Рішення

від 07.12.2022 по справі 569/4664/19

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/4664/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді- Кучиної Н.Г.

з участю: секретаря судового засідання Добровчан К.Ю.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача адвоката Савченка Л.І.

представника відповідачів - Сибірьова А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 569/4664/19 запозовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Аронж", приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" про вселення в житлове приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

06 травня 2019 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Аронж (далі - ТОВ Фірма Аронж ), Приватного акціонерного товариства Рівнебуд (далі - ПрАТ Рівнебуд ) про вселення в житлове приміщення.

Позовна заява мотивована тим, що в 1987 році вона працювала в Рівненському центральному універмазі, та була вселена до гуртожитку на АДРЕСА_1 , де постійно проживала. Балансоутримувачем гуртожитку був ПрАТ Рівнебуд . У жовтні 2017 року їй стало відомо, що ПрАТ Рівнебуд викупило гуртожиток ще в 1993 році. Позивач зазначала, що 07 листопада 2018 року, під час її відсутності в кімнаті, невідомі проникли до кімнати та змінили вхідні двері і замок, незважаючи на те, що в кімнаті залишилися побутові речі, меблі та документи належні позивачу. Вважає, що її було виселено без законних підстав, зокрема без рішення суду.Позивач просила суд вселити її в кімнату АДРЕСА_2 .

Інші процесуальні дії у справі

Рішенням Рівненського міського суду від 15 жовтня 2019 року в позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Аронж", Приватного Акціонерного товариства "РІВНЕБУД" про вселення в житлове приміщення відмовлено (а.с.79-81).

Постановою Рівненського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року рішення Рівненського міського суду від 15 жовтня 2019 року залишено без змін (а.с.129,130).

Постановою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 жовтня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 161-170).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 грудня 2021 року справа № 569/4664/19 розподілена судді Рівненського міського суду Рівненської області Кучиній Н.Г.

Ухвалою від 30 грудня 2021 року суддею Кучиною Н.Г. прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доТОВ «ФірмаАронж» таПрАТ «Рівнебуд»про вселенняв житловеприміщення(а.с. 173).

Ухвалою суду від 11 лютого 2022 року здійснено перехід до розгляду за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням (а.с. 193,194).

Ухвалою суду від 29 вересня 2022 року у задоволенні клопотань відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Аронж» та Приватного Акціонерного товариства «РІВНЕБУД» про закриття провадження по справі відмовлено (а.с. 223-225).

Ухвалою суду від 29 вересня 2022 року підготовче провадження у справі закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 226, 227).

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позовної заяви підтримали, просили позов задовольнити з підстав та мотивів, які в ній наведені. Додатково представник позивача пояснив, що виселення його довірительки було проведене без законних на те підстав. Рішення суду про виселення не існує. Крім того, вказав, що ОСОБА_1 була вселена до гуртожитку на підставі ордеру, тобто відповідно до чинного законодавства. Вважає, що ОСОБА_1 була вселена в гуртожиток в 1987 році, тривалий час користувалася цим житлом протягом 32 років, тому її право користування вищезазначеним житлом підпадає під гарантії передбачені п. 2 ст. 8 Конвенції, а тому виселення його довірительки зі спірної житлової кімнати є невиправданим втручанням у її право на повагу до житла.

Представник відповідачів ПрАТ Рівнебуд та ТзОВ Фірма Аронж Сибірьов А.А. заперечив проти задоволення позову повністю, з підстав та мотивів наведених у письмовому відзиві на позов від 09.04.2019 р.

Заперечення відповідачмотивує тим,що навідносини ПрАТ«Рівнебуд»,як власникагуртожитку по АДРЕСА_3 ,з позивачемрозповсюджуються нормицивільного права,які регулюютьдоговірні відносини.Зазначає,що ОСОБА_1 була вселенадо гуртожиткубез спеціальногоордеру,та відсутнійдоговір орендичастини житловогоприміщення,та останнябула знятаз реєстраційногообліку громадянза адресою АДРЕСА_3 ,станом на31.08.2018р.Також зазначає,що позивачу жоднихтрудових відносинахз ТОВ«Фірма Аронж»або зПрАТ «Рівнебуд»не перебуває.Окрім того,відповідач стверджує,що 22лютого 2019р.приватним акціонернимтовариством «Рівнебуд»був отриманийсертифікат серіїРВ №162190530265про відповідністьзакінченого будівництвомоб`єкта«Реконструкція будівлігуртожитку піджитловий будинокз вбудованиминежитловими приміщеннями(IIчерга -4-йповерх).Даний сертифікатсвідчить прозакінчення реконструкції4-гоповерху будівліпо АДРЕСА_3 під житлота відсутністьпредмету позовуу зв`язкуз відсутністюоб`єкту«кімната 410гуртожитку» заадресою: АДРЕСА_3 .

