Постанова

від 30.11.2022 по справі 914/3271/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2022 р. Справа №914/3271/21

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача)Бойко С.М.,

суддівБонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.,

явка учасників справи:

від позивача Ямаєва Ю.С. (директор)

від відповідача не з`явилися

від третьої особи Шпак В.І. (ордер серія АЕ № 1123900 від 03.02.2022)

за апеляційною скаргою акціонерного товариства ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті б/н від 29.08.2022

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2022 (повний текст рішення складено 10.08.2022), м. Львів, суддя Сухович Ю.О.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ірес Консалтинг, м. Львів

до відповідача акціонерного товариства ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті, м. Львів

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю Ремекс, м. Київ

про стягнення 799 850,26 грн.

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору

товариства з обмеженою відповідальністю Ремекс, м. Київ

до відповідача акціонерного товариства ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті, м. Львів

про переведення та визнання права вимоги

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

02.11.2021 товариство з обмеженою відповідальністю «Ірес Консалтинг» (надалі ТОВ «Ірес Консалтинг») звернулось до Господарського суду Льівської області з позовом до акціонерного товариства «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Ремекс» (надалі ТОВ «Ремекс») про стягнення 799 850,26 грн, з яких 372 417,78 грн пеня, 334 328,04 грн інфляційні втрати, 93 104,44 грн три проценти річних.

Позовні вимоги мотивовані порушенням виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної повної оплати вартості товару за договором купівлі-продажу від 12.08.2020, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість на суму якої позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних за період з 02.09.2020 по 29.12.2020.

Правовою підставою позову зазначає ст.ст. 216, 218 ГК України та ст.ст. 526, 549-550, 625 ЦК України.

19.01.2022 ТОВ «Ремекс» (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до акціонерного товариства ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті про переведення та визнання права вимоги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Ірес Консалтинг» продав товар АТ ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті не був його власником. ТОВ «Ремекс» - є власником товару.

ТОВ «Ірес Консалтинг» діяв на підставі договору комісії на продаж товару від 05.08.2020 укладеного між позивачем та третьою особою.

Зазначає, що договором комісії не передбачено право комісіонера на отримання на свою користь інших виплат, які має здійснити покупець товару в зв`язку з укладенням та виконанням договору купівлі-продажу чи його простроченням, в тому числі й компенсаційних виплат, пов`язаних з порушенням покупцем умов договору купівлі-продажу.

Між ТОВ «Ремекс» та АТ ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті погоджено здійснення оплати за договором поставки після надання документів про якість продукції.

ТОВ «Ірес Консалтинг» (комісіонер) не повідомив комітента (ТОВ «Ремекс») про факт порушення зобов`язань з боку покупця за договором купівлі-продажу товару від 12.08.2020 і самостійно звернувся з позовом до суду про стягнення з покупця на свою користь неустойки та інших сум, нарахованих у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, не зазначивши у позовній заяві ТОВ «Ремекс», як третю особу.

ТОВ «Ремекс» вважає, що як власник товару, проданого за договором купівлі-продажу від 12.08.2020, є повноважною особою на отримання компенсації за порушення умов даного зобов`язання, і саме за ним має бути визнано право вимоги щодо отримання неустойки, відшкодування збитків від інфляції, 3% річних та інших платежів, які формально має сплатити відповідач позивачу.

Зазначає, що комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до відповідача.

Таким чином ТОВ «Ремекс» звернулось із позовом як третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору в справі та просить суд перевести на ТОВ «Ремекс» та визнати право вимоги до АТ «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» на отримання пені, збитків від інфляції та трьох процентів річних за договором купівлі-продажу товарів, укладеним 12.08.2020 між АТ «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» та ТОВ «Ірес Консалтинг»

Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 3, 16, 625, 1011, 1016 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.08.2022 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з акціонерного товариства «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ірес Консалтинг» 371 400,24 грн. пені, 331 985,37 грн. інфляційних втрат, 92 901,36 грн. 3% річних та 11 944,30 грн. судового збору в зв`язку з порушенням виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної повної оплати вартості товару за договором купівлі-продажу від 12.08.2020.

У задоволенні решти первісного позову щодо стягнення 1 017,54 грн. пені, 2 342,67 грн. інфляційних втрат та 203,08 грн. 3% річних відмовлено.

У задоволенні позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд зазначив, що Цивільним кодексом України передбачено порядок переведення права вимоги (відступлення такого права) в добровільний спосіб, а тому дійшов висновку про те, що позов третьої особи про переведення в судовому порядку права вимоги та визнання права вимоги за третьою особою до задоволення не підлягає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі АТ «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (відповідач) просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2022 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що:

-місцевим господарським судом не досліджено факту відсутності в позивача збитків, спричинених порушенням виконання відповідачем зобов`язання за договором;

-судом не враховано, що позивач (продавець) діяв за дорученням і за рахунок комітента (ТОВ «Ремекс») згідно договору комісії на продаж товару від 05.08.2020, а товар, який був предметом продажу за договором купівлі-продажу не був власністю позивача;

-судом не враховано постанову Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18 та не оцінено співвідношення заявлених штрафних санкцій та розміром фактичних збитків позивача.

