Рішення

від 03.11.2022 по справі 204/7731/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/7731/21

Провадження № 2/204/575/22 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю позивачки ОСОБА_1

за участі представника позивачки ОСОБА_2

за участю представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Робочий» про усунення перешкод у користуванні ліфтом та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні ліфтом в 11 секції будинку АДРЕСА_1 шляхом підключення квартири АДРЕСА_2 до електронної системи доступу до ліфтів; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 30 000 гривень 00 коп. В обґрунтування позову вказала, що 25 квітня 2003 року зареєстровано юридичну особу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РОБОЧИЙ» за адресою: 49006, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Робоча, 20. В 2007 році ОСОБА_1 придбано на підставі договору купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_3 . З січня 2021 року відповідачем було вмонтовано систему зчитування електронних ключів (індивідуальних чипів) для доступу до користування ліфтом, що знаходиться у під`їзді 11 секції будинку АДРЕСА_1 . Власникам квартир та іншим мешканцям були видані електроні ключі за плату 25 грн./ключ. Позивачем придбано два такі електроні ключі, а також сплачено 200 грн. за встановлення зазначеної системи. 16 вересня 2021 року відповідачем заблоковані всі електроні ключі, які належать позивачу нібито за заборгованість за комунальні послуги та ремонті роботи. Станом на час подання позовної заяви позивачка та члени її родини позбавлені права користуватися спільною власністю - ліфтом та обмежені у безперешкодному користуванні особистою власністю - квартирою, яка розташована на 6 поверсі. Станом на 16 вересня 2021 року позивачка не мала жодних заборгованостей перед відповідачем, системно сплачувала та продовжує платити кошти на утримання ліфту. Будь-яких письмових рахунків, претензій щодо наявності заборгованостей від відповідача не отримувала, а навпаки намагалась отримати від голови правління ОСББ "РОБОЧИЙ" детальний розрахунок її нібито заборгованості, а також неодноразово ініціювала питання щодо складання акту звірки між позивачкою та відповідачем. 08 вересня 2021 року адвокатом Білецьким О.В. в інтересах позивачки було направлено відповідачу адвокатський запит з метою витребування інформації щодо заборгованості позивачки, а також копії рішення на підставі якого було її нараховано та яким заборонено позивачці у користуванні ліфтом. Відповідач відмовився від отримання зазначеного листа і після чого адвокатом відправлено фотокопію зазначеного адвокатського запиту у Viber на номер голови правління ОСББ РОБОЧИЙ Валентірової Т.М., повідомлення було прочитано та після чого контакт адвоката був заблокований. 28 вересня 2021 року позивачкою направлено до Західної окружної прокуратури та Відділу поліції № 6 заяву про кримінальне правопорушення за ст.ст. 189, 356 КК України щодо дій голови правління ОСББ РОБОЧИЙ. Відповідно до вищезазначеного, позивачка вважає, що своїми діями відповідач порушив її права власності та житлові права щодо користування спільною власністю - ліфтом. Так, відповідачем, 16 вересня 2021 року, було відключено квартиру АДРЕСА_4 від електронної системи доступу до ліфтів, внаслідок чого позивачка та члени її сім`ї позбавлені можливості користування спільною власністю - ліфтом та обмежені у безперешкодному користуванні особистою власністю - квартирою. З огляду на те, що квартира позивачки знаходиться на 6 поверсі будинку, відключення від системи доступу порушило звичний спосіб життя Позивача та завдає їй душевних страждань через приниження, яке їй доводиться терпіти. Незручності, створені відповідачем, призвели до того, що позивачці з 16.09.2021 року щоденно доводиться неодноразово пішки долати певну відстань до 6 поверху, щоб дістатися власного житла, внаслідок чого вона