Ухвала

від 01.12.2022 по справі 944/5083/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 944/5083/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/1050/22 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ТзОВ «Приватліспром» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 08 листопада 2022 року про арешт майна,

з участю прокурора ОСОБА_7

представника ТзОВ «Приватліспром» - адвоката ОСОБА_6

встановила:

ухвалою слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 08 листопада 2022 року задоволено клопотання слідчого СВ Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 погоджене з прокурором Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_7 , про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022142350000031 від 17.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч.2 ст.15 ч.4 ст.191 КК України.

Накладено арешт на нежитлове приміщення - будівлю "Головного корпусу гаражного господарства" загальною площею 10 027,5 м.кв., розташоване за адресою: Яворівський район, с.Новий Яр, вул.Без назви, буд.75 (вул.Приозерна, 75А) (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 29657405), що належить ТзОВ "Приватліспром" (ЄДРПОУ 36828287).

Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя, зокрема, вказав, що внесене слідчим клопотання є достатньо обґрунтованим та відповідає вимогамст.171 КПК України. З доводів, викладених у клопотанні, вбачається, що арешт майна є необхідним для забезпечення збереження речового доказу,який буде використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час вказаного кримінального провадження тав подальшому відшкодування спричинених державі збитків, тобто відповідає критеріямст.98 КПК України, у даному кримінальному провадженні. Підстави для відмови у задоволені клопотання, передбачені ч.1ст.173 КПК України, відсутні. Водночас, слідчий суддя вказав, що покликання представника власника майна на те, що жодного відношення ні ТзОВ «Приватліспром», ні службові особи даного товариства до можливого наміру на незаконне бюджетне відшкодування ПДВ на користь ТзОВ «ЮА Паллет» не мали і не могли мати, а відтак майно ТзОВ «Приватліспром» не може бути знаряддям зареєстрованого кримінального правопорушення, не можуть бути взяті до уваги слідчим суддею, оскільки у відповідності до ч.2, ч.3 ст.170 КПК України, арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

На дану ухвалу слідчого судді представник ТзОВ «Приватліспром» - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, просить таку скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого Яворівського ВП ТУ НП у Львівській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Яворівської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про накладення арешту на нежитлове приміщення - будівлю «Головного корпусу гаражного господарства» загальною площею 10027,5 кв.м, розташоване за адресою: Яворівський район, с.Новий Яр, вул. Без назви, буд.75 (вул.Приозерна, 75А), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 29657405, що належить ТзОВ «Приватліспром» (ЄДРПОУ 36828287), - відмовити.

В обґрунтування вказує, що в поданому повторному клопотанні слідчий так і не зазначив, а суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не підтвердив, якому критерію ст.98 КПК України відповідає арештоване майно у вигляді нежитлового приміщення - будівля «Головного корпусу гаражного господарства» та які саме ознаки такого майна можуть бути використані для доведення конкретних обставин, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженню за фактом закінченого замаху на незаконне бюджетне відшкодування ПДВ.

Звертає увагу, що незважаючи на наявне судове рішення апеляційної інстанції, в якому чітко зазначено виявлені недоліки первинного клопотання, слідчим в повторно поданому клопотанні такі недоліки не були усунуті, а слідча суддя в оскаржуваній постанові на це не звернула жодної уваги.

Стверджує, що в оскаржуваній ухвалі, жодним чином не зазначено (або свідомо упущено через відсутність) відповідності арештованого майна критеріям, визначених в ст.98 «Речові докази» КПК України, та його ознак, які можуть бути використані для доведення певних обставин в наявному кримінальному провадженні.

Наголошує, що кримінальне провадження стосується закінченого замаху на незаконне бюджетне відшкодування ПДВ, яке ніби-то вчинили службові особи ТзОВ «ЮА Паллет», тобто жодних збитків при закінченому замаху апріорі бути не може, а чинне законодавство взагалі не передбачає майнової відповідальності однієї юридичної особи за завдану шкоду іншою юридичною особою чи її службовими особами. ТзОВ «Приватліспром» не може своїм майно відповідати за шкоду спричинену ТзОВ «ЮА Паллет».

На думку апелянта, наявними матеріалами клопотання беззаперечно доводиться, що арештоване майно ТзОВ «Приватліспром» у вигляді нежитлового приміщення - будівлі «Головного корпусу гаражного господарства» не може бути доказом кримінального правопорушення, оскільки воно не є і не може бути знаряддям кримінального правопорушення по факту закінченого замаху на незаконне бюджетне відшкодування ПДВ, на ньому немає слідів та таке майно не містить інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вважає надуманими викладені в оскаржуваній ухвалі цілі застосування заходу забезпечення «запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні». Це при тому беззаперечному факту, що арештоване майно є нерухомим майном, яке неможливо приховати, а також знищити, оскільки воно використовується у виробничій діяльності ТзОВ «ЮА Паллет». Заборона на відчуження органом досудового розслідування може бути реалізовано шляхом передачі майна на відповідальне зберігання уповноваженій особі власника, в порядку визначеному в п.1 ч.6 ст.100 КПК України.

Наполягає, що жодного відношення ні ТзОВ «Приватліспром», ні службові особи ТзОВ «Приватліспром» до можливого наміру на незаконне бюджетне відшкодування ПДВ на користь ТзОВ «ЮА Паллет» не мали і не могли мати, оскільки ними не подавалася будь-яка податкова звітність з ПДВ в інтересах ТзОВ «ЮА Паллет», не вносилися будь-які неправдиві відомості в податкову звітність, не формувалися та відповідно не втрачалися оригінали платіжних доручень та банківських виписок про перерахування грошових коштів по наявних контрагентах-постачальниках такого суб`єкта господарювання.

Заслухавши доповідача, виступ представника ТзОВ «Приватліспром» - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_7 ,яка заперечилаподану апеляційнускаргу, дослідивши матеріали клопотання і доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтями 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, згідно з якими зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У свою чергу, викладені доводи також знайшли своє підтвердження в рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі, ЄСПЛ), в тому числі в рішеннях «Бакланов проти Росії» (від 09 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (від 24 березня 2005 року), де ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що: «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Так, відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч.2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частинами 2, 4 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до положень ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.

Колегією суддіввстановлено,що слідчим відділенням Яворівського районного відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022142350000031 від 17.08.2022 за матеріалами ГУ ДПС у Львівській області, згідно яких службові особи ТзОВ «ЮА Паллет» вчинили закінчений замах на незаконне бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 322 377 грн. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 191 КК України.

Слідчий Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 звернулася до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на нежитлове приміщення будівлю «Головного корпусу гаражного господарства» загальною площею 10 027,5 м2, розташоване за адресою: Яворівський район, с. Новий Яр, вул. Без назви, будинок 75 (вул. Приозерна, 75А) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 29657405), що належить ТзОВ «Приватліспром» (ЄДРПОУ 36828287), з метою запобігання протиправним діям,збереження речового доказу, який буде використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час вказаного кримінального провадження,в подальшому відшкодування спричинених державі збитків, забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів та конфіскації майна.

Задовольняючи клопотання та мотивуючи необхідність накладення арешту на майно, слідчий суддя, покликавшись на зміст клопотання щодо фактичних обставин кримінального провадження та положення статей 170-173 КПК України, зазначив, що арешт майна зумовлений необхідністю для забезпечення збереження речового доказу,який буде використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час вказаного кримінального провадження тав подальшому відшкодування спричинених державі збитків, тобто відповідає критеріямст.98 КПК України, у даному кримінальному провадженні, з чим колегія суддів не погоджується, зважаючи на наступне.

Так, в клопотанні про арешт майна належним чином не обґрунтовано, яким саме критеріям згідно ст.98 КПК України відповідає будівля «Головного корпусу гаражного господарства» загальною площею 10 027,5 м2, розташоване за адресою: Яворівський район, с. Новий Яр, вул. Без назви, будинок 75 (вул. Приозерна, 75А) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 29657405), що належить ТзОВ «Приватліспром» (ЄДРПОУ 36828287), оскільки досудове розслідування проводиться за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 191 КК України, саме закінчений замах на незаконне бюджетне відшкодування ПДВ службовими особами ТзОВ «ЮА Паллет».

На думку колегії суддів, клопотання сторони обвинувачення щодо арешту вказаного майна не відповідає вимогам ст.171 КПК України, оскільки зазначені в клопотанні слідчого підстава та мета, не відповідають дійсним обставинам справи.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак сілдчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст.94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Крім того, відповідно до вимог КПК України, заходи кримінально-правового характеру до юридичної особи можуть застосовуватися лише після вручення особі повідомлення про підозру у вчиненні від імені та в інтересах такої юридичної особи злочинів, конкретно визначених КПК України.

В матеріалах справи відсутні відомості про вручення будь-якій особі повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст. 191 КК України.

Отже, прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч.2 ст.170 КПК України, про які вказано у клопотанні, оскільки не надано доказів, що майно, на яке просив накласти арешт є предметом протиправної діяльності, об`єктом та знаряддям злочину та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, більше того клопотання містить лише припущення щодо можливої злочинної діяльності.

Також колегія суддів звертає увагу, що ні слідчий в клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення відповідно ст.ст.171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника.

З урахуванням вказаних обставин, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо встановити, що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні прокурор не довів необхідності у накладенні арешту на вказане майно, що, відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України, є підставою для відмови у задоволенні клопотання.

З огляду на викладені обставини, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням судом апеляційної інстанції нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого щодо арешту майна, як такого, що внесено з порушенням ст. 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170-174, 404, 407, 409, 419, 422 КПК України, колегія суддів

постановила:

ухвалу слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області про арешт майна скасувати, а апеляційну скаргу представника ТзОВ «Приватліспром» - адвоката ОСОБА_6 - задоволити.

В задоволенні клопотання слідчого СВ Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 погоджене з прокурором Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_7 , про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022142350000031 від 17.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч.2 ст.15 ч.4 ст.191 КК України відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_9 ОСОБА_4