Постанова

від 29.11.2022 по справі 902/839/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 902/839/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Тунік Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

від 05.10.2022

та на ухвалу Господарського суду Вінницької області

від 20.06.2022

у справі № 902/839/16

за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області

до Публічного акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 31.10.2016 порушено провадження у справі № 902/839/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли".

2. Постановою Господарського суду Вінницької області від 22.05.2017 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 20.06.2022 у справі № 902/839/16, серед іншого:

- Задоволено клопотання арбітражного керуючого Темчишина В.П. № 68 від 15.03.2022 про затвердження остаточного звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута та закриття провадження у справі № 902/839/16.

- Затверджено остаточний звіт арбітражного керуючого (ліквідатора ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли") Темчишина В.П. про проведену роботу станом на 17.02.2022 та ліквідаційний баланс ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" у справі № 902/839/16.

- Публічне акціонерне товариство "Ладижинський завод силікатної цегли" (вул.Промислова, 1, м. Ладижин, Вінницька область, 24321; код ЄДРПОУ 00294020) як юридичну особу ліквідовано.

- Відповідно до положень частини четвертої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

- Припинено повноваження ліквідатора ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" - арбітражного керуючого Темчишина Володимира Петровича у справі № 902/839/16.

- Припинено дію мораторію введеного ухвалою Господарського суду Вінницької області від 31.10.2016 у справі № 902/839/16.

- Закрито провадження у справі № 902/839/16 про банкрутство ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" (код ЄДРПОУ 00294020).

4. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося до Північно - західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

5. Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у цій справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

6. 02.11.2022 Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 та на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.06.2022 у справі №902/839/16, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у справі № 902/839/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Ткаченко Н. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 03.11.2022.

8. Ухвалою Верховного Суду від 10.11.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 902/839/16 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.202 та на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.06.2022; призначено розгляд касаційної скарги на 29.11.2022 о 10:15 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

9. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції і направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

10. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

10.1 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що ліквідатором не було здійснено заходів стосовно притягнення до субсидіарної відповідальності третіх осіб (засновників боржника).

10.2 Судами попередніх інстанцій не було надано правової оцінки щодо нездійснення ліквідатором заходів стосовно притягнення до солідарної відповідальності керівників та засновників боржника.

10.3 Судами попередніх інстанцій помилково застосовано до спірних правовідносин приписи статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

11. Представник скаржника в судовому засіданні 29.11.2022 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

12. Ліквідатором боржника подано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

13. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

14. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

15. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

16. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

16.1 Під час проведення процедури розпорядження майном ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" проведено аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли", а також аналіз на предмет наявності (відсутності) ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства. Аналіз проводився на підставі отриманих від Головного управління статистики у Вінницькій області фінансових (бухгалтерських) звітів ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" за 2013-2015 рр.

16.2 За результатами проведеного аналізу, встановлено:

- ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" з 2013 року є збитковим та спостерігається тенденція стабільно негативного фінансового стану ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" за останні три роки;

- структура балансу ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" - незадовільна;

- фінансовий стан ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності;

- можливостей санації чи інших реорганізаційних заходів відновлення платоспроможності ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" немає, тому застосування відкритої процедури ліквідації боржника є доцільним;

- ознак дій приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства не виявлено.

16.3 На момент звернення кредитора Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області до суду щодо порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли", боржник не мав можливості вчасно акумулювати кошти і негайно задовольнити вимоги кредитора щодо погашення своїх зобов`язань, оскільки перебував в нестабільному фінансовому становищі, яке характеризується критичною неплатоспроможністю.

16.4 Виходячи з аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" не виявлено, немає підстав стверджувати про наявність ознак протиправності поведінки в діях засновників, директора чи будь-яких третіх осіб, по відношенню до товариства, котрі призвели до банкрутства. З огляду на зазначене, ліквідатором не вживалися заходи, щодо покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на третіх осіб (посадових осіб, учасників товариства та т.п.).

16.5 17.02.2022 на засіданні комітету кредиторів ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" прийнято рішення схвалити звіт ліквідатора ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" про проведену роботу і ліквідаційний баланс та звернутись з клопотанням до Господарського суду Вінницької області про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" та подальшого припинення провадження у справі про банкрутство.