зазнає як фізичних втрат, так і втрат морального характеру, оскільки дана процедура не є нормальною. Крім того, з метою захисту порушених прав позивачці довелося звертатись до правоохоронних органів та суду, що змусило її витрачати час та спричинило додаткове психічне навантаження. Також, відповідач системно розклеює у під`їзді об`яви щодо заборгованостей позивачки, в яких зазначається сума боргу яка не відповідає дійсності та такими діями спричиняє шкоду репутації позивачки та її добросусідським відносинам з іншими співвласниками багатоквартирного будинку. Враховуючи характер вчинених відповідачем протиправних дій, глибину та тривалість душевних страждань, позивачка просить суд стягнути моральну компенсацію з відповідача.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якій він просив відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вищевказаного вказав, що загальними зборами ОСББ дійсно 14 грудня 2020 року приймалося рішення про встановлення системи доступу до ліфтів та про обмеження доступу до ліфтів боржників по внескам співвласників, але з моменту прийняття даного рішення загальними зборами, правління ОСББ не приймало жодних рішень щодо обмеження доступу до ліфтів боржників та ніхто не здійснював таких обмежень через заборгованість по внескам. Система доступу до ліфтів була встановлена також через систематичні крадіжки в будинку та для запобігання вандалізму і псування як спільного сумісного майна, так і майна самих співвласників. ТОВ «ОКТА» за замовленням ОСББ встановило систему доступу до двох ліфтів у 10 та 11 секції ОСББ. В зв`язку з навмисною псуванням зчитувача в під`їзді 11 секції, ТОВ «ОКТА» 24.09.2021 року було замінено зламане обладнання та встановлено новий зчитувач. 12.10.2021 року повторно був встановлений зчитувач, який згодом був знову пошкоджений навмисно. Встановити на теперішній час, які ключі до ліфта не працюють - неможливо, зазначає ТОВ «ОКТА» у своєму листі. Усі питання щодо перекодування ключів до ліфта вирішуються головою ОСББ після звернення до неї співвласників. Позивач не звертався до ОСББ після 24.09.2021 року з заявою про перекодування ключів до ліфта через те, що вони не працюють. На даний момент, до моменту ліквідації поломки пошкодженого зчитувача, доступ до ліфтів в даних секція здійснюється за допомогою GSM доступу. Для надання доступу співвласникам до ліфтів через GSM доступ, останнім необхідно надати голові правління перелік телефонів осіб відповідної квартири, які користуються даним ліфтом та ввести відповідний номер телефону GSM пристрою до свого телефону. Позивач не надавав ОСББ заявки після 12.10.2021 року з переліком номерів телефонів для доступу до ліфта. Після надання голові правління ОСББ відповідної заяви відповідні телефони протягом 30-ти хвилин будуть занесені до бази для надання доступу до ліфтів. GSM доступ так само як і система зчитування ключів доступу до ліфтів жодним чином не перешкоджає співвласникам у користуванні ліфтами, тим паче, що це рішення самих співвласників. Позивачка в своєму позові сам визнав, що він має ключі доступу до ліфта. Позивачка вводить суд в оману вказуючи на те, що голова ОСББ відмовилася від отримання від нього листа №4900600558736 з адвокатським запитом, адже відповідно до інформації з сайту Укрпошти щодо даного листа, останній був повернутий за закінченням термін зберігання. Правління ОСББ ніколи не вивішувало будь-де, будь-коли і будь-яких оголошень про обмеження доступу користування ліфтами тощо. Фотографія якогось оголошення без підпису та печатки ОСББ і незрозуміло де зробленого не може вважатися належним та допустимим доказом. З наданого позивачем відео не зрозуміло в якому саме будинку та хто користується ліфтом, на якому поверсі стоїть ліфт в момент проведення відеозйомки. Якщо припустити, що в момент відеозйомки ліфт стоїть на першому поверсі, то натискаючи кнопку №1 в ліфті, останній точно нікуди не поїде.

Представником позивачки подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого вказав, що згідно до змісту відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що основною метою ухвалення рішення ОСББ РОБОЧИЙ від 14.12.2020 року про встановлення системи доступу до ліфту є збереження сумісного майна та власного майна співвласників багатоквартирного будинку через нібито систематичні крадіжки та акти вандалізму. Водночас жодних доказів будь-яких протиправних дій пов`язаних з крадіжками та псуванням майна відповідачем не надається. Також слід зазначити, що у 11 секції будинку АДРЕСА_5 позмінно два консьєржі, вхід у під`їзд замикається на кодовий замок, а у нічний час прибудинкова територія дому освітлюється, обладнана камерами спостереження та має чергових охоронників, що в свою чергу унеможливлює будь-які протиправні дії третіх осіб. Водночас, відповідно змісту Протоколу загальних зборів ОСББ РОБОЧИЙ від 14.12.2021р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запропоновано встановити систему доступу до користування ліфтом саме з метою обмеження доступу боржникам по внескам співвласників багатоквартирного будинку. Станом на листопад 2021 року позивачка не має жодних боргів перед ОСББ РОБОЧИЙ. Будь-яких належним чином складених рахунків на сплату комунальних послуг, претензії або позовні заяви позивачка ніколи не отримувала від відповідача, а навпаки ініціювала питання щодо складання акту звірки її нібито заборгованостей, що підтверджується скрін-шотами переписки позивачки з керівником відповідача. Зазначена вимога проігнорована відповідачем та жодного акту на даний час не було складено. Щодо звернення позивачка до відповідача з метою надання доступу до ліфту. До 15 вересня 2021 року позивачка та члени її родини могли отримати доступ до ліфту трьома способами, а саме: за допомогою придбаних у відповідача двох електронних ключів, за номерами телефону, які були надані відповідачу та за допомогою консьєржа. З 15 вересня 2021 року відповідач відключив доступ позивачки до ліфту за зазначеними номерами мобільного телефону, електронними ключами та дав вказівку консьєржу не надавати доступ до ліфту позивачці, членам її родини, гостям тощо. Тобто, в незалежності від того, чи був справний датчик для зчитування електронних ключів чи ні - позивачка могла би ще двома способами отримати доступ до ліфту. Відповідач зазначає у відзиві на позовну заяву, що позивачка не зверталась до відповідача після 12.10.2021 року з проханням надати доступ до користування ліфтом але дане твердження є хибним, оскільки, 10 листопада 2021 року позивачка зверталась до керівника відповідача з вимогою підключити їй доступ до ліфту, що підтверджується доданими скрін-шотами переписки. Дана вимога була проігнорована відповідачем після чого позивачка вимушена була викликати поліцію. 09 вересня 2021 року адвокатом Білецьким О.В. в інтересах позивачки направлений адвокатський запит (поштове відправлення 4900600558736) на адресу відповідача. Зазначений адвокатський запит не був отриманий Відповідачем та у подальшому повернутий відправнику 28 вересня 2021 року. 16 вересня 2021 року о 20 години 08 хвилин адвокатом Білецьким О.В. направлено фотокопію зазначеного адвокатського запиту на мобільний номер керівника ОСББ РОБОЧИЙ через месенджер Вайбер. Зазначене повідомлення було прочитано та залишено без реагування, а контакт адвоката був заблокований, що підтверджується доданими скрін-шотами переписки. Відповідач зазначає: "Правління ОСББ ніколи не вирішувало будь-де, будь-коли і будь-яких оголошень про обмеження доступу користування ліфтами тощо. Фотографія якогось оголошення без підпису та печатки ОСББ і незрозуміло де зроблено не може вважатися належним та допустимим доказом. Дане твердження Відповідача є надуманим та безпідставним виходячи з наступного. Фотокопія об`яви щодо обмеження доступу користування ліфтом Позивачем з 15.09.2021р. була зроблена 07 вересня 2021 року адвокатом Білецьким О.В. біля ліфту у під`їзді 11 секції будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується скрін-шотами метаданих фотографії в яких зазначена дата та геолокація. Також, звертаю увагу суду, що 07 вересня 2021 року о 13 годині 09 хвилин фотокопія вищезазначеної об`яви була надіслана керівником ОСББ РОБОЧИЙ - ОСОБА_4 безпосередньо Позивачу у месенджері Вайбер.

