Рішення

від 30.11.2022 по справі 752/19106/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/19106/21

Провадження № 2/752/3204/22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.11.2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Солодовник Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи. які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерство культури та інформаційної політики України, Державний реєстратор Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кравець Юлія Ігорівна, Обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Котміст», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом визнання договорів недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію прав та проведеної на його підставі державної реєстрації прав, зобов?язання повернути земельну ділянку,

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Київської міської ради про відшкодування майнової шкоди,-

в с т а н о в и в:

у серпні 2021 року позивач заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив:

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради - у користуванні та розпорядженні земельними ділянками на АДРЕСА_1 , шляхом визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 29.01.2009 року, укладеного між ТОВ «Будівельна спілка» та ОСОБА_1 ,;

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради - у користуванні та розпорядженніземельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108 шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.12.2010 року. укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 22.05.2018 року, індексний номер 41209760, та здійсненої на його підставі у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1964 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108;

- зобов?язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку площею 0,1964 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108, розташовану на АДРЕСА_1, територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що рішенням Київської міської ради № 147/649 від 02.12.1999 «Про оголошення природних об?єктів пам?ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві» створено на території острова Жуків у м. Києві ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків», який включає в себе 1794,6 га земель на території острова «Жуків» у м. Києві, які перебувають під особливою державною охороною.

Острів «Жуків» та прибережну смугу до південної межі міста віднесено до зон охоронюваного ландшафту.

Рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1» передано обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Котміст» у власність для житлової забудови та у довгострокову оренду земельні ділянки загальною площею 74,69 га, які фактично розташовані на території острова Жуків у м. Києві.

ОКЖК «Котміст» оформив правовстановлювальні документи на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га і 0,2402 га та вніс їх до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка».

В подальшому земельну ділянку, площею 6,0799 га, яка є частиною земельної ділянки площею 34,3740 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0019), ТОВ «Будівельна спілка» за договором дарування від 29.01.2009 року відчужило на користь ОСОБА_1 , яким здійснено її поділ на 32 земельні ділянки та оформлено нові правовстановлювальні документи на них.

15.12.2010 року ОСОБА_1 відчужено на користь ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1964 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.12.2016 року, залишеним без змін у відповідній частині постановами Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 року та Вищого господарського суду України від 11.07.2017 року, визнано недійсним рішення Київської міської ради № 355/189 від 01.10.2007 щодо передачі ОКЖК «Котміст» спірних земельних ділянок. Судами встановлено порушення ст.ст. 41, 127 ЗК України, ст.ст. 133, 134, 137 ЖК УРСР при передачі земельних ділянок; зазначено, що передані земельні ділянки розташовані в межах суб?єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «острів Жуків».

Розташування спірної земельної ділянки у межах ландшафтного заказника та заплави річки Дніпро згідно з чинним законодавством свідчить про віднесення її до земель природно-заповідного і водного фондів, що унеможливлює перебування земельної ділянки у приватній власності з цільовим призначенням - для житлової забудови.

Крім того, вказано, що спірна земельна ділянка належить до зони охоронюваного ландшафту, на ній заборонено здійснювати діяльність, яка може негативно впливати на цей природний комплекс, зокрема, проводити містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи.

Позивач вказує, що на підставі положень ст. 152 ЗК України, ст. 391 ЦК України, спірна земельна ділянка не може перебувати у приватній власності з виникненням приватного володільця, відтак права територіальної громади м. Києва підлягають поновленню шляхом зобов?язання ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку у комунальну власність.

Позивач також просить визнати недійсними спірні оспорювані договори дарування та купівлі-продажу від 29.01.2009 року та від 15.12.2010 року відповідно, оскільки останні укладено з порушенням вимог ст. 178 ЦК України, ст.ст. 43,44,53,54,58,59,83 ЗК України, ст.ст. 5, 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 3,7,9,53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст.ст. 1,2,32,33,33-1 Закону України «про охорону культурної спадщини», які підтверджують статус спірних земельних ділянок як обмежено оборотоздатних і таких, що не можуть бути предметом правочинів дарування/купівлі-продажу із переходом права власності на них від однієї фізичної особи до іншої, що є підставами відповідно до ст.ст. 203,215 ЦК України для визнання їх недійсними.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09.08.2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (т. 2 а.с. 103).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.08.2021 року накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,1964 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108, розташовану на АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 113-115).

У грудні 2021 року ОСОБА_2 подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , Київської міської ради, про стягнення з ОСОБА_1 на відшкодування збитків 1 574 572 грн., з Київської міської ради - 1 425 428 грн. (т. 3 а.с. 9-30).

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначено про те, що станом на 2007 рік межі заказника не були встановлені на місцевості, як і станом на 2010 рік. Станом на 2010 рік спірна земельна ділянка не мала жодних ознак того, що остання перебуває у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків». Значно пізніше після придбання спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , рішенням Господарського суду м. Києва від 15.12.2016 року констатовано факт вибуття спірної земельної ділянки із комунальної власності незаконно.

Впродовж 11 років прокуратурою ініціюються позови до ОСОБА_3 щодо повернення спірної земельної ділянки.

ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, останнім прийнято рішення про повернення спірної земельної ділянки у комунальну власність та визнання первісного позову у частині сформульованих позовних вимог за винятком посилання позивача щодо недобросовісності ОСОБА_2 , як набувача.

Разом з тим, через помилки та недобросовісність Київської міської ради, вчинення посадовими особами протиправних дій, ОСОБА_2 позбавляється належного йому майна та має право на компенсацію завданих збитків. Так, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 зобов?язаний відшкодувати збитки в сумі 1 574 572 грн. на підставі ст. 661 ЦК України. Крім того, правовою підставою повернення грошових коштів є також положення ст. 216 ч. 1 ЦК України. З відповідача за зустрічним позовом - Київської міської ради - підлягає стягненню сума, що є різницею між ринковою вартістю земельної ділянки та сумою, що підлягала стягненню на підставі положень ст.ст. 1173,1174 ЦК України.

13.12.2021 року ОСОБА_2 подано заяву про зменшення зустрічних позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь 1 574 572 грн., з Київської міської ради - 261 428 грн. (т. 3 а.с. 101-103).

08.04.2022 року Заступником Генерального прокурора подано відзив на зустрічний позов, в якому зазначено про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 не зачіпають інтересів держави, відтак при вирішенні вказаних позовних вимог Офіс Генерального прокурора покладається на рішення суду. Разом з тим, Офіс Генерального прокурора заперечує проти зустрічних позовних вимог, заявлених до Київської міської ради, з огляду на наступне.

Зазначено, що ОСОБА_2 не доведено існування одночасно двох обставин, а саме: що рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року є причиною завдання останньому збитків, а збільшення вартості земельної ділянки - наслідком такої протиправної поведінки. Прийняте у 2007 році рішення Київської міської ради ніяким чином не могло вплинути на вартість спірної земельної ділянки у 2022 році. Крім того, рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року не стосувалось безпосередньо прав і обов?язків ОСОБА_2 .

Також, наголошується на тому, що ОСОБА_2 у силу зовнішніх, об?єктивних, явних і видимих характерних для земель водного і природно заповідного фондів ознак (віддаленість від забудови, наявність незайманої рослинності, безпосередня близькість до руслу р. Дніпро) спірної земельної ділянки знав або, проявивши розумну обачність, повинен був знати про те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади м. Києва з порушенням вимог закону. Придбання такої земельної ділянки всупереч зазначеним обставинам ставить під обґрунтований сумнів добросовісність ОСОБА_2 під час набуття спірної земельної ділянки у власність (т. 3 а.с. 149-157).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.10.2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті (т. 3 а.с. 236).

07.11.2022 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про часткове визнання первісного позову, зокрема в частині зобов?язання ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку територіальній громад м. Києва в особі Київської міської ради. Решта позовних вимог ОСОБА_2 заперечуються у повному обсязі (т. 4 а.с. 1-6).

07.12.2022 року до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог за зустрічним позовом та уточнення зустрічного позову, в якій ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 та з Київської міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету м. Києва на відшкодування завданої ОСОБА_2 майнової шкоди 1 500 000 грн. (т. 4 а.с. 26-28).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради. Зустрічний позов ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні визнала позовні вимоги заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради в частині зобов?язання ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку територіальній громад м. Києва в особі Київської міської ради. Просила задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 .

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

01.10.2007 року Київська міська рада прийняла рішення № 355/3189 «про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «КОТМІСТ» для житлової забудови на АДРЕСА_1», згідно з яким, зокрема, передано ОКЖК «КОТМІСТ», за умови виконання п. 8 рішення, земельні ділянки загальною площею 74,69 га на АДРЕСА_1 для забудови та у довгострокову оренду.

На підставі вказаного рішення Київської міської ради ОКЖК «КОТМІСТ» отримав державні акти на право власності на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2403 га, які зареєстровані 08 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (т. 1 а.с. 176-77), та вніс їх до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка», що підтверджується рішенням загальних зборів цього товариства від 21 лютого 2008 року.

Після передачі земельних ділянок у власність та в довгострокову оренду ОКЖК «КОТМІСТ», земельні ділянки неодноразово поділені/об?єднані та відчужені між юридичними та фізичними особами.

29.01.2009 року між ТОВ «Будівельна спілка», як дарувальником, та ОСОБА_1 , як обдаровуваним, укладено договір дарування земельної ділянки, за умовами якого дарувальник подарував, а обдаровуваний прийняв у дар, частину земельної ділянки площею 6,0799 га від земельної ділянки площею 34,3740 га, яка розташована на АДРЕСА_1. Вказаний договір дарування посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К.М. за реєстровим номером 183 (т. 1 а.с. 182-187).

27.04.2009 року ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 29.01.2009 року № 183 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 920172, щодо земельної ділянки, площею 6,0799 га, на АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - житлова забудова, який зареєстровано у Головному управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-04459 (т. 1 а.с. 178).

17.03.2010 року ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 29.01.2009 року № 183 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 273735, щодо земельної ділянки, площею 0,1964 га, на АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - житлова забудова, який зареєстровано у Головному управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-05293 (т. 1 а.с. 180).

15.12.2010 року між ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець продає, а покупець купує земельну ділянку, що розташована на АДРЕСА_1, загальна площа якої складає 1964 кв.м. (0,1964 га), з цільовим призначенням - для житлової забудови, з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108; продаж вчинено за 1 574 572 грн. вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жук О.В. за реєстровим номером 202 (т. 1 а.с. 188-190).

16.05.2018 року державним реєстратором Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кравець Ю.І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяженням (з відкриттям розділу), індексний номер 41209760, про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,1964 га, що розташована на АДРЕСА_1,з цільовим призначенням - для житлової забудови, з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108, (т. 1 а.с. 193).

В подальшому, рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 року у справі № 910/3724/14 задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави до Київської міської ради, ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Земконтракт», ТОВ «Лігабуд», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Сателін», ТОВ «Провін», ТОВ «Інтеграліті Інвест», Головного управління юстиції у місті Києві в особі реєстраційної служби, ТОВ «Башта-2», ТОВ «ФК «Індекс-Груп», треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління Держгеокадастру у місті Києві. Визнано недійсними з моменту прийняття рішення Київської міської ради:

- від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 «Про передачу, земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1»;

- від 08 жовтня 2009 року № 494/2563 «Про поновлення дії рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1»;

- від 25 березня 2010 року № 468/3906 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.01.2010 № 79-6-00734».

Визнано відсутність у ОКЖК «КОТМІСТ» та ТОВ «Будівельна спілка» права власності на земельні ділянки на АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 42-78).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року рішення Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 року залишено без змін (т. 1 а.с. 79-115).

Постановою Вищого господарського суду України від 11 липня 2017 року залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року в частині визнання недійсними рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 про надання земельних ділянок ОКЖК «Котміст», державних актів на право власності на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2403 га, а також визнання відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Інтеграліті Інвест», ТОВ «ФК «Індекс-Груп» права власності на спірні земельні ділянки, що розташовані на АДРЕСА_1. Рішення суду в цій частині набрало законної сили (т. 1 а.с. 116-144).

Судом встановлено, що передані ОКЖК «КОТМІСТ» земельні ділянки на АДРЕСА_1, в тому числі і спірна земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108, розташовані у заплаві річки Дніпро, в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», створеного на підставі рішення Київської міської ради № 147/649 від 02.12.1999, та в зоні охоронюваного природного ландшафту, встановленій рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 року № 920, і підтвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979.

Наведене стверджується:

- висновком Інституту географії НАН України від 13.07.2020 року № 01-03/110 та картографічними матеріалами, наданими на запит Офісу Генерального прокурора від 02.07.2020 № 15/2/1-8687-11, відповідно до змісту яких земельні ділянки, в тому числі і спірна земельна ділянка, розташовані у межах низької заплави (заплавної тераси) р. Дніпро (т. 2 а.с. 1-3);

- висновком щодо визначення відповідності (невідповідності) розташування території земельних ділянок до території зони охоронюваного ландшафту м. Києва, складеного спеціалістом Корольонок С.С. від 05.08.2020 року, відповідно до змісту якого земельні ділянки, в тому числі і спірна земельна ділянка, розташовані на території охоронюваного ландшафту, що стверджено картографічними матеріалами (т. 2 а.с. 74-76);

- листом Українського державного інституту культурної спадщини від 04.08.2020 року, відповідно до змісту якого земельні ділянки, розташовані на АДРЕСА_1 входять до меж зони охоронюваного ландшафту згідно із проектом історико-архітектурного опорного плану м. Києва; територія, на якій знаходяться вказані земельні ділянки відноситься до ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» (т. 2 а.с. 86-87).