Додатково вказав, що стосовно доказів сторінки паспорта позивача із зазначенням місця реєстрації та адресної картки, то такі не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 знята з реєстраційного обліку громадян за адресою: АДРЕСА_3 станом на 31.08.2018 року, про що свідчить довідка ЦНАП № 5626/01 17 від 05.09.2018 року. Вважає, що примусове вселення ОСОБА_1 до кімнати 410 гуртожитку по АДРЕСА_3 передбачає укладення договору оренди ліжко-місця та відповідно позбавляє Товариство, як власника частини будівлі по АДРЕСА_3 на право невід`ємною складовою визначення права власності.Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи доходить до такого висновку.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі - продажу державного майна від 30.11.1993 р. продавець Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області продав, а покупець товариство покупців державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд" купив державне майно цілісного майнового комплексу державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 на земельних ділянках площею 0,52 га. Згідно свідоцтва про власність від 18.01.1994року "Покупець" товариство покупців державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд" є власником цілісного майнового комплексу державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . (а.с.30-33).

Будівля гуртожитку на АДРЕСА_1 є власністю ПрАТ Рівнебуд та перебуває на утриманні і обслуговуванні ТОВ Фірма Аронж (а. с. 20).

З копії картки прописки (форма А) позивач ОСОБА_1 була зареєстрована у гуртожитку на АДРЕСА_1 з 1987 року (а.с. 6-8).

Згідно відмітки в паспорті ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 виданого 12.12.2014 р. Рівненським МВ УДМС України в Рівненській області, позивач ОСОБА_1 місце проживання зареєстровано в гуртожитку по АДРЕСА_3 (а.с. 9,10).

Крім того, відповідно до відмітки в картці прописки (форма А) вбачається, що ОСОБА_1 була вселена у гуртожиток по ордеру (а.с.8 зворот). Відтак, доводи представника відповідачів в тій частині, що ОСОБА_1 була вселена до гуртожитку без спеціального ордеру не відповідає обставинам справи.

01 січня 2017 року ТОВ Фірма Аронж (наймодавець) та ОСОБА_1 (наймач) уклали договір № 21 найму житлового приміщення у гуртожитку, згідно з яким наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове користування житлове приміщення кім. 410 у гуртожитку, що знаходиться у АДРЕСА_1 . Термін найму встановлено до 31 березня 2017 року (а. с. 36).

Пунктом 1.4. договору встановлено, що після закінчення терміну найму, наймач протягом 3-х днів зобов`язаний звільнити приміщення, крім випадку укладення нового договору найму приміщення (а. с. 36).

Як вбачається з відповіді Регіонального центру надання адміністративних послуг Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради від 05 вересня 2018 року № 5626/01-17 станом на 31 серпня 2018 року ОСОБА_1 , знята з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 34).

Відповідно до сертифіката від 22 лютого 2019 року серії РВ № 162190530265 будівля зазначеного гуртожитку реконструйована під житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями (а. с. 35).

З наявного у матеріалах справи копії технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_3 вбачається, що гуртожиток за даною адресою відсутній, як і відсутня кімната в гуртожитку під АДРЕСА_5 (а. с. 57-60).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За положеннямистатті 47 Конституції Україникожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Пунктом 1 статті 8 Конвенції про захистправ людиниі основоположнихсвобод (далі-Конвенція) гарантовано кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи обмеженою у користуванні своїм житлом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2018 року у справі Садов`як проти України зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене згідно із законом, не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8 Конвенції, і не вважається необхідним у демократичному суспільстві. Вислів згідно із законом не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.

Позивач свою позовну заяву обґрунтовувала тим, що з 1987 року проживала у гуртожитку на АДРЕСА_3 на законних підставах, оплачувала за проживання у кімнаті. Однак, у листопаді 2018 року невідомі особи проникли до кімнати № НОМЕР_2 у гуртожитку, що знаходиться у АДРЕСА_3 у її відсутність, зняли вхідні двері та встановили нові броньовані двері, встановили нові замки, а в кімнаті залишилися речі позивача, документи.

Тобто, підставою позову про вселення у кімнату позивач зазначала незаконне виселення без рішення суду.

Зазначені обставини були підтверджені показаннями свідка ОСОБА_2 , допитаної в судовому засіданні та поясненнями представника відповідача, який не заперечував того, що ТОВ «Фірма Аронж» після закінчення договору найму у серпні 2017 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення. Проте, не дочекавшись рішення суду, представники фірми просто прийшли до кімнати позивача, замінили двері та викинули речі позивача

На даний час рішення суду про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення не ухвалювалося. Представник відповідача в судовому засіданні вказав, що, позов про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_1 залишений без розгляду.

Згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення усправі «Прокоповичпроти Росії» (Prokopovich v. Russia), заява № 58255/00, п. 36, ECHR 2004-XI (витяги).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 30856/03) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1ст. 8 Європейської Конвенції з прав людинита основоположних свобод, яка гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла. Вона охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Отже, порушене право позивача підпадає під гарантії, передбачені ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 була вселена до гуртожитку, а саме в кімнату АДРЕСА_2 на підставі ордеру, що підтверджується відміткою в картці прописки (форма А), а отже ОСОБА_1 на законних підставах займала вказану кімнату в гуртожитку.

Крім того, в судовому засіданні не встановлено та матеріали справи не містять, що у ОСОБА_1 є інше житло, де вона може проживати.

Втім враховуючи, що ОСОБА_1 була вселена до гуртожитку ще в 1987 році, тобто протягом значного часу там проживала, то суд вважає, що остання мала достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання у гуртожитку і таке житло в силу п.1 ст. 8 Конвенції підлягає захисту, а тому відповідно порушене право позивача підлягає відновленню, шляхом вселення у це житло.

У ході судового розгляду позивач надала низку доводів, стверджуючи, що її виселення становить для неї надмірний тягар. Зокрема, вона стверджувала, що вона добросовісно була вселена до гуртожитку, уклала договір найму та вважалась законними наймачем протягом значного часу, сплачуючи витрати на утримання, ремонт майна та інші обов`язкові платежі.

Загалом, з огляду на ненадання відповідачами належного обґрунтування для відхилення доводів позивача щодо застосовності до її справи законодавства відносно її виселення та відсутності оцінки співрозмірності її виселення, суд вважає, що позивача було позбавлено адекватних процесуальних гарантій у процесі прийняття відповідачами свавільного рішення щодо її права на житло.

Тобто судом встановлено, що відповідачами порушено право позивача на повагу до свого житла, що включає можливість виселення лише у судовому порядку.

Судом при винесенні рішення також враховується, що з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх незаконного виселення із займаних ними на визначених цим Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав жителів гуртожитків правових підставах жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, що будувалися за радянських часів (до 01 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти, запроваджується мораторій на виселення з гуртожитків мешканців (крім виселення мешканців гуртожитків за рішенням суду) та відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад відповідно до цього Закону) гуртожитків, що перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності або увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації (у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), з дня опублікування цього Закону до завершення виконання Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад.

Суд, вирішуючи справу у межах заявлених вимог, оцінивши показання свідка, пояснення представника відповідачів та письмові докази у справі щодо їх допустимості достовірності, як кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню, приходить до висновку, що право позивача на можливість виселення лише у судовому порядку та на повагу до свого житла та особистого життя було порушено, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

За правиламист.141 ЦПК Українипідлягають стягненню з відповідачів на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати по оплаті судового збору в розмірі 764 грн. 50 коп. в рівних частках з кожного.

Керуючись ст.ст.258,259,264,265,268,273,352,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Аронж", приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" про вселення в житлове приміщення - задоволити повністю.

Вселити ОСОБА_1 в кімнату АДРЕСА_2 .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Аронж" та з приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" на користь ОСОБА_1 764, 50 грн ( сімсот шісттдесят чотири грн. 50 коп) судового збору по 382, 25 ( триста вісімдесят дві грн. 25 коп) з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Рівненськийміський суд в 30-денний строк з дня проголошення рішення або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду у той же строк.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_6

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальності "Фірма Аронж", код ЄДРПОУ 31580593, : м. Рівне, вул. Відінська, 41, 33018

Відповідач -Приватне акціонерне товариство "Рівнебуд" , код ЄДРПОУ 01273310, м.Рівне, вул. Степана Бандери, 41, 33014.

Повний текст рішення виготовлений 09.12.2022 р.

Суддя Н.Г. Кучина