Ухвала

від 08.12.2022 по справі 712/10466/22

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/10466/22

Провадження № 1-кс/712/4566/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2022 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

слідчого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

підозрюваного ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-

В С Т А Н ОВ И В:

Слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 , звернувся із клопотанням, погодженим прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, строком на 60 діб, зподальшимутриманнямв державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».

Визначити розмір застави 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту м.Рівне, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками сторони обвинувачення, військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 без присутності слідчого/прокурора; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Клопотання мотивується тим, що слідчими Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Києві за процесуального керівництва Черкаської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022252020000069 від 26.07.2022 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «майор», проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді заступника командира з тилу начальника тилу військової частини НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, 14.07.2022, близько 16 год. 00 хв. самовільно, без дозволу командування в умовах воєнного стану залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_1 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості до цього, поки 05.12.2022 о 08 год. 47 хв. за адресою:

вул. Соборна, 227Д, м. Рівне, Рівненська обл., був затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

05.12.2022 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердичів, Житомирська обл., українця, громадянина України, заступника командира з тилу начальника тилу військової частини НОМЕР_1 , майора, зареєстрованого та проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2 , раніше не судимого, повідомлено про підозру у самовільному залишенні військової частини вчинене в умовах воєнного стану, вчинене особою зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджуються зібраними доказами, а саме: повідомленням військової частини НОМЕР_1 №1/419/22 від 25.07.2022 про кримінальне правопорушення; актом службового розслідуванням за фактом самовільного залишення місця проходження військової служби майором призваним за мобілізацією ОСОБА_6 від 25.07.2022; протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; іншими матеріалами кримінального провадження.

Вказані матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Згідно ст. 12 КК України даний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовуються тим, що ОСОБА_6 усвідомлюючи свою вину та невідворотність покарання за вчинення інкримінованого йому злочину, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років (тяжкий злочин), може ухилятись від органів досудового розслідування та суду з огляду на те, що ОСОБА_6 не бажає виконувати конституційний обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, при цьому дотримується хибної правової позиції, яка полягає в обов`язку військового командування перевести його на службу до іншого підрозділу. Крім того, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. при цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які надали викривальні покази щодо вчиненого ОСОБА_6 злочину, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу з метою примушування їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду.

Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, може виразитися у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурюванні осіб, зокрема, з числа військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним захисних версій.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 є військовослужбовцем,призваним за мобілізацією, тому у разі не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, тобто в подальшому не з`являтись у військову частину з метою ухилення від військової служби, а також може бути передислокований разом з частиною до іншого місця служби з урахуванням воєнного стану в країні, що унеможливіть виконання ним покладених на нього обов`язків у кримінальному провадженні та порушить принципи визначені ст. 2 КПК України та розумні строки досудового розслідування.

Оцінюючи особу підозрюваного, з врахуванням статті ст. 178 КПК України, орган досудового розслідування приходить до висновку, що ОСОБА_6 , раніше не судимий, характер та обставини вчиненого ним правопорушення характеризують його як особу, що не має достатніх моральних цінностей, схильну до вчинення кримінальних правопорушень.

Так, при визначенні запобіжного заходу ОСОБА_6 слід врахувати обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме нехтування конституційним обов`язком кожного громадянина із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, Статутами ЗСУ, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують порядок проходження військової служби через слабодухість і боягузливість вибуття до зони бойових дій.

Водночас ОСОБА_6 , порушивши Військову Присягу, не усвідомлюючи свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, діючи в порушення Дисциплінарному статуту ЗСУ, вважає свої дії такими, що відповідають Закону, внаслідок чого, можна зробити висновок, що дії ОСОБА_6 в умовах правового режиму воєнного стану мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки.

При цьому, досліджуючи питання обґрунтованості повідомленої підозри, просимо врахувати правову позицію ЄСПЛ у справі «Кавалла проти Туреччини», де Суд зазначив, що обґрунтована підозра означає наявність фактів чи відомостей, які б задовольнили об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення.

Відповідно до п. 4 ч. 2. ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до певної категорії осіб, серед яких і раніше не судима особа, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Таким чином, оцінивши сукупність усіх обставин у кримінальному провадженні, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, а саме, що за ч. 5 ст. 407 КК України передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, сторона обвинувачення приходить до висновку, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам у даному випадку, оскільки лише такий запобіжний захід буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задоволити.

Захисник в судовому засіданні просив відмовити у клопотання за необгрунтованість.

Підозрюваний в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, пояснивши, що ніякого злочину він не вчиняв, в інкримінованому злочині вину не визнає.

Рішенням Рівенського окружний адміністративний суду від 21 жовтня 2022 року позовну заяву ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національне агентство з питань запобігання корупції до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано п.3.1. наказу ТВО командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.07.2022 №141 в частині самовільного залишення військової частини або місця служби з 14.07.2022 майором Шевелою ОСОБА_10 та його зняття з всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Рішення набрало законної сили 25 листопада 2022 року.

У відповідності до Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, а саме ст. 144-6 Порядку призупинення для військовослужбовців стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили військова служба та дія контракту продовжується.

Слідчий ОСОБА_4 не являється уповноваженим по цій справі, багато чисельно і цинічно порушив його Конституційні права, а саме:

Незаконно провів його затримання без ухвали слідчого судді, а в протоколі затримання підставою затримання вказав: особу затримано під час вчинення злочину, або замаху на його вчинення. Тобто на думку слідчого ОСОБА_11 він здійснював подовжений в часі злочин 5 грудня, але суд рішенням Іменем України, що вступило в дію 25 листопада поновив його у всіх видах забезпечення і зі скасованим наказом щодо СЗЧ;

Слідчий ОСОБА_11 під час затримання незаконно провів його обшук і обшук його особистих речейі речей його дружини без адвоката, без ухвали судді на його затримання,на його вимогу перевірки обгрунтвоаності затримання так не відреагував, на його вимогу визвати представників Рівенської спец прокуратури у військовій та оборонній сфері, служби правопорядку йому було відмовлено;

Ст. 210 уповноважена службова особа повинна доставити підозрювану особу до найближчого органу досудового розслідування, натомість в зв`язку з домовленістю злочинного угрупування ( ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ) з слідчим ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , а на його думку і з слідчим суддею, адже слідчий ОСОБА_11 вже в його присутності, присутності адвоката і поліціантів надавав їм вказівки, куди його везти після відмови в суд;

Весь цей час, він виконував службові і посадові обов`язки, ап. Саме заступника командира В/Ч НОМЕР_2 з тилу-начальника тилу в ППД м. Рівне в населений пункт Ірдинь він командировочне посвідчення не отримував, а отже законно знаходився в ППД м. Рівне, натомість існує мінімум 3 рапорту, що йому не виписували перепустку в В/Ч НОМЕР_1 , А3369.;

На його запит на інформацію подати йому витяг з ЄРДР по справі 42022252020000069 керівник Черкаської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері повідомив його, що він не являється учасником цієї справи, а пізніше йому відмовлено, якби він знав, що цей витяг не підроблений, він одразу ж приїхав в Черкаси. Натомістьь відповідь керівника Черкаської прокуратури навмисно вела його в оману.

17 липня по приїзду в ППД м. Рівне, він мав бесіду з командиром В/Ч НОМЕР_1 , де він його повідомив, що його ніхто рапорт про відсутність підстав С34 не підписав, він був змушений звернутись до служби ВСП, де йому завірили рапорт;

Він почав ходити на службу, але комбатп/п-к ОСОБА_12 навмисно створив умови, щоб його не пускали через КПП, де він він виклав його фото на форматі А4 і повідомив всіх чергових КПП, що він С34 і його не можна пускати.

Він змушений був віднести скаргу до Рівенської служби правопорядку з клопотанням зобов`язання керівний склад В/Ч НОМЕР_1 пропускати його на службу, але відповіді жодної він до сих пір не отримував.

Натомість він на протязі 3 місяців щоранку приходив на КПП, його нікуди не пускали, а далі він йшов в Рівенський міський суд для відкриття проваджень за його заявами, в Рівенську спеціалізовану прокуратури для подачі повідомлень про злочин, в Рівенський відділ поліції, в Рівенський адміністративний суд.

Так як наказ № 141від 17.07.2022 року є недійсним у відповідності до Рівенського окружного адміністративного суду, а іншого наказу про підтвердження С34 немає, а винесення йому підозри в С34 є безпідставним і незаконним.

Просить звільнити його з під варти.

Закрити кримінальне провадження № 42022252020000069 за відсутність складу злочину.

Звільнити його в залі суду.

Вернути йому незаконно вилучену в нього штатну зброю, а саме пістолет Макарова № НОМЕР_3 і 16 набоїв до нього.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників процесу, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчинення іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжний заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вирішуючи клопотання слідчого, суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Згідно рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи. Рішенням ЄСПЛ «Сельчук проти Туреччини» визначено, що попередня судимість може бути підставою ризику вчинення нових правопорушень.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не в праві вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точку зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нею обмежувального заходу, то з огляду на наведені дані у клопотанні та в матеріалах долучених до нього є всі підстави вважати про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_6 у кримінальному правопорушенні.

Відповідно дочастини 1ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою не повинен перевищувати шістдесяти днів.

Вирішуючи клопотання слідчого, суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

З клопотання вбачається, що із наданих слідчому судді копій матеріалів кримінального провадження, наведені у ньому ризики, як мета обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного є такими, що виправдовують його застосування, зокрема слідчий вказує, що ОСОБА_6 усвідомлюючи свою вину та невідворотність покарання за вчинення інкримінованого йому злочину, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років (тяжкий злочин), може ухилятись від органів досудового розслідування та суду. Крім того, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. при цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які надали викривальні покази щодо вчиненого ОСОБА_6 злочину, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу з метою примушування їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду.

Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, може виразитися у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурюванні осіб, зокрема, з числа військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним захисних версій.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 є військовослужбовцем, призваним за мобілізацією, тому у разі не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, тобто в подальшому не з`являтись у військову частину з метою ухилення від військової служби, а також може бути передислокований разом з частиною до іншого місця служби з урахуванням воєнного стану в країні, що унеможливіть виконання ним покладених на нього обов`язків у кримінальному провадженні та порушить принципи визначені ст. 2 КПК України та розумні строки досудового розслідування.

Під час розгляду даного клопотання слідчим встановлено, що існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які надали викривальні покази щодо вчиненого ОСОБА_6 злочину, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу з метою примушування їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду.

Відповідно до службової характеристики під час проходження служби на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 з тилу начальник тилу, військовослужбовець ОСОБА_6 зарекомендував себе посередньо, мало працював над підвищенням свого професійного рівня та самовдосконалення. Поставлені завдання не завжди виконував у встановлені терміни. За характером неврівноважений. Повагою серед товаришів в колективі користувався, але у деяких. Не виявляв повагу до безпосередніх командирів-начальників, не вшановував честь і гідність товаришів, робив наклепи на колег з якими служив. Допустив порушення військової дисципліни, зокрема правил взаємовідносин між військовослужбовцями, а саме свідомо порушив військову субординацію. Накази начальників виконував невчасно і не точно. На критику реагував неадекватно. Дотримувався правил техніки безпеки під час використання зброї. Державну таємницю зберігати вмів.

Висновок безпосереднього начальника: займаній посаді не відповідав.

Таким чином, на даний час існують, передбаченіст. 177 КПК України ризики, оскільки з урахуванням в сукупності обставин відповідно дост. 178 КПК України: ОСОБА_6 раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, за місцемслужби характеризуєтьсяпосередньо, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 , слідчим суддею взято до уваги рішення Рівенського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року, яким позовну заяву ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національне агентство з питань запобігання корупції до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано п.3.1. наказу ТВО командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.07.2022 №141 в частині самовільного залишення військової частини або місця служби з 14.07.2022 майором ОСОБА_6 та його зняття з всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Насамперед суд зазначає, що предметом судового розгляду в межах даної справи є правомірність прийняття відповідачем наказу про самовільне залишення військової частини та зняття з усіх видів грошового забезпечення позивача, без надання оцінки порядку та результатам проведення службового розслідування, здійсненого після прийняття оскаржуваного наказу в справі.

Також не є предметом доказування у справі обставини вчинення/невчинення адміністративних чи кримінальних правопорушень сторонами у справі.»

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.

Ураховуючи обґрунтовану підозру у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, захист інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, слідчий суддя приходить до висновку про застосування запобіжного заходу.

Воєнний стан розпочався та діє на всій території України з моменту набрання чинності Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указів Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022 та №573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбаченихстаттями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначенийпунктом 5 частини першої цієї статті.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини, зокрема у викладених рішеннях по справах «Калашников проти Росії», «Томазі проти Франції» та інших, роз`яснив, що сама по собі тяжкість злочину згідно повідомлення особі про підозру, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами у їх сукупності, а саме: повідомленням військової частини НОМЕР_1 №1/419/22 від 25.07.2022 про кримінальне правопорушення; актом службового розслідуванням за фактом самовільного залишення місця проходження військової служби майором призваним за мобілізацією ОСОБА_6 від 25.07.2022; протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; іншими матеріалами кримінального провадження.

З метою забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 , запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень, можливості незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд вважає за необхідне застосувати щодо останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що передбачено ч. 7 ст. 176 КПК України.

За роз`ясненнями п.п. 3, 13 постанови Пленуму Верховного Суду №4 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 11 червня 2004 року №10 та від 24 жовтня 2008 року №15), взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинувачуваним процесуальних обов`язків, і його належної поведінки; обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Вирішуючи дане питання, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред`явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом лише при обранні запобіжного заходу і відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованості підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.

Суспільний інтерес в даному конкретному випадку полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статі.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи,підозрюваної чиобвинуваченої увчиненні тяжкогозлочину,від двадцятидо вісімдесятирозмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб.

Враховуючи норму статті 182 КПК України, та той факт, що ОСОБА_6 є військовим пенсіонером, має міцні соціальні зв`язки, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, суд приходить до висновку про визначення розміру застави підозрюваному ОСОБА_6 в вигляді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що передбачає п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Щодо посилання підозрюваного на той факт, що його затримання відбулося без ухвали слідчого судді, вважаю зазначити наступне.

Затримання особи без ухвали слідчого судді здійснюється в порядку передбаченому статтею 208 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно достатті 208КПКУкраїни,уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;

якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Відповідно доч. 5 ст. 208КПК України, про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбаченихстаттею 104цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положеньстатті 209цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим.Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

Згіднодост. 211КПК України, строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогамистатті 209цього Кодексу. Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.

Такимчином, затримання особи без ухвали слідчого судді, суду може проводитись виключно у трьох вище перелічених випадках, з обов`язковим складанням протоколу та на строк не більше ніж 72 години.

В протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 05 грудня 2022 року м. Рівне, складеному слідчим Четвертого СВ ТУ ДБР ОСОБА_4 , підставами затримання зазначено: «якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення».

Закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування не входить до компетенції слідчого судді.

Згідно п. 9 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

Слідчий уповноважений: приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбаченихстаттею 284цього Кодексу. (п. 8 ч. 2 ст. 40 КПК України).

Відповідно доч.2ст.284КПК УкраїниКримінальне провадженнязакривається судом: 1)у зв`язкузі звільненнямособи відкримінальної відповідальності; 1-1)з підстави,передбаченоїпунктом 3-1частинипершої цієїстатті; 1-1)з підстави,передбаченої пунктом3-1частинипершої цієїстатті; 2)якщо прокурорвідмовився відпідтримання державногообвинувачення,за виняткомвипадків,передбачених цимКодексом; 3) досягнуто податковий компроміс у справах про кримінальні правопорушення, передбаченістаттею 212Кримінального кодексу України, відповідно допідрозділу 9-2розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183-184, 186, 193-194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 , погоджено прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України задовольнити.

Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний західу виглядітримання підвартою строкомна 60(шістдесят)діб,тобто до 02.02.2023 року, включно.

Строк тримання під вартою обчислювати з 05.12.2022 року.

Для утримання підозрюваний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає направленню до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор».

Визначити розмірзастави20мінімальнихпрожитковихмінімумів дляпрацездатнихосібв сумі53680 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) та уразі внесенняякої покласти зобов`язання на нього:

-прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту м.Рівне, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками сторони обвинувачення, військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 без присутності слідчого/прокурора;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Виконання ухвали покласти на Четвертий слідчий відділ (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві.

Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручається підозрюваному після її оголошення, слідчому для виконання та прокурору для відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з моменту її оголошення, а підозрюваному, який перебуває під вартою, в той же строк, з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1