Постанова

від 08.12.2022 по справі 640/9945/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 640/9945/19

касаційне провадження № К/9901/29865/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС

на додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2020 року (головуючий суддя - Федорчук А.Б.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді - Василенко Я.М., Шурко О.І.)

у справі № 640/9945/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркет Плюс»

до Офісу великих платників податків ДПС

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Продмаркет Плюс» (далі - ТОВ «Продмаркет Плюс»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії відповідача, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, яке оформлено протоколом від 22 березня 2018 року № 1/2018, в частині внесення/включення ТОВ «Продмаркет Плюс» до переліку ризикових платників податків; зобов`язати Офіс ВПП ДПС виключити позивача з переліку ризикових платників податків.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 22 серпня 2019 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 березня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

13 квітня 2020 року платник подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з контролюючого органу за рахунок його бюджетних асигнувань понесені ТОВ «Продмаркет Плюс» витрати на професійну правову допомогу в розмірі 55000,00 грн. При цьому платник зазначив, що в позовній заяві ним ставилося питання щодо відшкодування судових витрат, у тому числі і витрат на правничу допомогу, однак судом вказане питання при ухваленні судового рішення не вирішено.

Окружний адміністративний суд м. Києва додатковим рішенням від 14 квітня 2020 року зазначену заяву задовольнив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 жовтня 2020 року додаткове рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Офіс ВПП ДПС звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Продмаркет Плюс» про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.

Мотивуючи свої вимоги відповідач посилається на порушення судами норм процесуального права. При цьому звертає увагу на те, що судовими інстанціями не перевірено фактичне виконання адвокатом платника усіх послуг, перелік яких наведений в акті приймання-передачі наданих послуг, та обґрунтованість тривалості часу, необхідного адвокату для надання таких послуг.

Верховний Суд ухвалою від 26 листопада 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу ВПП ДПС.

28 грудня 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

В обґрунтування клопотання про відшкодування судових витрат позивачем надано копію договору від 22 лютого 2018 року про надання правової допомоги, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Правова та економічна безпека» (адвокат) та ТОВ «Продмаркет Плюс» (клієнт), відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що розмір гонорару за надання правової допомоги встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 23 березня 2019 року № 1 до договору від 22 лютого 2018 року про надання правової допомоги для виконання доручення клієнта, пов`язаного з оскарженням в суді рішення Комісії, адвокат зобов`язується: підготувати та подати до Офісу ВПП ДПС/Львівського управління Офісу ВПП ДПС/Головного управління ДФС у м. Києві адвокатські запити в інтересах клієнта про надання інформації та її документального підтвердження щодо внесення/включення ТОВ «Продмаркет Плюс» до переліку ризикових платників податків; підготувати та подати до Окружного адміністративного суду м. Києва позовну заяву в інтересах клієнта про визнання протиправним і скасування рішення Комісії та зобов`язання вчинити дії; підготувати та подати до Окружного адміністративного суду м. Києва відповідь на відзив Офісу ВПП ДПС (у разі, якщо такий буде подано відповідачем); у разі виникнення необхідності в ході розгляду Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи за позовом клієнта підготувати та подати до суду відповідне клопотання, заяву, письмові пояснення або інші процесуальні документи; представляти інтереси клієнта під час розгляду Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи за позовом клієнта; вчиняти дії, направлені на виконання Офісом ВПП ДПС рішення суду.

Пунктом 3 додаткової угоди від 23 березня 2019 року № 1 до договору від 22 лютого 2018 року про надання правової допомоги сторони погодили, що вартість однієї години надання адвокатом правової допомоги клієнту, пов`язаної з оскарженням в судовому порядку рішення Комісії, становить 5000,00 грн.

При цьому платником долучено до матеріалів справи копії акта від 01 серпня 2019 року № 1 приймання-передачі наданих послуг за договором від 22 лютого 2018 року про надання правової допомоги, рахунка на оплату від 08 серпня 2019 року № 45 на суму 55000,00 грн, платіжного доручення від 27 серпня 2019 року № 9066 на суму 55000,00 грн.

Проаналізувавши наведені докази, суди дійшли висновку, що вказаний в акті від 01 серпня 2019 року № 1 час роботи адвоката відповідає складності справи та обсягу наданих послуг, а вартість правничої допомоги, заявлена до відшкодування, є співмірною до категорії складності справи.

Слід зазначити, що наведені вище положення процесуального законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на викладене, відповідач як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження своїх доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із позовними вимогами.

Водночас Офісом ВПП ДПС як суб`єктом владних повноважень не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом у цій справі робіт. Клопотань відповідачем із наведенням обґрунтувань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявлялося.

Наведене дає підстави для висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, а тому касаційну скаргу Офісу ВПП ДПС слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.

Додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова