Рішення

від 14.11.2022 по справі 908/1228/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/84/22-17/123/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2022 Справа № 908/1228/22

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Василенко В.В., розглянувши матеріали справи № 908/1228/22

за позовною заявою: концерна Міські теплові мережі, 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійській, буд. 137

адреса для листування: 69071, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, буд. 9

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Онікс, 69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 148

про стягнення 22 810,26 грн.

У засіданні приймали участь:

від позивача: Рясна А.С., довіреність від 03.12.21 № 253/20-22

від відповідача: Кукурудз Р.О., ордер № АР 1102844 від 01.11.22

СУТЬ СПОРУ:

29.07.22 концерн Міські теплові мережі (далі концерн МТМ) звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. від 27.07.22 до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Онікс (надалі ТОВ Фірма Онікс) про стягнення заборгованості в сумі 22 810,26 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.22 позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою від 01.08.22 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1228/22. Розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно з розпорядженням керівника апарату суду від 01.09.22 № П-398/22 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 908/1228/22 між суддями від 01.09.22, враховуючи відрядження судді Смірнова О.Г. з 08.08.22 до іншого господарського суду для здійснення правосуддя, вказану справу передано для розгляду судді Корсун В.Л.

Ухвалою від 06.09.22 суддею Корсун В.Л. прийнято справу № 908/1228/22 до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

15.09.22 до суду від ТОВ Фірма Онікс надійшло клопотання за вих. від 15.09.22, в якому представник відповідача просить суд розглядати справу № 908/1228/22 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 20.09.22 судом призначено розгляд справи № 908/1228/22 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання визначено на 13.10.22 о 12 год. 00 хв.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.22, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває й на теперішній час.

У зв`язку з погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними ракетними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, судове засідання, призначене на 13.10.22 о 12 год. 00 хв. не відбулось.

Ухвалою від 13.10.22 судом перенесено судове засідання з розгляду справи № 908/1228/22 на 02.11.22 об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 02.11.22 представник відповідача надав заяву за вих. від 02.11.22, в якій просить суд:

- зобов`язати позивача надати відповідачеві копію позовної заяви з додатками, у зв`язку з тим, що з невідомих на те причин відповідачу не надходила вказана позовна заява з додатками;

- з метою недопущення втрати поштової кореспонденції, адресованої судом стороні відпові дача, всі судові виклики, повідомлення та будь-яку іншу кореспонденцію в межах поточної справи надсилати на адресу робочого місця адвоката Кукурудза Р.О. як представника від повідача: 69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 15, кв. 1;

- для оперативного одержання інформації про рух справи та здобуття можливості подання

документів в електронній формі надати адвокату Кукурудзу Р.О., як представнику

відповідача доступ до електронної справи № 908/1228/22 в підсистемі «Електронний Суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи;

- надати відповідачеві додатковий строк для подання відзиву на позовну заяву від моменту

вручення стороні відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів;

- відкласти судове засідання, призначене на 02.11.22 для надання відповідачеві можли

вості виконання вимог ухвали від 01.08.22 після отримання копії позовної заяви та доданих до

неї документів.

В судовому засіданні 02.11.22 судом задоволено заяву представника відповідача за вих. від 02.11.22, запропоновано позивачу надати представнику відповідача копію позовної заяви з додатками та оголошено перерву без винесення ухвали до 09.11.22 о 10 год. 00 хв.

08.11.22 на електронну адресу суду надійшов відзив за вих. від 08.11.22 на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти позовних вимог та просить суд витребувати від позивача відомості про обсяги теплової енергії, за які у стягуваному періоді (листопад 2020 р. квітень 2021 р.) виставлено щомісячні рахунки на кожне жиле та нежиле приміщення будинку № 148 по вул. Круговій у м. Запоріжжя.

В судовому засіданні 09.11.22 представник відповідача підтримав доводи викладені у відзиві за вих. від 08.11.22 на позовну заяву в повному обсязі.

Заслухавши думку представників сторін, судом прийнято до розгляду відзив відповідача за вих. від 08.11.22 на позовну заяву.

Поряд з цим, оскільки відповідач у відзиві на позов просить суд витребувати від позивача відомості про обсяги теплової енергії (за які у стягуваному періоді (листопад 2020 р. квітень 2021 р.) виставлено щомісячні рахунки на кожне жиле та нежиле приміщення будинку № 148 по вул. Круговій у м. Запоріжжя) і вказане клопотання подано без врахування та додержання вимог ст. 81 ГПК України в частині неможливості відповідача самостійно надати зазначене в клопотанні про витребування; без обґрунтування неможливості подання таких відомостей стороною відповідача; без зазначення заходів, які були вжиті стороною відповідача у цій справі для отримання таких відомостей; доказів вжиття відповідачем таких заходів та (або) причин самостійно отримати такий доказь (відомості), судом залишено вказане клопотання без задоволення.

В судовому засіданні 09.11.22 судом оголошено перерву до 14.11.22 о 10 год. 30 хв.

У засіданні суду 14.11.22, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою комплексу «Акорд».

Позивач, в особі уповноваженого представника, підтримав позовні вимоги викладені у позовній заяві за вих. від 27.07.22. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість за відпущену теплову енергію в гарячій воді за період листопад 2020 р. по квітень 2021 р. у розмірі 22 810,26 грн.

Відповідач, в особі уповноваженого представника заперечив проти позову в повному обсязі з підстав викладених у відзиві за вих. від 08.11.22 на позовну заяву. Просить суд відмовити в задоволені позовних вимог позивача в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн Міські теплові мережі є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну Міські теплові мережі є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо (п. 2.2. Статуту).

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про теплопостачання від 02.06.05 № 2633-ІV, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.17 № 2189-VIII, Правилами користування тепловою енергією затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 за № 1198, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 за № 630 та ін. нормативно-правовими актами України.

Закон України Про житлово-комунальні послуги регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Стаття 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги дає визначення, зокрема, терміну внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у т.ч. комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо).

Закон України Про теплопостачання визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Так, зокрема, ст. 1 Закону України Про теплопостачання дає визначення, зокрема, терміну споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Правилами користування тепловою енергією (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 за № 1198) передбачено, що споживач теплової енергії це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Досліджені судом матеріали справи свідчать, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на нежитлове підвальне приміщення, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 148, прим. XVII підвалу літ. А-4, площею 149,7 кв. м. зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Онікс.

04.02.19 листом за вих. від 31.01.19 № 475/091 концерн «МТМ» звернувся до відповідача з пропозицією про укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 340571 від 28.01.19, з направленням відповідачу для підписання проекту відповідного договору (що підтверджується описом вкладення та рекомендованим листом).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.07.19 у справі № 908/803/19, яке набрало законної сили 04.12.19 та залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.19, відмовлено в задоволенні позову концерну Міські теплові мережі до ТОВ Фірми Онікс про спонукання вважати договір № 340571 від 28.01.19 Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води укладеним.

Не зважаючи на фактичну відсутність договірних відносин з відповідачем щодо постачання теплової енергії позивач у позові вказує, що нимс здійснено постачання теплової енергії в період з листопада 2020 р. по квітень 2021 р. до нежитлового підвального приміщення, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 148, прим. XVII підвалу літ. А-4, площею 149,7 кв. м.

Об`єкт теплопостачання нежитлове підвальне приміщення, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 148, прим. XVII підвалу літ. А-4, площею 149,7 кв. м, має єдину з будинком систему опалення.

Згідно рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.10.20 № 425 та від 16.04.21 № 139, опалювальний період 2020-2021 років у м. Запоріжжі розпочався з 02.11.20 та завершився 19.04.21.

Згідно рахунків за спожиту теплову енергію та актів приймання-передачі теплової енергії, позивачем у період з листопада 2020 р. по квітень 2021 р. включно поставлена теплова енергія відповідачу на загальну суму 22 810,26 грн.

Нарахування опалення на нежитлове приміщення площею 149,7 м2 виконані згідно будинкового приладу обліку на будинку.

Порядок обліку та оплати наданих послуг з теплопостачання визначається п. 12 Правил від 21.07.05 за № 630, а саме, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач сплачує послуги згідно з її показаннями пропорційно опалювальній площі.

На підтвердження факту надання цих послуг позивачем надано суду акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період. Зазначені акти приймання-передачі теплової енергії складні та підписані позивачем, проте відповідачем підписані не були.

Також позивачем відповідачу виставлялися рахунки на оплату наданих послуг з листопада 2020 р. по квітень 2021 р.

Зазначені акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки направлялися на адресу відповідача замовною кореспонденцією, у підтвердження чого позивачем надано суду реєстри на відправлення кореспонденції за спірний період, які містяться в матеріалах справи.

Заперечень щодо нарахувань, зазначених у актах приймання-передачі теплової енергії за спірний період, відповідачем суду не надано.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 75 ГПК України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді ін. справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4). Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч. 5). Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6). Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (ч. 7).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Наявність обставини (ст. 79 ГПК України) на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), яий міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Статями 6, 627 ЦК України визначені загальні принципи цивільного законодавства, зокрема принцип свободи договору, який полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Разом з тим, закріпивши принцип свободи договору у Цивільному кодексі України законодавець визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Закон України Про житлово-комунальні послуги визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

За змістом ст. ст. 1, 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги, послуги з надання теплової енергії в гарячій воді є одним з видів комунальних послуг.

Частиною 1 ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Статті 7, 8 цього Закону визначають обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг (із арахуванням вказаних положень Закону позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг, а відповідач є їх споживачем).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги, споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Цей обов`язок відповідає зустрічному обов`язку виконавця, визначеному п. 2 ч. 2 ст. 8 цього Закону, готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії врегульовано Законом України Про теплопостачання.

Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України Про теплопостачання, теплова енергія товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено і ст.ст. 24 і 25 Закону України Про теплопостачання та є обов`язковим для сторін на підставі закону.

Приписами ст. 25 цього Закону визначено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

При цьому, приписами ст. 24 Закону України Про теплопостачання встановлено, що своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов`язками споживача теплової енергії.

Згідно з пунктами 4 та 14 Правил користування тепловою енергією (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198), користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги, споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Аналогічне визначення міститься у ст.1 Закону України Про теплопостачання.

Як вбачається з матеріалів цієї господарської справи, договір про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води між позивачем та відповідачем укладено не було, хоча позивачем вчинялися дії спрямовані на укладення такого договору.

Отже, у даному випадку має місце бездоговірне користування тепловою енергією.

Статтею 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Частиною 5 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги унормовано, що відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з виконавцем послуг не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої у період з листопада 2020 р. по квітень 2021 р. теплової енергії на суму 22 810,26 грн.

При цьому, відсутність у даному випадку укладеного між сторонами у вказаний період договору на постачання теплової енергії не нівелює обов`язку споживача оплатити спожиті комунальні послуги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11.04.18 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.18 у справі № 904/7377/17, відповідно до якої укладення договору з теплопостачальною організацією відповідно до ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язок. Але, сам факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги, виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.

Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період.

Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.

Приміщення відповідача є вбудованим в житловий будинок і має єдину систему централізованого опалення з житловим будинком.

Не зважаючи на відсутність договору, в цілях недопущення порушення конституційного права громадян, які мешкають в житловому будинку по вул. Круговій, 148, м. Запоріжжя, на забезпечення їх здоров`я та права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає право на житло, позивач здійснював постачання теплової енергії відповідачу в належні йому на праві власності нежитлові приміщення в цьому будинку, у зв`язку з тим, що приміщення відповідача не є відокремленим від житлового будинку (зворотніх доказів відповідачем суду не надано).

Тому, посилання відповідача на відсутність договірних відносин як підставу для несплати за поставлену теплову енергію суд до уваги не приймає.

Що стосується доводів відповідача стосовно того, що відповідач послугами теплопостачання у належному йому підвальному приміщенні розташованому в будинку, фактично не користується через відсутність у приміщенні опалювальних приладів (точок обігріву), то суд зауважує наступне.

Рішенням від 17.09.20 у справі № 908/1634/20 за позовом Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення з ТОВ «Онікс» 45 131,98 грн. основного боргу за поставлену в період з листопада 2018 р. по квітень 2020 р. включно теплову енергію в нежитлове приміщення площею 149,7 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 148, прим. XVII підвалу літ. А-4, інфляційних втрат та 3% річних господарський суд Запорізької області вирішив: позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача 45 131,98 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 890,03% річних, 574,26 грн. інфляційних втрат та 2 102,00 грн. судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.20 у справі № 908/1634/20 апеляційну скаргу ТОВ «Онікс» залишено без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

11.01.21 господарським судом Запорізької області на виконання вказаного рішення у справі № 908/1634/20 видано наказ (зи).

Зміст вказаного рішення господарського суду у справі № 908/1634/20 свідчить, що при розгляді цієї справи судом встановлено таке:

«Стосовно доводів відповідача щодо відсутності в спірному приміщенні будь-яких точок обігріву від труб тепловодоопалення суд зауважує наступне.

Теплопостачання - це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов`язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов`язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Теплова енергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання в конвекції, і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо). Відповідно до законів термодинаміки тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих, а теплова енергія, що міститься в повітрі, в елементах інтер`єру приміщення, передається, в тому числі, і в сусідні приміщення через внутрішні стіни, перегородки та перекриття.

Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Згідно з пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 Опалення, вентиляція та кондиціонування опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояк нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах. При цьому, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення.

Законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Отже, при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладених трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них. Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів.

Підведення централізованого опалення до стояка об`єкта теплопостачання свідчить про надання послуг Позивачем. Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги.

У разі наміру споживача не отримувати відповідні послуги він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення об`єкта теплопостачання від мережі теплопостачання.

Відповідно до положень Правил (п. 25), самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Наказом Мінбуду України № 169 від 26.07.2019 року Про порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, визначено процедуру надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання (далі - ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від ЦО і ГВП. Власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Закону України Про житлово-комунальні послуги не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.

Відповідачем не надано доказів відключення належного йому приміщення від системи теплопостачання житлового будинку у встановленому законодавством порядку.

Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання. Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11.11.2015 у справах № 6-1192цс15 та № 6-1706цс15, у постанові від 19.08.2019 по справі № 226/1437/16-ц.

Щодо незгоди з розрахунком позивача, суд зауважує, що житловий будинок по вул. Круговій, 148, м. Запоріжжя, обладнано приладом обліку теплової енергії. Нарахування опалення на нежитлове приміщення площею 149,7 м2 виконані згідно будинкового приладу обліку на будинку. Порядок обліку та оплати наданих послуг з теплопостачання, визначається п.12 Правил 630, а саме, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії, споживач сплачує послуги згідно з її показаннями пропорційно опалювальній площі приміщення, у якому відсутній засіб обліку теплової енергії.».

З огляду на вимоги ст. 75 ГПК України (у т.ч. ч. 4, але не виключно), суд у справі № 908/1228/22 виходить із того, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській № 908/1634/20, що набрало законної сили і стосується стягнення заборгованості в тепловій енергії поставленій позивачем відповідачу за попередній період за однією і тією ж самою адресою та площею, не доказуються при розгляді ін. справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, посилання відповідача про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача вартості не наданої теплової енергії спростовуються матеріалами справи та відхиляються судом.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст., ст. 11-15, 42, 46, 73-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Онікс (69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 148, код ЄДРПОУ 20502637) на користь концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, р/р НОМЕР_1 Філії АТ «Укрексімбанк», код МФО 322313) - 22 810 (двадцять дві тисяч вісімсот десять) грн. 26 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію за період з листопада 2020 р. по квітень 2021 р. включно. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Онікс (69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 148, код ЄДРПОУ 20502637) на користь концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, р/р НОМЕР_2 у ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», код МФО 320478) - 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

У зв`язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст рішення складено 09.12.2022.

Суддя В.Л. Корсун