Постанова

від 07.12.2022 по справі 438/1599/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 438/1599/21 Головуючий у 1 інстанції: Слиша А.Т.

Провадження № 22-ц/811/2469/22 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.,

без участі сторін, розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства «Аліса» на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 06 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Малого приватного підприємства «Аліса» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження рухомого майна,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження рухомого майна.

Позовні вимоги мотивував тим, що він є власником автомобіля ЗАЗ-DAEWOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2004 року випуску, синього кольору, номер шасі НОМЕР_2 .

05 липня 2021 року він припаркував вказаний автомобіль біля будинку АДРЕСА_1 . Повернувшись за деякий час до автомобіля, побачив, що на нього обвалилася частина фасаду стіни цегляного будинку. Внаслідок цього було розбите вітрове скло, зламано передній бампер, розбита передня ліва фара, деформовано переднє ліве та праве крило, деформовано передні ліві двері, деформовано капот, деформована площадка під акумулятор, а також спричиненні суттєві внутрішні пошкодження автомобілю.

Таким чином, було завдано матеріальну шкоду його майну, внаслідок чого він змушений нести значні матеріальні збитки.

Будь-які знаки неможливості або заборони паркування автомобілів у вказаному місці були відсутні, жодних Правил дорожнього руху позивач не порушив.

На місці падіння цегляної стіни на автомобіль були відсутні будь-які попереджувальні знаки про небезпеку, з урахуванням яких він мав би вжити заходів щодо збереження свого майна. Крім цього, не було жодного попередження чи застережливого обгородження щодо можливого падіння цегли з будинку чи обвалу стіни на місці паркування автомобіля.

Після виявлення зазначеної події позивач 05 липня 2021 року викликав патруль поліції Бориславського ВП Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області, яким зафіксоване та задокументоване пошкодження рухомого майна, що було наслідком падіння цегляної конструкції - елементу будинку АДРЕСА_1 .

З метою визначення вартості спричиненої шкоди позивач був вимушений самостійно провести експертне дослідження.

29 липня 2021 року та 11 серпня 2021 року на місці пригоди, а саме: в м. Борислав по вул. Гірна 26 проведено огляд транспортного засобу та проведено автотоварознавче дослідження пошкоджень автомобіля позивача. Вартість проведення автотоварознавчого дослідження сплачена позивачем особисто.

09 вересня 2021 року на підставі складених протоколів огляду транспортного засобу від 29 липня 2021 року та 11 серпня 2021 року складено Звіт №2964/21 про оцінку автомобіля, згідно з яким вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових транспортного засобу внаслідок пошкодження в результаті обвалу цегляної стіни будинку, яке відбулося 05 липня 2021 року, приймається рівним дійсним (ринковій) вартості автомобіля на момент дослідження без врахування аварійних пошкоджень і становить 65 682,48 грн.

Оскільки вартість відновлювального ремонту внаслідок пошкодження в результаті ДТП (Свр=73 423,25 грн.) перевищує дійсну (ринкову) вартість автомобіля (С=65 682,48 грн.), то відповідно проводити відновлювальні ремонтні роботи автомобіля економічно недоцільно.

Таким чином, сума завданої позивачу майнової шкоди становить 65 682,48 грн.

Будинок АДРЕСА_1 , з якого на автомобіль обвалилася частина цегляної стіни, а також прибудинкова територія належать відповідачу ОСОБА_2 .

Внаслідок фактичної бездіяльності відповідача, яка виражається у невиконанні своїх обов`язків з утримання вказаного будинку автомобіль позивача пошкоджено, завдано майнову шкоду, здійснено витрати на проведення автотоварознавчого дослідження та, крім того, внаслідок пошкодження майна позивач зазнав душевних страждань, був позбавлений можливості користуватися транспортним засобом, що викликало незручності, та не може користуватися ним надалі через неможливість відновлення, тобто також спричинено моральну шкоду.

Вважає, що наявний факт завдання шкоди, наявний факт протиправної бездіяльності відповідача, який всупереч нормативним актам неналежно утримує будівлю та не вчиняє заходів для попередження шкоди; наявний причинний зв`язок між завданою шкодою та протиправною бездіяльністю.

10 вересня 2021 року позивач подав заяву до відповідача з проханням добровільно відшкодувати майнову шкоду, завдану пошкодженням автомобіля, на суму 65 682,48 грн. Однак, відповіді від відповідача на подану заяву не отримував.

З урахуванням вищенаведеного, просив стягнути з відповідача 65682,48 грн. майнової шкоди, 5 000 грн. моральної шкоди, 908 грн. сплаченого судового збору, 4000 грн. витрат на правову допомогу, 3000 грн. вартості проведеного експертного дослідження пошкодження автомобіля.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 06 вересня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Малого приватного підприємства «Аліса» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду внаслідок пошкодження рухомого майна в розмірі 65 682 (шістдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят дві) гривні 48 копійок.

Стягнуто з Малого приватного підприємства «Аліса» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3908 (три тисячі дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок, в тому числі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок вартість проведення експертного дослідження та судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

У решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржило Мале приватне підприємство «Аліса».

В апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції всупереч його доводам про відсутність вини відповідачів у заподіянні шкоди позивачу, не застосував вимоги Правил дорожнього руху України.

Звертає увагу на те, що на прилеглій території нежитлового приміщення немає жодних розміток, які б дозволяли зупинку (парковку) стороннім транспортним засобам.

Стверджує, що позивач у суді так і не пояснив, з якою метою він здійснив заїзд на приватну територію МПП «Аліса» та на свій розсуд, без жодного дозволу власників території, припаркував свій автомобіль майже впритул до напіврозібраного нежитлового приміщення, належного на праві власності МПП «Аліса», з порушенням вимог чинного законодавства України, тобто здійснив стоянку автомобілем у невстановленому для паркування місці.

Вважає, що докази свідчать, що позивач самостійно підвищив ризик настання негативних для нього наслідків.

Просить рішення Бориславського міського суду Львівської області від 06 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Від представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 24 листопада 2022 року, є дата складення повного судового рішення 07 грудня 2022 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірновстановлено судомпершої інстанції, ОСОБА_1 є власником автомобіля ЗАЗ-DAEWOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2004 року випуску, синього кольору, номер шасі НОМЕР_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 12 березня 2021 року (а.с.15).

З листа начальника відділення поліції №1 Дрогобицького районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області від 13 липня 2021 року за №Я-2560/53/01-21 про результати проведення перевірки телефонного повідомлення позивача ОСОБА_1 від 05 липня 2021 року вбачається, що дане звернення зареєстроване в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України за №2560 від 05 липня 2021 року.

Судом також встановлено та не заперечується сторонами, що 05 липня 2021 року в зоні житлової забудови по вул. Гірна, 20в було виявлено пошкодження автомобіля ЗАЗ-DAEWOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

29 липня 2021 року та 11 серпня 2021 року на місці пригоди, а саме в м. Борислав по вул. Гірна 26 було проведено огляд вищевказаного транспортного засобу (а.с.16, 17), проведено автотоварознавче дослідження пошкоджень автомобіля. Встановлено пошкодження транспортного засобу, зокрема було розбите вітрове скло, зламано передній бампер, розбита передня ліва фара, деформовано переднє ліве та праве крило, деформовано передні ліві двері, деформовано капот, деформована площадка під акумулятор.

09 вересня 2021 року на підставі складених протоколів огляду транспортного засобу від 29 липня 2021 року та 11 серпня 2021 року складено Звіт №2964/21 про оцінку автомобіля ЗАЗ-DAEWOO Т13110, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.18-23).

Згідно з вказаним у Звіті №2964/21 від 09 вересня 2021 року висновком вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових транспортного засобу ЗАЗ-DAEWOO Т13110, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження автомобіля приймається рівним дійсним (ринковій) вартості автомобіля на момент дослідження без врахування аварійних пошкоджень і становить 65 682,48 грн.

Відповідно до п.3.5 Звіту №2964/21 від 09 вересня 2021 року: оскільки вартість відновлювального ремонту (Свр=73 423,25 грн.) перевищує дійсну (ринкову) вартість автомобіля (С=65 682,48 грн.) відповідно проводити відновлювальні ремонтні роботи автомобіля економічно недоцільно, то вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових приймається рівним дійсним (ринковій) вартості автомобіля на момент дослідження без врахування аварійних пошкоджень і становить 65 682,48 грн.

У зоні житлової забудови по АДРЕСА_2 розташована відамортизована недіюча будівля котельні ліквідованої установки стабілізації, яка згідно договору купівлі-продажу від 24 червня 1996 року, укладеного ОСОБА_4 та МПП «Аліса» належить на праві власності відповідачу МПП «Аліса».

Згідно з рішенням виконавчого комітету Бориславської міської ради №245 від 21 травня 1998 року «Про надання земельних ділянок в постійне та тимчасове користування» за МПП «Аліса» закріплено в постійне користування земельну ділянку площею 0,82га по АДРЕСА_2 , для виробничих потреб.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілою сторони. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Виходячи з визначених цивільним процесуальним законодавством принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладений обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 4 ст. 319 та ст. 322 Цивільного кодексу України власність зобов`язує, а власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

У випадку заподіяння майну чи здоров`ю особи внаслідок бездіяльності відповідальної особи, яка проявляється у незабезпеченні належного стану та догляду за утриманням об`єктів власності, в даному конкретному випадку обвал частини фасаду стіни будівлі, останній зобов`язується відшкодувати таку шкоду.

Частиною 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Вказаною нормою встановлено презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини, а саме у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведено факт завдання шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, а відповідач відповідно до вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України це не спростував і не довів відсутності своєї вини.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність вини відповідача МПП «Аліса» у завданні матеріальної шкоди.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача МПП «Аліса» про те, що ще на час купівлі нежитлового приміщення, воно перебувало у незадовільному стані; в`їзд на територію нежитлового приміщення здійснюється з центральної дороги вул. Гірна в м. Бориславі через дерев`яні ворота; на території нежитлового приміщення немає жодних розміток, які б дозволяли зупинку (парковку) стороннім транспортним засобам; саме позивач без жодного дозволу власників території припаркував свій автомобіль майже впритул до напіврозібраного нежитлового приміщення, здійснив стоянку автомобілем у невстановленому для паркування місці, що і спричинило виникнення збитків є необґрунтованим, оскільки не звільняє відповідача МПП «Аліса» від обов`язку утримувати будівлю в належному технічному і безпечному для оточуючих стані.

Суд першої інстанції правильно зазначив, щодо позовних вимог стосовно співвідповідача ОСОБА_2 , що такий є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки згідно ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначив наступне.

Позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що ним здійснено витрати на проведення автотоварознавчого дослідження та, крім того, внаслідок пошкодження майна позивач зазнав душевних страждань, був позбавлений можливості користуватися транспортним засобом, що викликало незручності, та не може користуватися ним надалі через неможливість відновлення. Вважає, що наявний факт завдання шкоди, наявний факт протиправної бездіяльності відповідача, який всупереч нормативним актам неналежно утримує будівлю та не вчиняє заходів для попередження шкоди; наявний причинний зв`язок між завданою шкодою та протиправною бездіяльністю.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.3 постанови № 4 від 31.03.1995 року (з наступним змінами) Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно положень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Позивачем не зазначено у чому саме полягає моральна шкода, а також не доведено факт завдання йому цієї шкоди та не обґрунтовано її розмір, не вказано з яких міркувань позивач виходив, визначаючи саме такий розмір заподіяної йому моральної шкоди.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що позивачем не доведено у розумінні статті 81 ЦПК України завдання йому моральної шкоди з боку відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов в цій частині є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Щодо вирішення питання розподілу судових витрат, суд зазначив наступне.

Вартість проведення автотоварознавчого дослідження сплачена позивачем, що підтверджується копією квитанції АТ «Приватбанк» №0.0.2260680643.1 від 10 вересня 2021 року, копією рахунку №2964 від 09 вересня 2021 року та копією акту №2964/21 прийому-передачі виконаних робіт від 09 вересня 2021 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позов задоволено у частині стягнення майнової шкоди, 3 000 гривень вартості проведення експертного дослідження слід стягнути з відповідача на користь позивача.

При зверненні до суду з позовом позивач оплатив судовий збір у розмірі 908 грн. У відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача також підлягає стягненню в користь позивача сума оплаченого судового збору.

Разом з тим, суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача до відповідача про стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою задоволенню не підлягають, оскільки надані суду документи не містять відомостей щодо витрат по кожному виду послуг, які надавались адвокатом при здійсненні правничої допомоги.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: «…при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду…».

Зважаючи на вказане колегія суддів вважає за можливе в цілому схвалити мотиви суду першої інстанції щодо розгляду усіх позовних вимог, викладені в оскаржуваному рішенні, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення та вимог закону, без додаткового дублювання.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Аліса» залишити без задоволення.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 06 вересня 2022 року залишити без задоволення.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 07 грудня 2022 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.