Вказані обставини встановлені і Господарським судом м. Києва у рішенні суду від 15.12.2016 року у господарській справі № 910/3724/14.Відповідно встановлено, що на розміщення спірних земельних ділянок на території заказника «Острів Жуків», вказувалось, зокрема, у висновках Державного управління охорони навколишнього середовища в м. Києві від 25.07.2007 № 05-08/5330, Київської міської санепідемстанції від 08.08.2007 № 6290, державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 21.09.2007 № 05.03.02-07/47346, Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації від 30.07.2007 № 19-7727. Суд дійшов висновку про те, що приймаючи рішення від 01.10.2007 за № 355/3189 Київська міська рада порушила вимоги Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища» та «Про природно-заповідний фонд України» (т. 1 а.с. 60-62).

Аналізом наявних у справі доказів стверджено, що спірна земельна ділянка, площею 0,1964 га, з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108 входить у межі ландшафтного заказника «Острів Жуків» і зони охоронюваного ландшафту, і за своїми характеристиками є землями природно-заповідного і водного фондів.

За змістом положень ст. 178 ЦК України, об?єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті. Види об?єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об?єкти вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об?єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об?єкти обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Відповідно до п. «в» частини четвертої ст. 83 ЗК України землі під об?єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, належать до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Аналогічний зміст має стаття 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).

Указані статті імперативно відносять землі, яким встановлено статус територій чи об`єктів природно-заповідного фонду, до категорії земель природно-заповідного фонду за фактом знаходження на них об`єктів, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною.

Оскільки спірна ділянка відносяться до територій, що входять до ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», ураховуючи імперативні положення статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» і статті 43 ЗК України, вона є землями природно-заповідного фонду, перебуваєпід особливою охороною, щодо неї встановлений спеціальний порядок вилучення (стаття 150 ЗК України), відтворенняі використання, а також обмеження щодо її цивільного обороту.

Законним власником та володільцем земельної ділянки, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 , є територіальна громада міста Києва, оскільки відповідно до частини четвертої статті 83 ЗК України заволодіння приватними особами землями природно-заповідного фонду комунальної форми власності є неможливим.

Отже, стосовно землі природо-заповідного фонду закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною.

Право державної власності на спірну земельну ділянку не могло припинитися внаслідок рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до своєї компетенції не був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками природо-заповідного фонду.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, у тому числі, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України).

Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані із позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, стосовно яких діє чітка заборона на передачу їх у приватну власність із метою будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладено у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Отже, зайняття спірної земельної ділянки із порушенням положень ЗК України необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельні ділянки потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, а також пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Таким чином, повернення державі спірної земельної ділянки необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки. Саме у такий спосіб підлягає захисту порушене право держави в особі Київської міської ради. Відтак, суд надходить до висновку про часткове задоволення первісного позову та зобов?язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку, площею 0,1964 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108, розташовану на АДРЕСА_1 , територіальній громаді в особі Київської міської ради.

В частині зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 611 цього Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

За вимогами ч. 1 ст. 661 вказаного Кодексу у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколує втручання держави у право на мирне володіння майном, зокремай позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, втручання в право власності добросовісного набувача не може бути правомірним, якщо не буде дотримано принципу пропорційності (балансу суспільних та приватних інтересів). Тобто, витребування майна в добросовісного набувача можливе лише з одночасним забезпеченням належної компенсації.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року№ 475/97-ВР і з огляду на положення частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Таким чином, враховуючи основоположні принципи цивільного та європейського законодавства добросовісний покупець, у якого вилучено майно, має право на отримання належної компенсації.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 набув право приватної власності на земельну ділянку на підставі оплатного правочину - договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жук О.В. 15.12.2010 року за реєстровим номером 202.

Суд зазначає, що контроль за законністю оформлення права власності попередніх власників спірної земельної ділянки - ОКЖК «КОТМІСТ», ТОВ «Будівельна спілка», ОСОБА_1 належав до компетенції відповідних державних органів, зокрема, і Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також органів нотаріату.

Станом на 2010 рік відчужувач спірної земельної ділянки ОСОБА_1 мав зареєстроване у встановленому законом порядку право власності на спірну земельну ділянку, що стверджувалось відповідним державним актом на право власності на земельну ділянку.

Таким чином, станом на час придбання ОСОБА_2 спірного об?єкта нерухомого майна діяла презумпція правомірності набуття ним у власність землі, оскільки жодного акту, в тому числі і судового рішення, яке б свідчило про зворотнє було відсутнє.

Позбавлення майна без компенсації може свідчити про порушенням такого балансу та покладення надмірного тягаря на особу, в якої майно витребувано на користь держави. Ризик помилки, яка допущена органом державної влади, несе держава, допущені помилки не повинні усуватись за рахунок інших осіб (справа Рисовський проти України, заява №29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, § 71; справа Гладишева проти Російської Федерації, заява № 7097/10, рішення від 06 грудня 2011 року, § 80).

Принцип належного врядування означає, зокрема, що держава не може виправляти власні помилки коштом приватних осіб. Зокрема, витребування майна у добросовісного набувача на користь держави не звільняє державу від обов`язку вирішити питання щодо надання адекватної компенсації чи іншого належного відшкодування добросовісному набувачеві.

Адекватна компенсація чи інше належне відшкодування не обов`язково мають дорівнювати сумі, обґрунтовано пов`язаній із вартістю майна, і можуть складатись з надання іншого майна, на яке має право приватна особа, передання майна в користування тощо.

За змістом частини першої статті 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

У той же час статтею 56 Конституції України, статтями 1173, 1174 ЦК України передбачено право особи на відшкодування за рахунок держави шкоди, завданої незаконним рішенням органу державної влади чи його посадовою особою.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц та від 15 вересня2020 року у справі № 469/1044/17 висловлювала позицію щодо права кінцевого набувача земельної ділянки у випадку її повернення державі на підставі судового рішення пред`явити позов про відшкодування шкоди до первинного набувача, у якого він придбав відповідну земельну ділянку на підставі договору, а також до відповідного органу влади, якщо шкоди також було завдано прийняттям ним неправомірного оскарженого рішення про передання земельної ділянки у власність. У вказаних постановах та постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц також звернуто увагу на те, що ЦК України визначає механізм повного відшкодування заподіяних кінцевим набувачам збитків.

В ухвалі від 13 липня 2021 року у цій справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вказані висновки не потребують уточнення.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України).

Конкретний розмір шкоди, завданої продавцем і державою у кожному окремому випадку, встановлюється індивідуально з урахуванням обставин справи та підставі здійсненої судами правової оцінки доказів, наданих учасниками справи на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Отже, законодавство України гарантує добросовісному набувачу спірної земельної ділянки право заявити до органу державної влади вимогу про відшкодування шкоди, якщо така була заподіяна внаслідок прийняття протиправного рішення, що потягло за собою повернення цієї ділянки власникові.

За вказаних обставин, суд надходить до висновку про те, що спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у позивача за зустрічним позовом в результаті визнання неправомірним рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189, а тому ОСОБА_2 не позбавлений права пред`явити позов до держави про відшкодування шкоди, якщо така була заподіяна йому внаслідок прийняття неправомірного рішення про передання у приватну власність спірної земельної ділянки, кінцевим набувачем якої він став, а також внаслідок подальшого зобов?язання повернення цієї ділянки на користь держави.

Відповідно до звіту про оцінку майна № 221026-01 від 26.10.2022 року, складеного оцінювачем ОСОБА_4 , ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108, що розташована на АДРЕСА_1 становить 1 500 000 грн. (т. 4 а.с. 29-30).

За встановлених обставин, суд надходить до висновку про стягнення з Київської міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету м. Києва на користь ОСОБА_2 майнової шкоди у розмірі 1 500 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 189-200, 209-246, 265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи. які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерство культури та інформаційної політики України, Державний реєстратор Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кравець Юлія Ігорівна, Обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Котміст», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом визнання договорів недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію прав та проведеної на його підставі державної реєстрації прав, зобов?язання повернути земельну ділянку, - задовольнити частково.

Зобов?язати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку площею 0,1964 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0108, розташовану на АДРЕСА_1, територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, б. 13/15) судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Київської міської ради, про відшкодування майнової шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Київської міської ради (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ 22883141) за рахунок коштів місцевого бюджету міста Києва на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування майнової шкоди 1 500 000 (один мільйон п?ятсот тисяч) гривень.

Стягнути з Київської міської ради (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ 22883141) за рахунок коштів місцевого бюджету міста Києва на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 11 350 (одинадцять тисяч триста п?ятдесят) гривень.

У іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлео 07 грудня 2022 року.

Суддя