16.6 25.03.2022 (вх. № 01-36/193/22) до Господарського суду Вінницької області від арбітражного керуючого Темчишина В.П. надійшло клопотання № 68 від 15.03.2022 про затвердження підсумкового звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута та закриття провадження у справі. До вказаного клопотання, окрім іншого, додано ліквідаційний баланс (звіт про фінансовий стан) банкрута на 17.02.2022 та звіт ліквідатора про проведену роботу станом на 17.02.2022 (т. 22 а.с. 78-250, т. 23 а.с. 1-250, т. 24 а.с. 1-250, т. 25 а.с. 1-105).

17. Аргументи скаржника (пункт 10.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

17.1 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу, визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

17.2 Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

17.3 Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

17.4 Згідно положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.

17.5 За змістом статей 61, 62, 63, 64 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, формує ліквідаційну масу з усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлених в ході ліквідаційної процедури, за рахунок коштів, одержаних від продажу якого (майна та майнових активів боржника), здійснюється задоволення вимог кредиторів.

17.6 Відповідно до частини другої статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна.

17.7 Частиною третьою статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

17.8 Ліквідація боржника - це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

17.9 Отже, Кодексом України з процедур банкрутства передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення. Аналогічний принцип передбачався Законом про банкрутство, чинним на момент введення ліквідаційної процедури щодо боржника у цій справі.

17.10 На необхідності дотримання зазначеного принципу неодноразово зверталася увага Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду під час касаційного перегляду судових рішень, зокрема у постановах від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, від 28.11.2019 у справі № 18/1971/12, від 27.02.2020 у справі № 910/21227/16, від 25.06.2020 у справі № 44/484-б, від 27.10.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012.

17.11 Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора встановлює, зокрема, критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, таким чином покладає на особу, яка має обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 904/4863/13, від 28.11.2019 у справі № 904/6144/16, від 10.12.2020 у справі № 916/95/18).

17.12 За змістом положень статей 61-65, 90 Кодексу України з процедур банкрутства ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2817/18, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15).

17.13 Під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси (висновки сформульовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 903/975/14, від 27.02.2020 у справі № 910/21227/16, від 25.06.2020 у справі № 44/484-б).

17.14 Звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв`язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № Б-39/134-10, від 26.07.2018 у справі № 904/9631/15, від 27.10.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012).

17.15 Процедура банкрутства є унікальним процесом, який характеризуються специфічним складом учасників, кожен з яких вступаючи в провадження у справі наділяється особливим процесуальним правами та обов`язками, зумовленим характером відносин неплатоспроможності. Передусім це зумовлено особливістю провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

17.16 Участь кредитора у такому проваджені не може бути формальною. Будучи учасником провадження у справі про банкрутство кредитор наділений широким обсягом прав та повноважень, в тому рахунку правом на звернення до суду в межах провадження у справі про банкрутство із заявою про визнання недійсними правочинів боржника, звернення зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, реалізуючи які він має діяти своєчасно та у належний спосіб.

17.17 Тобто під час здійснення провадження у справі про банкрутство кредитор в силу наявних у нього прав не може безумовно покладатися у здійсненні дій з оскарження правочинів чи інших дій направлених на виявлення, повернення майна банкрута, лише на ліквідатора. Як особа зацікавлена у задоволені наявних в нього грошових вимог до боржника у повному обсязі, кредитор має діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану своїх прав, зокрема цікавитися вжитими ліквідатором діями у ліквідаційній процедурі та заходами направленими на виявлення, розшук та повернення майна банкрута, ефективністю таких заходів та вчиняти, за наявності в нього необхідного обсягу прав та повноважень, дії направлені на визнання правочинів боржника недійсними, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, оскарження дій (бездіяльності) ліквідатора щодо вжитих ним заходів у ліквідаційній процедурі тощо. Саме від таких дій кредитора залежить досягнення основної мети його участі у справі про банкрутство - задоволення (погашення) його вимог.

17.18 Відсутність прояву активних дій та пасивна поведінка кредитора щодо вжитих ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі, в тому числі дій направлених на виявлення, повернення майна банкрута, визнання недійсним провочинів боржника, правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, свідчить про відсутність у нього зацікавленості у ефективності здійснення ліквідаційної процедури та не відповідає меті участі кредитора у справі. До того ж така поведінка може сприяти збільшенню витрат у ліквідаційній процедурі та тривалості здійснення провадження у справі, що не відповідає цілям та завданням господарського судочинства.

17.19 Судами попередніх інстанцій не встановлено, надходження заперечень від кредиторів щодо звіту ліквідатора чи аналізу фінансово-господарського стану, проведеного під час процедури розпорядження майном боржника, згідно якого ознак приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства не виявлено.

17.20 При цьому, кредитори за умови непогодження з роботою ліквідатора, з належним виконанням покладених на нього функцій, вправі були подавати скарги на його дії або бездіяльність, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, чого у цій справі судами не встановлено.

17.21 Як встановлено судами попередніх інстанцій, ліквідатором в повній мірі виконано обов`язки з розшуку кредиторів банкрута та виявленню майна (активів) банкрута - ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" та вжито всіх встановлених Кодексом України з процедур банкрутства заходів.

17.22 Отже, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов вірного висновку про те, що ліквідатором виконані усі необхідні дії, спрямовані на здійснення ліквідаційної процедури.

18. Аргументи скаржника (пункти 10.2, 10.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

18.1 З матеріалів справи вбачається, що провадження у цій справі про банкрутство ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" № 902/839/16 було відкрито Господарським судом Вінницької області ухвалою від 31.10.2016.

18.2 Провадження у цій справі на момент відкриття провадження у ній регулювалося Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

18.3 Питання солідарної відповідальності визначені в статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником.

18.4 Тобто положення цієї статті застосовуються у випадках відкриття процедури банкрутства під час загальної і позасудової ліквідаційної процедури юридичної особи, яка відкрита за ініціативою власника.

18.5 Відповідно до частин першої, шостої статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній на момент відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення (власником) про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов`язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. Власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення вимог частини першої цієї статті, несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення власником майна боржника (уповноваженою ним особою), керівником боржника, головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) вимог частини першої цієї статті підлягає розгляду господарським судом при проведенні ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора банкрута, що є підставою для подальшого звернення кредиторів до власника майна боржника (уповноваженої ним особи), керівника боржника, голови ліквідаційної комісії (ліквідатора).

18.6 Оскільки справа про банкрутство ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" була відкрита за заявою кредитора та власниками (акціонерами) не приймалось рішення про ліквідацію юридичної особи ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли", то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що в цьому випадку положення статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

18.7 Разом з тим, 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

18.8 Згідно частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі про банкрутство. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.

18.9 Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

18.10 Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

18.11 Отже, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

18.12 Статтею 5 Цивільного кодексу України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

18.13 Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

18.14 Конституційний Суд України в абз. 3 п. 4 мотивувальної частини рішення від 11.10.2005 № 8-рп/2005 та в абз. 1 пп. 2.1. п. 2 мотивувальної частини рішення від 31.03.2015 № 1-рп/2015 зазначив, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

18.15 Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 3-р(І)/2019).

18.16 Отже правова визначеність гарантує, що однакові відносини, які склались в один і той же проміжок часу, не будуть врегульовані у різний спосіб.

18.17 Згідно з п. 3.1. рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 № 17-рп/2010 принцип правової визначеності передбачає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

18.18 Таким чином, оскільки провадження у цій справі про банкрутство було порушено ухвалою Господарського суду Вінницької області від 31.10.2016, то суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що відповідальність за порушення керівником положень частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства в цьому випадку не може застосовуватись.

18.19 Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 902/1023/19

19. З огляду на викладене, аргументи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.

20. Окрім того, колегія суддів зазначає, що постановою Господарського суду Вінницької області від 22.05.2017 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

21. З наведеного убачається, що ліквідаційна процедура у цій справі триває понад п`ять років.

22. Водночас, процедури банкрутства мають строковий характер.

23. Пунктом 1 статті 6 Конвенції, учасником якої є Україна, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

24. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.

25. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

26. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

27. Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').

28. Отже, подальше здійснення провадження у цій справі про банкрутство, з огляду на встановлені обставини вчинення ліквідатором усіх необхідних дій, спрямованих на здійснення ліквідаційної процедури, порушувало б право на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи та унеможливило б дотримання балансу інтересів кредиторів і боржника під час такого судового провадження.

29. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

30. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

31. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

32. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

33. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

34. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

35. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

36. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови були дотримані.

37. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.202 та на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.06.2022 у справі № 902/839/16 залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.202 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.06.2022 у справі № 902/839/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді В. Я. Погребняк

Н. Г. Ткаченко