Представник позивачки в судовому засіданні вказав, що позивачка є власником квартири АДРЕСА_6 . Зазначив, що відповідачем було повідомлено позивачку щодо того, якщо буде сплачено заборгованості за комунальні послуги тоді їй буде надано допуск до ліфту. Проте, боргів за комунальні послуги у позивачки не має.

Представник відповідача в судовому засіданні вказав, що відповідач ніколи не обмежував допуск до ліфту позивачці, проте була поломка, після усунення якої позивачці було надано допуск до ліфту.

Вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, по наступним підставам.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, належить квартира за адресою АДРЕСА_7 .

Відповідно до статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Робочий», який затверджено загальними зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Робочий», протокол №21 від 21 червня 2018 року, вбачається що об`єднання створено співвласниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_8 , відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Об`єднання у своїй діяльності користується правами, визначеними статтями 16, 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», та має обов`язки передбачені статтею 18 цього закону (а.с. 131-141).

Також, було встановлено, що 30 січня 2021 року відповідачем було вмонтовано систему доступу до ліфтів у під`їзду 11 секції за адресою АДРЕСА_1 .

Для відновлення доступу до електронної системи ліфта в секції 11 будинку АДРЕСА_1 , мешканцям та власникам квартир, запропоновано сплатити заборгованість по комунальним послугам та ремонту.

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 Цивільного процесуального кодексу України).

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року по справі № 9-зп).

За приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути припинення дії, яка порушує право.

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 77 вказаного нормативно правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Положення частини 2 статті 129 Конституції України визначають основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства (стаття 263 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до приписів статті 264 Цивільного процесуального кодексу України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Конституції України та Цивільного кодексу України.

Положеннями статті 41 Основного Закону України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні за змістом приписи містяться й у частинах 1 та 2 статті 321 Цивільного кодексу України, які обумовлюють, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності це право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі осіб (частина 1 статті 316 Цивільного кодексу України).

В об`єктивному значенні право власності це право суб`єкта володіти, користуватися та розпоряджатися належними йому матеріальними благами на власний розсуд у межах закону.

У суб`єктивному значенні право власності це система правових норм, які закріплюють належність матеріальних благ визначеним суб`єктом, й регулюють володіння, користування та розпорядження ними, а також захист компетентності власника.

Як визначено у статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннями частин 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України регламентовано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Отже, відповідно до частини 1 наведеної вище норми права, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності, як суб`єктивне цивільне право, містить у своєму складі: правомочність на власні дії; правомочність вимоги від інших; та правомочність захисту.

Найбільш значущою для власника є правомочність на власні дії, яка характеризується як:

- пряме та безпосереднє панування над річчю. Власник здійснює надані йому правомочності своєю владою не тільки незалежно від інших осіб, а й у такому правовому полі, коли не може бути ніякої влади над цією ж річчю з боку інших суб`єктів. Дії власника обумовлені його інтересом;

- виключне панування особи над річчю, тобто таке панування, що унеможливлює втручання інших осіб, на яких покладено пасивний обов`язок утримання, від вчинення подібних дій;

- абсолютність влади полягає в наданні власнику закріпленої правом можливості визначати, яким чином поводитися зі своєю річчю, коли та як реалізовувати свої правомочності по відношенню до неї.

Непорушність права власності, яке закріплено у статті 41 Конституції України та частинах 1 та 2 статті 321 Цивільного кодексу України, проявляється у тому, що правомірним буде визнане лише таке позбавлення права власності або обмеження у його здійсненні, яке відбувається у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97 ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція), закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Європейський суд з прав людини зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE», заява № 19336/04, § 166-168).

Згідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, наведена норма права визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на врегулювання порядку користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

Усі зазначені об`єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.

За вимогами частин 1 та 2 статті 369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 1 Закону України № 2866-ІІІ від 29 листопада 2001 року «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Таким чином, співвласники багатоквартирного будинку мають право користуватися ліфтом, оскільки він є спільною сумісною власністю, у зв`язку з чим, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Сторонами в судовому засіданні було вказано, що у листопаді 2021 року відповідачем було відновлено позивачці у користуванні ліфтом в будинку.

Таким чином, вимоги позивачки про усунення перешкод в користуванні ліфтом задоволенню не підлягають, так як на день розгляду справи відповідачем відновлено підключення позивачці до електронної системи доступу до ліфтів, і спір з цього приводу відсутній.

Щодо вимог позивачки про стягнення моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивачка у позові вказує, що відповідачем, 16 вересня 2021 року, було відключено квартиру АДРЕСА_4 від електронної системи доступу до ліфтів, внаслідок чого позивачка та члени її сім`ї позбавлені можливості користування спільною власністю - ліфтом та обмежені у безперешкодному користуванні особистою власністю - квартирою. З огляду на те, що квартира позивачки знаходиться на 6 поверсі будинку, відключення від системи доступу порушило звичний спосіб життя позивачки та завдає їй душевних страждань через приниження, яке їй доводиться терпіти. Незручності, створені відповідачем, призвели до того, що позивачці з 16.09.2021 року щоденно доводиться неодноразово пішки долати певну відстань до 6 поверху, щоб дістатися власного житла, внаслідок чого вона зазнає як фізичних втрат, так і втрат морального характеру, оскільки дана процедура не є нормальною. Крім того, з метою захисту порушених прав позивачці довелося звертатись до правоохоронних органів та суду, що змусило її витрачати час та спричинило додаткове психічне навантаження. Також, відповідач системно розклеює у під`їзді об`яви щодо заборгованостей позивачки, в яких зазначається сума боргу яка не відповідає дійсності та такими діями спричиняє шкоду репутації позивачки та її добросусідським відносинам з іншими співвласниками багатоквартирного будинку.

В якості доказу розклеювання у під`їзді об`яв щодо заборгованостей позивачки та попередження про обмеження доступу до користування ліфтом надано фотокопію такого оголошення (а.с. 20) із якого вбачається, що на підставі рішення Загальних зборів ОСББ «Робочий» від 14 грудня 2020 року рішення правління з 15 вересня 2021 року буде обмежено доступ користування ліфтом, зокрема, кв. АДРЕСА_2 , та зазначено строк до якого потрібно сплатити заборгованість.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 підтвердив розміщення оголошення у під`їзді, відповідно в якому було повідомлено, що на підставі рішення Загальних зборів ОСББ «Робочий» від 14 грудня 2020 року рішенням правління з 15 вересня 2021 року буде обмежено доступ користування ліфтом, власникам квартир, які мають заборгованість за комунальними послугами та ремонту даху, та зазначено строк до якого потрібно сплатити заборгованість. Так, ОСОБА_6 вказав, що мав заборгованість за ремонт даху, проте не розуміє, яке відношення це має до користування ліфтом. Зазначає, що не міг користуватися ліфтом три - чотири місяці.

Одночасно, в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 , також, підтвердила, розміщення оголошення у під`їзді, відповідно в якому було повідомлено, що на підставі рішення Загальних зборів ОСББ «Робочий» від 14 грудня 2020 року рішенням правління з 15 вересня 2021 року буде обмежено доступ користування ліфтом, власникам квартир, зокрема їй, власниці квартири АДРЕСА_2 , у зв`язку з наявною заборгованістю за комунальними послугами та ремонту даху, та зазначено строк до якого потрібно сплатити заборгованість. Вказала, що не згодна з розміром заборгованості у зв`язку з чим, звернулася до голови ОСББ для складання акту звірки заборгованості. Зазначила, що зі сторони голови ОСББ до неї упереджене ставлення. ОСОБА_1 вказує, що їй доводилось кожен день пішки підніматися на шостий поверх, на її думку це було принизливо. Під час розгляду справи їй було надано допуск до електронної системи ліфта, приблизно вона вже може ним користуватися 2 місяці. Голова правління ОСББ так перед ОСОБА_1 не вибачився за завдану шкоду.

Також, в судовому засіданні було досліджено відеозапис, який надано позивачкою в якості доказу, відповідно до якого видно, що зайшовши до ліфту та прислонивши електронний ключ до зчитувача у кабіні ліфту, останній не почав працювати.

Жодних доказів правомірності вчинених дій відповідачем не надано.

З огляду на те, що квартира позивача знаходиться на 6 поверсі будинку, чого не заперечував представник відповідача, відключення від системи доступу порушило звичний спосіб життя позивачки та завдало їй душевних страждань через приниження, яке їй довелося терпіти. Незручності, створені відповідачем, призвели до того, що позивачці в період з 16 вересня 2021 року по 16 листопада 2021 року щоденно доводилося пішки долати певну відстань до 6 поверху, щоб дістатися власного житла, внаслідок чого вона зазнала як фізичних втрат, так і втрат морального характеру, оскільки дана процедура не є нормальною.

Крім того, з метою захисту порушених прав позивачу довелося звертатись до контролюючих органів та суду, що змусило його витрачати час та спричинило додаткове психічне навантаження.

Враховуючи характер вчинених відповідачем протиправних дій, глибину та тривалість душевних страждань позивача, суд визначає розмір завданої позивачеві моральної шкоди в 6000,00 грн.

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 6000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

На підставі вищевикладеного, ст. 11, 13, 14, 23, 509, 526, 527, 1167 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 89, 128, 141, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Робочий» про усунення перешкод у користуванні ліфтом та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Робочий» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 6000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_9 .

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Робочий», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 20.

Суддя В.В. Самсонова