Рішення

від 01.12.2022 по справі 151/191/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 грудня 2022 р. Справа № 151/191/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Вільчинського О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Панасюк В.В.,

представника позивача: Поворознюка Ф.К.,

представника третьої особи 2: Бойка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Бершадської міської ради; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Чечельницька селищна рада та ОСОБА_2

про: визнання незаконною і скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

03.06.2022 до Чечельницького районного суду Вінницької області надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Бершадської міської ради; треті особи: Чечельницька селищна рада та ОСОБА_2 про визнання незаконною і скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою.

Ухвалою Чечельницького районного суду Вінницької області від 07.06.2022 адміністративну справу №151/191/22 за позовом ОСОБА_1 до Бершадської міської ради; треті особи: Чечельницька селищна рада та ОСОБА_2 про визнання незаконною і скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою передано до Вінницького окружного адміністративного суду.

За змістом позовних вимог позивач просить суд: визнати незаконною і скасувати державну реєстрацію права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0525081300:05:000:0076, що розташована за межами с. Бондурівка Чечельницької ОТГ Гайсинського району Вінницької області на фізичну особу ОСОБА_2 , яку здійснила державний реєстратор Бершадської міської ради Андрейцова А.Р. 30.08.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.01.2021 разом з іншими односельчанами звернулася до Чечельницької селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 0525081300:05:000:0076, що розташована за межами с. Бондурівка Чечельницької ОТГ. Однак рішенням 5 сесії 8 скликання Чечельницької селищної ради в наданні такого дозволу було відмовлено з тих підстав, що бажана земельна ділянка перебуває в постійному користуванні іншої особи згідно з Державним актом на право постійного користування землею, виданим 27.06.2000. Таке рішення, як зазначено у позові, було оскаржено до суду. Під час розгляду Вінницьким окружним адміністративним судом адміністративної справи № 120/8339/21-а позивач дізналася, що державний реєстратор Бершадської міської ради Андрейцова А.Р. 30.08.2021 здійснила державну реєстрацію права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0525081300:05:000:0076 за ОСОБА_2 . На переконання позивача, така реєстрація здійснена протиправно, оскільки право постійного користування земельною ділянкою для фізичних осіб було передбачено Земельним кодексом України, що діяв до 2001 року, а ст. 92 Земельного кодексу України зразка 2002 року передбачає виключний перелік підприємств, установ та організацій, яким може бути передана земельна ділянка в постійне користування. Позивач наголошує, що вказаною статтею надання земельної ділянки фізичним особам не передбачено.

Ухвалою судді Вінницького окружного адміністративного суду від 30.06.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до Бершадської міської ради; треті особи: Чечельницька селищна рада та ОСОБА_2 про визнання незаконною і скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою залишено руху.

Ухвалою від 01.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, цією ж ухвалою залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Чечельницьку селищну раду та ОСОБА_2 , встановлено учасникам справи строк для подання пояснень по суті справи.

19.08.2022 від представника третьої особи 2 - Омельченка В.В. надійшли пояснення на позовну заяву, за змістом яких третя особа просить в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що земельна ділянка площею 50 га з кадастровим номером 0525081300:05:000:0076 на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області перебуває у користуванні ОСОБА_2 відповідно до Державного акта на право постійного користування Серії ВН від 27.06.2000, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №18, що виданий на підставі рішення 10 сесії 3 скликання Чечельницької районної ради Чечельницького району Вінницької області від 20.04.2000. Вказує, що на виконання Указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" та постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області передано у комунальну власність Чечельницькій селищній раді земельна ділянка площею 50 га з кадастровим номером 0525081300:05:000:0076 на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області. Право комунальної власності на земельну ділянку зареєстровано за Чечельницькою селищною радою 14.01.2021. Представник третьої особи також зазначає, що гр. ОСОБА_2 звернувся до Чечельницької селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо виправлення помилки (приведення у відповідність) у Державному земельному кадастрі стосовно цільового призначення земельної ділянки, оскільки після проведеної інвентаризації земель сільськогосподарського призначення ТОВ НВП "Укргеопроект", помилково було вказано цільове призначення земельної ділянки яка перебуває у нього в постійному користуванні - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а має бути згідно Державного акту на право постійного користування - для ведення фермерського господарства. Після чого на підставі розробленої та затвердженої Чечельницькою селищною радою, технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, 30.08.2021 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомості про право постійного користування земельною ділянкою площею 50 га за ОСОБА_2 на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права підставою для державної реєстрації права постійного користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно слугував Державний акт на право постійного користування землею, серія ВН від 27.06.2000. Тобто, на переконання третьої особи, відбулося підтвердження реєстрації права в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке виникло і було зареєстровано у відповідності до існуючих, на час виникнення права користування, норм законодавства 2000 року.

