Ухвала

від 23.05.2023 по справі 908/1228/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 908/1228/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Онікс" (далі - ТОВ "Онікс")

на рішення господарського суду Запорізької області від 14.11.2022 та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2023

за позовом концерна "Міські теплові мережі"

до ТОВ "Онікс"

про стягнення 22 810,26 грн.,

ВСТАНОВИВ:

04.05.2023 ТОВ "Онікс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 14.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2023 у справі №908/1228/22 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 01.01.2022 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 481 грн.

Предметом позову у даній справі є стягнення 22 810,26 грн., а, отже, ціна позову у справі № 908/1228/22 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами

ГПК України.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням при розгляді іншої справи (підпункт "б" частини третьої статті 287 ГПК України), оскільки така можливість обмежується предметом та підставами позову; справа має виняткове значення для скаржника (підпункт "в" частини третьої статті 287 ГПК України), оскільки внаслідок неправильного застосування норм матеріального прав як у справі № 908/1634/20, так і у даній справі (в основу рішення у якій покладені неправомірні висновки у попередній справі) неправомірно стягуються грошові кошти. Відмова у відкритті провадження у даній справі фактично позбавить можливості попередити майбутні позови з аналогічних мотивів за інші періоди нарахування плати за теплову енергію. Крім того, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яка має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що концерн "Міські теплові мережі" звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Онікс" про стягнення 22 810,26 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року включно.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.11.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2023, позов задоволено повністю та стягнуто з ТОВ "Онікс" на користь концерну "Міські теплові мережі" - 22 810,26 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача 22 810,26 грн. заборгованості, суди попередніх інстанцій виходили з того, що, незважаючи на відсутність між сторонами договору, позивачем фактично надані відповідачу послуги (постачання теплової енергії) за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року включно, які підлягають оплаті відповідачем. Щодо доводів відповідача з приводу відключення належного йому приміщення від системи теплопостачання суди попередніх інстанцій зазначали, що рішенням господарського суду Запорізької області від 17.09.2020 у справі №908/1634/20, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2020, встановлено такі обставини, що відповідач не надав доказів відключення належного йому приміщення від систем теплопостачання житлового будинку у встановленому законодавством порядку, і ці обставини не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи, в якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Доводи, які викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

З приводу наведених у касаційній скарзі доводів стосовно того, що справа має для скаржника виняткове значення Суд зазначає, що незгода з рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Верховний Суд зазначає, що положення про те, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи означає, що особа, яка звертається з касаційною скаргою, має обґрунтувати зазначені обставини та додати докази на їх підтвердження.

Зазначення у скарзі загальної вказівки на те, що прийняті у справі рішення позбавляють скаржника можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді іншої справи без належного обґрунтування, недостатньо для висновку про наявність підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

При цьому скаржником не було зазначено справу, в якій він позбавлений можливості спростувати обставину, встановлену оскарженим судовим рішенням у даній справі.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява

№ 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

З урахуванням наведеного Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Онікс" на рішення господарського суду Запорізької області від 14.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2023 у справі №908/1228/22, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Онікс" на рішення господарського суду Запорізької області від 14.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2023 у справі № 908/1228/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова