Постанова

від 07.12.2022 по справі 753/7985/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/6789/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 753/7985/21

07 грудня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Борисової О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Гусак О.С., у цивільній справі за позовом Гаражно-будівельного кооперативу «№2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати компенсаційних витрат кооперативу,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2021 року Гаражно-будівельний кооператив «№2» (далі - ГБК«№2») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати компенсаційних витрат кооперативу.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ГБК«№2» є діючою юридичною особою, який здійснює обслуговування гаражних боксів, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Кооператив ГБК«№2» як неприбуткова юридична особа, шляхом самозабезпечення та частково шляхом залучення підрядних організацій здійснює своєчасне забезпечення гаражних боксів електроенергією, проводить ремонт території та доріг гаражного кооперативу, забезпечує дотримання екологічної та пожежної безпеки, вивіз сміття з території кооперативу, здійснює охорону території, сприяє у отриманні власниками гаражних боксів водопостачання, сплачує податок на землю.

Відповідно до положень статуту ГБК«№2» у членів кооперативу виникає обов?язок щомісячно оплачувати, затвердженні органами управління ГБК«№2», членські та інші внески. Особи, які відмовились від вступу до членів кооперативу, або були виключені із членів кооперативу, зобов?язані щомісячно компенсувати витрати кооперативу за користування землею, зберіганню і утриманню гаража, надання експлуатаційних послуг, послуг охорони та інше у п?ятикратному розмірі від розміру членських внесків, затверджених загальними зборами (зборами уповноважених) членів кооперативу для членів ГБК«№2» та обов?язково виконувати вимоги статуту.

Зазначав, що на території кооперативу знаходяться гаражні бокси № НОМЕР_1 , загальною площею 50,60 кв.м., № НОМЕР_2, загальною площею 46,3 кв.м., власником яких є відповідач ОСОБА_1 . Відповідач відмовилась від вступу у члени кооперативу, а тому у неї виникає обов?язок щомісячно компенсувати витрати кооперативу у п?ятикратному розмірі від розміру членських внесків, затверджених загальними зборами (зборами уповноважених) членів кооперативу для членів ГБК«№2» та обов?язково виконувати вимоги статуту.

Посилаючись на те, що відповідач не компенсує витрати кооперативу за користування землею, зберіганню і утриманню гаража, надання експлуатаційних послуг, послуг охорони та інше, унаслідок чого утворилась заборгованість, позивач, з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість зі сплати компенсаційних витрат кооперативу за період з 01 листопада 2019 року по 01 квітня 2021 року, розмір якої по гаражному боксу № НОМЕР_1 становить 34 286,31 грн, з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних, по гаражному боксу № НОМЕР_2 - 31 372,65 грн, з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних, а всього 65 658,96 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу 4 320,28 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2 270,00 грн(а.с. 104-107).

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року позов Гаражно-будівельного кооперативу «№2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати компенсаційних витрат кооперативу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Гаражно-будівельного кооперативу «№2» 65 658,96 грн - заборгованості за несплачену компенсацію витрат кооперативу з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних, 2 270,00 грн - судового збору та 4 320,28 грн витрат на правничу допомогу, а всього 72 249,24 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, з компенсацією судових витрат за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду не відповідає обставинам, що мають значення для розгляду справи, які суд вважав встановленими.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з`ясував усіх обставин, на які посилався відповідач в обгрунтування заперечень проти позовних вимог ГБК«№2», з яких вбачається, що вона, ОСОБА_1 , яка була членом ГБК«№2», з 06 грудня 2018 року не знаходиться в будь-яких правовідносинах - договірних, позадоговірних, членських тощо з ГБК«№2», так як з 06 грудня 2018 року вступила до заснованого Обслуговуючого кооперативу «М Автокооператив №2» (код ЄДРПОУ 42673941) та передала належні їй гаражні бокси №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 в обслуговування новоствореного кооперативу. В подальшому усі правовідносини щодо сплати членських внесків, компенсації охорони, земельного податку, електроживлення, тощо своєчасно здійснювала в цей кооператив. Починаючи з січня 2020 року по даний час Обслуговуючий кооператив «М Автокооператив №2» надає відповідну звітність до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДПС м. Києва та сплачує відповідні податки. При цьому, за 2019 рік Обслуговуючий кооператив «М Автокооператив №2», через його голову, компенсував позивачу ГБК«№2» податок за землю за цей рік.

