Постанова

від 07.02.2023 по справі 903/706/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року Справа № 903/706/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Савченко Г.І. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Олійник Т.М.

за участю представників сторін:

позивача (за первісним позовом): Шимка О.В. заступника директора з правових питань, згідно протоколу загальних зборів учасників товариства від 27.10.2022 №01-22

відповідача (за первісним позовом): не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя в особі Волинської філії Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя на рішення господарського суду Волинської області, ухваленого 06.12.22р. суддею Гарбар І. О. о 12:23 у м.Луцьку, повний текст складено 08.12.22р. у справі №903/706/22

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яровиця Парк"

до Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя в особі Волинської філії Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя

про стягнення 256453,24 грн

та зустрічним позовом Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя в особі Волинської філії Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яровиця Парк" про визнання недійсним п.6.1 договору про виконання проектно-кошторисних робіт №22/03-21 ЯП від 22.03.2021 та стягнення 13492,00 грн

ВСТАНОВИВ:

13.09.2022 ТОВ "Яровиця Парк" подало до суду позовну заяву до Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя в особі Волинської філії Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя про стягнення 256453,24 грн, в т.ч.: 211800,00 грн основна заборгованість, 37446,24 грн інфляційні втрати та 7207,00 грн 3% річних.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про виконання проектно-кошторисних робіт №22/03-21 ЯП від 22.03.2021.

03.10.2022 відповідач надіслав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просить суд визнати недійсним п.6.1 договору про виконання проектно-кошторисних робіт №22/03-21 ЯП від 22.03.2021 та стягнути з ТОВ "Яровиця Парк" 13492,00 грн.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.12.22 у справі №903/706/22 первісний позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М. Білоконя в особі Волинської філії Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Яровиця Парк" 256453,24 грн, в т.ч.: 211800,00 грн - заборгованість за основним боргом; 7207,00 грн - 3 % річних, 37446,24 грн - інфляційні втрати та 3846,80 грн витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні зустрічного позову Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя в особі Волинської філії Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М. Білоконя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яровиця Парк" про визнання недійсним п.6.1 договору про виконання проектно-кошторисних робіт №22/03-21 ЯП від 22.03.2021 та стягнення 13492,00 грн, відмовлено.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст. ст. 3, 6, 11, 12, 13, 202, 203, 215, 509, 525, 526, 527, 599, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 651, 653, 849, 853, 882 ЦК України, ст. ст. 67, 144, 173, 174, 180, 188, 193 ГК України, докази наявні в матеріалах справи, умови договору про виконання проектно-кошторисних робіт №22/03-21 ЯП від 22.03.2021, вказав, що листом від 07.07.2021 №4 позивач повідомив відповідача про розірвання договору на підставі п.6.1 договору. З огляду на положення ст.ст. 653, 849 ЦК України, така одностороння відмова від договору (розірвання), не потребує узгодження з відповідачем, а тому договір №22/03-21 ЯП про виконання проектно-кошторисних робіт від 22.03.2021 є розірваним з ініціативи замовника. Разом з тим, зазначив, що правові підстави для визнання п.6.1. договору №22/03-21 ЯП про виконання проектно-кошторисних робіт від 22.03.2021 недійсним відсутні. Також, зауважив, що вимога позивача за зустрічним позовом в розмірі 13492,00 грн заборгованості за виконані роботи за договором №22/03-21 ЯП від 22.03.2021, до задоволення не підлягає. Крім того, суд вказав, що перевіривши методику та правильність розрахунків позивача за первісним позовом щодо вищезазначених нарахувань 3% річних та інфляційних, погоджується з ними повністю. За наведеного, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем за первісним позовом вимога щодо стягнення з відповідача за первісним позовом підтверджена матеріалами справи, відповідачем за первісним позовом не спростована підлягає до задоволення в сумі 256453,24 грн. В зустрічному позові слід відмовити.

Не погодившись із ухваленим рішенням, скаржник звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 06 грудня 2022 року. Ухвалити постанову, якою у задоволенні первісного позову - відмовити в повному обсязі, зустрічний позов - задовольнити в повному обсязі.

Вказує, що рішення Господарського суду Волинської області від 06 грудня 2022 року є незаконним, необґрунтованим, таким що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Зауважує, що 07 липня 2021 року позивач за первісним позовом надіслав на адресу відповідача за первісним позовом лист № 4, яким повідомив про свій намір розірвати договір в односторонньому порядку та запропонував відповідачу за первісним позовом повернути кошти в сумі 211 800,00 гривень, сплачені позивачем за первісним позовом 25 березня 2022 року згідно з умовами договору. При цьому позивач за первісним позовом посилався, як на підстави розірвання договору, виключно на п.6.1 договору як на обставини ніби - то непереборної сили. Ніяких інших підстав для розірвання договору, зауважень з приводу неналежного виконання договору, порушення строків виконання позивач за первісним позовом при цьому не зазначив.

12 липня 2021 року відповідачем за первісним позовом направлений позивачу за первісним позовом лист № 96/1-3, в якому позивачу за первісним позовом запропоновано у зв`язку з наміром останнього розірвати договір здійснити оплату за фактично виконаний обсяг робіт, виконаний відповідачем за первісним позовом з врахуванням сплачених 25 березня 2021 року коштів в сумі 211 800,00 гривень та сплатити 13 942,00 гривень у відповідності до п.3.3 договору.

Також, звертає увагу, що відповідачем за первісним позовом, згідно з умовами договору, 15.07.2021 відправлено позивачу за первісним позовом із супровідним листом №97/8-3 виконані передпроектні розробки (креслення, розрахунки), накладну на розроблені креслення в 2-х примірниках, акт здачі - приймання виконаних проектних робіт в 2-х примірниках, додаткову угоду в 2-х примірниках та запропоновано позивачу за первісним позовом підписати зазначені документи, повернувши по одному примірнику на адресу відповідача за первісним позовом, що підтверджується копією супровідного листа № 97/8-3 від 15.07.2021. Ця обставина визнається письмово позивачем за первісним позовом у поданих ним до суду процесуальних документах.

Зауважує, що суд першої інстанції не надав оцінки тій обставині, що відповідачем в порушення вимог ч.1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати» не надано доказів звернення до Торгово - промислової палати для засвідчення настання форс - мажорних обставин, у відповідності до п.6.1 договору. Оскаржуване судове рішення не містить в цій частині належних висновків суду щодо того, чи є п.6.1 форс - мажорною обставиною у відповідності до діючого законодавства України, чи є цей пункт Договору виключно дискримінаційною умовою на стороні Відповідача за зустрічним позовом, яка надає йому право на будь - якому етапі виконання Договору звернутись до Позивача за зустрічним позовом з вимогою про розірвання Договору та повернення будь - якої суми коштів, сплачених у відповідності до умов Договору ( 211 800,00 гривень, 700 000,00 гривень) незважаючи на працю співробітників Позивача за зустрічним позовом з виконання робіт за Договором та об`єму фактично виконаних робіт за Договором.

Суд першої інстанції не надав оцінки тій обставині, що відповідачем за зустрічним позовом в якості доказу ніби - то направлення на адресу Філії листа від 22.07.2021 року №15/1, на який він посилається як на підставу своїх позовних вимог, була надана тільки копія листа опису з накладною, оригінал цього листа Відповідачем за зустрічним позовом суду не надавався, судом не досліджувався, крім того, Відповідачем за зустрічним позовом не надано доказів отримання Позивачем за зустрічним позовом цього листа, навпаки, докази позивача за зустрічним позовом про неотримання листа від 22.07.2021 року за № 15/1 відповідачем за зустрічним позовом під час судового засідання жодним чином, жодним письмовим доказом спростовані не були.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішення не надано оцінки тій обставині, що роботи за договором виконані позивачем за зустрічним позовом у відповідності до фактично виконаного об`єму робіт, згідно з розрахунком, надісланим відповідачу за зустрічним позовом, що підтверджено самим відповідачем за зустрічним позовом в позовній заяві та у відповіді на відзив на первісний позов. Судом першої інстанції обставина виконання фактичного об`єму робіт за договором взагалі не з`ясовувалась, оцінки тій обставині, що фактично виконана робота за договором підлягає оплаті згідно з умовами договору, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надано, право відповідача за зустрічним позовом на оплату своєї роботи за договором оскаржуваним рішенням суду нівельовано.

Позивачем за зустрічним позовом було доведено, що ним було виконано та передано відповідачу за зустрічним позовом роботу за договором у відповідності до листа за вих.№ 96/1-3 від 12.07.2021 року з додатком (розрахунок вартості виконаних проектних робіт на 1 аркуші) та листа за вих.№ 97/8-3 від 15.07.2021 року з додатками (накладна на розроблені креслення в двох примірниках, акт здачі - приймання виконаних проектних робіт в двох примірниках, додаткова угода в двох примірниках).

Норми права на які посилається скаржник зазначає ст. ст. 203, 215, 217, 526, 527 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача за первісним позовом, а рішення Господарського суду Волинської області від 06 грудня 2022 року по справі №903/706/22 залишити без змін.

В судове засідання з`явився представник позивача за первісним позовом.

24.01.23 до суду від Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 25.01.2023 клопотання Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 903/706/22- задоволено.

Проте, до судового засідання представник скаржника не зміг під`єднатися через технічні причини.

Відповідно до ч.5 ст.197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання представника скаржника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, крім того, скаржник виклав свою позицію з приводу незаконності рішення суду першої інстанції в своїй апеляційній скарзі, а тому, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника останнього, за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з підстав зазначених у відзиві та надав пояснення з приводу своєї позиції. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Волинської області від 06 грудня 2022 року по справі №903/706/22 залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла до наступного висновку.

22.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЯРОВИЦЯ ПАРК" (надалі - Позивач, Замовник) та Державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя (надалі - Відповідач, Виконавець) в особі директора Волинської філії Довгополова Я.В., який діяв на підставі довіреності, посвідченої 14.05.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.М. за реєстровим №1301 та Положення про Волинську філію, укладений договір №22/03-21 ЯП про виконання проектно-кошторисних робіт (надалі - договір, а.с.12-13).

Згідно умов п. 1.1. Договору, Замовник доручає та оплачує, а Виконавець приймає на себе виконання робіт (надалі роботи) по розробці проектно-кошторисної документації: Робочий проект "Нове будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано - прибудованими приміщеннями в с. Зміїнець Луцького району Волинської області", в повному обсязі.

У відповідності до п.1.2. договору, планувальні, інженерні та інші вимоги до проектно-кошторисної документації викладені в завданні на проектування. Завдання на проектування готується Виконавцем за дорученням Замовника.

У п.1.3. Договору Сторонами визначено, що зміст та обсяг робіт в цілому, склад, вартість та терміни розробки проектно - кошторисної документації визначаються календарним планом виконання робіт (Додаток №2), який є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.2.1.2 Договору, Виконавець розпочинає виконання робіт після підписання Договору уповноваженими представниками сторін.

Умовами Договору (п.3.1.) Сторони погодили, що загальна вартість робіт згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток №1), який є невід`ємною частиною даного Договору, складає - 706 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно п.3.2. Договору оплата виконаних робіт здійснюється після підписання актів здачі-приймання проектно-кошторисної, науково-технічної продукції шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця на протязі 3-х банківських днів.

У випадку розторгнення Договору за ініціативою Замовника (якщо це не пов`язано з порушенням умов Договору Виконавцем), а також у випадку розторгнення Договору за ініціативою Виконавця за причини порушення Замовником умов Договору, розрахунок проводиться за фактично виконані обсяги робіт, якщо такі роботи були попередньо узгоджені сторонами (п.3.3. договору).

Згідно п.4.1. Договору Виконавець виконує роботи поетапно (без передачі документації по проміжним етапам в процесі її розробки) та передає Замовнику акти виконання, які він повинен належним чином оформити та надіслати Виконавцю протягом 10 днів з дня їх отримання.

У відповідності до п.4.3. Договору, повністю закінчену роботу Виконавець передає Замовнику для приймання з актом здачі-приймання виконаних робіт, в кількості примірників згідно ДБН, БНіП, але не менше 4-х примірників, не пізніше ніж через 10 діб після повної оплати вартості проектних робіт, а також в електронному вигляді.

Приписами п.4.5. договору сторонами встановлено, що Замовник зобов`язаний прийняти і протягом 10 днів підписати акт здачі-приймання робіт, виконаних якісно та в повному обсязі або надіслати мотивовану відмову. У випадку мотивованої відмови Замовника від отримання робіт за даним договором, яку він повинен надіслати протягом 10 днів з дня отримання робіт, складається двосторонній акт з перерахуванням необхідних доробок і терміни їх виконання. Необхідні доробки, що виникли з вини Виконавця проводяться ним за власний рахунок.

За невиконання, або неякісне виконання договірних обов`язків Замовник і Виконавець несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством і цим Договором (пр.5.1. договору).

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що договір зі сторони Виконавця Волинської філії "ДІПРОМІСТО" підписний директором філії Довгополовим Я.В., який безпосередньо відповідає за виконання умов Договору. У випадку зміни директора Замовник має право в односторонньому порядку розірвати даний Договір, а філія в 10-денний термін повертає Замовнику перераховані кошти.

Згідно п.п.7.1-7.2. договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31 грудня 2021, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами договірних зобов`язань, у тому числі по сплаті неустойки (штрафу, пені). Строк виконання робіт за цим Договором становить 3 (три)-місяці з дня підписання цього Договору.

Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.

У відповідності до Додатку №3 до Договору №22/03-21 ЯП про виконання проектно- кошторисних робіт від 22 березня 2021 року (а.с.14), а саме "Кошторису на виконання проектно- кошторисної документації Робочий проект "Нове будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями в с. Зміїнець Луцького району Волинської області" визначено склад проектно-кошторисних робіт, зокрема, розділів: генеральний план, архітектурні рішення, конструкції будівельні, опалення і вентиляція, газопостачання, водопостачання і каналізація, зовнішні мережі водопостачання і каналізації, електротехнічні рішення, електроосвітлення, пожежогасіння та газосигналізація, блискавкозахист, система зв`язку, кошторисна документація. Виготовлення завдання на проектування, містобудівний розрахунок, модель 30 (візуалізація), варіанти планів поверхів і благоустрою.

У відповідності до платіжного доручення №1 від 25 березня 2021 року Замовник здійснив попередню оплату вартості робіт згідно Договору про виконання проектно- кошторисних №22/03-21 ЯП у розмірі 211800,00 грн. (а.с.15).

Як слідує з матеріалів справи, 08.06.2021 Відповідач звернувся з листом № 74/8-3 до Позивача, в якому повідомив Позивача про те, що у зв`язку з відсутністю, на той час, необхідних вихідних даних у повному обсязі, в тому числі в затверджених Позивачем поверхових планів, виникли обставини, що спричиняють неможливість виконання робіт у встановлені Договором строки та запропонував Позивачу за первісним позовом відтермінувати строки завершення виконання робіт за Договором, про що свідчить копія листа (а.с.71).

14.06.2022 відповідач надіслав позивачу лист №79/8-3, в якому Волинська філія ДП "ДІПРОМІСТО" просить прибути для підписання додаткової угоди про відтермінування строків видачі проектно-кошторисної документації по робочому проекту "Нове будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями в с.Зміїнець Луцького району Волинської області" у зв`язку з ненаданням жодних вихідних даних на проектування, що не дозволяє розпочати проектні роботи і видати проектно-кошторисну документацію у встановлений договором термін (а.с.46).

У відповідності до п.6.1. Договору, ТзОВ "ЯРОВИЦЯ ПАРК" рекомендованим листом (з повідомленням про вручення) вих. №4 від 07 липня 2021 року повідомило Виконавця про припинення зобов`язання шляхом розірвання Договору та просило повернути кошти в сумі 211800,00 грн., сплачені Товариством в якості авансу (а.с.16).

Повідомлення-вимога отримана відповідачем 09.07.2021, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.16). Проте, залишена позивачем без відповідного задоволення.

12 липня 2021 року від відповідача надійшов лист за вих.№96/1-3 з розрахунком вартості виконаних проектних робіт (а.с.18, а.с.173-174).

15 липня 2021 року від відповідача надійшов лист за вих. №97/8-3, зокрема, відповідач у даному листі зазначає, що направляє на адресу Товариства документацію розроблену згідно договору, а саме: накладну на розроблені креслення, акт здачі-приймання виконаних проектних робіт та додаткову угоду (а.с.19).

22 липня 2021 року Товариство надіслало листа (вих. №15/1) на адресу відповідача, яким повідомило про свою незгоду з документами щодо прийняття робіт на виконання договору та відмову про їх підписання, у зв`язку з їх виконанням не у відповідності до умов договору, нормативної документації та завданням на проектування (оскільки завдання на проектування взагалі не було сформовано та затверджено Замовником, а містобудівний розрахунок взагалі Позивачем не замовлявся), а також повторно повідомило про розірвання Договору у відповідності до п.6.1. договору та повернення коштів (а.с.20-21).

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як встановлено ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо умовами договору та можуть як ставитися в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Отже, за змістом наведеної норми розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини на підставі укладеного між ними договору про виконання проектно-кошторисних робіт від 22.03.2021.

За приписами частини 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору Підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч. 4 ст. 849 ЦК України).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Так, суд апеляційної інстанції зауважує, що сторони в пунктом 6.1 договору погодили, що договір зі сторони Виконавця Волинської філії "ДІПРОМІСТО" підписний директором філії Довгополовим Я.В., який безпосередньо відповідає за виконання умов договору. У випадку зміни директора замовник має право в односторонньому порядку розірвати даний договір, а філія в 10-денний термін повертає замовнику перераховані кошти.

Таким чином, замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Отже, враховуючи наведене, договір може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін.

В силу ч.3 ст.651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 07.07.2021 №4 позивач повідомив відповідача про розірвання договору на підставі п.6.1 договору.

Крім того, слід вказати, що як вказує позивач пункт 6.1 договору було передбачено сторонами, у зв`язку із тим, що директор Довгополов Я.В. був керівником проекту.

Також, в матеріалах справи відсутні докази, що виконавець повідомляв замовника, що в них є спеціалісти, які можуть виконати проект зважаючи на звільнення Довгополова Я.В..

Враховуючи, що така одностороння відмова від договору (розірвання), з огляду на положення ст. ст. 653, 849 ЦК України, не потребує узгодження з відповідачем, то колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що договір №22/03-21 ЯП про виконання проектно-кошторисних робіт від 22.03.2021, є розірваним з ініціативи замовника.

Разом з цим, позивач за зустрічним позовом, як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції зазначає про наявність підстави для визнання п.6.1 договору недійсним з огляду на те, що даний пункт договору не відповідає діючому законодавству, не є форс - мажорною обставиною, порушує права однієї із сторін договору, з приводу чого суд зазначає наступне.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, в тому числі є свобода договору; справедливість, добросовісність та розумність.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч 1-3, 6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст.215 ЦК України).

Як зазначалося вище, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 6 ст.203 ЦК України.

Згідно з ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням приписів ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що договір, укладений від імені юридичної особи її виконавчим органом (директором), представником з третьою особою, може бути визнаний недійсним із підстав порушення цим органом/ представником установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, якщо відповідні обмеження існували на момент укладення оспорюваного договору, або відсутність права представництва юридичної особи.

Так, як вбачається з договору №22/03-21 ЯП про виконання проектно-кошторисних робіт від 22.03.2021 сторонами угоди є: ТОВ "ЯРОВИЦЯ ПАРК" та ДП "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя в особі директора Волинської філії Довгополова Я.В.

Також, колегія суддів зауважує, що посилання скаржника на таку підставу недійсності п. 6.1 договору, що він зазначений у розділі 6 договору «Форс-мажорні обставини», проте не підпадає під форс-мажорні обставини, не беруться судовою колегією до уваги, оскільки для вирішення питання про визнання його недійсним не має значення в який розділ сторони внесли вказаний пункт.

Враховуючи наведені вище правові норми, посилання позивача за зустрічним позовом про наявність такої підстави для визнання п.6.1 договору недійсним є безпідставним та необґрунтованим, отже правові підстави для визнання п.6.1. договору №22/03-21 ЯП про виконання проектно-кошторисних робіт від 22.03.2021 недійсним відсутні.

