Ухвала

від 06.12.2022 по справі 914/3271/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"06" грудня 2022 р. Справа № 914/3271/21

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в особі:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Ремекс (вх. № 01-05/2951/22 від 30.11.2022 та повторно подану за № 01-05/2989/22 від 05.12.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2022 (повний текст рішення складено 10.08.2022), м. Львів, суддя Сухович Ю.О.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ірес Консалтинг, м. Львів

до відповідача акціонерного товариства ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті, м. Львів

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю Ремекс, м. Київ

про стягнення 799 850,26 грн.

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору

товариства з обмеженою відповідальністю Ремекс, м. Київ

до відповідача акціонерного товариства ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті, м. Львів

про переведення та визнання права вимоги

ВСТАНОВИВ:

рішенням Господарського суду Львівської області від 03.08.2022 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з акціонерного товариства «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «ОНУР Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ірес Консалтинг» 371 400,24 грн. пені, 331 985,37 грн. інфляційних втрат, 92 901,36 грн. 3% річних та 11 944,30 грн. судового збору в зв`язку з порушенням виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної повної оплати вартості товару за договором купівлі-продажу від 12.08.2020.

У задоволенні решти первісного позову щодо стягнення 1 017,54 грн. пені, 2 342,67 грн. інфляційних втрат та 203,08 грн. 3% річних відмовлено.

У задоволенні позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, відмовлено повністю.

30.11.2022 (та повторно 05.12.2022) до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Ремекс (вх. № 01-05/2951/22 від 30.11.2022) на рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2022 в справі № 914/3271/21.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ГПК України, особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Документами про відправлення сторонам у справі копії апеляційної скарги і доданих до неї документів є квитанція поштового відправлення або фінансовий чек поштового відділення з описом вкладення. Одночасно, доказом надіслання копії заяви може бути також документ, що видається кур`єрськими службами доставки, а також відмітка про вручення нарочним. Розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії апеляційної скарги і доданих до неї документів. Реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії, також може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні копії скарги; таким доказом може бути й засвідчений належним чином витяг з відповідного реєстру.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що апелянтом не додано належних доказів надсилання копії апеляційної скарги учасникам справи в розумінні ч. 1 ст. 259 ГПК України.

Одночасно з поданою апеляційною скаргою, скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2022 в справі № 914/3271/21. Подане клопотання обгрунтоване тим, що керівник ТОВ «Ремекс» громадянин Туреччини і не може здійснити відповідний платіж з технічних причин.

Відповідно до ст.8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов`язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи згаданий принцип, господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочення сплати судового збору. Таким чином, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб`єктів господарювання та громадян, законодавець поставив у рівні умови в частині обов`язку сплачувати судовий збір.

За таких обставин, вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом, зокрема, відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених ст. 8 Закону України Про судовий збір, призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року в справі № 0940/2276/18 дійшла висновку, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Таким чином, склад сторін у даній справі та предмет позову не свідчать про наявність умов, визначених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», для задоволення клопотання ТОВ «Ремекс» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Крім того, заявником не наведено обставин та не надано доказів, які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом строку розгляду апеляційної скарги та прийняття рішення у даній справі, а також доказів, які б свідчили про вжиття скаржником усіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.

За вказаних обставин, апеляційний суд залишає без задоволення клопотання апелянта (ТОВ «Ремекс») про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2022 в справі № 914/3271/21.

За вимогами ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про судовий збір судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Частиною другою статті 123 ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судом встановлено, що апелянт оскаржує рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2022 в справі № 914/3271/21 в частині відмови в задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ТОВ Ремекс про переведення та визнання права вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 (одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік установлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року становить 2 270,00 грн.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, апелянтом за подання апеляційної скарги мало бути сплачено 3 405,00 грн. (2 270,00 грн. * 150%), натомість останнім судового збору не сплачено.

Апеляційним господарським судом встановлено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції проголошене 03.08.2022, повний текст рішення складено 10.08.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Статтею 5 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються.

Згідно з п. а ч. 1 ст. 1 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972, ця Конвенція застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені законом або судовим чи адміністративним органом.

Згідно з ч. 1 ст. 115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За змістом ч. 1, 4, 6, 7 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Враховуючи, що повний текст оскаржуваного рішення виготовлено 10.08.2022, а тому даний строк завершується 30.08.2022.

Натомість апеляційна скарга була подана до Західного апеляційного господарського суду через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, а саме систему електронний суд 30.11.2022. Також вбачається, що апеляційна скарга, як документ сформована в системі електронний суд 29.11.2022.

При цьому, з повторно поданої апеляційної скарги ТОВ «Ремекс» (вх. № 01-05/2989/22 від 05.12.2022) вбачається, що така підписана 30.08.2022 та відправлена через засоби поштового зв`язку. Проте, з поштового конверту неможливо встановити дату подання апеляційної скарги на пошту.

Таким чином, апеляційна скарга подана з пропущенням строку апеляційного оскарження.

Апелянтом в апеляційній скарзі зазначено про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2021 та додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 18.01.2022. Проте, доказів в обгрунтування поновлення строку на апеляційне оскарження рішення та додаткового рішення апелянтом не подано.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є обєктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та повязані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Апелянтом не наведено обставин, які б спростовували, що про оскаржуване рішення та додаткове рішення йому не було відомо та він не мав об`єктивної можливості ознайомитися з його змістом.

Також апеляційний господарський суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2022 у справі № 914/3271/21 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 12.08.2022 (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/105667085).

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, вищенаведені норми процесуального закону регламентують принцип диспозитивності судового процесу, згідно з яким особа самостійно або через уповноваженого представника здійснює свої процесуальні права та обов`язки.

Окрім того, апеляційний господарський суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, а також права на оскарження судового рішення (фактично права на виправлення судової помилки) з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду та строку на оскарження у розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

Розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).

З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зазвичай, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії»).

При цьому у кожному випадку прийняття національними судами рішення про поновлення строків на звернення до суду або на оскарження судового рішення, ЄСПЛ наголошує на необхідності перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків втручання у принцип res judicata, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні у підставах для поновлення строків (справа «Пономарьов проти України»), а також, чи є обмеження права особи на доступ до суду пропорційним (справа «Мельник проти України»).

Отже, згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

Що стосується забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення у контексті пропуску строку на таке оскарження, у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо: 1) пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника, а тим більше, якщо пропуск строку стався з вини судів попередніх інстанцій, зокрема, у зв`язку з несвоєчасним врученням повного тексту судового рішення при одночасній добросовісній поведінці скаржника та вчиненні останнім усіх залежних від нього дій з метою отримання такого рішення; 2) оскарження судового рішення здійснюється не з метою перегляду остаточного рішення, а обумовлене метою виправлення судової помилки, яка має суттєве значення для захисту прав та інтересів особи або становить значний суспільний або у, виняткових випадках, державний інтерес.

Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, про те, що апелянтом пропущено строк для подання апеляційної скарги та не подано клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

За таких обставин, апеляційна скарга подана з порушенням вимог встановлених статтею 258 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Таким чином, апеляційним судом встановлено недотримання апелянтом положень п. 2, 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України, що тягне за собою наслідок у вигляді залишення апеляційної скарги без руху в силу застосування ч. 1 ст. 174 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про залишення без руху апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю Ремекс (вх. № 01-05/2951/22 від 30.11.2022) на рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2022 в справі № 914/3271/21 з підстав визначених в ч. 2 ст. 260 ГПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 260 ГПК України, питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги.

Керуючись статтями 234, 258, 259, 260, Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

залишити без руху апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Ремекс (вх. № 01-05/2951/22 від 30.11.2022) на рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2022 в справі № 914/3271/21.

Скаржнику, протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, усунути недоліки апеляційної скарги шляхом сплати судового збору в розмірі 3 405,00 грн. за подання апеляційної скарги та подання суду належних доказів сплати й зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору в розмірі 3 405,00 грн., подати суду докази надсилання копії апеляційної скарги іншій стороні у справі в розумінні ч. 1 ст. 259 ГПК України, а також вказати підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2022 в справі № 914/3271/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий (суддя-доповідач) С.М. Бойко