Рішення

від 23.11.2022 по справі 760/34123/18

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/34123/18

2-п/760/4/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Фареник АО.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця» про стягнення боргу, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач у грудні 2018 року звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 880 905, 00 гр. боргу, 133 945, 82 гр. річних, 874 407, 32 гр. інфляційних втрат та 1 535 715, 86 гр. відсотків, а всього 3 424 974, 00 гр.

Крім того, просить стягнути з ТОВ «Столиця-Інвест», як поручителя, 5 000, 00 гр. боргу.

Посилається в позові на те, що 01 липня 2013 року між ним та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір позики, за умовами якого він передав останньому у борг 885 905, 00 гр., що еквівалентно 108 700, 00 доларів США строком на 4 місяці і 15 днів.

Датою повернення позики за умовами договору є 15 листопада 2013 року.

На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором позики 02 липня 2013 року був укладений договір поруки між ним та відповідачем ТОВ «Столиця-Інвест», за яким останній поручився з виконання відповідачем ОСОБА_4 зобов`язань за договором позики, а в разі порушення цих обов`язків взяв на себе зобов`язання відповідати перед ним у розмірі 5 000, 00 гр.

Грошові кошти були отримані відповідачем ОСОБА_4 готівкою під час підписання договору.

Відповідач ОСОБА_4 умови договору не виконав, грошові кошти не повернув до цього часу.

На його вимоги повернути борг відповідач не реагує, ухиляється від виконання умов договору.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов та стягнути з відповідача заборговану ним суму та проценти за весь час користування коштами в розмірі 1 535 715, 86 гр.

Крім того, виходячи з невиконання відповідачем умов договору,просить стягнути з нього заборговану суму з урахуванням інфляційних збитків та річних, які становлять відповідно 874 407, 32 гр. та 133 945, 82 гр.

З урахуванням того, що відповідач - ТОВ «Столиця-Інвест» поручився за виконання відповідачем ОСОБА_4 умов договору в розмірі 5 000, 00 гр., просить стягнути з нього дану суму, як поручителя.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 17 травня 2019 року позов був задоволений частково.

Стягнуто з відповідача 880 905, 00 гр. боргу, 133 945, 82 гр. річних, 874 407, 32 гр. інфляційних втрат та 8 780, 64 гр. судового збору.

Стягнуто з ТОВ «Столиця» на користь позивача 5 000, 00 гр. боргу та 29, 36 гр. судового збору.

В решті позову відмовлено.

Ухвалою суду від 17 лютого 2022 року заочне рішення в справі було скасовано, а справа призначена до судового розгляду.

В заяві про перегляд заочного рішення та в подальшому в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 послався на пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні до суду.

Вважає, що позовна давність по даному зобов`язанню спливла 16 листопада 2016 року, в той час, коли позовну заяву було подано до суду у грудні 2018 року, тобто через 2 роки після спливу позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти позову заперечував, посилаючись на відсутність боргових зобов`язань перед позивачем.

У подальшому визнав наявність боргових зобов`язань і просив застосувати строки позовної давності до вимог позивача та відмовити в позові.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За правилами статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що 01 липня 2013 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір позики, відповідно до якого відповідач отримав у борг 885 905, 00 гр., та зобов`язався повернути позику у визначений договором строк.

02 липня 2013 року між позивачем та відповідачем ТОВ «Столиця-Інвест» в забезпечення виконання зобов`язань відповідача ОСОБА_4 за договором позики був укладений договір поруки, за яким останній поручився відповідати перед позивачем, як кредитором, за виконання грошового зобов`язання відповідачем ОСОБА_4 в розмірі 5 000, 00 гр.

Відповідно до п. 5.2 зазначеного Договору позичальник зобов`язався повернути суму позики до 15 листопада 2013 року.

/ а.с.7 - 9 /

Судом встановлено та не заперечується представником відповідача ОСОБА_4 , позивач свої зобов`язання за умовами договору виконав.

В свою чергу відповідачі ухиляються від виконання зобов`язань за умовами договору, кошти за умовами Договору позики позивачу не повернули до цього часу.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

В той же час, з точки зору закону, в разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

На підтвердження укладеного з відповідачем договору позики та передачу йому грошових коштів представник позивача надав до суду його оригінал, наявність якого у позивача є свідченням як укладення між сторонами договору позики, так і невиконання відповідачем умов договору.

За правилами ч.1ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

З цього випливає, що при укладенні договору позики проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Пунктом 3 договору сторони дійшли згоди, що позика за договором є безпроцентною.

Звертаючись до суду вимогу про стягнення з відповідача процентів за користування позикою позивач обґрунтовує нормою ст.536 ЦК України, а розмір процентів до стягнення визначив на рівні облікової ставки Національного банку України.

/ а.с.5; 7 /

Відповідно до ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 546 ЦК України встановлює види забезпечення виконання зобов`язання та зазначає, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

З точки зору закону за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Договором поруки від 02 липня 2013 року, укладеним між позивачем та ТОВ`Столиця-Інвест», поручитель взяв на себе зобов`язання в розмірі 5 000, 00 гр.

/ а.с. 8 - 9 /

Згідно з ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Розділом 5 договору поруки сторони дійшли згоди, що договір діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст.559 ЦК України.

Як зазначено вище, строк виконання основного зобов`язання за договором позики сторонами був обумовлений 15 листопада 2013 року.

З даним позовом до суду позивач звернувся в грудні 2018 року.

В свою чергу, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що вперше такий позов було пред`явлено до суду 14 листопада 2016 року, а повторно в серпні 2017 року.

Перший позов був залишений без розгляду, в другий провернутий судом.

Тобто, відповідно до вимог ч.4 ст.559 ЦК України, порука ТОВ`Стлиця-Інвест» за договором позики між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 була припинена уже на момент звернення позивача до суду в листопаді 2016 року.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Виходячи з цього, отримання відповідачем ОСОБА_4 грошових коштів у борг, невиконання відповідачем умов договору, суд приходить до висновку про гарантоване законом позивачу право захистити своє порушене право шляхом зобов`язання відповідача, як боржника, виконати обов`язок з повернення боргу.

В той же час, при вирішенні спору суд враховує наступне.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

До спірних правовідносин застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки, визначений у ст. 257 ЦК України.

Згідно зі ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК України.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З даної норми закону випливає, що уже 16 листопада 2013 року позивач довідався про порушення свого права та особу, яка це право порушила.

Згідно з ч.ч.1,3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 8 листопада 2017 року у справі № 6- 2891 цсі6 вказано, що «відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою».

З матеріалів справи вбачається і не заперечується сторонами, умови договору відповідачами не виконані, борг не повернуто.

Позивач звернувся до суду з позовом у грудні 2018 року, тобто з пропуском строків позовної давності.

Заперечуючи проти заяви відповідача в частині пропуску позивачем строку звернення до суду, представник відповідача подав до суду клопотання про визнання поважним причин пропуску позивачем звернення до суду.

Посилається при цьому на ряд постанов Великої Палати Верховного Суду з цього приводу, а також неодноразове звернення позивача до суду з позовами про стягнення боргу, які не були вирішені судом.

В той же час, представник позивача зазначив, що ухвалою суду від 25 липня 2017 року позов, з яким позивач звернувся до суду в межах визначеного законом строку, був залишений без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Таким чином, подальші звернення позивача до суду мали місце поза межами строку позовної давності.

З урахуванням приведеного вище, невчинення відповідачами дій, що свідчать про визнання ними боргу, спливу позовної давності та припинення договору поруки, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.у

Керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 256-267, 526, 530, 548, 554, 559, 625,1046, 1047, 1051 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця» про стягнення боргу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07 грудня 2022 року.

Суддя Л.А. Шереметьєва