Щодо вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 13492,00 грн заборгованості за виконані роботи за договором №22/03-21 ЯП від 22.03.2021 судова колегія зауважує таке.

Так, в матеріалах справи міститься лист відповідача за первісним позовом від 12 липня 2021 року за вих.№96/1-3 з розрахунком вартості виконаних проектних робіт (а.с.18, а.с.173-174).

Крім того, у листі відповідача за первісним позовом від 15 липня 2021 року за вих. №97/8-3, він зазначає, що направляє на адресу Товариства документацію розроблену згідно договору, а саме: накладну на розроблення креслення, акт здачі-приймання виконаних проектних робіт та додаткову угоду (а.с.19).

22 липня 2021 року позивачем надіслало лист (вих. №15/1) на адресу відповідача за первісним позовом, яким повідомило про свою незгоду з документами щодо прийняття робіт на виконання договору та обґрунтувало відмову про їх підписання, у зв`язку з їх виконанням не у відповідності до умов договору, нормативної документації та завданням на проектування, оскільки завдання на проектування взагалі не було сформовано та затверджено замовником, а містобудівний розрахунок взагалі позивачем за первісним позовом не замовлявся, а також повторно повідомило про розірвання договору у відповідності до п.6.1 та повернення коштів.

У листі вих. №15/1 від 22.07.2021 позивач за первісним позовом повідомив Відповідача за первісним позовом про незгоду та надав обґрунтовану відмову, а саме зазначивши, що містобудівний розрахунок, вартість робіт по розробці якого оцінена Відповідачем в сумі 214992,00 грн., з ПДВ, не замовлявся, не виконувався, та і не міг виконуватися Відповідачем в рамках даного Договору, оскільки, ні умовами Договору, ні умовами нормативної документації (ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво") зазначений документ не відноситься до складу Робочого проекту, відповідно, і не може входити до складу робіт за Договором.

Повідомив про відмову від підписання наданого "Акту №22/03-21 ЯП Здачі-приймання виконаних проектно-кошторисних робіт складених за договором №22/03-21 ЯП від 22 березня 2021р." без дати та накладної №08 від 15 липня 2021р., у зв`язку з їх виконанням не у відповідності до умов Договору, нормативної документації та завдання на проектування. Також, повідомив про неможливість усунення недоліків у виконаних роботах, оскільки вони не відповідають умовам договору по суті, відповідно і строк для їх виправлення встановлений бути не може з огляду на розірвання договору на підставі п.6.1. договору та листа за вих.№4 від 07.07.2021.

Повторно просив повернути у термін визначений в п.6.1. договору (10-дений термін) кошти в сумі - 211800,00 грн з ПДВ.

Лист позивача за первісним позовом вих. №15/1 від 22.07.2021 було надіслано поштовим відправленням, а саме цінним листом з описом вкладення (накладна №4300506519851), який не передбачає додаткового формування до листа повідомлення про вручення та відповідно повернення його з відміткою позивачу за первісним позовом (а.с.20-22).

Відповідач за зустрічним позовом доводить, що роботи, про які зазначає позивач за зустрічним позовом та декларує про їх вартість у Розрахунку, могли бути виконані виключно після формування та затвердження позивачем за первісним позовом завдання на проектування, а, оскільки, завдання на проектування не було ні підготовлено, ні затверджено, то виконання таких робіт як розробка моделі 30 (візуалізація) є неможливим.

Матеріали справи не містять акту здачі-приймання виконаних проектних робіт оформленого належним чином та підписаного сторонами, не містять затвердженого позивачем завдання на проектування, а також відсутні інші докази виконання робіт відповідачем за первісним позовом.

Крім того, позивач за первісним позовом заперечує виконання відповідачем за первісним позовом будь-яких робіт передбачених договором. Як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції вказує, що у додатку №3 до договору №22/03-21 ЯП про виконання проектно-кошторисних робіт від 22 березня 2021 року, а саме «Кошторису на виконання проектно-кошторисної документації Робочий проект «Нове будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями в с. Зміїнець Луцького району Волинської області» визначено склад проектно-кошторисних робіт, зокрема, розділів: генеральний план, архітектурні рішення, конструкції будівельні, опалення і вентиляція, газопостачання, водопостачання і каналізація, зовнішні мережі водопостачання і каналізації, електротехнічні рішення, електроосвітлення, пожежогасіння та газосигналізація, блискавкозахист, система зв`язку, кошторисна документація.

При цьому зауважує, що роботи про які зазначає відповідач за первісним позовом, які ним виконані, а саме виготовлення завдання на проектування, містобудівний розрахунок, модель 3D (візуалізація), варіанти планів поверхів і благоустрою, не входять до складу проектних робіт передбачених договором.

Враховуючи вищевикладене та відсутність належних доказів виконання робіт за договором, колегія суддів приходить до висновку, що роботи за договором відповідачем не були виконані, а тому вимога позивача за зустрічним позовом в розмірі 13492,00 грн заборгованості за виконані роботи за договором №22/03-21 ЯП від 22.03.2021, до задоволення не підлягає.

Доводи відповідача за первісним позовом, щодо неотримання листа №15/1 від 22.07.2021 (а.с.20), який направлений на юридичну адресу Волинської філії Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя (вулиця Кременецька,38, місто Луцьк, 43010) спростовуються матеріалами справи, а саме описом вкладення у цінний лист та накладною №4300506519851 (а.с.21). При цьому доводи скаржника про те, що саме позивач за первісним позовом повинен був надати докази отримання відповідачем листа №15/1 від 22.07.2021 не беруться судовою колегією до уваги, оскільки, як зазначалося, позивач за первісним позовом подав опис вкладення у цінний лист з якого вбачається, що саме було надіслано, коли саме, та те, що лист було надіслано на юридичну адресу Волинської філії Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя.

Щодо вимог первісного позову про стягнення 256453,24 грн, в т.ч.: 211800,00 грн основна заборгованість, 37446,24 грн інфляційні втрати та 7207,00 грн 3% річних, колегія суддів зауважує таке.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями ст. 193 ГК України, ст. ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач за первісним позовом просить суд стягнути за Договором №22/03-21 ЯП від 22.03.2021 заборгованість ( а.с.4-5) в розмірі 256453,24 грн, з яких:

- 211800,00 грн - основна заборгованість (сума сплаченого авансового платежу у відповідності до договору та відповідно не повернута відповідачем, у зв`язку із розірванням до п.6.1. договору);

-7207,00 грн - 3 % річних (за період з 27.07.2021 по 13.09.2022);

- 37446,24 грн - втрати від інфляції (за період з серпня 2021 по травень 2022).

Так, сплачена сума авансового платежу у розмірі 211 800,00 грн підтверджується платіжним дорученням №1 від 25.03.2021 та не заперечується відповідачем за первісним позовом.

Отже, у зв`язку із розірванням договору на підставі п. 6.1, відповідачем за первісним позовом вказана суму мала бути повернута позивачу, що ним зроблено не було. А тому, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 211800,00 грн основного боргу підлягає задоволенню.

Щодо інфляційних та 3% річних, то позивач вказує дату початку розрахунку 27.07.2021 (лист вимогу про розірвання договору направлено відповідачу 13.07.2021, відповідно отримано відповідачем 16.07.2021, термін повернення коштів 10 днів до 26.07.2021), дата закінчення розрахунку по 13.09.2022.

Колегія суддів перевіривши розрахунок 3% річних у розмірі 7207,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 37446,24 грн здійснений судом першої інстанції, вважає його правильним. Крім того, слід вказати, що за перерахунком інфляційних втрат, то вони є більшими ніж заявлено до стягнення позивачем, що є його правом. За наведеного, судова колегія погоджується з їхнім нарахуванням повністю.

При цьому, контррозрахунку нарахування 3% річних і інфляційних втрат відповідачем не подано та не надано жодного доказу на спростування заявленого боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 06.12.2022 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя в особі Волинської філії Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя на рішення Господарського суду Волинської області від 06.12.22 у справі № 903/706/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 06.12.22 у справі № 903/706/22 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу №903/706/22 повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "14" лютого 2023 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Саврій В.А.