Зазначає, що вона не визнає існування боргу перед ГБК «№2», у тому числі, не погоджується із проведеними розрахунками позивача щодо втрат від інфляції та трьох процентів річних, які покладені в основу рішення. Надала власний розрахунок, за яким інфляційні втрати, за її підрахунками, завищені на 7 391,17 грн, а розмір трьох процентів річних на 132,36 грн.

Також вважає, що суд першої інстанції, здійснюючи розподіл судових витрат, грубо порушив вимоги статті 141 ЦПК України, оскільки, задовольняючи позовні вимоги ГБК«№2» на 68,7% від первісно поданих, суд стягнув судові витрати у повному обсязі, при цьому не врахував, що витрати на правничу допомогу в сумі 4 320,28 грн сплачені позивачем на користь ТОВ «Київський центр Права», представництво в суді здійснював Білоног О.О. без підтвердження повноважень адвоката, а тому такі витрати не відповідають положенням статті 131-2 Конституції України та вимогам статей 60-62 ЦПК України, якими визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ГБК «№2» - адвокат Кобцева Марина Олексіївнапросить залишити апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно з`ясовано всі обставини, які мали значення для справи, а висновки суду відповідають обставинам справи.

Зазначає, що позивач в суді першої інстанції скористався своїм правом, наданим частинами 2, 3 статті 49 ЦПК України, та 22 жовтня 2021 року подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати компенсаційних витрат кооперативу з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних, що утворилась за період з 01 листопада 2019 року по 01 квітня 2021 року у розмірі 65 658 грн. 96 коп. У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволені в повному обсязі з підстав викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив. При цьому, доводів щодо розміру інфляційних втрат та 3% річних відзив відповідача не містить, а долучений відповідачем до апеляційної скарги розрахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних вважає невірним.

Не підтверджується жодним документом і твердження відповідача щодо здійснення обслуговування належних їй гаражних боксів кооперативом «М Автокооператив №2».

При цьому, земельна ділянка не передавалась в користування/обслуговування кооперативу «М Автокооператив №2», що підтверджується листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 7 травня 2020 року № 0570202/3-8407. А звітність та податки обслуговуючого кооперативу «М Автокооператив №2», чи будь-якої іншої юридичної особи немають ніякого відношення до предмету даної справи.

Твердження відповідача щодо сплати позивачу ГБК«№2» земельного податку за 2019 рік вважає безпідставним, посилаючись на те, що кошти, сплачені на рахунок позивача у розмірі 694 грн 83 коп в рахунок сплати земельного податку за 2019 рік були повернуті відповідачу відповідно до платіжного доручення № 138 від 3 січня 2020 року з призначенням платежу - повернення помилково перерахованих коштів.

Визначаючи розмір витрат на надану позивачу професійну правничу допомогу та, розподіляючи вказані витрати між сторонами у справі, суд першої інстанції цілком законно врахував, що витрати позивача на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь гаражно-будівельного кооперативу №2 в у розмірі 4320 грн.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються договором про надання правничих послуг№ Р/01042021/ХВ-16 від 01 квітня 2021 року, актом прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 09 квітня 2021 року, з детальним описом наданих позивачу правових послуг, платіжним дорученням №35 від 02 квітня 2021 року про здійснення оплати на суму 4320 грн.Клопотання відповідача про зменшення витрат не подавалось.

При цьому, оскільки судова справа №753/7985/21 належить до категорії малозначних, то представником може бути не тільки адвокат.

За результатом розгляду справи в суді апеляційної інстанції просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ГБК«№2» витрати на професійну правову допомогу у сумі 4000,00 (чотири тисячі грн), із долученням договору про надання правової допомоги № 05-08/22 від 05 серпня 2022 року, детального опису робіт/наданих послуг адвоката, рахунку-фактури № 08/08 від 08 серпня 2022 року, платіжного доручення № 64 від 09 серпня 2022 року про оплату послуг за договором № 05-08/22 від 05 серпня 2022 року в сумі 4 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником гаражних боксів № НОМЕР_1 , загальною площею 50,60 кв.м., АДРЕСА_1 , на підставі договорів дарування від 07 квітня 2010 року та 16 березня 2010 року, що підтверджується копією договору дарування гаражного боксу та інформаційною довідкою ГЖ-2017 № 1521 від 18 травня 2017 року Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (а.с.32, 33). Вказані обставини не заперечувались представником відповідача ОСОБА_2. під час судового розгляду справи.

Обслуговування та утримання вказаних гаражних боксів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі рішення Виконавчого комітету Дарницької ради народних депутатів міста Києва №501 від 15 липня 1963 року здійснює ГБК«№2», яким, зокрема, затверджено Статут кооперативу (а.с.78).

Згідно зі Статутом ГБК«№2» у новій редакції, затвердженого зборами уповноважених ГБК«№2» протоколом № 1 від 11 травня 2016 року, кооператив ГБК«№2» є юридичною особою та неприбутковою організацією.Метою створення кооперативу є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю, поділу між ними витрат і доходів та можливих ризиків; забезпечення захисту прав його членів та дотримання ними обов?язків щодо належного утримання та використання майна кооперативу - пункт 3.1. Статуту (а.с. 14-22).

Основними видами діяльності кооперативу ГБК«№2» є комплексне обслуговування об?єктів (основний); надання інших індивідуальних послуг; допоміжне обслуговування наземного транспорту (а.с. 11).

Кооператив діє на основі повного господарського розрахунку, самофінансування, самоокупності за рахунок внесків - пункт 2.3. Статуту.

До прав та обов?язків кооперативу ГБК«№2», зокрема, відноситься: визначення порядку функціонування, обслуговування кооперативу та утримання території, визначення розміру платежів та внесків, звернення з позовом до суду про притягнення до відповідальності члена кооперативу, у тому числі, у зв`язку із несплатою пайових, вступних та членських внесків - підпункти 4.1.1., 4.1.14 пункту 4.1., підпункт 4.2.5. пункт 4.2. Статуту.

Загальні збори (збори уповноважених) членів кооперативу, які є вищим органом управління кооперативу, вправі, зокрема: приймати рішення про вступ до кооперативних об?єднань та вихід з них, затвердження рішень голови правління кооперативу про прийняття нових членів та припинення членства, затвердження кошторису надходжень та витрат кооперативу, затвердження розміру пайових, вступних, членських та разових внесків, визначення розміру оплати праці голови правління кооперативу, членів правління, голови ревізійної комісії, а також кошторису на утримання персоналу - розділ 8 Статуту.

Пунктом 8.4. Статуту визначено, що рішення, прийняті загальними зборами, є обов?язковими для всіх членів кооперативу, у тому числі для тих, що не брали участі у голосуванні, окрім випадків, коли ці рішення зачіпають майнові інтереси членів кооперативу, які не брали участі у голосуванні - пункт 8.4. Статуту.

Як передбачено пунктами 5.14., 6.3. Статуту член кооперативу зобов?язаний своєчасно вносити членські внески та обов?язкові платежі; особи, які відмовились від вступу до членів кооперативу, або були виключені із членів кооперативу, зобов?язані щомісячно компенсувати витрати кооперативу за користування землею, зберіганню і утриманню гаража, надання експлуатаційних послуг, послуг охорони та інше у п?ятикратному розмірі від розміру членських внесків, затверджених загальними зборами (зборами уповноважених) членів кооперативу для членів ГБК«№2» та обов?язково виконувати вимоги Статуту, з такою особою можуть бути укладені цивільно-правові договори на такі витрати.

Умови і порядок вступу до кооперативу ГБК«№2» визначені розділом 5 статуту, де у пункті 5.3. визначено, що для вступу до кооперативу необхідно:подати заяву на ім`я голови кооперативу з проханням про прийняття в члени кооперативу. В заяві обов`язково зазначається прізвище, ім`я та по-батькові, місце та дата народження, серія та номер паспорта, ким і коли він виданий, місце постійного проживання, реєстрації, номер телефону (домашнього, мобільного) та зобов`язанням про виконання вимог Статуту кооперативу; внести вступний та пайовий внесок в розмірах і в строк, що встановлений загальними зборами (зборами уповноважених) членів кооперативу; додати до заяви копію ідентифікаційного коду, копію документу, що підтверджуєю право власності на гараж, розміщений на території кооперативу, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (при його наявності).

Прийом до членів кооперативу можливий за рішенням голови кооперативу або правління кооперативу, яке затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів кооперативу, після внесення громадянином-власником гаража вступного та пайового внеску, оплати за зберігання та утримання гаража та надання експлуатаційних послуг кооперативом з часу вступу їх в право власності по дату вступу в члени кооперативу, рівній тій, яку в цей проміжоток часу члени кооперативу платили в якості щомісячних членських внесків - пункт 5.4. Статуту.

Рішенням загальних зборів кооперативу ГБК«№2» від 09 лютого 2019 року встановлено для членів кооперативу, гаражі яких приватизовані, розміри членських внесків за 2019 рік - 5,00 грн за 1 кв.м. гаражної площі, починаючи з 01 березня 2019 року. З 01 березня 2020 року затверджені членські внески у розмірі 7,00 грн за 1 кв.м., про що свідчить рішення загальних зборів кооперативу ГБК«№2» від 29 лютого 2020 року (а.с.29-30, 31).

Із наданих сторонами доказів, які були досліджені в судовому засіданні, судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , будучи власником гаражних боксів № НОМЕР_1 , загальною площею 50,60 кв.м., № НОМЕР_2, загальною площею 46,3 кв.м., розташованих на території гаражно-будівельного кооперативу №2, особисто не зверталась до голови кооперативу з питання вступу до членів кооперативу ГБК«№2» та, відповідно, питання про прийняття її до членів кооперативу не розглядалось.

Позивач ГБК«№2» забезпечує обслуговування та утримання гаражних боксів, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , та надає щомісячно експлуатаційні послуги, зокрема, відповідачу ОСОБА_1 , яка є власником гаражних боксів №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , що знаходяться на території кооперативу ГБК«№2», та споживачем наданих послуг. Отримуючи від ГБК«№2» послуги з утримання та обслуговування гаражних боксів, відповідач ОСОБА_1 не компенсує витрати кооперативу за користування землею, зберігання і утримання гаражів, надання експлуатаційних послуг, послуг охорони та інше, унаслідок чого за період з 01 листопада 2019 року по 01 квітня 2021 року утворилась заборгованість, розмір якої по гаражному боксу № НОМЕР_1 становить 28 083,00 грн, по гаражному боксу № НОМЕР_2 - 25 696,50 грн.

Задовольняючи позов Гаражно-будівельного кооперативу «№2», суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що відповідач, користуючись наданими позивачем послугами з утримання та обслуговування гаражних боксів, що належать їй на праві власності, не сплачує вартість вказаних послуг, у зв`язку із чим за період з 01 листопада 2019 року по 01 квітня 2021 року виникла заборгованість на загальну суму 53 779,50 грн, яка підлягає стягненню у повному розмірі з ОСОБА_1 на користь Гаражно-будівельного кооперативу «№2».

Посилаючись на те, що на правовідносини, що виникли між учасниками справи, поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати компенсаційних витрат кооперативуз урахуванням індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення, погодившись з наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат та 3 % річних.

Визначаючи розмір судових витрат та, розподіляючи їх між сторонами у справі, суд першої інстанції керувався тим, що позов ГБК«№2» задоволено у повному обсязі, а тому понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати, що складаються з судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 270,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 320,00 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду у повній мірі погодитися не може, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи на підставі наданих сторонами доказів, які були досліджені в судовому засіданні, свідчать про те, що кооператив ГБК«№2» є діючою юридичною особою, який здійснює обслуговування гаражних боксів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Кооператив ГБК«№2» діє на підставі Статуту, повноваження голови правління ГБК«№2» підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статутом.

Як неприбуткова юридична особа, кооператив ГБК«№2» шляхом самозабезпечення та шляхом часткового залучення підрядних організацій здійснює забезпечення гаражних боксів електроенергією, проводить ремонт території та доріг гаражного кооперативу, забезпечує дотримання екологічної та пожежної безпеки, вивіз сміття з території кооперативу, здійснює охорону території, сприяє у отриманні власниками гаражних боксів водопостачання, сплачує податок на землю.

Загальними зборами ГБК«№2», що є вищим органом управління кооперативу, встановлено розмір членських внесків на утримання та обслуговування території кооперативу, з подальшим збільшення їх розміру на підставі, зокрема: рішенням від 09 лютого 2019 року та від 29 лютого 2020 року.

Рішення загальних зборів кооперативу про встановлення розміру внесків на утримання та обслуговування території кооперативу є чинними, а відтак створюють відповідні права і обов`язки.

Позивач ГБК «№2» наділений правом нараховувати плату за утримання та обслуговування території кооперативу та вимагати своєчасної оплати, а відповідач ОСОБА_1 , як власникгаражних боксів № НОМЕР_1 , загальною площею 50,60 кв.м., № НОМЕР_2, загальною площею 46,3 кв.м., що знаходяться на території кооперативу ГБК«№2», та споживач послуг, в свою чергу, зобов`язана дотримуватися прийнятих рішень загальних зборів ГБК «№2» та здійснювати своєчасну оплату внесків за надані послуги.

Стороною відповідача не спростовані обставини щодо отримання послуг, які надаються ГБК«№2».

Посилання відповідача на те, що обслуговуванням належних їй гаражних боксів здійснюється Обслуговуючим кооперативом «М Автокооператив №2» («МАК № 2») обґрунтовано не взяті судом першої інстанції до уваги, як такі, що не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи. Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 не передавалась в користування/обслуговування кооперативу «МАК № 2», що підтверджується листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07 травня 2020 року № 0570202/3-8407 (а.с. 79). Також відсутні в матеріалах справи письмові докази, що свідчать про фактичне виконання кооперативом «МАК № 2» функції по забезпеченню утримання та обслуговування гаражних боксів, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому, суд першої інстанції дав належну оцінку доводам та доказам відповідача щодо сплативідповідачем на рахунок ГБК«№2» земельного податку за 2018 та 2019 роки. Як вірно встановлено судом першої інстанції, доказів на підтвердження сплати коштів за 2018 рік відповідачем суду не надано, а кошти, сплачені 25 грудня 2019 року на рахунок ГБК«№2» у розмірі 694 грн. 83 коп. за призначенням платежу «земельний податок за 2019 рік від МАК № 2» були повернуті кооперативом ГБК«№2» відправнику ОСОБА_2 , як помилково перераховані кошти відповідно до платіжного доручення № 138 від 03 січня 2020 року, що спростовує доводи апеляційної скарги відповідача у відповідній частині вимог (а.с.64, 80).

За змістом статей 322, 360 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом; співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного права, спрямованими, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому, добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

За приписами частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом; співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном - стаття 322, 360 ЦК України.

Вирішуючи спір в частині вимог ГБК«№2» про стягнення заборгованості зі сплати компенсаційних витрат кооперативу, суд першої інстанції, з урахуванням змісту зазначених норм матеріального права та встановлених фактичних обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що кооператив ГБК«№2», який створено індивідуальними власниками автомобілів за адресою: АДРЕСА_2 для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування, здійснює комплексне обслуговування об?єктів на території кооперативу та поніс витрати з утримання та обслуговування території кооперативу, а відповідач ОСОБА_1 , яка є власниками гаражних боксів у цьому кооперативі, не відмовлялась від таких послуг, отримувала їх та не оплачувала їх вартість, а тому наявні підстави для стягнення заявленої позивачем заборгованості зі сплати компенсаційних витрат кооперативуза період з 01 листопада 2019 року по 01 квітня 2021 року у п?ятикратному розмірі від розміру членських внесків, затверджених загальними зборами (зборами уповноважених) членів кооперативу для членів ГБК«№2» за цей період, оскільки відповідач у справі відмовились від вступу до членів кооперативу.

Долучена відповідачем до матеріалів апеляційної скарги ксерокопія заяви від 07 липня 2011 року, адресована на ім?я голови кооперативу ГБК«№2», з проханням ОСОБА_1 прийняти її у члени кооперативу ГБК«№2», не спростовує висновків суду першої інстанції й не впливає на правильність вирішення ним справи в частині визначеного розміру заборгованості ОСОБА_1 зі сплати компенсаційних витрат кооперативу у п?ятикратному розмірі від розміру членських внесків, оскільки, відповідно до пункту 5.4., підпункт 8.2.12. Статуту ГБК«№2» прийом до членів кооперативу можливий за рішенням голови кооперативу або правління кооперативу, яке затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів кооперативу. Такого рішення про прийняття ОСОБА_1 у члени ГБК«№2»матеріали справи не містять та відповідачкою не надано.

Інші документи, долучені відповідачкою до апеляційної скарги, які стосуються діяльності Обслуговуючого кооперативу «М Автокооператив № 2», не відносяться до предмету доказування у цій справі й не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та на юридичну оцінку, встановлених на підставі наявних в матеріалах справи доказів щодо спірних правовідносин, які виникли між ГБК«№2» та ОСОБА_1 .

Отже, заборгованість в частині сплати членських внесків по гаражному боксу № НОМЕР_1 у розмірі 28 083,00 грн, по гаражному боксу № НОМЕР_2 - у розмірі 25 696,50 грн, періоду її виникнення з 01 листопада 2019 року по 01 квітня 2021 року, що обліковується за відповідачем ОСОБА_1 підтверджується зібраними та дослідженими доказами у справі. Доказів погашення заборгованості за цією складовоюв загальній сумі 53 779,50 грн відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими підстави та мотиви рішення суду першої інстанції про задоволення позову ГБК«№2» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати компенсаційних витрат кооперативуі відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що оскаржуване судове рішення в цій частині вирішення позову ухвалене без належної оцінки наданих учасниками справи доказів та їх належного обґрунтування.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо висновку суду першої інстанції в частині складової вимоги заборгованості - інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму боргу, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.

За змістом статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності (спеціальним видом цивільно-правової відповідальності) боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, законодавець визначає обов`язок боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахування рівня інфляції за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних за увесь час прострочення, тобто, з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Суд першої інстанції, посилаючись на те, що на правовідносини, що виникли між учасниками справи, поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, дійшов правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог ГБК«№2» про стягненняз відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Разом з тим, погодившись із розрахунком позивача щодо обчислень інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми, суд першої інстанції не звернув уваги на загальні вимоги процесуального права, якими визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, наявності доказів, що їх підтверджують).

Отже, визначаючи розмір заборгованості за грошовим зобов?язанням, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити у сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами.

В свою чергу, суд першої інстанції наведеного вище не врахував та, поклавши в основу висновку про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних обчислення, проведені позивачем, не надав належної правової оцінки розрахунку заборгованості в частині складової вимоги заборгованості - інфляційних втрат та 3 % річних, тим самим не встановив дійсний обсяг відповідальності відповідача.

Дослідивши розрахунок заборгованості позивача в частині складової вимоги заборгованості - інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму боргу, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.

Як вже зазначалося вище, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до статті 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто, мала місце дефляція).

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

На відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.

За проведеними обчисленнями, з урахуванням методики розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що за період з 01 листопада 2019 року по 01 квітня 2021 року за прострочення виконання грошового зобов?язання відповідачем ОСОБА_1 зі сплати членських внесків по гаражному боксу № НОМЕР_1 розмір інфляційних втрат становить 2 003,51 грн, 3% річних - 593,99 грн; по гаражному боксу № НОМЕР_2 - розмір інфляційних втрат становить 1 833,25 грн, 3% річних - 543,50 грн.

За наведених вище обставин, позовні вимоги ГБК«№2» у частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 інфляційних втрат, 3% річних підлягають частковому задоволенню, оскільки за проведеними позивачем розрахунками, які суперечать методиці розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до частини другою статті 625 ЦК України, розмір інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму боргу зі сплати членських внесків по гаражному боксу № НОМЕР_1 становить 5 608,25 грн та 595,06 грн відповідно, по гаражному боксу № НОМЕР_2 інфляційне збільшення становить 5 131,66 грн, 3 % річних - 544,49 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача в частині відшкодування позивачу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги - частина 3 статті 137 ЦПК України.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги, та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

За положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження надання послуг з правничої допомоги позивачем ГБК«№2» надано суду договір про надання правової допомоги № Р/010442021/ХВ-16 від 01 квітня 2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський центр права» та ГБК«№2» (а.с. 36-37).

За умовами договору ТОВ «Київський центр права» надає замовнику ГБК«№2» правову допомогу, юридично-консультативні послуги, у тому числі послуги, пов?язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, представлення інтересів замовника в органах судової та виконавчої влади України, а замовних зобов`язується приймати та оплачувати послуги виконавця на підставі акту примання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно з актом № ОУ-297 примання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), загальна вартість проведених робіт (наданих послуг) виконавцем ТОВ «Київський центр права» за договором № Р/010442021/ХВ-16 від 01 квітня 2021 року у цивільній справі про стягнення боргу з ОСОБА_1 щодо складання позовної заяви, розрахунку заборгованості, формування матеріалів срави та подачі позову до суду становить 4 320,00 грн, оплата яких замовником ГБК«№2» на рахунок ТОВ «Київський центр права» підтверджується платіжним дорученням № 35 від 02 квітня 2021 року (а.с. 38, 39).

Із досліджених матеріалів справи встановлено, що представництво інтересів позивача в суді першої інстанції здійснювали Білоног Олександр Олегович , Яковініч Владислав Валентинович на підставі письмової довіреності № 2 від 05 березня 2021 року від імені ГБК«№2», у тому числі, з підписанням Білоногом Олександром Олеговичем позовної заяви, заяви про зменшення позовних вимог та розрахунку до неї, участь у судовому засіданні, а Яковінічем Владиславом Валентиновичем - відповіді на відзив (1-9, 40, 70-77, 84, 104-105, 106-107, 115).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі - Закон) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Частиною 3 статті 4 Закону встановлено форми, у яких особа, яка отримала право на здійснення адвокатської діяльності, може здійснювати таку діяльність: індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно зі статтею 26 Закону підставою для здійснення адвокатської діяльності є договір про надання правової допомоги. Форма та зміст договору про надання правової допомоги встановлені статтею 27 цього Закону.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Надання правової допомоги, зокрема, здійснення представництва інтересів фізичної особи в судах особою, яка має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та процесуальних законів.

Згідно з частиною другої статті 15 ЦПК України представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено колегією суддів апеляційного суду й це вбачається з матеріалів справи, наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються обставини надання адвокатами ТОВ «Київський центр права» правової допомоги позивачу ГБК«№2» за даною справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, представництво інтересів в суді першої інстанції, а також не доведено обставин здійснення позивачем ГБК«№2» оплати послуг за надання правової допомоги в зазначеному розмірі саме в якості оплати послуг адвокатаза договором № Р/010442021/ХВ-16 від 01 квітня 2021 року, у зв`язку з чим колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що оплата послуг, що здійснена позивачем на користь отримувача - ТОВ «Київський центр права» в сумі 4 320,00 грн, не є витратами, пов`язаними з наданням послуг професійної правничої допомоги та, відповідно, не є судовими витратами в розумінні статті 137 ЦПК України.

До того ж, як встановлено колегією суддів апеляційного суду, під час судового розгляду справи в суді першої інстанції представництво інтересів позивача здійснював Білоног Олександр Олегович , Яковініч Владислав Валентинович на підставі письмової довіреності № 2 від 05 березня 2021 року від імені ГБК«№2», у тому числі з підписанням Білоногом Олександром Олеговичем позовної заяви, заяви про зменшення позовних вимог та розрахунку до нього, участь у судовому засіданні, а Яковінічем Владиславом Валентиновичем - відповіді на відзив (1-9, 40, 70-77, 84, 104-105, 106-107, 115).

Частиною 4 статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються, зокрема, довіреністю.

Разом з тим, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги, та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Із аналізу положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слід дійти висновку, що чинне законодавство не передбачає для адвокатів заборони працювати за трудовим наймом. Адвокат має право поєднувати адвокатську діяльність із трудовими відносинами, якщо вони не стосуються випадків, зазначених у частині першій статті 7 (вимоги щодо несумісності) Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

Отже, адвокат, який вказав в Єдиному реєстрі адвокатів України інформацію про те, що він здійснює адвокатську діяльність індивідуально, однак при цьому є найманим працівником у інших юридичних осіб (за винятком адвокатського бюро та об`єднання), або фізичних осіб-підприємців, може бути представником цих та інших осіб у суді, виключно, уклавши договір з клієнтом як адвокат відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Доказів укладення договору між позивачем ГБК«№2»та адвокатами Білоногом Олександром Олеговичем, Яковінічем Владиславом Валентиновичем з надання правничої допомогиу даній справі матеріали справи не містять та позивачем не надано.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у справі № 753/7985/21 на суму 4 320,00 грн, а тому у відшкодуванні витрат, пов`язаних з правничою допомогою, слід відмовити.

