Постанова

від 12.08.2010 по справі 13/159-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2010 р. № 13/159-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів :

Головуючий суддя Борденю к Є.М.

Могил С.К., Самусенко С.С. ,

розглянувши у відкритому с удовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмежен ою відповідальністю "Бескид"

на постанову Запорізького апеляційного господарськог о суду від 21 квітня 2010 року

у справі № 13/159-09 господарськог о суду Херсонської області

за позовом відкритого акціонерного товариства "Хе рсонський суднобудівний зав од"

до товариства з обмеженою в ідповідальністю "Бескид"

третя особа без самостійни х вимог: фізична особа-підпри ємець ОСОБА_3

про стягнення 487 862, 82 грн.,

за участю в судовому засіда нні представників

позивача : не з' явили сь,

відповідача: Байда А .П., Діневич О.М.,

третьої особи: не з' я вились,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізьк ого апеляційного господарсь кого суду від 21 квітня 2010 року з алишено без змін рішення гос подарського суду Херсонсько ї області від 24 листопада 2009 ро ку, яким задоволено позов від критого акціонерного товари ства "Херсонський суднобудів ний завод", стягнуто з товарис тва з обмеженою відповідальн істю "Бескид" 480 815, 26грн. варто сті втраченого вантажу, 7 047, 56гр н. процентів та судові витрат и.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у даній справі, від повідач подав до Вищого госп одарського суду України каса ційну скаргу, в якій просить ї х скасувати, а справу передат и на новий розгляд до суду пер шої інстанції. В обґрунтуван ня заявлених вимог скаржник посилається на неправильне з астосування судами норм мате ріального права, зокрема, Кон венції про договір міжнародн ого автомобільного перевезе ння вантажів.

Переглянувши в касаційном у порядку оскаржені рішення та постанову судів попередні х інстанцій, колегія суддів В ищого господарського суду Ук раїни, приймаючи до уваги меж і перегляду справи в касацій ній інстанції, дійшла виснов ку про відсутність правових підстав для задоволення кас аційної скарги з огляду на на ступне.

Як встановлено господарсь кими судами, 3 лютого 2006 року по зивач (замовник) та відповіда ч (виконавець) уклали договір № 3/02-1 про надання транспортно -експедиційних послуг при пе ревезенні вантажів автомобі льним транспортом в міжнарод ному сполученні, згідно з яки м відповідач прийняв на себе зобов' язання за винагороду власними силами або із залуч енням третіх осіб організува ти виконання послуг по перев езенню вантажів автомобільн им транспортом в міжнародном у сполученні, а позивач, в свою чергу, зобов' язався прийня ти та сплатити вартість нада них відповідачем послуг.

В подальшому до вказаного д оговору між сторонами укладе но додаткові угоди, якими стр ок дії договору продовжувавс я на кожний наступний рік, в то му числі до 31 грудня 2009 року.

Згідно з п. 2.1 договору, сторо ни діють від власного імені а бо за дорученням організацій , з якими вони мають прямі дого вори. Пунктом 4.2.7.встановлено о бов' язок відповідача доста вити вантаж у вказаний пункт призначення та передати йог о уповноваженій особі в ціло сті та схоронності відповідн о до накладної та іншими доку ментами.

Судами з' ясовано, що 7 квіт ня 2009 року позивач у відповідн ості з умовами договору офор мив відповідачу транспортне замовлення № 85 про виконання перевезення вантажу - метал опрофіль в кількості 20 т автот ранспортом за маршрутом: Іта лія - Україна; починаючи з 8 кв ітня 2009 року.

Зазначений в замовленні ва нтаж вартістю 40 621, 57 євро 8 квітн я 2009 року згідно з інвойсами №№ 22, 23, 24, 25 від 8 квітня 2009 року завант ажено на автомобіль приватно го підприємця ОСОБА_3, яко го відповідач залучив до пер евезення, уклавши з ним догов ір № 02/06-1 від 2 червня 2008 року.

Спір у даній справі виник у зв' язку з тим, що вказаний ва нтаж позивач не отримав.

Вирішуючи даний спір, судам и враховано, що положеннями ч . 2 ст. 4 Закону України "Про тран спортно-експедиторську діял ьність" експедиторам для вик онання доручень клієнтів над ано право укладати договори з перевізниками, портами, аві апідприємствами, судноплавн ими компаніями тощо, які є рез идентами або нерезидентами У країни. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 14 зазначеного Закону за невиконання або неналежн е виконання обов'язків, які пе редбачені договором транспо ртного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згі дно з Цивільним кодексом Укр аїни, іншими законами та дого вором транспортного експеди рування.

Частиною 3 ст. 14 Закону Україн и "Про транспортно-експедито рську діяльність", передбаче но, що експедитор несе відпов ідальність за дії та недогля д третіх осіб, залучених ним д о виконання договору транспо ртного експедирування, у том у ж порядку, як і за власні дії .

Згідно з ч. 2 ст. 932 ЦК України, у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язкі в за договором транспортного експедирування інших осіб е кспедитор відповідає перед к лієнтом за порушення договор у.

Виходячи з наведених вище п оложень, суди обох інстанцій дійшли висновку про наявніс ть правових підстав для покл адення обов' язку з відшкоду вання вартості втраченого ва нтажу саме на відповідача, як ий самостійно залучив до пер евезення вантажу позивача тр етю особу.

При цьому, апеляційним судо м спростовано доводи відпові дача про те, що в даних правові дносинах винною особою є ПП ОСОБА_3, який умисно не доста вив позивачу вантаж, з огляду на те, що стороною за договоро м № 3/02-1 про надання транспортно -експедиційних послуг виступ ав лише відповідач, і умовами вказаного договору та діючи м законодавством, відповідал ьність за невиконання вказан их в договорі обов' язків ст осовно доставки вантажу, в то му числі за дії інших осіб, зал учених до виконання зобов' я зань експедитора, покладено на останнього.

Апеляційним господарським судом також відхилено посил ання відповідача на те, що поз овні вимоги суперечать полож енням Конвенції про договір міжнародного дорожнього пер евезення вантажів, з огляду н а те, що наведеним актом також прямо передбачена відповіда льність транспортера (переві зника) як за власні дії та упущ ення, так і за дії та упущення своїх агентів, а також і всіх і нших осіб, послугами яких він користується для виконання перевезення.

В касаційній скарзі відпов ідач вважає вказаний висново к апеляційного суду неправил ьним, та вважає, що відшкодува ти вартість вантажу має особ а, яка безпосередньо перевоз ила та втратила (не доставила ) його.

В обґрунтування вказаного доводу скаржник наводить ни зку норм Конвенції про догов ір міжнародного дорожнього п еревезення вантажів, якими, н а його думку, відповідальніс ть за схоронність та доставк у вантажу персонально несе к ожна особа, яка безпосереднь о виконує перевезення.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитис ь з наведеним, оскільки за умо вами укладеного між позиваче м та відповідачем договору о станній прийняв на себе зобо в' язання власними силами аб о із залученням третіх осіб о рганізувати виконання експе диційних послуг з перевезенн я вантажів. При цьому, згідно з п. 4.2.7 саме відповідач зобов' я заний доставити довірений йо му вантажу до вказаного пунк ту призначення в цілості та с хоронності.

Згідно з ч. 2 ст. 932 Цивільного к одексу України, якою регулює ться порядок виконання догов ору транспортного експедиру вання, у разі залучення експе дитором до виконання своїх о бов'язків за договором транс портного експедирування інш их осіб експедитор відповіда є перед клієнтом за порушенн я договору.

Аналогічні правила передб ачені Конвенцію про договір міжнародного дорожнього пер евезення вантажів.

Статтею 934 Цивільного кодек су України встановлено, що за порушення обов'язків за дого вором транспортного експеди рування експедитор відповід ає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК Україн и, порушенням зобов'язання є й ого невиконання або виконанн я з порушенням умов, визначен их змістом зобов'язання (нена лежне виконання). Згідно з пол оженнями ст. 617 ЦК України, особ а, яка порушила зобов'язання, з вільняється від відповідаль ності за порушення зобов'яза ння, якщо вона доведе, що це по рушення сталося внаслідок ви падку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокр ема, недодержання своїх обов 'язків контрагентом боржника .

Враховуючи, що відповідаче м не надано жодних доказів на підтвердження наявності пра вових підстав для звільнення його від відповідальності п еред позивачем за невиконанн я умов договору експедування щодо передачі довіреного ва нтажу, судами обґрунтовано з адоволено позов про стягненн я з нього вартості втраченог о вантажу.

При цьому, доводи скаржника про наявність достатніх док азів на підтвердження того ф акту, що втрата вантажу стала сь внаслідок винних дій трет ьої особи ОСОБА_3, якого ві дповідач залучив до безпосер еднього перевезення вказано го вантажу, не свідчить про на явність правових підстав для відмови в задоволенні позов них вимог власника вантажу д о особи, яка зобов' язалась с амостійно або з залученням т ретіх осіб цей вантаж достав ити до пункту призначення, пр оте, вказаний обов' язок не в иконала.

Разом з цим, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що ві дповідач не позбавлений прав а звернутись з вимогами про в ідшкодування сплаченої пози вачу вартості втраченого ван тажу, в порядку ст. 1191 ЦК Україн и, згідно з якою особа, що відш кодувала шкоду, завдану іншо ю особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної осо би у розмірі виплаченого від шкодування, якщо інший розмі р не встановлений законом.

Враховуючи наведене, підст ави для скасування законних та обґрунтованих оскаржених відповідачем судових рішень у колегії суддів касаційної інстанції відсутні.

З огляду на наведене, керуюч ись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарськ ого процесуального кодексу У країни, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу зали шити без задоволення, постан ову Запорізького апеляційно го господарського суду від 21 к вітня 2010 року у справі № 13/159-09 зал ишити без змін.

Головуючий суддя Борденюк Є.М.

Судді : Могил С.К.

Самусенко С.С.