Представник ОСОБА_2 вважає, що після набрання чинності ст. 92 Земельного Кодексу України 2001 року ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Переконаний, що право постійного користування громадянами, які отримали за чинним на той час земельним законодавством земельні ділянки у постійне користування для ведення фермерського господарства, зберігається й зараз.

Представник ОСОБА_2 також ставить під сумнів порушення права позивача при реєстрації права за гр. ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка перебуває у його користуванні, оскільки рішенням у справі № 120/8339/21-а від 30.11.2021, сторонами в якій були і позивач, і ОСОБА_2 , встановлено, що останній є законним користувачем земельної ділянки площею 50 га з кадастровим номером 0525081300:05:000:0076.

23.08.2022 на адресу суду від третьої особи 1 - Чечельницької селищної ради надійшли пояснення щодо позову, в яких третя особа просить відмовити в задоволенні позову повністю. Зазначає, зокрема, що право на постійне користування землею виникло в ОСОБА_2 з 27.06.2000 та посвідчується Державним актом на право постійного користування землею Серії ВН від 27.06.2000. ОСОБА_2 є керівником Селянського (фермерського) господарства "Олімпія", код ЄДРПОУ 30808621, яке перебуває на спрощеній системі оподаткування (3 група). Вказує, що за наслідками звернення землекористувача, громадянина ОСОБА_2 08.02.2021 з клопотанням до Чечельницької селищної ради про надання дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 50га, пунктом 1 рішення 9 сесії 8 скликання Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області № 154 від 22.04.2021 "Про надання дозволу на розробку технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), для оформлення права постійного користування земельними ділянками", вирішено: згідно зі ст. 12, ч.1-4 ст. 79-1, 122, 123 Земельного кодексу України, прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр", враховуючи державний акт на право постійного користування землею Серії ВН, виданий громадянину ОСОБА_2 27.06.2000, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 18, надати дозвіл на розробку технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), для оформлення права постійного користування земельними ділянками громадянам земельними ділянками (за іншими кадастровими номерами), площею 50,0 га з кадастровим номером земельної ділянки 0525081300:05:000:0076 із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, що перебуває у постійному користуванні на території Чечельницької селищної ради (за межами с. Бондурівка), Чечельницького (Гайсинського) району Вінницької області (код цільового призначення - 01.02). Рішенням 11 сесії 8 скликання № 209 від 29.06.2021 "Про передачу земельної ділянки у постійне користування", як зазначає третя особа 1, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для оформлення права постійного користування на земельною ділянкою громадянина ОСОБА_2 . Після чого 30.08.2021 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомості про право постійного користування земельною ділянкою площею 50 га за ОСОБА_2 на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області.

31.08.2022 ОСОБА_1 подала відповідь на пояснення третіх осіб у справі. Позивач вважає, що Чечельницькій селищній раді відомо, що право постійного користування земельною ділянкою для громадян відійшло в небуття разом зі старим Земельним кодексом України, а новим Земельним кодексом України передача земельної ділянки в постійне користування громадянам не передбачена. Позивач на доводи третьої особи ОСОБА_2 щодо порушення її прав реєстрацією права постійного користування зазначає: "Я претендую на 2 га для ведення ОСГ з тієї земельної ділянки яку начебто має в постійному користуванні гр. ОСОБА_2 ". Посилання ОСОБА_2 на рішення у справі № 120/8339/21-а позивач вважає неетичним і незаконним, тому що рішення Вінницького окружного адміністративного суду та Сьомого апеляційного адміністративного суду перебувають на розгляді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, тобто, на думку позивача, не вступили в законну силу. Позивач наголошує, що її позовна заява загострена на тому, що державним реєстратором Андрейцовою Л.Р. незаконно, в порушення норм чинного законодавства здійснено державну реєстрацію права користування земельною ділянкою гр. ОСОБА_2 , адже за приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак, як вважає ОСОБА_1 державний реєстратор Бершадської міської ради ОСОБА_3 знехтувала цією нормою, порушила закон (ст. 92 ЗК України), порушила присягу державного реєстратора і "запустила до нормативно-правового поля України фальшивку".

Ухвалою від 05.09.2022 суд вирішив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін.

07.09.2022 представник третьої особи 2 подав до суду додаткові пояснення на відповідь позивача, в яких зазначає, що гр. ОСОБА_2 є законним користувачем земельної ділянки згідно з Державним актом на право постійного користування Серії ВН від 27.06.2000, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №18. Даний факт є беззаперечним. Як наслідок, на переконання представника цієї третьої особи, вчинення дій з боку ОСОБА_2 щодо реєстрації права користування в Реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку згідно державного акту на право постійного користування Серія ВН від 27.06.2000, є правом користувача, а не обов`язком, вчинення яких свідчить про свідомість та бажання особи (користувача земельної ділянки) щодо приведення правовстановлюючих документів у відповідності до чинних вимог законодавства. Вважає, що посилання позивача на Акт приймання-передачі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області не спростовують факт існування та дійсності Державного акту на право постійного користування Серія ВН від 27.06.2000. У вказаних поясненнях представник ОСОБА_2 також звертає увагу, що судова тяганина протягом останніх двох років з даного приводу змушує ОСОБА_2 доводити "зацікавленим" особам своє законне право користування земельною ділянкою та витрачає кошти на правову допомогу. Вказує, що з метою отримання професійної правової допомоги щодо ведення справи між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням "Легальне право" було укладено договір про надання правової допомоги від 08.08.2022 № 51-2022, за яким за правову допомогу при розгляді справи Адвокатське об`єднання "Легальне право" отримало гонорар в розмірі 5000 грн.

21.09.2022 Бершадська міська рада подала до суду свої пояснення щодо позову, в яких у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про визнання незаконною і скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою просить відмовити в повному обсязі. Зазначає, що право постійного користування у громадянина ОСОБА_2 виникло з 27.06.2000 та посвідчується Державним актом на право постійного користування землею серії ВН від 27.06.2000. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права підставою для державної реєстрації права постійного користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно слугував Державний акт на право постійного користування землею, серія ВН від 27.06.2000. Вказує, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України від 25.10.2001 не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства. Відповідач звертає увагу, що підставою для реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 50 га з кадастровим номером 0525081300:05:000:0076 був Державний акт на право постійного користування землею серії ВН від 27.06.2000, виданий на підставі рішення 10 сесії 3 скликання Чечельницької районної Ради народних депутатів Чечельницького району Вінницької області від 20.04.2000, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №18.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що державний реєстратор Бершадської міської ради Андрейцова Людмила Романівна під час проведення державної реєстрації права постійного користування діяла в межах чинного законодавства, а тому підстави для визнання незаконною та скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, яка перебуває в користуванні ОСОБА_2 відсутні.

Крім того, розгляд справи відповідач просить провести за його відсутності.

Оскільки за змістом вказаних пояснень відповідач проти позову заперечує, просить відмовити в його задоволенні, такі пояснення суд розцінює як відзив на позовну заяву, адже відповідно до ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно з ч. 1 ст. 162 КАС України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Інших заяв по суті справи подано не було.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов повністю. Наполягав на тому, що державний реєстратор Бершадської міської ради Андрейцова Людмила Романівна порушила ст. 92 Земельного кодексу України, адже вказаною статтею надання земельної ділянки фізичним особам не передбачено. Також представник позивача подав клопотання про стягнення з відповідача судових витрат у справі.

Представник третьої особи 2 - Омельченка В.В. в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що гр. ОСОБА_2 є законним користувачем земельної ділянки на підставі Державного акту на право постійного користування Серія ВН від 27.06.2000, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №18. Вказав, що 30.08.2021 відбулася реєстрація права в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке виникло відповідно до існуючих на час виникнення права користування норм законодавства 2000 року. Також представник третьої особи зазначив, що спірна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою за ОСОБА_2 , яка перебуває у його користуванні, не порушує права позивача. Просив стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн.

Інші учасники справи в судове засідання, призначене на 01.12.2022, не прибули.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частиною 1 ст. 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України).

З огляду на викладене, заслухавши думку представників позивача та третьої особи 2, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників справи.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та третьої особи, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності суд встановив, що ОСОБА_1 разом з іншими громадянами звернулася до Чечельницької селищної ради із клопотанням, в якому, керуючись ст.ст. 116, 118, 121 та 122 ЗК України, просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельні ділянки орієнтовною площею 2,0 га кадастровий номер 0525081300:05:000:0076 з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Бондурівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

За наслідком розгляду такого звернення рішенням Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області №67 від 28.01.2021 відмовлено, зокрема ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку з тим, що бажана земля перебуває у постійному користуванні іншої особи на підставі Державного акта на право постійного користування землею, виданого 27.06.2000.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач разом з іншими громаданами оскаржила його до суду. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі № 120/8339/21-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2022 у задоволенні позові відмовлено повністю.

Відповідно до ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відтак, рішення Вінницького окружного адміністративного суду набрало законної сили 26.03.2022.

Крім того, судом з`ясовано, що ухвалою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.10.2022 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30.11.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2022 у справі №120/8339/21-а.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі №120/8339/21-а встановлено, що земельну ділянку з кадастровим номером: 0525081300:05:000:0076, частину якої ОСОБА_1 бажає отримати у власність, надано у постійне користування ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Актом на право постійного користування землею серії ВН від 27.06.2000, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №18, виданого на підставі рішення Чечельницької районної ради народних депутатів Чечельницького району Вінницької області від 20.04.2000.

За змістом ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання Указу Президента України від 15.10. 2020 № 449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" та Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області передано у комунальну власність Чечельницькій селищній раді земельна ділянка площею 50 га з кадастровим номером 0525081300:05:000:0076 на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області. Право комунальної власності на земельну ділянку зареєстровано за Чечельницькою селищною радою 14.01.2021.

08.02.2022 гр. ОСОБА_2 звернувся до Чечельницької селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 50 га, яка знаходиться в нього на підставі Державного акта на право постійного користування землею.

Рішенням 9 сесії 8 скликання Чечельницької селищної ради від 22.04.2021 № 54 "Про надання дозволу на розробку технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), для оформлення правакористування земельними ділянками", надано дозвіл на розробку технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), для оформлення права постійного користування земельними, зокрема ОСОБА_2 площею 50,00 га з кадастровим номером 0525081300:05:000:0076 із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, що перебуває у постійному користуванні на території Чечельницької селищної ради (за межами с. Бондурівка), Чечельницького (Гайсинського) району Вінницької області (код цільового призначення - 01.02).

Рішенням 11 сесії 8 скликання Чечельницької селищної ради від 29.06.2021 № 209 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для оформлення права постійного користування земельною ділянкою громадянина ОСОБА_2

30.08.2021 державним реєстратором Андрейцовою Л.Р. Бершадської міської ради на підставі Державного акта на право постійного користування землею, серія та номер: ВН, виданий 27.06.2000, зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою, правокористувач: ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Вважаючи незаконною державну реєстрацію права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0525081300:05:000:0076, що розташована за межами с. Бондурівка Чечельницької ОТГ Гайсинського району Вінницької області на фізичну особу ОСОБА_2 , яку здійснила державний реєстратор Бершадської міської ради Андрейцова А.Р. 30.08.2021, ОСОБА_1 звернулася до суду.

Визначаючись щодо позову, суд виходив з такого.

З 01.01.2002 набрав чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III, який передбачає, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності. (ст. 92).

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України у редакції, яка діяла з 01.01.2002 (момент набрання ним чинності) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже, право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку, не втрачається внаслідок його не переоформлення особою, яка за змістом чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за такою особою до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 663/1738/16-ц).

У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Згідно із ч. 1 ст. 36 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правило подібного змісту містить також частина шоста статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності обставин для припинення права постійного користування земельною ділянкою у третьої особи ОСОБА_2 .

З набранням чинності Законом України від 07.07.2011 № 3613-VІ "Про Державний земельний кадастр" внесено зміни до Земельного кодексу України та передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до преамбули Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV цей закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Пунктом 1 частини 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Відповідно до п. 2 ст. 4 цього Закону державній реєстрації прав підлягають, зокрема, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов`язань); інші речові права відповідно до закону.

З наведених норм можна дійти висновку, що державна реєстрація не є способом набуття речового права, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно з ч. 4ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку. Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов`язково використовує «відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі документів, зазначених у ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зокрема на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, видані до 1 січня 2013 року (п. 8 ч. 1 цієї статті).

Статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначені підстави відмови в державній реєстрації прав та обтяжень. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена (ч. 4 ст. 24 Закону).

Згідно з ч. 3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану, земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.

Як встановлено судом, 31.08.2021 проведена державна реєстрація речових прав ОСОБА_2 на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, що відповідає нормам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Позивач наголошує, що її позовна заява загострена на тому, що державним реєстратором Андрейцовою Л.Р. незаконно, в порушення норм чинного законодавства здійснено державну реєстрацію права користування земельною ділянкою гр. ОСОБА_2 , адже за приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стверджуючи про протиправність такої реєстрації, представник позивача поряд із цим не наводить жодну норму закону, яку порушено державним реєстратором. Щодо посилань сторони позивача на ст. 92 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III, то суд зазначає, що ця норма не регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Суд звертає увагу, що ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III оперує поняттям "набуття" права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності. Це означає, що вона застосовується до осіб, які отримують таке право безпосередньо від органів розпорядження земельними ділянками (державної влади чи місцевого самоврядування).

Такий висновок ґрунтується і на рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005, у п. 5.4 якого зазначено, що поняття "набувають права» за змістом ч. 2 ст. 92 та ч. 1 ст. 116 ЗКУ ... припускають поширення цього поняття лише на випадки первинного отримання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності підприємствами, установами та організаціями, що належать до державної або комунальної власності, а також громадянами та юридичними особами, які набувають права власності та користування земельними ділянками.

До того ж, у п. 5.3 зазначеного рішення Конституційного Суду України вказано, що положення ст. 92 ЗКУ не обмежують і не скасовують права постійного користування земельними ділянками, яке набуте особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002.

Надаючи оцінку порушенню прав та інтересів позивача спірною державною реєстрацією права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0525081300:05:000:0076, що розташована за межами с. Бондурівка Чечельницької ОТГ Гайсинського району Вінницької області на фізичну особу ОСОБА_2 , яку здійснила державний реєстратор Бершадської міської ради Андрейцова А.Р. 30.08.2021, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушенні в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України та норм Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Згідно з вимогами частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Виходячи з системного тлумачення визначених положень законодавства можна дійти висновку, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

В судовому засіданні представник позивача на запитання суду в чому полягає порушене право позивача спірною реєстрацією зазначив, що для звернення до суду не обов`язково має бути порушене право позивача. Вказав, що ОСОБА_1 звернулася до суду як свідома громадянка, яка вважає, що державний реєстратор Бершадської міської ради Андрейцова Л.Р. порушила закон.

Однак таке твердження представника позивача є помилковими, адже обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів з боку відповідача. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Суд наголошує, що звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Дослідивши зміст позовної заяви та наявні у справі докази, суд встановив, що позивач не обґрунтувала свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, тобто не довела, що внаслідок державної реєстрації за ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0525081300:05:000:0076, що розташована за межами с. Бондурівка Чечельницької ОТГ Гайсинського району Вінницької області, яку здійснила державний реєстратор Бершадської міської ради Андрейцова А.Р. 30.08.2021, порушено чи обмежено права позивача.

Таким чином, оскільки позивач не довела суду належними та допустимими доказами, що її права порушені та підлягають судовому захисту, тому позов задоволенню не підлягає.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат у справі, суд виходив з такого.

Відповідно до положень ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, усі понесені позивачем судові витрати не підлягають присудженню на її користь.

Щодо відшкодування заявлених витрат третьої особи 2, то суд зазначає, що особливості розподілу судових витрат, понесених третіми особами під час розгляду адміністративної справи, визначено частиною одинадцятою статті 139 КАС України, відповідно до якої судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Верховний Суд у постановах неодноразово висловлювався щодо застосування вказаної статті до питання розподілу судових витрат третьої особи на стороні відповідача - суб`єкта владних повноважень - у випадку прийняття рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Так, у постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 480/6187/20 зазначено, що зміст частини одинадцятої статті 139 КАС України дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони в справі, на стороні якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

У цій справі Міжнародний благодійний фонд "Місія в Україну" брав участь як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача і заперечував проти позовних вимог. Таким чином, судові витрати, понесені Міжнародним благодійним фондом "Місія в Україну", мають відшкодовуватися в тому ж порядку, у якому відшкодовувалися б судові витрати відповідача.

У постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №808/2832/17 сформульовано правову позицію, відповідно до якої в ситуації, коли треті особи заперечували проти задоволення позовних вимог і підтримували позицію відповідача, розподіл судових витрат має здійснюватися в порядку, передбаченому частиною другою статті 139 КАС України.

Зазначена норма передбачає відшкодування відповідачу - суб`єкту владних повноважень - документально підтверджених витрат, пов`язаних лише із залученням свідків і проведенням судових експертиз, і не передбачає відшкодування інших судових витрат.

Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.08.2019 №666/754/16-а, відповідно до яких загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При цьому відповідачеві - суб`єкту владних повноважень - можуть компенсуватися лише документально підтверджені витрати, пов`язані із залученням свідків і проведенням судових експертиз, оскільки суб`єкт владних повноважень повинен нести всі ризики, пов`язані з прийняттям ним рішень, учиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження в можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах з органами публічної влади.

Суд зазначає, що у даному спорі ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог позивача та був на стороні відповідача, який є суб`єктом владних повноважень. Рішення у цій справі постановлено на користь відповідача, а тому відповідно до норм ч. 2 та ч. 11 ст. 139 КАС відсутні правові підстави для стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн на користь ОСОБА_2 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-78, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Бершадська міська рада (24400, Вінницька область, м. Бершадь, вул. Героїв України, 23, код ЄДРПОУ 04051033);

Третя особа 1: Чечельницька селищна рада (24800, Вінницька область, Гайсинський район, смт. Чечельник, вул. Героїв Майдану, 36, код ЄДРПОУ 04326247)

Третя особа 2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Повне судове рішення складено: 06.12.2022

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович