Постанова

від 17.11.2022 по справі 340/3799/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 листопада 2022 року м. Дніпросправа № 340/3799/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Діденко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року (суддя Пасічник Ю.П.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Георг Біосистеми» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Георг Біосистеми» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просило:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте 23 червня 2021 року Головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області за №00022180711, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Георг Біосистеми» збільшено суму грошового зобов`язання, з податку на прибуток на суму 594 021,60 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 148 505,40 грн;

-визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте 23 червня 2021 року Головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області за №00022170711, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Георг Біосистеми» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 550 020,00 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 137 505,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що за результатами документальної планової виїзної перевірки, оформленої актом №1613/11-28-07-11/32644872 від 03.06.2021, відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення від 23.06.2021. Відповідачем під час перевірки, зокрема, поставлено під сумнів реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Франтоза», ТОВ «Теніура», ТОВ «Юкка Опт», з посиланням на відсутність у останніх необхідних матеріально-технічних та трудових ресурсів, маніпулювання ними податковою звітністю, наявністю кримінальних проваджень, неподанням належних доказів транспортування. Позивач заперечує ці висновки відповідача, стверджуючи, що вони не відповідають фактичним даним про характер його взаємовідносин з контрагентами, які підтверджені належними бухгалтерськими та первинними документами. На думку позивача, податковим органом не проаналізовано належним чином наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаних операцій, та залишено поза увагою те, що позивач не може нести відповідальність за дотримання податкової дисципліни своїми контрагентами та третіми особами.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року позов задоволено.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та податку на прибуток не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. Водночас наявними в справі матеріалами доказами підтверджено, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «Франтоза», ТОВ «Теніура», ТОВ «Юкка Опт» у перевіреному періоді мали реальний характер, позивачем по бухгалтерському та податковому обліку було відображено придбання у вказаних контрагентів-постачальників товарів, які використано позивачем у власній господарській діяльності.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено зокрема, що висновків про нереальність господарських операцій контролюючий орган дійшов на підставі комплексу зібраних доказів, обґрунтованих як невірно оформленими документами, які заявлені як первинні, у зв`язку з тим, що не підтверджують факт здійснення господарських операцій, а саме передачу (поставку) товару/послуг від вищезазначених контрагентів, в тому числі, на підставі не підтвердження транспортування, не дослідження походження продукції до виробників та імпортерів, недостатності трудових ресурсів та основних фондів у контрагентів - постачальників. Тобто, придбані товари, які використані позивачем в господарській діяльності, отримано від невстановлених осіб. Аналіз зареєстрованих податкових накладних, на думку відповідача, свідчить про документальне оформлення операції з реалізації інших товарів на адресу покупців, тобто, фактично відбувся «розрив» ланцюга постачання, що у свою чергу свідчить лише про документальне оформлення операцій з придбання та поставки товарів та формування податкового кредиту за рахунок «підміни» товару. Контролюючий орган вважає, що надані до перевірки документи не є достатніми доказами фактичного виконання поставок, господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими схемами штучного руху товарів постачальниками свідчить про безтоварність операцій, які підлягали перевірці що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що надані ним первинні документи, які були підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, у повній мірі відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Щодо посилання відповідача, як на підстави для висновків про встановлені порушення, на те, що під час перевірки використовувались дані інформаційно-аналітичних систем ІТС «Податковий блок», Єдиний реєстр податкових накладних, Система автоматизованого співставлення продуктових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, позивач наголошує на тому, що такі висновки були зроблені на підставі проведеного аналізу інформаційних баз контролюючих органів, які не є доказом, що підтверджують або спростовують правильність формування позивачем податкового кредиту, оскільки податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача не має правових наслідків. Позивач також вважає, що посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача необхідних ресурсів суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки вказана обставина документально не підтверджена, крім того, сама по собі не впливає на реальність здійснених господарських операцій.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Георг Біосистеми» 12.12.2003 зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 32644872), основним видом діяльності якої за КВЕД є (20.42) Виробництво парфумних і косметичних засобів.

У період з 12.04.2021 по 13.04.2021 та з 29.04.2021 по 27.05.2021 посадовими особами Головного управління ДПС у Кіровоградській області було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2017 по 31.12.2020, валютного законодавства за період з 01.10.2017 по 31.12.2020, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2020, іншого законодавства за період з 01.10.2017 по 31.12.2020, за результатами якої складено акт №1613/11-28-07-11/32644872 від 03.06.2021.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених у вказаному акті перевірки, останнім встановлено порушення позивачем:

-п. 44.1 ст. 44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 594 021,60 грн, у т.ч.: за IV квартал 2018 року у сумі 594 021,60 грн;

-п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 650 120,00 грн, в тому числі за наступні податкові періоди : за грудень 2018 року на суму 550 020,00 грн; за травень 2019 року на суму 100 100,00 грн.

-п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №№2755-VI із змінами та доповненнями, п. 3.2, п. 3.3 розд. ІІІ «Порядку заповнення та подання податковим агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Мінфіном України від 13.01.2015 №4 та зареєстрованого в Мінюсті України 30.01.2015 за №111/26556, щодо не відображення даних про суми нарахованих та виплачених доходів за ознакою доходу « 157» (дохід, виплачений самозайнятим особам) у податкових розрахунках форми 1-ДФ на протязі періоду, який перевірявся;

-п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 5 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України 08.07.2010 №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, в результаті чого не нарахована сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 225 762,91 грн, в тому числі по періодах: лютий 2016 року 75,33 грн, жовтень 2016 року 234,85 грн, січень 2017 року 519,94 грн.

На підставі вищезазначених висновків, викладених в акті перевірки відповідачем 23.06.2021 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- Форма «Р» №00022180711, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання, з податку на прибуток на суму 594 021,60 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 148 505,40 грн;

- Форма «Р» №00022170711, яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 650 120,00 грн, застосовано штрафну санкцію в сумі 162 530,00 грн.

Щодо порушень, які полягали у не відображені даних про суми нарахованих та виплачених доходів за ознакою доходу « 157» (дохід, виплачений самозайнятим особам) у податкових розрахунках форми 1-ДФ, а також не нарахування сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та за яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 25 025,00 грн, застосовано штрафну санкцію в сумі 125 125,00 грн, позивач погодився з вказаним порушенням, а тому вказана сума не була включена останнім до позовних вимог за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №00022170711.

Правомірність податкових повідомлень-рішень від 23.06.2021 №00022180711 та №00022170711 (в частині основного зобов`язання - 550 020,00 грн та штрафних санкцій - 137 505,00 грн) є предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318. Пункт 7 Положення визначає, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені ПК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

За визначенням статті 1 Закону № 996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

У періоді, який перевірявся податковим органом, позивач уклав з ТОВ «Франтоза», ТОВ «Теніура», ТОВ «Юкка Опт» договори поставки товарів.

1) Так, між позивачем та ТОВ «Франтоза» укладено договір поставки №271218 від 27.12.2018 (т.1, а.с.175-192), предметом якого є придбання олії соняшникової.

Пунктами 1.2, 2.1, 3.1 договору встановлено, що найменування, асортимент та кількість товару зазначаються у рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною цього договору.

Загальна ціна даного договору складає суму всіх видаткових накладних за даним договором.

Поставка товару здійснюється шляхом доставки товару постачальником на склад покупця за рахунок постачальника за адресою м. Кам`янське, вул. Дорожна, 64/2.

На підтвердження реальності господарських операцій за договором 271218 від 27.12.2018 під час перевірки було надано: договір поставки, рахунок на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, картку рахунку 631.

2) Між позивачем та ТОВ «Теніура» укладено договір поставки №271218 від 27.12.2018 (т.1, а.с.233-245), предметом якого є придбання масла вершкового.

Пунктами 1.2, 2.1, 3.1 договору встановлено, що найменування, асортимент та кількість товару зазначаються у рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною цього договору.

Загальна ціна даного договору складає суму всіх видаткових накладних за даним договором.

Поставка товару здійснюється шляхом доставки товару постачальником на склад покупця за рахунок постачальника за адресою м. Кам`янське, вул. Дорожна, 64/2.

На підтвердження реальності господарських операцій за договором №271218 від 27.12.2018 під час перевірки було надано: договір поставки, рахунок на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортну накладну, платіжні доручення, картку рахунку 631.

2) Між позивачем та ТОВ «Юкка Опт» укладено договір поставки №271218 від 27.12.2018 (т.1, а.с.206-217), предметом якого є придбання масла вершкового.

Пунктами 1.2, 2.1, 3.1 договору встановлено, що найменування, асортимент та кількість товару зазначаються у рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною цього договору.

Загальна ціна даного договору складає суму всіх видаткових накладних за даним договором.

Поставка товару здійснюється шляхом доставки товару постачальником на склад покупця за рахунок постачальника за адресою м. Кам`янське, вул. Дорожна, 64/2.

На підтвердження реальності господарських операцій за договором №271218 від 27.12.2018 під час перевірки було надано: договір поставки, рахунок на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортну накладну, платіжні доручення, картку рахунку 631.

Проаналізувавши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність позивача по господарських відносинах з ТОВ «Франтоза», ТОВ «Теніура», ТОВ «Юкка Опт», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з останніх можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування придбаного товару, його кількість та вартість, надано докази сплати коштів за нього, що свідчить про належне документальне підтвердження господарських операцій.

Позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах недостовірні та (або) суперечливі.

Щодо посилань відповідача на наявність недоліків у наданих позивачем документах, колегія суддів зазначає, що оскільки виявлені податковим органом недоліки в документах є неістотними, при цьому документи містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції та ін., тому останні не є самостійною підставою для невизнання господарської операції.

Стосовно доводів відповідача про відсутність в ТТН коду ЄДРПОУ та печатки автомобільного перевізника та неповне зазначення серії та номеру посвідчення водія, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Аналогічний висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі №803/1684/17, від 21 січня 2021 року у справі №813/2204/17, від 24 травня 2019 року у справі №826/7423/16.

Водночас контролюючим органом висновок про нереальність вказаних господарських операцій зроблено на підставі доводів про те, що операції з контрагентами позивача неможливо підтвердити у зв`язку з відсутністю у контрагентів відповідної кількості працівників, офісних та складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів тощо.

Вказані висновки відповідач здійснив на підставі інформації з баз даних ІТС «Податковий блок», Архів електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних, інших баз.

Проте, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 20.03.2018 у справі №804/939/16.

Більш того, Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 по справі № 811/2154/13-а вказав на те, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи данні отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Із зазначеного слідує, що доводи контролюючого органу щодо неспроможності контрагентів позивача виконати заявлений обсяг поставок є твердженнями, які не обґрунтовуються відповідними доказами, зокрема актами перевірки або зустрічної звірки.

Суд апеляційної інстанції враховує, що висновком Верховного Суду, викладеним у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Поряд із зазначеним, колегія суддів також звертає увагу на те, що Верховний Суд у постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначений висновок відповідає положенням статті 61 Конституції України, якими закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

В даній справі відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що висновки відповідача щодо неможливості здійснення перевезень за вказаним вище договорами перевізником ТОВ «Антуріум ЛТД» також ґрунтуються на підставі інформації, отриманої з баз даних АІС «Податковий блок», Архів електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних, інших баз, у тому числі з аналізу звітності ТОВ «Антуріум ЛТД» за формою 1-ДФ, ф-1м, ф-2м.

Проте, така інформація податковим органом отримана без проведення відповідної перевірки та аналізу первинних документів, тому не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Колегія суддів наголошує на тому, що податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (виконання робіт, надання послуг) постачальником.

З матеріалів справи встановлено, що контролюючим органом було зроблено запит до Регіонального сервісного центру МВС України в Кіровоградській області про надання інформації щодо власників автотранспортних засобів (автомобіль КрАЗ з державним номерним знаком НОМЕР_1 та напівпричіп з державним номерним знаком НОМЕР_2 ), які зазначені в ТТН як перевізники товарів.

З відповіді Регіонального сервісного центру МВС України в Кіровоградській області слідує, що автомобіль з державним номерним знаком НОМЕР_1 у період з 09.08.2018 по 14.03.2019 був зареєстрований за ТОВ «Антуріум», що відповідає даним ТТН, складеним у перевіряємий період (т. 2, а.с. 8).

Інформація щодо причепа у Регіональному сервісному центрі МВС України в Кіровоградській області наявна лише з 19.05.2021, що не охоплює період спірних операцій та не може слугувати доказом безтоварності спірних операцій між позивачем та ТОВ «Франтоза».

Стосовно посилань контролюючого органу на протокол огляду території за адресою: м. Кременчук, пров. Галузевий, 10 та відсутності за вказаною адресою резервуарів для зберігання олії соняшникової, як на передумову для висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Франтоза» з поставки олії соняшникової, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до наявних в матеріалах справи документах (рахунку на оплату, видаткових накладних та ТТН) олія соняшникова рафінована була поставлена позивачу в тарі (пляшки), а тому для її попереднього зберігання потреби в спеціальних резервуарах не було.

Щодо доводів контролюючого органу про наявність кримінального провадження відносно контрагентів позивача, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

З акта перевірки слідує, що контролюючим органом під час перевірки було встановлено, що у провадженні СУ ФР ГУ ДФС у Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42018171090000055 від 14.03.2018 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що громадянами групою осіб на території м. Кременчука протягом 2017-2019 років надаються послуги по штучному формуванню податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток, які формуються від підприємств реального сектору економіки та незаконної конвертації безготівкових коштів у готівку, використовуючи при цьому створену ними транзитно-конвертаційну групу підприємств, до складу якої входять СГД з ознаками «фіктивності», зокрема ТОВ «Франтоза», ТОВ «Теніура», ТОВ «Юкка Опт», які у податковому обліку відображають придбання продуктів харчування, алкогольних напоїв, нафтопродуктів, а реалізують - одяг, с/г продукцію, металопрокат, а також надають юридичні та бухгалтерські послуги, що вказує на зміну номенклатури товару та підтверджує безтоварність проведених операцій.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень вироки по кримінальному провадженню №42018171090000055 відсутні.

З аналізу наведеного вище кримінального провадження слідує те, що в останньому відсутні встановлені судом обставини, які будь-яким чином пов`язані з обставинами, що мають значення для даної адміністративної справи, зокрема, стосовно правовідносин позивача з ТОВ «Франтоза», ТОВ «Теніура», ТОВ «Юкка Опт», що мали місце у перевіряємий період.

Колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, відповідно до яких: суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Верховний Суд у постанові від 05.06.2018 у справі № 809/1139/17, зокрема зазначив про те, що інформація, отримана органами досудового слідства в ході розслідування кримінальних справ є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

З огляду на вказане, суд першої інстанції правильно відхилив доводи контролюючого органу про наявність у контрагентів позивача (ТОВ «Франтоза», ТОВ «Теніура», ТОВ «Юкка Опт») ознак фіктивності, зроблених на підставі кримінального провадження №№42018171090000055, оскільки сама лише наявність порушеного кримінального провадження відносно контрагентів позивача та/або їх посадових осіб, не свідчить про фіктивність діяльності суб`єкта підприємницької діяльності без ухвалення відповідного вироку суду із дослідженням спірних господарських операцій.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров