Рішення

від 06.12.2022 по справі 903/706/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 грудня 2022 року Справа № 903/706/22Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом: Шимко О.В.

від відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом: Уманський С.О. - довіреність №Д-766 від 18.10.2022, Молодько Ж.К. - довіреність від 09.08.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/706/22 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яровиця Парк" до Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя в особі Волинської філії Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя про стягнення 256453,24 грн. та зустрічним позовом Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя в особі Волинської філії Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яровиця Парк" про визнання недійсним п.6.1 договору про виконання проектно-кошторисних робіт №22/03-21 ЯП від 22.03.2021 та стягнення 13492,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

13.09.2022 ТОВ "Яровиця Парк" подало до суду позовну заяву до Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя в особі Волинської філії Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя про стягнення 256453,24 грн., в т.ч.: 211800,00 грн. основна заборгованість, 37446,24 грн. інфляційні втрати та 7207,00 грн. 3% річних.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про виконання проектно-кошторисних робіт №22/03-21 ЯП від 22.03.2021.

Ухвалою суду від 15.09.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.27-28).

Відповідач ухвалу суду отримав 22.09.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень №4302702587299 (а.с.31).

Строк для подання відзиву - до 07.10.2022 включно.

28.09.2022 відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову повністю (а.с.32-41).

06.10.2022 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позов та долучити до матеріалів справи лист відповідача вих.79/8-3 від 14.06.2021 (а.с.42-52).

03.10.2022 відповідач надіслав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просить суд визнати недійсним п.6.1 договору про виконання проектно-кошторисних робіт №22/03-21 ЯП від 22.03.2021 та стягнути з ТОВ "Яровиця Парк" 13492,00 грн. (а.с.53-73).

Ухвалою суду від 10.10.2022 зустрічну позовну заяву Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя в особі Волинської філії Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яровиця Парк" про визнання недійсним п.6.1 договору про виконання проектно-кошторисних робіт №22/03-21 ЯП від 22.03.2021 та стягнення 13492,00 грн. об`єднано в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яровиця Парк" до Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя в особі Волинської філії Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя про стягнення 256453,24 грн. для спільного розгляду. Суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №903/706/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 01.11.2022 о 11:15 год. (а.с.74-75).

24.10.2022 ТОВ "Яровиця Парк" подало до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні зустрічного позову (а.с.85-89).

Представник відповідача за первісним позовом 24.10.2022 надіслав до суду заперечення, в яких просить суд відмовити позивачу за первісним позовом (а.с.105-112).

Ухвалою суду від 01.11.2022 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 08.11.2022 о 16:00 год. (а.с.117-118).

31.10.2022 представник позивача за зустрічним позовом надіслав на адресу суду відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (а.с.133-142).

Протокольною ухвалою від 08.11.2022 розгляд справи по суті відкладено на 06.12.2022 о 11:30 год. та зобов`язав на наступне судове засідання сторонам подати оригінали документів для огляду та дослідження в судовому засіданні (а.с.161-166).

25.11.2022 представник позивача за зустрічним позовом надіслав на адресу суду додаткові пояснення по зустрічному позову (а.с.167-176).

Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом в призначеному судовому засіданні просив суд задовольнити первісний позов, а в зустрічному позові відмовити.

Представники відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні просили суд задовольнити зустрічний позов, а в первісному позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, 22.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЯРОВИЦЯ ПАРК» (надалі - Позивач, Замовник) та Державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М.Білоконя (надалі - Відповідач, Виконавець) в особі директора Волинської філії Довгополова Я.В., який діяв на підставі довіреності, посвідченої 14.05.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.М. за реєстровим №1301 та Положення про Волинську філію, укладений договір №22/03-21 ЯП про виконання проектно-кошторисних робіт (надалі - Договір, а.с.12-13).

Згідно умов п. 1.1. Договору, Замовник доручає та оплачує, а Виконавець приймає на себе виконання робіт (надалі роботи) по розробці проектно-кошторисної документації: Робочий проект «Нове будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано- прибудованими приміщеннями в с. Зміїнець Луцького району Волинської області», в повному обсязі.

У відповідності до п.1.2. договору, планувальні, інженерні та інші вимоги до проектно-кошторисної документації викладені в завданні на проектування. Завдання на проектування готується Виконавцем за дорученням Замовника.

У п.1.3. Договору Сторонами визначено, що зміст та обсяг робіт в цілому, склад, вартість та терміни розробки проектно- кошторисної документації визначаються календарним планом виконання робіт (Додаток №2), який є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.2.1.2 Договору, Виконавець розпочинає виконання робіт після підписання Договору уповноваженими представниками сторін.

Умовами Договору (п.3.1.) Сторони погодили, що загальна вартість робіт згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток №1), який є невід`ємною частиною даного Договору, складає - 706 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно л.3.2. Договору оплата виконаних робіт здійснюється після підписання актів здачі-приймання проектно-кошторисної, науково-технічної продукції шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця на протязі 3-х банківських днів.

У випадку розторгнення Договору за ініціативою Замовника (якщо це не пов`язано з порушенням умов Договору Виконавцем), а також у випадку розторгнення Договору за ініціативою Виконавця за причини порушення Замовником умов Договору, розрахунок проводиться за фактично виконані обсяги робіт, якщо такі роботи були попередньо узгоджені сторонами (п.3.3. договору).

Згідно п.4.1. Договору Виконавець виконує роботи поетапно (без передачі документації по проміжним етапам в процесі її розробки) та передає Замовнику акти виконання, які він повинен належним чином оформити та надіслати Виконавцю протягом 10 днів з дня їх отримання.

У відповідності до п.4.3. Договору, повністю закінчену роботу Виконавець передає Замовнику для приймання з актом здачі-приймання виконаних робіт, в кількості примірників згідно ДБН, БНіП, але не менше 4-х примірників, непізніше ніж через 10 діб після повної оплати вартості проектних робіт, а також в електронному вигляді.

Приписами п.4.5. Договору сторонами встановлено, що Замовник зобов`язаний прийняти і протягом 10 днів підписати акт здачі-приймання робіт, виконаних якісно та в повному обсязі або надіслати мотивовану відмову. У випадку мотивованої відмови Замовника від отримання робіт за даним Договором, яку він повинен надіслати протягом 10 днів з дня отримання робіт, складається двостороннійц акт з перерахуванням необхідних доробок і терміни їх виконання. Необхідні доробки, що виникли з вини Виконавця проводяться ним за власний рахунок.

За невиконання, або неякісне виконання договірних обов`язків Замовник і Виконавець несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством і цим Договором (пр.5.1. договору).

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що договір зі сторони Виконавця Волинської філії «ДІПРОМІСТО» підписний директором філії Довгополовим Я.В., який безпосередньо відповідає за виконання умов Договору. У випадку зміни директора Замовник має право в односторонньому порядку розірвати даний Договір, а філія в 10-денний термін повертає Замовнику перераховані кошти.

Згідно п.п.7.1-7.2. договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31 грудня 2021, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами договірних зобов`язань, у тому числі по сплаті неустойки (штрафу, пені). Строк виконання робіт за цим Договором становить 3 (три)-місяці з дня підписання цього Договору.

Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.

У відповідності до Додатку №3 до Договору №22/03-21 ЯП про виконання проектно- кошторисних робіт від 22 березня 2021 року (а.с.14), а саме «Кошторису на виконання проектно- кошторисної документації Робочий проект «Нове будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями в с. Зміїнець Луцького району Волинської області» визначено склад проектно-кошторисних робіт, зокрема, розділів: генеральний план, архітектурні рішення, конструкції будівельні, опалення і вентиляція, газопостачання, водопостачання і каналізація, зовнішні мережі водопостачання і каналізації, електротехнічні рішення, електроосвітлення, пожежогасіння та газосигналізація, блискавкозахист, система зв`язку, кошторисна документація. Виготовлення завдання на проектування, містобудівний розрахунок, модель 30 (візуалізація), варіанти планів поверхів і благоустрою.

У відповідності до платіжного доручення №1 від 25 березня 2021 року Замовник здійснив попередню оплату вартості робіт згідно Договору про виконання проектно- кошторисних №22/03-21 ЯП у розмірі 211800,00 грн. (а.с.15).

Як слідує з матеріалів справи, 08.06.2021 Відповідач звернувся з листом № 74/8-3 до Позивача, в якому повідомив Позивача про те, що у зв`язку з відсутністю, на той час, необхідних вихідних даних у повному обсязі, в тому числі в затверджених Позивачем поверхових планів, виникли обставини, що спричиняють неможливість виконання робіт у встановлені Договором строки та запропонував Позивачу за первісним позовом відтермінувати строки завершення виконання робіт за Договором, про ще свідчить копія листа (а.с.71).

14.06.2022 відповідач надіслав позивачу лист №79/8-3, в якому Волинська філія ДП "ДІПРОМІСТО" просить прибути для підписання додаткової угоди про відтермінування строків видачі проектно-кошторисної документації по робочому проекту "Нове будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями в с.Зміїнець Луцького району Волинської області" у зв`язку з ненаданням жодних вихідних даних на проектування, що не дозволяє розпочати проектні роботи і видати проектно-кошторисну документацію у встановлений договором термін (а.с.46).

У відповідності до п.6.1. Договору, ТзОВ «ЯРОВИЦЯ ПАРК» рекомендованим листом (з повідомленням про вручення) вих. №4 від 07 липня 2021 року повідомило Виконавця про припинення зобов`язання шляхом розірвання Договору та просило повернути кошти в сумі 211800,00 грн., сплачені Товариством в якості авансу (а.с.16).

Повідомлення-вимога отримана Відповідачем 09.07.2021, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.16). Проте, залишена позивачем без відповідна задоволення.

12 липня 2021 року від Відповідача надійшов лист за вих.№96/1-3 з розрахунком вартості виконаних проектних робіт (а.с.18, а.с.173-174).

15 липня 2021 року від Відповідача надійшов лист за вих. №97/8-3, зокрема, Відповідач у даному листі зазначає, що направляє на адресу Товариства документацію розроблену згідно Договору, а саме: накладну на розроблені креслення, акт здачі-приймання виконаних проектних робіт та додаткову угоду (а.с.19).

22 липня 2021 року Товариство надіслало листа (вих. №15/1) на адресу Відповідача, яким повідомило про свою незгоду з документами щодо прийняття робіт на виконання Договору та відмову про їх підписання, у зв`язку з їх виконанням не у відповідності до умов Договору, нормативної документації та завданням на проектування (оскільки завдання на проектування взагалі не було сформовано та затверджено Замовником, а містобудівний розрахунок взагалі Позивачем не замовлявся), а також повторно повідомило про розірвання Договору у відповідності до п.6.1. Договору та повернення коштів (а.с.20-21).

Відповідно до ст.144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Згідно п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо умовами договору та можуть як ставитися в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Отже, за змістом наведеної норми розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини на підставі укладеного між ними договору про виконання проектно-кошторисних робіт від 22.03.2021.

За приписами частини 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору Підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч. 4 ст. 849 ЦК України).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний .судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що договір зі сторони Виконавця Волинської філії «ДІПРОМІСТО» підписний директором філії Довгополовим Я.В., який безпосередньо відповідає за виконання умов Договору. У випадку зміни директора Замовник має право в односторонньому порядку розірвати даний Договір, а філія в 10-денний термін повертає Замовнику перераховані кошти.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Отже, договір може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін.

В силу ч.3 ст.651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, листом від 07.07.2021 №4 позивач повідомив відповідача про розірвання договору на підставі п.6.1 договору.

Враховуючи, що така одностороння відмова від договору (розірвання), з огляду на положення ст.ст. 653, 849 ЦК України, не потребує узгодження з відповідачем, то договір №22/03-21 ЯП про виконання проектно-кошторисних робіт від 22.03.2021 є розірваним з ініціативи замовника.

Разом з цим, позивач за зустрічним позовом зазначає про наявність підстави для визнання п.6.1 договору недійсним з огляду на те, що даний пункт договору не відповідає діючому законодавству, порушує права однієї із сторін Договору, зокрема право на отримання оплати за виконану роботу, був штучно та навмисно включений до тексту Договору колишнім керівником Філії ДП «ДІПРОМІСТО» з його особистих корисливих мотивів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, в тому числі є свобода договору; справедливість, добросовісність та розумність.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті З ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч 1-3, 6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст.215 ЦК України).

Відповідно до положень ст.203 ЦК України необхідними вимогами дійсності правочину є, зокрема,:

- зміст правочину, який не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5);

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Як зазначалося вище, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 6 ст.203 ЦК України.

Згідно з ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням приписів ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що договір, укладений від імені юридичної особи її виконавчим органом (директором), представником з третьою особою, може бути визнаний недійсним із підстав порушення цим органом/ представником установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, якщо відповідні обмеження існували на момент укладення оспорюваного договору, або відсутність права представництва юридичної особи.

Так, як вбачається з Договору №22/03-21 ЯП про виконання проектно-кошторисних робіт від 22.03.2021 сторонами угоди є: ТОВ «ЯРОВИЦЯ ПАРК» та ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М.Білоконя в особі директора Волинської філії Довгополова Я.В.

Враховуючи наведені вище правові норми, посилання позивача за Зустрічним позовом про наявність такої підстави для визнанняп.6.1 договору недійсним є безпідставним та необгрунтованим, отже правові підстави для визнання п.6.1. договору №22/03-21 ЯП про виконання проектно-кошторисних робіт від 22.03.2021 недійсним відсутні.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями ст. 193 ГК України, ст. ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач за первісним позовом просить суд стягнути за Договором №22/03-21 ЯП від 22.03.2021 заборгованість ( а.с.4-5) в розмірі 256453,24 грн, з яких:

- 211800,00 грн - основна заборгованість (сума сплаченого авансового платежу у відповідності до договору та відповідно не повернута відповідачем, у з`язку із розірванням до п.6.1. договору);

-7207,00 грн - 3 % річних (за період з 27.07.2021 по 13.09.2022);

- 37446,24 грн - втрати від інфляції (за період з серпня 2021 по травень 2022).

Дата початку розрахунку 27.07.2021 (лист вимогу про розірвання договору направлено Відповідачу 13.07.2021, відповідно отримано Відповідачем 16.07.2021, термін повернення коштів 10 днів до26.07.2021), дата закінчення розрахунку по 13.09.2022.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків позивача за первісним позовом щодо вищезазначених нарахування, погоджується з ними повністю.

Контррозрахунку нарахування 3% річних і інфляційних втрат відповідачем не подано.

Судом встановлено за розрахунком суду нарахування інфляційних втрат є більшим ніж заявлено до стягнення позивачем, що є його правом.

Відповідачем не надано жодного доказу на спростування заявленого боргу.

Позивач з зустрічним позовом просив стягнути з відповідача за зустрічним позовом 13492,00 грн заборгованості за виконані роботи за договором №22/03-21 ЯП від 22.03.2021.

12 липня 2021 року від Відповідача надійшов лист за вих.№96/1-3 з розрахунком вартості виконаних проектних робіт (а.с.18, а.с.173-174).

15 липня 2021 року від Відповідача надійшов лист за вих. №97/8-3, зокрема, Відповідач у даному листі зазначає, що направляє на адресу Товариства документацію розроблену згідно Договору, а саме: накладну на розроблені креслення, акт здачі-приймання виконаних проектних робіт та додаткову угоду (а.с.19).

22 липня 2021 року позивачем надіслало лист (вих. №15/1) на адресу Відповідача за первісним позовом, яким повідомило про свою незгоду з документами щодо прийняття робіт на виконання Договору та обґрунтувало відмову про їх підписання, у зв`язку з їх виконанням не у відповідності до умов Договору, нормативної документації та завданням на проектування, оскільки завдання на проектування взагалі не було сформовано та затверджено Замовником, а містобудівний розрахунок взагалі Позивачем за первісним позовом не замовлявся, а також повторно повідомило про розірвання Договору у відповідності до п.6.1 та повернення коштів.

У листі вих. №15/1 від 22.07.2021 Позивач за первісним позовом повідомив Відповідача за первісним позовом про незгоду та надав обґрунтовану відмову, а саме зазначивши, що містобудівний розрахунок, вартість робіт по розробці якого оцінена Відповідачем в сумі 214992,00 грн., з ПДВ, не замовлявся, не виконувався, та і не міг виконуватися Відповідачем в рамках даного Договору, оскільки, ні умовами Договору, ні умовами нормативної документації (ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво») зазначений документ не відноситься до складу Робочого проекту, відповідно, і не може входити до складу робіт за Договором.

Повідомив про відмову від підписання наданого «Акту №22/03-21 ЯП Здачі-приймання виконаних проектно-кошторисних робіт складених за договором №22/03-21 ЯП від 22 березня 2021р.» без дати та накладної №08 від 15 липня 2021р., у зв`язку з їх виконанням не у відповідності до умов Договору, нормативної документації та завдання на проектування. Також, повідомив про неможливість усунення недоліків у виконаних роботах, оскільки вони не відповідають умовам договору по суті, відповідно і строк для їх виправлення встановлений бути не може з огляду на розірвання Договору на підставі п.6.1. Договору та листа за вих.№4 від 07.07.2021.

Повторно просив повернути у термін визначений в п.6.1. Договору (10-дений термін) кошти в сумі - 211800,00 грн. з ПДВ.

Лист Позивача за первісним позовом вих. №15/1 від 22.07.2021 було надіслано поштовим відправленням, а саме цінним листом з описом вкладення (накладна №4300506519851), який не передбачає додаткового формування до листа повідомлення про вручення та відповідно повернення його з відміткою Позивачу за первісним позовом (а.с.20-22).

Відповідач за зустрічним позовом доводить, що роботи, про які зазначає позивач за зустрічним позовом та декларує про їх вартість у Розрахунку, могли бути виконані виключно після формування та затвердження Позивачем за первісним позовом завдання на проектування, а, оскільки, завдання на проектування не було ні підготовлено, ні затверджено, то виконання таких робіт як розробка моделі 30 (візуалізація) є неможливим.

Враховуючи вищевикладене вимога позивача за зустрічним позовом в розмірі 13492,00 грн. заборгованості за виконані роботи за договором №22/03-21 ЯП від 22.03.2021, до задоволення не підлягає.

Доводи відповідача за первісним позовом, щодо неотримання листа №15/1 від 22.07.2021 (а.с.20), який направлений на юридичну адресу Волинської філії Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя (вулиця Кременецька,38, місто Луцьк, 43010) спростовуються матеріалами справи, а саме описом вкладення у цінний лист та накладною №4300506519851 (а.с.21)

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем за первісним позовом вимога щодо стягнення з відповідача за первісним позовом підтверджена матеріалами справи, відповідачем за первісним позовом не спростована підлягає до задоволення в сумі 256453,24 грн. В зустрічному позові слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача за первісним позовом, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3846,80,00 грн. відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя (бульвар Лесі Українки,26, місто Київ, 01133, код ЄДРПОУ 02497720) в особі Волинської філії Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя (вулиця Кременецька,38, місто Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ ВП:02497766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Яровиця Парк" (провулок Макарова,5, місто Луцьк, 43006, код ЄДРПОУ 40906727) 256453,24 грн, (двісті п`ятдесят шість тисяч чотириста п`ятдесят три гривні двадцять чотири копійки), в т.ч.: 211800,00 грн - заборгованість за основним боргом; 7207,00 грн - 3 % річних, 37446,24 грн. - інфляційні втрати та 3846,80 грн (три тисячі вісімсот сорок шість гривень вісімдесят копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні зустрічного позову Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя в особі Волинської філії Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яровиця Парк" про визнання недійсним п.6.1 договору про виконання проектно-кошторисних робіт №22/03-21 ЯП від 22.03.2021 та стягнення 13492,00 грн, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.12.2022.

Суддя І. О. Гарбар