Узагальнені заперечення позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач погоджується з висновками місцевого господарського суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, позивач зазначає, що:

-місцевим господарським судом досліджено умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 12.08.2020, а саме п.п. 4.4.2, 4.4.3 відповідно до яких покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його згідно умов договору;

-сторонами погоджено відшкодування пені за порушення покупцем строку оплати товару (п. 3.7 договору);

-судом досліджено претензію позивача за № 4 від 18.03.2021, на яку відповіді та належного реагування з боку відповідача не було;

-предметом спору є стягнення пені за договором, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу від 12.08.2020.

Істотного значення для справи не має статус ТОВ «Ремекс», яке не є стороною договору.

У судове засідання 30.11.2022 з`явилися представники позивача та третьої особи, представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи, а тому враховуючи строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду визначений ч. 1 ст. 273 ГПК України та в порядку п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за його відсутності.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась. Судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповіача, що не з`явився за наявними в справі доказами.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та заперечення наведені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

Спір у справі виник щодо правомірності нарахування позивачем пені на суму 372 417,78 грн., а також 3% річних на суму 93 104,44 грн. та інфляційних втрат на суму 334 328,04 грн. у зв`язку з порушенням виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної повної оплати вартості товару за договором купівлі-продажу від 12.08.2020.

Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2022 в частині задоволених позовних вимог ТОВ «Ірес Консалтинг» до АТ «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» про стягнення 371 400,24 грн. пені, 331 985,37 грн. інфляційних втрат, 92 901,36 грн. 3% річних.

Щодо позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору товариства з обмеженою відповідальністю Ремекс доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються.

Під час апеляційного перегляду даної справи, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, а тому не реалізовує надане ч. 4 ст. 269 ГПК України право на вихід за межі доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

12.08.2020 між ТОВ «Ірес Консалтинг», в особі директора Ямаєвої Ю.С., яка діє на підставі Статуту та договору комісії на продаж товару від 05.08.2020, укладеного між ТзОВ «Ремекс» (код ЄДРПОУ 31350277) в особі керівника Ремзі Солакта ТзОВ «Ірес Консалтинг» (продавець) та АТ «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» (код ЄДРПОУ 26579227) в особі Голови представництва Емре Караахметоглу, який діє на підставі довіреності №30348, виданої Акціонерним товариством «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» 20.08.2019 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, вільний від зобов`язань перед третіми особами «металоконструкції пролітних споруд для будівництва моста» (далі - товар) згідно додатків до цього договору, специфікацій до цього договору. Асортимент, номенклатура товару, його кількість, вартість та інші дані, необхідні для організації купівлі-продажу, визначаються у специфікаціях, які оформляються на кожну партію товару і є невід`ємними частинами даного договору (п. 1.1. та п. 1.2. договору).

У справі, що розглядається, суди встановили порушення відповідачем строків оплати за поставлений товар за договором купівлі-продажу товару.

У пункті 2.3. договору сторони встановили, що товар передається покупцю на території Запорізького річкового порту (бульвар Парковий, 1 А, м. Запоріжжя) після зарахування на рахунок продавця передплати за товар у розмірі 1 250 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість (далі - ПДВ). Термін передачі товару може бути подовжено за взаємною згодою сторін, викладеною у додатковій угоді до цього договору.

Відповідно до п. 3.5. договору покупець зобов`язується здійснити передплату за товар у розмірі 1 250 000,00 грн. в день виставлення продавцем рахунку.

На виконання п.3.5 договору відповідач сплатив передоплату в сумі 1 250 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2428 від 18.08.2020, згідно виставленого позивачем рахунку №11 від 13.08.2020.

Згідно з п. 2.4. договору моментом виконання обов`язку продавця щодо передачі товару вважається дата фактичного отримання товару покупцем, яка посвідчується підписанням покупцем видаткової накладної.

27.08.2020 позивач та відповідач підписали видаткову накладну №1 на суму 20 751 324,50 грн.

Згідно з п. 3.6. договору покупець зобов`язується сплатити залишок несплаченої суми коштів згідно рахунку продавця не пізніше п`яти календарних днів з моменту підписання покупцем видаткової накладної.

Судами встановлено, з враховуванням положення п.3.6. договору, останнім днем для оплати відповідачем товару на суму 19 501 324,50 грн. є 01.09.2020.

Відповідач оплатив товар з прострочкою строків оплати визначених договором.

Так товар на суму 19 501 324,50 грн. сплачено відповідачем відповідно до платіжних доручень:

- №100 від 04.09.2020 на суму 6 827 320,00 грн. (проведено банком та зараховано на рахунок позивача 07.09.2020);

- №122 від 14.09.2020 на суму 3 458 556,00 грн. (проведено банком та зараховано на рахунок позивача 15.09.2020);

- №259 від 01.12.2020 на суму 1 250 000,00 грн. (проведено банком та зараховано на рахунок позивача 02.12.2020);

- №297 від 28.12.2020 на суму 7 965 448,50 грн. (проведено банком та зараховано на рахунок позивача 29.12.2020).

Відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Враховуючи наведену норму, сума 6 827 320,00 грн. фактично сплачена відповідачем 07.09.2020, а не 04.09.2020; сума 3 458 556,00 грн. сплачена 15.09.2020, а не 14.09.2020, сума 1 250 000,00 грн. сплачена 02.12.2020, а не 01.12.2020; сума 7 965 448,50 грн. сплачена 29.12.2020, а не 28.12.2020.

Щодо нарахування пені:

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності п.3, ч.1 ст. 611 ЦК, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 3) сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Апеляційний суд виходить з того, що неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо несвоєчасної оплати орендної плати) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи договорі.

Водночас, згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафним санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом п. 3.7. договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строку оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення оплати товару.

Позивач нарахував пеню в сумі 372 417,78 грн., яку просить стягнути з відповідача. Пеня нарахована за наступні періоди:

1)з 02.09.2020 по 06.09.2020 від суми заборгованості 19 501 324,50 грн.;

2)з 07.09.2020 по 14.09.2020 від суми заборгованості 12 674 004,50 грн.;

3)з 15.09.2020 по 01.12.2020 від суми заборгованості 9 215 448,50 грн.;

4)з 02.12.2020 по 28.12.2020 від суми заборгованості 7 965 448,50 грн.

Здійснивши перерахунок нарахування пені, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що враховуючи положення п. 30.1. ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» періоди нарахування пені вказані вірно.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 та від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, який в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахований апеляційним господарським судом.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Державним комітетом статистики України і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін).

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

З врахуванням викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про застосування до відповідача відповідальності згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України і, здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 331 985,37 грн. за порушення зобов`язання та 3% річних в сумі 92 901,36 грн. за порушення зобов`язань за період з 02.09.2020 до 29.12.2020.

Отже, в розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 1.3 договору купівлі-продажу товар не є власністю продавця. Продавець діє на виконання договору комісії на продаж товару від 05.08.2020, який укладено між продавцем та ТОВ «Ремекс».

За умовами договору комісії на продаж товару від 05.08.2020 укладеного між ТОВ «Ірес Консалтинг» (комісіонер) та ТОВ «Ремекс» (комітент) комісіонер за винагороду зобов`язується за дорученням комітента вчинити від свого імені та за рахунок комітента правочин або кілька правочинів (п. 1.1 договору), а також комісіонер зобов`язаний реалізувати товар за цінами зазначеними комітентом.

Таким чином, судами досліджено, що реалізуючи зобов`язання за договором комісії на продаж товару ТОВ «Ірес Консалтинг» мав право на укладення договору купівлі-продажу.

Звідси спростовуються доводи апелянта на те, що місцевим господарським судом не враховано, що позивач (продавець) діяв за дорученням і за рахунок комітента (ТОВ «Ремекс») згідно договору комісії на продаж товару від 05.08.2020, а товар, який був предметом продажу за договором купівлі-продажу не був власністю позивача.

Апеляційний господарський суд відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржуване судове рішення у справі № 914/3271/21 ухвалено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, оскільки висновки в зазначеній справі та у справі № 914/3271/21, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин є різними.

Посилання апелянта на те, що місцевим господарським судом не досліджено факту відсутності в позивача збитків, спричинених несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору є безпідставними та не спростовують обгрунтованого висновку місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог. Крім цього, в межах заявлених позовних вимог, місцевим господарським судом досліджувалося питання стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за порушення відповідачем строків оплати за поставлений товар за договором купівлі-продажу товару. Доказів на зменшення їх відповідач не подаав та судами не встановлено підстав на їх зменшення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Заперечення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу відповідають фактичним обставинам по справі, а тому суд враховує їх як обґрунтовані.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга акціонерного товариства ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті б/н від 29.08.2022 підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 17 916,00 грн., який сплачений згідно з платіжними дорученнями за №1656 від 07.09.2022.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу акціонерного товариства ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті б/н від 29.08.2022 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2022 у справі №914/3271/21 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 17 916,00 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 06.12.2022