Таким чином, покладаючи на відповідача обов`язок по відшкодуванню позивачу витрат, пов`язаних з оплатою правовою допомоги, суд першої інстанції не врахував положень статті 137 ЦПК України, не перевірив вид правничої допомоги, що надана позивачу, склад, розмір витрат, пов`язаних з правовою допомогою, та її реального надання у справі, яка переглядається,що призвело до стягнення необґрунтованої суми витрат на правничу допомогу на користь позивача.

В цій частині доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження.

З урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру суми боргу, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 користь Гаражно-будівельного кооперативу «№2» зі сплати членських внесків по гаражних боксах № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних, зменшивши суму боргу з 65 658,96 грн до 58 753,75 грн.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У зв`язку із зміною судового рішення та відмови у відшкодуванні позивачу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, слід змінити розподіл судових витрат, які покладаються на відповідача, шляхом зменшення розміру стягнутих з ОСОБА_1 на користь Гаражно-будівельного кооперативу «№2» судових витрат з 6 590,28 грн до 2 031,20 грн.

Понесені відповідачем та документально підтвердженні судові витрати, що складаються з судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405,00 грн, слід покласти на позивача ГБК «№2» у пропорційному розмірі до задоволених вимог скарги (10,52%), що складає розмір 358,21 грн.

Визначаючи розмір витрат на надану позивачу ГБК «№2» професійну правничу допомогу адвокатом Кобцевою Мариною Олексіївною в суді апеляційної інстанції, та розподіляючи вказані витрати між сторонами у справі, колегією суддів апеляційного суду враховується, що у відзиві на апеляційну скаргу представником позивача ГБК«№2» - адвокатом Кобцевою Мариною Олексіївною зазначено про понесені позивачем витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в суді апеляційної інстанції, та подано розрахунок суми таких судових витрат, із долученням договору про надання правової допомоги № 05-08/22 від 05 серпня 2022 року, детального опису робіт/наданих послуг адвоката, рахунку-фактури № 08/08 від 08 серпня 2022 року, платіжного доручення № 64 від 09 серпня 2022 року про сплату послуг за договором № 05-08/22 від 05 серпня 2022 року в сумі 4 000,00 грн.

З опису наданих послуг вбачається, що адвокатом для представництва інтересів позивача в суді апеляційної інстанції проведена зустріч з клієнтом, консультація, узгоджена правова позиція, здійснено аналіз рішення суду першої інстанції та апеляційної скарги відповідача, складено відзив на апеляційну скаргу.

Загальна вартість таких послуг оцінена сторонами договору № 05-08/22 від 05 серпня 2022 року в сумі 4 000,00 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_1 .

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Перевіряючи розмір витрат на надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом Кобцевою Мариною Олексіївною в суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Визначаючи розмір витрат на надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом Кобцевою Мариною Олексіївною, та, розподіляючи вказані витрати між сторонами у справі, колегією суддів апеляційного суду враховується обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт щодо консультації клієнта, складання відзиву на апеляційну скаргу з проведеним аналізом рішення суду першої інстанції та доводів апеляційної скарги відповідача, часткове задоволення апеляційної скарги відповідача.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Гаражно-будівельного кооперативу «№2», до 1000,00 грн, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом.

Керуючисьст. 3,15,16, 319,322,360 ЦК України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ст.ст. 62,133,137,141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року змінити, зменшивши заборгованість за несплачену компенсацію витрат кооперативу, з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Гаражно-будівельного кооперативу «№2» (місце знаходження: м. Київ, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 24262650), з 65 658,96 грн. до 58 753,75 грн., судові витрати з 6 590,28 грн до 2 031,20 грн.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «№2» (місце знаходження: м. Київ, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 24262650) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 358,21 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Гаражно-будівельного кооперативу «№2» (місце знаходження: м. Київ, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 24262650)судові витрати, пов`язані з правничою допомогою у суді апеляційної інстанції, у розмірі 1000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: