Постанова

від 19.04.2023 по справі 908/1228/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1228/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

судді: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2022 (повний текст рішення складено 09.12.2022.суддя Корсун В.Л.) у справі №908/1228/22

за позовною заявою: концерна "Міські теплові мережі", 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійській, буд. 137 адреса для листування: 69071, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, буд. 9

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс", 69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 148

про стягнення 22 810,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Концерн Міські теплові мережі (далі концерн МТМ) звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. від 27.07.22 до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Онікс (надалі ТОВ Фірма Онікс) про стягнення заборгованості в сумі 22 810,26 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.11.2022 у справі № 908/1228/22 позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Онікс на користь концерну Міські теплові мережі - 22 810 грн. 26 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію за період з листопада 2020р. по квітень 2021р. включно. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Онікс на користь концерну Міські теплові мережі - 2 481 грн. 00 коп. судового збору.

Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої у період з листопада 2020р. по квітень 2021р. теплової енергії на суму 22 810,26 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням Господарського суду Запорізької області, товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах (пункт 4 розділу V Методики №315), не з`ясував обставини щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами та фактичного використання теплової енергії відповідачем, передчасно визнавши доведеними відповідні обставини, рішення місцевого господарського суду має бути скасовано з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог через їхню недоведеність.

Зокрема у скарзі зазначено про те, що відповідач не є споживачем теплової енергії. У підвальному приміщенні багатоквартирного будинку, яке належить відповідачеві, проходить лише транзитна труба, від якої відгалужуються стояки, що ведуть до квартир, розташованих вище. Жодного власного опалювального приладу (точки обігріву) у приміщенні немає. За таких умов тепло, що виділяється від цієї труби, не може вважатися таким, що спожите відповідачем, а є втратами теплової енергії у внутрішньобудинкових мережах. Безумовно, таке тепло не може залишатися неоплаченим, проте порядок оплати такого виду теплової енергії регулюється спеціальними нормами, які не передбачають нарахування власнику приміщення, в якому проходять фрагменти внутрішньобудинкових мереж, за нормативами теплоспоживання, натомість такі втрати мають розподілятися між усіма споживачами, котрими є власники квартир та інших приміщень, обладнаних опалювальними приладами.

Слід чітко розмежовувати споживання (використання) теплової енергії - з одного боку, і постачання теплової енергії - з іншого, причому є очевидним, що теплопостачання не є різновидом споживання (використання) теплової енергії: метою постачання теплової енергії є її передача (транспортування) кінцевим споживачам, метою споживання є безпосереднє застосування її корисних властивостей споживачем. Теплопостачання здійснюється за допомогою такого елементу системи опалення як система теплопостачання, основними складовими якої є теплові мережі (теплопровід). У свою чергу елементом системи опалення, який забезпечує можливість застосування її корисних властивостей споживачами, є система теплоспоживання, представлена опалювальними приладами кінцевих споживачів. Без опалювальних приладів неможливо споживати (використовувати) теплову енергію для потреб опалення - штучного нагрівання приміщень.

Суд в оскаржуваному рішенні погодився із позицією позивача про те, що обсяг спожитої відповідачем у звітному періоді теплової енергії має визначатися пропорційно до площі належного відповідачеві приміщення. Мало того, що суд не звернув уваги, що за відсутності тепловикористального обладнання у приміщенні теплову енергію для опалення приміщення просто неможливо спожити (використати), оскільки нема чим здійснювати штучне нагрівання приміщення для компенсації тепловтрат та підтримання нормованої температури. Поряд з цим суд навіть не замислився про те, що в умовах відсутності будь-якого тепловикористального обладнання, а наявності лише транзитної труби внутрішньобудинкової теплопостачальної мережі виглядає абсурдним визначення обсягу фактично спожитої у приміщенні теплової енергії за тією самою методикою, що і в приміщенні, яке обладнане радіаторами опалення, - тобто на кожен квадратний метр загальної площі приміщення, на який теплота має поширитись, нагріти повітря в усьому приміщенні та забезпечити підтримання в ньому нормованої температури протягом усього опалювального періоду.

Таким чином, у підвальних приміщеннях, в яких проходять лише внутрішньобудинкові мережі теплопостачання і немає тепловикористального обладнання, відбувається не споживання теплової енергії, а її втрати в розподільчих трубопроводах. При цьому порядок визначення обсягів таких втрат та порядок оплати їхньої вартості докорінно відрізняється від оплати теплової енергії, використаної споживачами для опалення.

Розрахунок стягуваної суми, наведений у позовній заяві, не має нічого спільного з формулою, передбаченою п. 4 розділу V Методики №315. Всупереч Методиці №315 позивач розраховував обсяг заявленої до стягнення теплової енергії пропорційно до загальної площі приміщення відповідача, начебто це приміщення обігрівалось так само, як і квартира, обладнана радіаторами опалення. Це доводить, що, задовольнивши позовну вимоги, суд допустив порушення норм матеріального права, не застосувавши закон, який підлягав застосуванню до спірних відносин, неправильно визначив обсяг теплової енергії, який надходив від ділянки транзитного трубопроводу до приміщення відповідача, та безпідставно поклав на відповідача обов`язок платити теплову енергію в обсязі, який взагалі не надходив до приміщення відповідача у стягуваному періоді.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/1228/22. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/1228/22.

27.01.2023 матеріали справи № 908/1228/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2022 у справі №908/1228/22. Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2023 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс" у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2022 у справі №908/1228/22 з повідомленням (викликом) сторін.

13.02.2023 позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено про те, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Зокрема зазначено про те, що відповідачем (апелянтом) не надано доказів відключення належного йому приміщення від системи теплопостачання житлового будинку у встановленому законодавством порядку. Більш того, Відповідач підтверджує, в т. ч. і в апеляційній скарзі, що через приміщення проходять комунікації (транзитна труба, стояки).

У зв`язку з тим, що об`єкт споживання теплової енергії відповідача розташований у житловому будинку, система опалення приміщення, яке належить відповідачу, спільна з жилим будинком, то факт отримання теплоносія підтверджується в тому числі рішеннями про початок та закінчення опалювального сезону 2020-2021 років, відповідно до яких Концерном «Міські теплові мережі» було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Отже, твердження відповідача стосовно того, що спірне приміщення є неопалювальним, є необґрунтованим та помилковим.

У зв`язку з тим, що приміщення відповідача приєднане до внутрішньобудинкових систем житлових будинків то відповідно до законодавства відносини, в т. ч. порядок обліку та оплати послуг, регулюються „Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. за № 630 (надалі - Правила « 630»). Відповідно до п.12 Правил 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач сплачує послуги згідно з іх показаннями пропорційно опалювальній площі.

Житловий будинок по вул. Круговій, 148, м. Запоріжжя, обладнано комерційним (будинковим) приладом обліку теплової енергії. Нарахування опалення на спірне нежитлове приміщення площею 149,7 м виконані згідно будинкового приладу обліку на будинку.

Посилання відповідача на Методику № 315, вважає недоцільним та необгрунтованим.

24.02.2023 відповідачем надано до додаткові пояснення та долучено до матеріалів справи копію супровідного листа ТОВ ЗМБТІ від 14.02.2023 № 268 з поверховим планом та журналами підрахунку площ підвального поверху; копію рахунку Концерну МТМ на сплату житлово-комунальних послуг за листопад 2020 для квартири № 18 в будинку № 148 по вул. Круговій у м. Запоріжжя.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на нежитлове підвальне приміщення, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 148, прим. XVII підвалу літ. А-4, площею 149,7 кв. м. зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Онікс.

04.02.2019 листом за вих. від 31.01.19 № 475/091 концерн «МТМ» звернувся до відповідача з пропозицією про укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 340571 від 28.01.19, з направленням відповідачу для підписання проекту відповідного договору (що підтверджується описом вкладення та рекомендованим листом). (а.с. 20-22)

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.07.19 у справі № 908/803/19, яке набрало законної сили 04.12.19 та залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.19, відмовлено в задоволенні позову концерну Міські теплові мережі до ТОВ Фірми Онікс про спонукання вважати договір № 340571 від 28.01.19 Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води укладеним.

Не зважаючи на фактичну відсутність договірних відносин з відповідачем щодо постачання теплової енергії позивач вказує, що ним здійснено постачання теплової енергії в період з листопада 2020 по квітень 2021 до нежитлового підвального приміщення, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 148, прим. XVII підвалу літ. А-4, площею 149,7 кв. м.

Об`єкт теплопостачання нежитлове підвальне приміщення, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 148, прим. XVII підвалу літ. А-4, площею 149,7 кв. м, має єдину з будинком систему опалення.

Згідно рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.10.20 № 425 та від 16.04.21 № 139, опалювальний період 2020-2021 років у м. Запоріжжі розпочався з 02.11.20 та завершився 19.04.21. (а.с. 23)

Згідно рахунків за спожиту теплову енергію та актів приймання-передачі теплової енергії, позивачем у період з листопада 2020 по квітень 2021 включно поставлена теплова енергія відповідачу на загальну суму 22 810,26 грн.

Нарахування опалення на нежитлове приміщення площею 149,7 м2 виконані згідно будинкового приладу обліку на будинку.

Порядок обліку та оплати наданих послуг з теплопостачання визначається п. 12 Правил від 21.07.05 за № 630, а саме, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач сплачує послуги згідно з її показаннями пропорційно опалювальній площі.

На підтвердження факту надання цих послуг позивачем надано суду акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період. Зазначені акти приймання-передачі теплової енергії складні та підписані позивачем, проте відповідачем підписані не були.

Також позивачем відповідачу виставлялися рахунки на оплату наданих послуг з листопада 2020 по квітень 2021

Зазначені акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки направлялися на адресу відповідача замовною кореспонденцією, у підтвердження чого позивачем надано суду реєстри на відправлення кореспонденції за спірний період, які містяться в матеріалах справи.

Заперечень щодо нарахувань, зазначених у актах приймання-передачі теплової енергії за спірний період, відповідачем суду не надано.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Концерн Міські теплові мережі є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну Міські теплові мережі є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо (п. 2.2. Статуту).

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про теплопостачання від 02.06.05 № 2633-ІV, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.17 № 2189-VIII, Правилами користування тепловою енергією затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 за № 1198, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 за № 630 та ін. нормативно-правовими актами України.

Закон України Про житлово-комунальні послуги регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Стаття 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги дає визначення, зокрема, терміну внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у т.ч. комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо).

Закон України Про теплопостачання визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Так, зокрема, ст. 1 Закону України Про теплопостачання дає визначення, зокрема, терміну споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Правилами користування тепловою енергією (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 за № 1198) передбачено, що споживач теплової енергії це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, не зважаючи на фактичну відсутність договірних відносин з відповідачем щодо постачання теплової енергії позивач здійснював та продовжує здійснювати постачання теплової енергії до нежитлового підвального приміщення, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 148, прим. XVII підвалу літ. А-4, площею 149,7 кв. м.

Частиною 1ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Статті 7, 8 цього Закону визначають обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, і з урахуванням вказаних положень Закону позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг, а відповідач є їх споживачем.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Цей обов`язок відповідає зустрічному обов`язку виконавця, визначеному п. 2 ч. 2 ст. 8 цього Закону готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії врегульовано Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до ст., ст. 1, 19 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено і статтями 24 і 25 Закону України "Про теплопостачання" та є обов`язковим для сторін на підставі закону.

Так, приписами статті 25 цього Закону визначено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас приписами статті 24 Закону встановлено, що своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов`язками споживача теплової енергії.

Згідно з пунктами 4 та 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

За приписами ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Аналогічне визначення міститься у ст.1 Закону України "Про теплопостачання".

Матеріалами справи встановлено, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді між позивачем та відповідачем укладено не було, хоча позивачем вчинялися дії спрямовані на укладення такого договору. Отже, у даному випадку має місце бездоговірне користування тепловою енергією.

Статтею 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Крім того, у частині 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з виконавцем послуг не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

За приписами ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять ч., ч. 1, 7 ст. 193 ГК України.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком господарького суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої у період з листопада 2020 р. по квітень 2021 р. теплової енергії на суму 22 810,26 грн. При цьому, відсутність у даному випадку укладеного між сторонами у вказаний період договору на постачання теплової енергії не нівелює обов`язку споживача оплатити спожиті комунальні послуги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11.04.18 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.18 у справі № 904/7377/17, відповідно до якої укладення договору з теплопостачальною організацією відповідно до ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язок. Але, сам факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період.

Судова колегія приходить до висновку про те, що обставини, зазначені у апеляційній скарзі, не підтвердилися, що свідчить про безпідставність тверджень скаржника, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги, виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.

Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період.

Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.

Приміщення відповідача є вбудованим в житловий будинок і має єдину систему централізованого опалення з житловим будинком.

Не зважаючи на відсутність договору, в цілях недопущення порушення конституційного права громадян, які мешкають в житловому будинку по вул. Круговій, 148, м. Запоріжжя, на забезпечення їх здоров`я та права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає право на житло, позивач здійснював постачання теплової енергії відповідачу в належні йому на праві власності нежитлові приміщення в цьому будинку, у зв`язку з тим, що приміщення відповідача не є відокремленим від житлового будинку (зворотніх доказів відповідачем суду не надано).

Відтак, посилання відповідача на відсутність договірних відносин як підставу для несплати за поставлену теплову енергію колегія суддів до уваги не приймає.

Що стосується доводів відповідача стосовно того, що відповідач послугами теплопостачання у належному йому підвальному приміщенні розташованому в будинку, фактично не користується через відсутність у приміщенні опалювальних приладів (точок обігріву), то колегія суддів зауважує наступне.

Рішенням від 17.09.20 у справі № 908/1634/20 за позовом Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення з ТОВ «Онікс» 45 131,98 грн. основного боргу за поставлену в період з листопада 2018 р. по квітень 2020 р. включно теплову енергію в нежитлове приміщення площею 149,7 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 148, прим. XVII підвалу літ. А-4, інфляційних втрат та 3% річних господарський суд Запорізької області вирішив: позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача 45 131,98 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 890,03% річних, 574,26 грн. інфляційних втрат та 2 102,00 грн. судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.20 у справі № 908/1634/20 апеляційну скаргу ТОВ «Онікс» залишено без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

11.01.21 господарським судом Запорізької області на виконання вказаного рішення у справі № 908/1634/20 видано наказ (зи).

Згідно ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Отже, виходячи з вищевикладеного, обставини, встановлені рішенням суду в господарській № 908/1634/20, що набрало законної сили і стосується стягнення заборгованості в тепловій енергії поставленій позивачем відповідачу за попередній період за однією і тією ж самою адресою та площею, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги та вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника у справі.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2022 у справі №908/1228/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2022 у справі №908/1228/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя Е.В. Орєшкіна