала

від 28.11.2022 по справі 521/8303/22

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/8303/22

Номер провадження:1-кп/521/1273/22

У Х В А Л А

ВСТУПНА ЧАСТИНА

28 листопада 2022 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 травня 2022 року за номером 12022163470000386 у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, -

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Встановлені судом обставини та суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається:

До Малиновського районного суду міста Одеси надійшов для розгляду обвинувальний акт з усолодою про визнання винуватості укладену між прокурором Малиновської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_6 та обвинуваченим (на час укладення угоди підозрюваним) ОСОБА_5 , за участю захисника адвоката ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 травня 2022 року за номером 12022163470000386 у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.

Вирішується письмове клопотання сторони обвинувачення про обрання ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Позиції сторін кримінального провадження:

Прокурор під час підготовчого судового засідання клопотання підтримав та просив обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що останній переховувався від суду, та місце його перебування було невідоме.

Адвокат заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що його підзахисному було невідомо про місце та час судового засідання.

Обвинувачений з думкою адвоката погодився та повідомив, що від суду він не переховувався. У зв`язку з тим, що він посварився з мамою, за місцем проживання він не жив. Оскільки йому стало відомо про те, що його шукають, він самостійно з`явився до відділу поліції де і був затриманий. Крім того, як повідомив обвинувачений, після того, як він змінив місце свого проживання, він звернувся до відділу поліції, де письмово повідомив слідчого про нове місце свого мешкання.

ОСОБА_5 , пояснив, що на даний період він з мамою примирився і зі своєю цивільною дружиною мешкає по АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких суд виходив при постановлені ухвали, положення закону яким керувався суд:

Вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників процесу, пояснення обвинуваченого, суддя приходить до таких висновків.

Згідно із ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

В ході розгляду клопотання, суддею встановлено, що 29 травня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за номером 12022163470000386 за фактом вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 31 травня 2022 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком на 60 днів, із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби, з покладанням обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме: не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 22:00 до 07:00, окрім необхідності переміщення до укриття під час сигналу тривоги в період воєнного стану в Україні або отримання невідкладної медичної допомоги; прибувати на першу вимогу до органів слідства, прокуратури та суду, у визначений час; повідомляти про зміну місця свого проживання та засоби зв`язку.

15 червня 2022 року до Малиновського районного суду міста Одеси надійшов для розгляду обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості укладену між прокурором Малиновської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_6 та обвинуваченим (на час укладення угоди підозрюваним) ОСОБА_5 , за участю захисника адвоката ОСОБА_4 ,у кримінальному провадженні, внесеному Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 травня 2022 року за номером 12022163470000386 у відношенні ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.

Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

Таким чином, рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Так, у справі «Маккей проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

Відповідно до вимог статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це необхідно робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішуватись абстрактно. Воно має вирішуватися у кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи (справа «Лабіта проти Італії», справа «Харченко проти України»).

За змістом положень КПК України основним призначенням судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, забезпечення законності і обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудових стадіях кримінального провадження.

Ухвалюючи рішення за результатами розгляду клопотання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, суддя зобов`язаний враховувати підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 КПК України, і навести їх у мотивувальній частині ухвали.

Статтею 183 КПК України визначено, що тримання особи під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Під час розгляду клопотання, встановлення особи обвинуваченого та загальних обставин кримінального провадження, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 не є особою, яка потребує в теперішній час застосуванню найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Сторона обвинувачення в клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вказує на наявність ризику переховування від суду.

Разом з тим, ризик переховування від суду, то наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»). Розглядаючи клопотання слідчим суддею не встановлено підстав які б свідчили, що ОСОБА_5 у подальшому вчинятиме дії направленні на переховування від суду.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Судом встановлено, що 11 червня 2022 року ОСОБА_5 з письмовою заявою звернувся до слідчого СВ відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області в якій вказує, що у зв`язку із сімейними обставинами він змінив місце проживання, та наразі проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з тим, при направленні обвинувального акту до суду, вказана інформація суду була не відома. Крім того, ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що як тільки йому стало відомо що його викликають до суду, він одразу самостійно з`явився до відділення поліції, де і був затриманий. Вказані обставини підтвердила і сторона обвинувачення.

Оцінюючи доводи прокурора про необхідність обрання відносно обвинуваченого міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв`язку з ризиком переховування від суду, вважаю, що стороною обвинувачення жодним доказом не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризику, передбаченого ст.177 КПК України, та аналізуючи викладене, суд вважає, за можливе проявити довіру до обвинуваченого.

Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно п.3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року №4 запобіжні заходи застосовуються за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають з норм КПК України, і його належної поведінки. В п.13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа не має постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема такі приписи: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якшого запобіжного заходу» (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010р. у справі «Хайредінов проти України»).

На думку суду прокурор не навів мотивів щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеного у клопотанні.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід ніж той, який зазначений у клопотанні.

Відповідно до ст.181 КПК України в якості запобіжного заходу може бути застосований домашній арешт, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам вчинити певні дії, що можуть будь яким чином перешкодити кримінальному провадженню, тобто існування певних ризиків для виконання завдань кримінального провадження.

На думку суду існують певні ризики передбачені ст. 177 КПК України, однак вказані ризики не дають слідчому судді достатніх підстав для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, тому виходячи зпринципів гуманності,верховенства праваі повагидо людськоїгідності, приходжу до обґрунтованого висновку про необхідність обрати ОСОБА_5 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт з забороною обвинуваченому залишати житло у певний період доби, а також з покладенням на ОСОБА_5 певних процесуальних обов`язків, які на думку суду будуть достатні для належної поведінки останнього.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Суд вважає, що даний запобіжний захід є найбільш прийнятним, враховуючи обставини, встановлені у судовому засіданні та забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 в разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, соціальні зв`язки в місці постійного проживання ОСОБА_5 (має постійне місце мешкання, знаходиться у фактичних шлюбних відносинах), що свідчить про наявність стримуючих чинників, які здатні зменшити вказаний стороною обвинувачення ризик, працює на будівництві без офіційного працевлаштування, раніше судимий: 29 квітня 2021 року Суворовським районним судом за ч. 1 ст. 309 КК України, доказів про наявність у обвинуваченого негативної репутації суду не надано.

Обставин які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не має.

Оцінивши в сукупності всі вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби буде співмірним та відповідає особі обвинуваченого та тяжкості висунутого йому обвинувачення і зможе забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись вимогами ст. ст.314,181, 193, 194, 196 КПК України, -

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Висновки суду:

В задоволенні клопотання прокурора Малиновської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 відмовити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з забороною обвинуваченому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у певний період доби, а саме з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин (крім необхідності переміщення до укриття під час сигналу тривоги в період воєнного стану в Україні або отримання невідкладної медичної допомоги).

Зобов`язати ОСОБА_5 невідкладно прибути до місця свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 .

Роз`яснити обвинуваченому його обов`язок, щодо заборони залишати вказане житло у період доби, а саме з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.

Покласти на ОСОБА_5 обов`язки строком на 60 (шістдесят) днів, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати за першою вимогою до суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (місто Одеса) без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

Відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники Національної поліції з метою контролю поведінки ОСОБА_5 , мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом покласти на співробітників відділу поліції № 3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській.

Копію ухвали направити до відділу поліції № 3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській.

Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження:

Строк дії ухвали судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту оголошення ухвали слідчого судді, тобто з 28 листопада 2022 року. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію 27 січня 2023 року.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1