Ухвала

від 08.12.2022 по справі 804/5064/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 грудня 2022 року справа № 804/5064/17

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі № 804/5064/17 (суддя Верба І.О.) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства АктаБанк Куліша Віктора Миколайовича, треті особи: Компанія «Авалей Інвестмент Лімітед», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ост-вест логістік Україна», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про визнання протиправними дій та вимог,

ВСТАНОВИВ:

8 серпня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (далі позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства АктаБанк Куліша Віктора Миколайовича, в якому, із урахуванням уточнення позовних вимог, просило суд:

1) визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства АктаБанк Куліша Віктора Миколайовича (далі відповідач) щодо визнання нікчемними договорів та направлення повідомлень про нікчемність правочинів із вимогами про необхідність повного та належного виконання умов Кредитного договору №01-1379/Н від 21.05.2013 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та ТОВ Металургтранс, а саме щодо правочинів (договорів):

- додаткова угода від 27.07.2014 року за кредитним договором №01-1379/Н від 21.05.2013 року, що укладена між ПАТ АктаБанк та ТОВ Металургтранс;

- договір поруки №01-1379/Н/15 від 01.08.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_2 ;

- договір поруки №01-1379/Н/16 від 01.08.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_3 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/5 від 25.07.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_3 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/176 від 25.07.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_3 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/14 від 25.07.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_3 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/8 від 25.07.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_4 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/9 від 25.07.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_5 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/13 від 25.07.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_3 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/14 від 25.07.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_6 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/11 від 25.07.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_7 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/12 від 25.07.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_8 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/20 від 01.08.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_3 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/22 від 01.08.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_10 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/21 від 01.08.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_6 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/15 від 31.07.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_2 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/16 від 31.07.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_3 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/22 від 31.07.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та Компанією "AVALEY INVESTMENTS LIMITED (АВАЛЕЙ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД);

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/10 від 25.07.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_9

2) визнати протиправним та скасувати наказ Щодо заходів, пов`язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів від 20 липня 2017 року №44, винесений Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства АктаБанк Кулішом Віктором Миколайовичем.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що правова сутність цих угод взагалі не стосується прийняття на себе зобов`язань банком щодо забезпечення виконання грошових вимог в порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій. Отже, пункт 5 частини 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб взагалі не може бути застосований до договору про відступлення права вимоги, договорів застави майнових прав, договорів поруки. Укладення вказаних договорів, мало наслідком виключно покращення нормативів капіталу банку ПАТ АктаБанк, зазначені договори не містять ознак нікчемності правочинів, визначених пунктом 2 частини 3 статі 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, з огляду на відсутність обов`язкових ознак, що вказують на їх нікчемність.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Судове рішення набрало законної сили.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок укладення договорів застави майнових прав, договорів поруки, договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, які не є банківськими кредитами, банк не прийняв на себе жодних зобов`язань, не зазнав несприятливих наслідків, таких як погіршення фінансового стану банку або зниження його платоспроможності, не було надано переваги третім особам щодо задоволення вимог за договором банківського вкладу, оскільки грошові кошти з банку виведені не були, а за їх рахунок було здійснено погашення зобов`язань за кредитним договором, а отже, на відповідну суму зменшились зобов`язання банку перед третіми особами. Суд дійшов висновку про відсутність підстав визнання вказаних правочинів нікчемними із зазначених уповноваженою особою підстав, як в оскаржуваному наказі, так і в направлених повідомленнях. Окремо суд вказав на грубе порушення відповідачем частини 2 статті 38 Закону №4452-VI, оскільки закон визначає обмеження строками проведення перевірок на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою вказаної статті, оскільки така перевірка проводиться виключно протягом дії тимчасової адміністрації.

Постанова суду першої інстанції оскаржена ОСОБА_1 , яка не приймала участь у справі. В апеляційній скарзі скаржниця просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити. Обгрунтовуючи підстави звернення із апеляційною скаргою, посилається на те, що звертається за захистом прав та законних інтересів, пов`язаних із можливістю отримати задоволення власних грошових вимог до Банку (вона є вкладником ПАТ АктаБанк), задоволення яких напряму залежить від обсягу ліквідаційної маси Банку, яка напряму залежить від вартості реалізації прав вимоги за кредитними договорами. Скаржниця стверджує про незаконність дій, що направлені на зменшення частки у статутному капіталі Товариств, та фактично штучного погіршення майнового становища з метою ухилення від виконання грошових зобов`язань в наступному. Щодо доводів апеляційної скарги, скаржниця зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом процесуальних норм, зокрема, не залучення всіх зацікавлених у вирішенні спору осіб та порушення правил підсудності (юрисдикції), оскільки вважає, що спір не є публічно-правовим та не повинен був бути вирішений за правилами адміністративного судочинства.

Позивач у справі подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та клопотання про закриття апеляційного провадження, відкритого за апеляційною скаргою скаржниці на підставі п.3 ч.1 ст. 305 КАС України. Наполягає, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017р у даній справі питання про права, свободи та інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалися. Доводи скаржниці жодним чином не підтверджені жодними належними доказами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання про закриття апеляційного провадження.

Представники скаржниці заперечували проти задоволення клопотання, зазначивши про обґрунтованість позиції та доводів скаржниці в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши аргументи представника позивача та представників скаржниці щодо підстав звернення з апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 (у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та за конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті частини другої статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо заяв про злочини)), зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Реалізацію права особи на судовий захист може бути здійснено також шляхом апеляційного оскарження актів судів першої інстанції, оскільки їх перегляд у такому порядку гарантує відновлення порушених прав людини і громадянина. Право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду будь-якої інстанції відповідно до закону (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 12 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України від 8 липня 2010 року №18-рп/2010).

Право на звернення до суду (в контексті права на судовий захист) охоплює широке поле різноманітних категорій, стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

У Кодексі адміністративного судочинства України конституційне право на звернення до суду конкретизоване в частині першій статті 5 КАСУ, згідно з якою кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Обов`язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.

Одним із процесуальних засобів, встановлених нормами КАСУ, які забезпечують право на звернення до адміністративного суду (право на судовий захист у сфері публічно-правових відносин), є право на апеляційне оскарження судових рішень суду першої інстанції. Право на апеляційне оскарження, на відміну від права на звернення до суду (права на судовий захист), - процесуальне право, характерними ознаками якого є те, що його елементи (суб`єкт, зміст) визначаються процесуально-правовою нормою.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо учасників справи, то їх коло визначено частинами першою та другою статті 42 КАС, якими передбачено, що учасниками справи є сторони, треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

На відміну від інших учасників адміністративного процесу, учасники справи здійснюють свої процесуальні права та виконують обов`язки в адміністративному процесі для того, щоб досягнути певного правового результату, в якому вони зацікавлені. Така зацікавленість обумовлена їх поведінкою як суб`єкта в матеріально-правових відносинах, щодо прав і обов`язків в яких виник спір, вирішення якого з ініціативи одного з цих суб`єктів перенесено в площину процесуального регулювання.

Права учасників справи визначені частиною третьою статті 44 КАС, в тому числі, право оскаржувати судове рішення у визначених законом випадках.

Норма частини першої статті 293 КАС розширює коло осіб, які мають право оскаржити судове рішення в апеляційному порядку, порівняно з учасниками справи, лише на перший погляд, оскільки особи, про які йдеться в цій нормі, є суб`єктами матеріально-правових відносин, яких стосується спір, що отримав вирішення в судовому рішенні. Та обставина, що вони не приймали участь у справі, була обумовлена застосуванням щодо них незаконних процесуальних обмежень.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкований іншими правовідносинами.

Судове рішення, оскаржене не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов`язків цієї особи (тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник) або містити судження про права та/чи обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення є висновки суду про права та/чи обов`язки цієї особи, або якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов`язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Така правова позиція щодо підстав оскарження рішення суду особою, яка не була залучена до розгляду справи, сформована Верховним Судом у справі №826/3508/17 (постанова від 23 листопада 2020 року).

Визначальним у цій справі є питання щодо підстав вважати ОСОБА_1 , яка не брала участь у справі, такою, відносно якої судом першої інстанції вирішено питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Як вбачається з постанови суду першої інстанції, а ні мотивувальна, а ні резолютивна частина рішення не містять висновку про права та обов`язки скаржниці ОСОБА_1 ..

Навпаки, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, Товариством з обмеженою відповідальністю Металургтранс було укладено з ПАТ АктаБанк кредитний договір №01-1379/Н. На забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Металургтранс зобов`язань за кредитним договором було укладено наступні договори:

- договір поруки №01-1379/Н/15 від 01.08.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_2 ;

- договір поруки №01-1379/Н/16 від 01.08.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_3 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/5 від 25.07.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_3 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/6 від 25.07.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_3 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/14 від 25.07.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_3 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/8 від 25.07.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_4 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/9 від 25.07.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_5 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/13 від 25.07.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_3 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/14 від 25.07.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_6 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/11 від 25.07.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_7 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/12 від 25.07.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_8 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/20 від 01.08.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_3 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/21 від 01.08.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_3 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/22 від 31.07.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та Компанією AVALEY INVESTMENTS LIMITED2 (АВАЛЕЙ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД);

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/10 від 25.07.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_9 ;

- договір застави майнових прав №01-1379/Т/22 від 01.08.2014 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та фізичною особою ОСОБА_10 .

Уповноваженою особою фонду на ліквідацію ПАТ АктаБанк Кулішом Віктором Миколайовичем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Металургтранс та Товариство з обмеженою відповідальністю Ост-вест логістік Україна направлені повідомлення про нікчемність правочинів №1085 та №1086 від 20.07.2017 року із зазначенням про необхідність повного та належного виконання всіх умов кредитного договору №01-1379/Н від 21.05.2013 року, у зв`язку із нікчемністю вищенаведених правочинів згідно пунктів 1, 2, 5, 6, 7 частини 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб. В повідомленнях про нікчемність правочинів вказано і про нікчемність договорів застави майнових прав, що укладені між ПАТ АктаБанк та наведеними вище фізичними особами.

Тобто, спірні відносини у цій справі виникли саме між позивачем та Уповноваженою особою фонду на ліквідацію ПАТ АктаБанк Кулішом Віктором Миколайовичем, і вирішення судом цих спірних відносин може серед іншого стосуватися залучених судом до участі у справі третіх осіб, проте не стосується прав та обов`язків скаржниці.

Доводи ОСОБА_1 про те, що рішення суду першої інстанції безпосередньо вплинуло на її інтереси, фактично зводяться до того, що вона є вкладником ПАТ АктаБанк, звертається за захистом прав та законних інтересів, пов`язаних із можливістю отримати задоволення власних грошових вимог до Банку, задоволення яких напряму залежить від обсягу ліквідаційної маси Банку, яка напряму залежить від вартості реалізації прав вимоги за кредитними договорами.

Проте, ПАТ АктаБанк знаходиться в стані ліквідації, жодних доказів того, що ОСОБА_1 визнано кредитором банку, що ліквідується вона не надала, як і не надала доказів звернення з позовом до ПАТ АктаБанк про стягнення грошових коштів за вкладом.

Факт укладання ОСОБА_1 з ПАТ АктаБанк договору банківського вкладу в сумі 24 200 грн. свідчить про те, що вона як вкладник мала можливість задовольнити свої вимоги шляхом звернення до Уповноваженої особи Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про внесення її в реєстр кредиторів і вирішити питання про повернення вкладу на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже, встановлені обставини, свідчать про відсутність правового зв`язку між ОСОБА_1 та існуючим спором між позивачем та Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства АктаБанк Куліш В.М. стосовно дій щодо визнання нікчемними договорів та направлення повідомлень про нікчемність правочинів із вимогами про необхідність повного та належного виконання умов Кредитного договору №01-1379/Н від 21.05.2013 року, що укладений між ПАТ АктаБанк та ТОВ Металургтранс, а також відсутність у постанові суду першої інстанції висновків про права та обов`язки скаржниці, з огляду на що суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , оскільки вона не є суб`єктом оскарження у розумінні ст.293 КАС України.

У відповідності із п.3 ч.1 ст.305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Керуючись п.3 ч.1 ст.305, ч.2 ст.321, ч.2 ст.325, КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі № 804/5064/17 - задовольнити.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі № 804/5064/17 - закрити.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 400 грн. (дві тисячі чотириста гривень нуль копійок), відповідно до квитанції № 1-1253К від 29 липня 2021 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак