Рішення

від 06.12.2022 по справі 916/2533/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2533/22Господарський суд Одеської області у складі судді С.В. Літвінова, розглянувши справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР ЛІЗИНГ" (вул. Дачна, 5-А,Капітанівка,Бучанський район, Київська область,08111) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ОДІССЕЙ" (вул. Паустовського, буд.2А, оф.84,Одеса,Одеська область,65111) про стягнення 202371,58 грн.;

Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР ЛІЗИНГ" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ОДІССЕЙ" 202371,58 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору про фінансовий лізинг №FLL-11-32 від 29.11.2021р..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.10.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2533/22, Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній"

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

29.11.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІННЕР ЛІЗИНГ» (далі - «Позивач», «Віннер») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД ОДІССЕЙ» (далі - «Відповідач», «Лізингоодержувач») укладений Договір про фінансовий лізинг № FLL-11-32-1016 (далі - «Договір»).

Відповідно до п. А договору Об`єкт фінансового лізингу (далі - Об`єкт лізингу) - автомобіль або інша річ, передається в лізинг за цим Договором, зазначена в Специфікації.

Відповідно до Додатку № 5 до Договору Об`єктом лізингу є автомобіль Hyundai Tucson VIN НОМЕР_1 .

Відповідно до п. В Договору вартість Об`єкта лізингу : 1 334 180 гривень 00 копійок (один мільйон триста тридцять чотири тисячі сто вісімдесят гривень 00 копійок) в т.ч. ПДВ 20 %.

Відповідно до преамбули Договору Сторони погодили загальні комерційні умови фінансового лізингу у Додатку № 1 до Договору .

Відповідно до п. 3.1 Додатку № 1 до Договору Договір регулює правовідносини з фінансового лізингу щодо Об`єкта лізингу. Об`єкт лізингу був обраний у відповідності до специфікації Лізингоодержувачем. що визначена в Додатку № 5 та в повній мірі відповідає вимогам Лізингоодержувача.

Відповідно до п. 3.2 Додатку № 1 до Договору Віннер придбаває Об`єкт лізингу (отримує право власності на Об`єкт лізингу) та передає Лізингодержувачу Об`єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями чинного українського законодавства та цього Договору.

Відповідно до п. 6.1 Розділу 6 Додатку № 1 до Договору для експлуатації Об`єкта лізингу відповідно до умов цього Договору Лізннгоодержувач щомісяця виплачуватиме В1ННЕР Щомісячні Лізингові платежі у відповідності та у строки визначені Планом відшкодування, що являє собою невід`ємну частину цього Договору, та інших положень Договору. Кожний Щомісячний Лізинговий платіж включає в себе: частину від Обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину Вартості Об`єкта лізингу); Винагороду ВІННЕР; комісії ВІННЕР.

Відповідно до Розділу 2 Додатку № 1 до Договору План відшкодування - Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів, наведений в Додатку №2 до Договору .

16 грудня 2021 року Сторони підписали Додаткову угоду до Договору, якою внесли зміни до Графіку покриття витрат та виплати Лізингових платежів (План відшкодування) за затвердили його відповідно до Додатку № 8 до Договору.

Відповідно до п. 6.7 Додатку № 1 до Договору Лізингоодержувач сплачує Лізингові платежі у строки, визначені у Плані відшкодування.

Відповідно до п. 5.4 Додатку № 1 до Договору У Плані відшкодування відображаються Лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання Обсягу фінансування. Дані суми вважаються узгодженими.

Відповідно до п. 6.13 Додатку № 1 до Договору Сплата Лізингоодержувачем Щомісячного Лізингового платежу відповідно до пунктів 6.6., 6.12. цього Додатку, є підтвердженням належного надання ВІННЕР та прийняття Лізингоодержувачем послуг за відповідний місяць, за який здійснюється Щомісячний Лізинговий платіж. У випадку сплати Щомісячних Лізингових платежів авансом, послуги вважатимуться наданими по завершенню відповідних періодів, за які здійснено такі Щомісячні Лізингові платежі авансом. Сторони домовились вважати рахунки-фактури. видані ВІННЕР та направлені Лізингоодержувачу. як це передбачено цим Договором, актами прийому-передачі відповідних послуг, укладеними Сторонами.

Відповідно до п. 5.3 Додатку № 1 до Договору Сторони погоджуються, що Лізингові платежі та інші Платежі, що підлягають виплаті за цим Договором на користь ВІННЕР. відображають справедливу вартість Об`єкта лізингу. Лізингові платежі, інші Платежі, а також будь-які інші платіжні зобов`язання, передбачені цим Договором, розраховуються в порядку, визначеному Планом відшкодування та Тарифами.

Відповідно до п. 5.5 Додатку № 1 до Договору Лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок, зазначений ВІННЕР у Договорі не пізніше дати, вказаної у Плані відшкодування, незалежно від виставлення рахунку-фактури ВІННЕР. Лізингові платежі у будь-якому разі не підлягають поверненню Лізингоодержувачу, за винятком випадків визначених Договором.

16 грудня 2021 року Сторони підписали Додаткову угоду до Договору, якою внесли зміни до Графіку покриття витрат та виплати Лізингових платежів (План відшкодування) за затвердили його відповідно до Додатку № 8 до Договору.

Відповідно до вимог Додатку № 8 до Договору від 16 грудня 2021 року Відповідач оплатив: Адміністративний платіж - 33 354,50 грн., 02.12.2021 р.; Авансовий платіж, 5 % вартості Об`єкту лізингу, у розмірі 66 836,00 грн., 07.12.2021 р.; Авансовий платіж, 5,3 % вартості Об`єкту лізингу, у розмірі 70 000.00 грн., 09,12.2021 р.; Авансовий платіж. 5.3 % вартості Об`єкту лізингу, у розмірі 70 000.00 грн., 10.12.2021 р; Авансовий платіж. 4,4 % вартості Об`єкту' лізингу, у розмірі 60 000.00 грн., 14.12.2021 р..

Об`єкт лізингу було передано відповідно до Акту № БЕЕ-11-32-1016/1 про приймання-передачу автомобіля від 16 грудня 2021 року .

Відповідно до умов Договору Відповідачем було сплачено Лізинговий платіж № 1 у розмірі 51 733. 20 грн.. 18 лютого 2022 р.

Як зазначає позивач, Починаючи з Лізингового платежу № 2 (за лютий 2022 р., яким мав бути сплачений 28 лютого 2022 р.) Відповідач порушував умови Договору щодо оплати Лізингових платежів.

В зв`язку з порушенням Відповідачем строків оплати Лізингових платежів Позивач надіслав Відповідачеві Вимогу № 1 (вих № 2405-03 від 24.05.2022 р.) щодо сплати заборгованості на загальну суму 152 462,87 грн.

В зв`язку з неоплатою заборгованості після надіслання Вимоги № 1 щодо сплати, відповідно до умов п. 12.6.1 Додатку № 1 до Договору, Позивач 15 червня 2022 р. надіслав Відповідачеві Повідомлення-вимогу про розірвання договору фінансового лізингу № №FLL-11-32 від 29.11.2021 р.. в якому повідомив про розірвання Договору починаючи з 27 червня 2022 р. та необхідність сплати заборгованості з лізингових платежів у розмірі 202 371, 58 грн.

28 червня 2022 року Позивачем згідно Акту вилучення об`єкту лізингу за договором фінансового лізингу № №FLL-11-32 від 29.11.2021 р., в присутності понятих було вилучено Об`єкт лізингу та повернуто Позивачеві.

Також Відповідачем було підписано видаткову накладну №16 від 28 червня 2022 року про повернення Об`єкту лізингу .

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІННЕР ЛІЗИНГ», позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором фінансового лізингу № №FLL-11-32 від 29.11.2021 р. у розмірі 202371,58 грн. та судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Відповідно до ст. ч.6.7 ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір фінансового лізингу може бути достроково розірваний з інших підстав, встановлених законом або таким договором. Лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувач. крім випадків, якщо одностороння відмова від договору фінансового лізингу або його розірвання здійснюються до моменту передачі об`єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу. Лізингодавець мас право стягнути з лізингоодержувача заборгованість із сплати лізингових платежів на (кипу розірвання договору. неустойку (штраф, неню), документально підтверд.жені витрати, в тому числі на оплату ремонту, відшкодування витрат на ремонт об 'єкта фінансового лізингу та або сплати інших платежів, безпосередньо пов`язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства, у тому числі витрати, понесені лізннгодавцем у зв 'язку із вчиненням виконавчого напису нотаріусом.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право стягу вати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача за договором фінансового лізингу № №FLL-11-32 від 29.11.2021 р., у зв`язку з чим позовна вимога позивача про стягнення 202371,58 грн. підлягає судом задоволенню повністю.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ОДІССЕЙ" (вул. Паустовського, буд.2А, оф.84, Одеса, 65111, код 44211001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР ЛІЗИНГ" (вул. Дачна, 5-А,Капітанівка,Бучанський район, Київська область,08111, код ЄДРПОУ 40334203) заборгованість відповідача за договором фінансового лізингу № №FLL-11-32 від 29.11.2021 р. у розмірі 202371грн. та 2481грн. судового збору.

Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2022 у зв`язку з аварійними відключеннями енергопостачання у м. Одесі, спричиненими масованими ракетними обстрілами ворогом енергетичної інфраструктури України

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов