Постанова

від 17.11.2022 по справі 2-389/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-389/11 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.

Провадження № 22-ц/811/1462/22 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р.,Приколота Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.,

зучастю представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІННОВАЦІЯ»» - Філатової О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 20 березня 2017 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІННОВАЦІЯ»» про зміну сторони у виконавчому провадженні у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року ТзОВ «Фінансова компанія «ІННОВАЦІЯ» звернулося до суду із заявою у якій просила замінити сторону у виконавчому провадженні по справі за позовом ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки на правонаступника ТзОВ «Фінансова компанія «ІННОВАЦІЯ», з правом грошової вимоги до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Оскаржуваною ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 20 березня 2017 року заяву задоволено.

Замінено сторону у виконавчому провадженні за виконавчими листами №2-389/2011 по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки по примусовому виконанню рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 17 жовтня 2011 року, на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІННОВАЦІЯ» ( ІПН 39409610, місцезнаходження: 01042, м.Київ, вул. Івана Кудрі, 39).

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі посилається на те, що заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Важливим в даному випадку є те, що суду не представлено доказів того, що договір відступлення права вимоги набрав чинності, оскільки такий набирає сили лише при здійсненні оплати, заявник не представив суду доказів того, що такий договір набрав чинності, оскільки не представлено платіжного документу про оплату за договором про відступлення права вимоги, а без такої квитанції не можливо вирішити питання заміни сторони.

Вказує, що заміна стягувана його правонаступником після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17, від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13, від 30 липня 2019 року у справі № 5/128, від 21 серпня 2020 року у справі № 905/2084/14-908/4066/14.

Просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 20 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ ФУ «Інновація» відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІННОВАЦІЯ»» - Філатової О.С. на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом таматеріалами справивстановлено,що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2011 року позов ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки було задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в користь ПАТ «Ерсте Банк» 143 339,21 доларів США, що еквівалентно 1 142 915,19 грн. заборгованості за кредитним договором та 1 820,00грн. витрат по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 01 вересня 2015 року за заявою ТзОВ «ФІНАНС ТРАНС ГРУП», замінено сторону у виконавчому провадженні у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки по примусовому виконанню рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 17 жовтня 2011 року, на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНС ТРАНС ГРУП» з правом грошової вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

09 лютого 2017 року ТзОВ «ФІНАНС ТРАСТ ГРУП» між та ТзОВ «Фінансова компанія «ІННОВАЦІЯ» було укладено договір про відступлення права вимоги (факторингу) №18 від 09.02.2017 року, відповідно до умов якого до ТзОВ «ФК «ІННОВАЦІЯ» відступлено право вимоги, що виникло з Кредитного договору №014/2332/2/14709 від 30 квітня 2008 року, який був укладений між ПАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчим провадженням, як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст. 15 цього Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. На стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною у правовідносинах, що допускають правонаступництво.

Статтею 55 ЦПК України визначено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов`язку) від однієї особи до іншої (правонаступника).

Правонаступництво юридичної особи можливе у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (ч. 1 ст. 104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи - одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (ч. 2 ст. 107 ЦК України).

Правонаступництво юридичної особи є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (ч. 1 ст. 104, ст.ст. 106-109 ЦК України) прав і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації.

Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов`язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником, або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків.

Заміна сторони у зобов`язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу, дарування, факторингу), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи чи спадкування).

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. Для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи необхідно визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТзОВ «Фінансова компанія «ІННОВАЦІЯ» про заміну сторони у виконавчому провадженні за виконавчими листами №2-389/2011.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Як убачається з матеріалів справи, виконавчі провадження ВП №50809215 та ВП №50809021, за виконавчими листами № 2-389/2011, виданими 12 грудня 2012 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНС ТРАСТ ГРУП» 1144735 грн. відкрито 14 квітня 2016 року, відтак доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку для пред`явлення вказаних виконавчих листів до виконання не заслуговують на увагу.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ст.374 ст.ст.375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 20 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 07 грудня 2022 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.