Рішення

від 09.12.2022 по справі 712/7687/20

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/7687/20

Провадження № 2/712/104/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Шаповал А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовом Об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Енгельса 156/4» до ОСОБА_1 про витребуваннямайна зчужого незаконноговолодіння, -

В С Т А Н О В И В:

Об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Енгельса 156/4» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребуваннямайна зчужого незаконноговолодіння, посилаючись на те, що співвласники багатоповерхового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в 2010 році на загальних зборах, відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-ІІІ(зізмінами)та іншихнормативно -правових актівУкраїни прийняли рішення про створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Енгельса 156/4» (далі - ОСББ «Енгельса 156/4») та обрали голову вказаного ОСББ - ОСОБА_1 , 1969 р.н., про що 13.05.2010 року здійснено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за номером 10261020000010633.

У ході діяльності ОСББ «Енгельса 156/4» члени вказаного об`єднання виявили, що голова правління ОСББ «Енгельса 156/4» Чемерис О.В. не виконує покладені на нього організаційно-виконавчі повноваження та здійснює діяльність всупереч інтересам ОСББ, чим порушує вимоги Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». 03.03.2020 року з цього приводу зібрано загальні збори ОСББ «Енгельса 156/4» і голові правління ОСББ «Енгельса 156/4» ОСОБА_1 висловлено недовіру в управлінні ОСББ. Відповідно до Протоколу загальних зборів ОСББ «Енгельса 156/4» № 3 від 03.03.2020:

- припинено повноваження голови правління ОСББ «Енгельса 156/4» ОСОБА_1 ;

- припинили повноваження ОСОБА_1 , як особи, яка має право вчиняти дії від імені ОСББ «Енгельса 156/4»;

- обрали нового голову правління ОСББ - ОСОБА_2 ;

- обрали особу, яка має право вчиняти дії від імені ОСББ - ОСОБА_2 ;

- припинили повноваження попередньо обраного правління ОСББ «Енгельса 156/4»;

- обрали новий склад правління ОСББ «Енгельса 156/4»;

- припинили повноваження попередньо обраної Ревізійної комісії ОСББ «Енгельса 156/4»;

- обрали новий склад Ревізійної комісії ОСББ «Енгельса 156/4»;

- затвердили статут ОСББ в новій редакції.

03 березня 2020 року ОСОБА_1 був присутній на вищезазначених загальних зборах ОСББ, що зафіксовано у вказаному протоколі та про рішення прийняті на даних зборах обізнаний, в тому числі, що він знятий з посади голови ОСББ та має передати новому складу правління всі документи з моменту створення ОСББ «Енгельса156/4» та майно належне ОСББ, а саме: технічний паспорт будинку; плани інженерних мереж; документи на прибудинкову територію; протоколи загальних зборів; протоколи рішень правління ОСББ; накази та журнал реєстрації наказів; штатний розпис ОСББ; ділову переписку ОСББ; примірники договорів, укладених з постачальниками послуг (подача холодної і гарячої води, електроенергії, газу та опалення, вивезення сміття, прибирання прибудинкової території, проведення будівельних та ремонтних робіт); звітність та бухгалтерська документація ОСББ: касова книга, книга обліку запасів, відомості розрахунків із мешканцями будинку, постачальниками, нарахування заробітної плати, звіти про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, яка прирівнюється до податкової декларації - документа, що подається платником податків контролюючому органу на підставі якого здійснюється нарахування та або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), фінзвітність, яка є додатком та невід`ємною частиною звіту; первинна документація, рахунки на матеріали, видаткові накладні; товарно-матеріальні цінності, які належать ОСББ «Енгельса 156/4» та перебувають на балансі; договори та акти виконаних робіт, проведених в ОСББ «Енгельса 156/4»; печатку ОСББ «Енгельса 156/4».

Вимога з приводу передачі вищевказаного майна ОСББ «Енгельса 156/4» була неодноразово усно озвучена відповідачу в присутності мешканців будинку АДРЕСА_1 , але вчиняти дії щодо передачі вищевказаного майна відповідач відмовляється. На адресу відповідача було направлено листа про передачу майна разом з копією протоколу загальних зборів ОСББ «Енгельса 156/4» №3 від 03.03.2020 рекомендованим листом Укрпошти з повідомленням про вручення.

Враховуючи, що ОСОБА_1 свідомо не хоче виконувати вимоги правління ОСББ «Енгельса 156/4» та незаконно утримує майно належне ОСББ, чим порушує законні права та інтереси інших співвласників, тому врегулювати спір відповідно до ст. 16 ЦПК України є неможливим, тому для врегулювання даного питання ОСББ «Енгельса 156/4» вимушене звернутися до суду за захистом порушених прав.

19.05.2020 року відповідно до підпункту 1 пункту 4 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (зі змінами) виникла необхідність в доступі до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку для зняття показників лічильників виконавців комунальних послуг, а саме для профілактичного огляду і перевірки показань засобів вимірювальної техніки.

Оскільки відповідач не передав ключі від підсобних та технічних приміщень, які належать ОСББ «Енгельса 156/4», тому правління ОСББ для виконання вимог підпункту 1 пункту 4 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII було вимушено демонтувати навісні замки для доступу у підсобні приміщення, та за кошти ОСББ придбати два нових навісних замки.

Такі дії ОСОБА_1 не лише перешкоджають в повному обсязі виконувати обов`язки покладені на правління ОСББ «Енгельса 156/4» у здійсненні організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських та інших функцій, але й порушують законні права співвласників вказаного будинку.

Беручи до уваги вищевказане, з`ясовано, що ОСББ «Енгельса 156/4» має у своїй власності вище перелічене майно, однак фактично перебуває у володінні колишнього голови ОСББ ОСОБА_1 .. Оскільки ОСОБА_1 не бажає вирішити дану ситуацію та уникає спілкування з членами ОСББ, тому правлінням ОСББ було прийнято рішення вперше по суті даних обставин звернутись до суду з відповідною позовною заявою.

Своїми діями ОСОБА_1 порушує ряд статей, передбачених Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», прийнятого 29.11.2001 року за № 2866-ІІІ.

Просять зобов`язативідповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 передати правліннюОСББ «Енгельса156/4»усе майнозазначеного ОСББ,а саме:технічний паспортбудинку;плани інженернихмереж;документи наприбудинкову територію;протоколи загальнихзборів;протоколи рішеньправління ОСББ;накази тажурнал реєстраціїнаказів;штатний розписОСББ;ділову перепискуОСББ;примірники договорів,укладених зпостачальниками послуг(подачахолодної ігарячої води,електроенергії,газу таопалення,вивезення сміття,прибирання прибудинковоїтериторії,проведення будівельнихта ремонтнихробіт);звітність табухгалтерська документаціяОСББ;касова книга,книга облікузапасів,відомості розрахунківіз мешканцямибудинку,постачальниками,нарахування заробітноїплати,Звіти провикористання доходів(прибутків)неприбуткової організації,яка прирівнюєтьсядо податковоїдекларації -документа,що подаєтьсяплатником податківконтролюючому органуна підставіякого здійснюється нарахування та або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), фінзвітність, яка є додатком та невід`ємною частиною Звіту; первинна документація, рахунки на матеріали, видаткові накладні; товарно-матеріальні цінності, які належать ОСББ «Енгельса 156/4» та перебувають на балансі; договори та акти виконаних робіт, проведених в ОСББ «Енгельса 156/4»; печатку ОСББ «Енгельса 156/4».

Зобов`язати ОСОБА_1 відшкодувати позивачу вартість двох навісних замків у сумі 359 (триста п`ятдесят дев`ять) гривень.

Зобов`язати ОСОБА_1 відшкодувати позивачу сплачений судовий збір в сумі 2197 (дві тисячі сто дев`яносто сім) гривень та витрати на правничу допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав та просив суд у його задоволенні відмовити.

Заслухавши сторони,дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 3, 7, 10 ч. 2ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно дост. 15 ЦК Україникожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В судовому засіданні встановлено, що співвласники багатоповерхового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в 2010 році на загальних зборах, відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-ІІІ(зізмінами)та іншихнормативно -правових актівУкраїни прийняли рішення про створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Енгельса 156/4» (далі - ОСББ «Енгельса 156/4») та обрали голову вказаного ОСББ - ОСОБА_1 , 1969 р.н., про що 13.05.2010 року здійснено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за номером 10261020000010633.

03.03.2020 року, з приводу невиконання головою правління ОСББ «Енгельса 156/4» ОСОБА_1 покладених на нього організаційно-виконавчих повноважень та здійснення діяльності всупереч інтересам ОСББ, було зібрано загальні збори ОСББ «Енгельса 156/4» і голові правління ОСББ «Енгельса 156/4» ОСОБА_1 висловлено недовіру в управлінні ОСББ.

Відповідно до Протоколу загальних зборів ОСББ «Енгельса 156/4» № 3 від 03.03.2020:

- припинено повноваження голови правління ОСББ «Енгельса 156/4» ОСОБА_1 . В зв`язку з рішенням загальних зборів та припинення повноважень посадової особи звільнено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- припинено повноваження ОСОБА_1 , як особи, яка має право вчиняти дії від ОСББ «Енгельса 156/4»;

- обрано головою правління ОСББ - Колєснікова Михайла Павловича. В зв`язку з рішенням загальних зборів призначено на посаду голови правління ОСББ ОСОБА_2 з 08.05.2020 року;

- обрано особу, яка має право вчиняти дії від імені ОСББ - ОСОБА_2 ;

- припинено повноваження попередньо обраного правління ОСББ «Енгельса 156/4»;

- обрано новий склад правління ОСББ «Енгельса 156/4»;

- припинено повноваження попередньо обраної Ревізійної комісії ОСББ «Енгельса 156/4»;

- обрано новий склад Ревізійної комісії ОСББ «Енгельса 156/4»;

- затверджено на загальних зборах нову редакцію Статуту ОСББ «Енгельса 156/4» та уповноважено голову зборів ОСОБА_2 та секретаря зборів ОСОБА_3 підписати статут.

Відповідно до наказу № 3-К від 21 травня 2020 року ОСББ «Енгельса 156/4» звільнено із займаної посади та виконання обов`язків голови правління ОСББ «Енгельса 156/4» ОСОБА_1 07.05.2020 року згідно ст. 16 Статуту ОСББ «Енгельса 156/4», ст.ст. 10, 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Підстава: Рішення загальних зборів протокол № 3 від 03.03.2020 року.

Здійснено нарахування по звільненню ОСОБА_1 за відпрацьований період з 26.12.2019 по 07.05.2020 року згідно чинного законодавства.

Відповідно до наказу № 1-К від 08.05.2020 року ОСББ «Енгельса 156/4» ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків голови правління ОСББ «Енгельса 156/4» з 08.05.2020 року.

Підстава: Рішення загальних зборів протокол № 3 від 03.03.2020 року.

03 березня 2020 року ОСОБА_1 був присутній на загальних зборах ОСББ, що зафіксовано у вказаному протоколі та про рішення прийняті на даних зборах обізнаний.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 був знятий з посади голови ОСББ а тому повинний передати новому складу правління всі документи з моменту створення ОСББ «Енгельса156/4» та майно належне ОСББ, а саме: технічний паспорт будинку; плани інженерних мереж; документи на прибудинкову територію; протоколи загальних зборів; протоколи рішень правління ОСББ; накази та журнал реєстрації наказів; штатний розпис ОСББ; ділову переписку ОСББ; примірники договорів, укладених з постачальниками послуг (подача холодної і гарячої води, електроенергії, газу та опалення, вивезення сміття, прибирання прибудинкової території, проведення будівельних та ремонтних робіт); звітність та бухгалтерська документація ОСББ: касова книга, книга обліку запасів, відомості розрахунків із мешканцями будинку, постачальниками, нарахування заробітної плати, звіти про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, яка прирівнюється до податкової декларації - документа, що подається платником податків контролюючому органу на підставі якого здійснюється нарахування та або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), фінзвітність, яка є додатком та невід`ємною частиною звіту; первинна документація, рахунки на матеріали, видаткові накладні; товарно-матеріальні цінності, які належать ОСББ «Енгельса 156/4» та перебувають на балансі; договори та акти виконаних робіт, проведених в ОСББ «Енгельса 156/4»; печатку ОСББ «Енгельса 156/4».

Відповідно до листа ОСББ «Енгельса 156/4» вих. № 3 від 21.05.2020 року ОСОБА_1 , у зв`язку з рішенням загальних зборів про зміну голови правління, які відбулися 03.03.2020 року, просять до 05.06.2020 року передати:

технічний паспорт будинку, документи на прибудинкову територію, протоколи загальних зборів, протоколи рішень правління, накази та штатний розпис ОСББ, звітність та бухгалтерську документацію ОСББ, ділову переписку ОСББ та інші документи, які відносяться до ОСББ «Енгельса 156/4»;

товарно-матеріальні цінності, які належать ОСББ «Енгельса 156/4»;

договори від надавачів послуг ОСББ «»Енгельса 156/4»;

договори та акти виконаних робіт, проведених в ОСББ «Енгельса 156/4»;

ключі від підсобних та технічних приміщень, печатку, які належать ОСББ «Енгельса 156/4».

На адресу відповідача було направлено зазначений лист про передачу майна разом з копією протоколу загальних зборів ОСББ «Енгельса 156/4» №3 від 03.03.2020 рекомендованим листом Укрпошти з повідомленням про вручення.

Як стверджує позивач, вимога з приводу передачі вищевказаного майна ОСББ «Енгельса 156/4» була неодноразово усно озвучена відповідачу в присутності мешканців будинку АДРЕСА_1 , але вчиняти дії щодо передачі вищевказаного майна відповідач відмовляється.

Позивач також зазначає, що 19.05.2020 року відповідно до підпункту 1 пункту 4 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (зі змінами) виникла необхідність в доступі до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку для зняття показників лічильників виконавців комунальних послуг, а саме для профілактичного огляду і перевірки показань засобів вимірювальної техніки.

Оскільки відповідач не передав ключі від підсобних та технічних приміщень, які належать ОСББ «Енгельса 156/4», тому правління ОСББ для виконання вимог підпункту 1 пункту 4 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII було вимушено демонтувати навісні замки для доступу у підсобні приміщення, та за кошти ОСББ придбати два нових навісних замки вартістю 359 грн.

Відповідно до ч. 1 та 3ст. 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зістаттею 382 ЦК Україниквартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Положенняст. 316 ЦК Українивизначає право власності як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (статті319,322 ЦК України).

Відповідно до статей368,369 ЦК Україниспільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

За змістомстатті 385 ЦК Українивласники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначає Закон України № 417-VIII«Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Відповідно до ст. 1 Закону№ 417-VIIIбагатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків (статті9,10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Крім тогоЗакон України №2866-III «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Так,відповідно до статей4, 6 Закону №2866-III,об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Державна реєстрація об`єднання (асоціації) проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об`єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його державної реєстрації.

Суд також звертає увагу, що в силу вимог ч.ч. 13, 18, 19ст.6Закону №2866-IIIустановчі збори приймають рішення про створення об`єднання і затверджують його статут.

Колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об`єднання, у тримісячний строк з дня державної реєстрації об`єднання забезпечує передачу йому примірника технічної та іншої передбаченої законодавством документації на будинок, а також документа, на підставі якого багатоквартирний будинок прийнято в експлуатацію, технічного паспорта і планів інженерних мереж.

У разі відсутності документації на багатоквартирний будинок колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об`єднання, протягом півроку з дня державної реєстрації об`єднання відновлює її за власний рахунок.

Відповідно до ст. ст.81,78 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання:

утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність;

приймати рішення про надходження та витрати коштів об`єднання;

визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об`єднання;

укладати договори;

виступати замовником робіт з капітального ремонту, реконструкції багатоквартирного будинку;

встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів;

здійснювати для виконання статутних завдань господарче забезпечення діяльності об`єднання в порядку, визначеному законом;

визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою;

здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів;

захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності;

використовувати допоміжні приміщення у багатоквартирному будинку для потреб органів управління об`єднання;

встановлювати сервітути, здавати в оренду допоміжні приміщення та інше спільне майно багатоквартирного будинку.

Загальні збори об`єднання мають право делегувати асоціації, до якої входить об`єднання, частину повноважень своїх органів управління.

Об`єднання може стати засновником (членом) асоціації.

Враховуючи, що в своїй діяльності ОСББ «Енгельса 156/1» проводе загальні збори, приймає рішення, видає накази, укладає договори, складає акти по діяльності ОСББ «Енгельса 156/4», а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню в частинізобов`язання ОСОБА_1 передати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку«Енгельса 156/4» -протоколи загальних зборів, протоколи рішень правління, накази по діяльності ОСББ «Енгельса 156/4», договори укладенні ОСОБА_1 від імені ОСББ «Енгельса 156/4» та акти виконаних робіт з суб`єктами господарської діяльності, за період виконання обов`язків голови ОСББ «Енгельса 156/4».

В іншій частині позовні вимоги ОСББ «Енгельса 156/4» в частині передачі майна не підлягають до задоволення в зв`язку з недоведеністю їх в судовому засіданні, оскільки позивачем не доведено, що документи (технічний паспортбудинку;плани інженернихмереж;документи наприбудинкову територію;журнал реєстраціїнаказів;штатний розписОСББ;ділову перепискуОСББ;звітність табухгалтерська документаціяОСББ;касова книга,книга облікузапасів,відомості розрахунківіз мешканцямибудинку,постачальниками,нарахування заробітноїплати,Звіти провикористання доходів(прибутків)неприбуткової організації,яка прирівнюєтьсядо податковоїдекларації -документа,що подаєтьсяплатником податківконтролюючому органуна підставіякого здійснюється нарахування та або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), фінзвітність, яка є додатком та невід`ємною частиною Звіту; первинна документація, рахунки на матеріали, видаткові накладні; товарно-матеріальні цінності, які належать ОСББ «Енгельса 156/4» та перебувають на балансі; печатку ОСББ «Енгельса 156/4») перебувають у володінні відповідача та чи взагалі вони були в наявності.

Позовні вимоги щодо повернення печатки ОСББ «Енгельса 156/4» на даний час є не актуальними, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що ОСББ «Енгельса 156/4» була зроблена нова печатка.

В судовому засіданні відповідач зазначив, що ним в Господарському суді Черкаської області оскаржується протокол № 3 загальних зборів ОСББ за місцезнаходженням АДРЕСА_1 , від 03 березня 2020 року.

Жодних належних і допустимих доказів того, що зазначене вище рішення загальних зборів було скасовано, суду надано не було.

Позовні вимоги в частині зобов`язання ОСОБА_1 відшкодувати позивачу вартість двох навісних замків у сумі 359 грн. не підлягають до задоволення, оскільки стороною позивача в судовому засіданні не доведено, що відповідачем не були передані ключі від підсобних та технічних приміщень, перебували на балансі ОСББ «Енгельса 156/4» та виникла невідкладна потреба у демонтуванні навісних замків. Крім того, позивачем не доведено, що навісні замки були демонтовані саме з підсобних та технічних приміщень.

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 16 ЦК Українивстановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1Конвенції про захист прав людиниі основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватноївласності є непорушним (статті 41 Конституції України).

Статтею 317 ЦК Українивизначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті першій Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтями15та20 ЦК Україникожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи що позовні вимоги задоволені частково, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1098,50 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог. (2197/2=1098,50).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Статтею 137 ЦПК Українивизначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Судом установлено, що 22 липня 2020 року між адвокатом Демиденко Вячеславом Анатолійовичем та ОСББ «Вячеслава Чорновола 156/4» в особі голови правління ОСББ Колєснікова Михайла Павловича укладено договір №004/20-ц про надання правової допомоги.

Згідно пункту 2 акту, від 05.08.22020 року,приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 004/20ц від 22.07.2020 року загальна вартість наданих послуг становить 6000 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 92 від 27.07.2020 року ОСББ «Енгельса 156/4» сплачено на рахунок адвоката Демиденка В.А. 6000 грн.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року по справі 755/9215/15-ц ВП ВС роз`яснила, що положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» 536/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим.

Законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на професійну правову допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановлені процесуальним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особамає правов порядку,встановленому цимКодексом,звернутися досуду зазахистом своїхпорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чизаконних інтересів.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема,частиною першоюстатті 4 ЦПК України, частиною першоюстатті 55 Конституції України, пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Оскільки розмір сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, ґрунтується на положеннях договору про надання правничої допомоги, слід чітко визначити вичерпний перелік послуг, які будуть/можуть бути надані в межах супроводу судової справи. В іншому випадку усі послуги, які були надані, але не зазначені в договорі, відшкодуванню не підлягатимуть. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові у справі №826/856/18 від 22.12.2018 р.: «Акт виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги від 19.04.2018 №19/03/18 містить вид послуг (зібрання необхідних доказів), що не були передбачені договором… Наведене спростовує доводи позивача у касаційній скарзі щодо обґрунтування вимог щодо безпідставності зменшення судом апеляційної інстанції розміру витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції».

Таким чином суд дійшов висновку, що не зазначені у договорі послуги не підлягають відшкодуванню. Навіть за умови, що такі послуги були фактично надані, та зазначені в акті прийому-передачі.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У якості доказів у більшості випадків достатньо надати суду договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги, платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про оплату клієнтом цих доручень. Цю позицію підтримав у своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №19/64/2012/5003 від 31.01.2019 р., зазначивши, що «суд апеляційної інстанції, врахувавши те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, правомірно виніс додаткову постанову, якою задовольнив заяву про відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката».

Згідно процесуального законодавства, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірний із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 р.: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».

Таким чином, суд зазначив, що у питанні визначення розподілу судових витрат судді мають виступати виключно як арбітри та надавати оцінку доказам та доводам, що наводяться сторонами. Вирішення питання про розподіл судових витрат судом на власний розсуд може бути підставою для оскарження такого рішення.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У зазначеній вище постанові Верховний Суд зменшив розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.

Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

Верховним Судом сформовано підхід, який є усталеним та відповідає критеріям ЄСПЛ, про те, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

За змістом статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідноюстороною або третьою особою.

Тому відмова у розподілі витрат на правову допомогу з підстав надання неналежного доказу фактичної оплати, є необґрунтованою (постанова Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі №757/29103/20-ц).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

За змістом частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ятастатті 137 ЦПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертійстатті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цьогоКодексувизначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі діївчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обохсторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертоюстатті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення закону, у разі недотримання вимог частини п`ятоїстатті137 ЦПК Українисуду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шостастатті 137 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене,враховуючи обставинисправи суд приходить до висновку, що заявлені судові витрати завищені, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу у розмірі2500грн., що на думку суду є обґрунтованими.

Згідно вимог ст. ст.76,77,79,80 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

КеруючисьКонституцією України, ст.ст. 12, 81, 137, 141,258,263-265,354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Енгельса 156/4» до ОСОБА_1 про витребуваннямайна зчужого незаконноговолодіння задоволити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 передати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку«Енгельса 156/4» -протоколи загальних зборів, протоколи рішень правління, накази по діяльності ОСББ «Енгельса 156/4», договори укладенні ОСОБА_1 від імені ОСББ «Енгельса 156/4» та акти виконаних робіт з суб`єктами господарської діяльності, за період виконання обов`язків голови ОСББ «Енгельса 156/4».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку«Енгельса 156/4» сплачений судовий збір в сумі 1098,50 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2500 грн., а всього 3598,50 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: В.А. Романенко

Повний текст рішення суду виготовлений 09.12.2022 року.