Постанова

від 07.12.2022 по справі 645/3066/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 645/3066/20 Номер провадження 22-ц/814/2069/22Головуючий у 1-й інстанції Бондарєва І.В. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіної О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

секретаря: Боштенка В.Ю.,

за участі: прокурора Вороненко А.М., представника відповідачів адвоката Міліруд Є.О.,

розглянувшив м.Полтаві цивільну справу за позовом Харківської місцевої прокуратури №3 Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «ТАН», ОСОБА_1 про стягнення коштів

за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 26 січня 2021 року, прийнятого під головуванням судді Бондарєвої І.В. в м.Харкові, зі складанням повного тексту 05.02.2021 року,-

в с т а н о в и в :

У червні 2020 року Харківська місцева прокуратура №3 Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернулася до районного суду з даним позовом.

Зазначали, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно нежитлові приміщення підвалу № V-ХХІІ, 1-го поверху №1-14 в літ. «А-2» загальною площею 549, 3 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1 , належать ТОВ «Тан» на праві колективної власності на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2003 р. за №988.

Крім того, право власності на нежитлові приміщення підвалу № І, II, III, 1- го поверху № І, II, III, IV, 2-го поверху № І, ІІ,1-18 в літ. «А-2» загальною площею 450,7 кв.м. по АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва від 25.06.2002 року.

Відповідно до інформації відділу у м. Харкові ТУ Держгеокадастру у Харківській області встановлено, що у Відділі станом на 29.12.2012 р. не обліковуються документи, що посвідчують право власності або користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_1 не зареєстрований платником земельного податку за земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Разом з цим, ТОВ «Тан» зареєстроване платником земельного податку, товариством у 2017 році сплачено земельного податку у сумі 9 754,41 грн., у 2018 році - 9 800,64 грн., у 2019 році 24 338,32 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 та ТОВ «Тан» з 01.06.2017 по 31.12.2019 рік використовували земельну ділянку площею 0,0432 га по АДРЕСА_1 , без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав та, відповідно, не сплачують платежів за її використання, згідно зі встановленого законодавчими актами розміру.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання ТОВ «Тан» та ОСОБА_1 вищезазначеної земельної ділянки без правовстановлюючих документів у період з 01.06.2017 по 31.12.2019 р.

Внаслідок використання відповідачами вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Харківської міської ради щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Посилаючись на вказані обставини, прокурор просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 155 466,03 грн., стягнути з ТОВ «Тан» на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 148 839,87 грн. та відшкодувати судові витрати.

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 26 січня 2021 року в задоволенні позовних вимог Харківської місцевої прокуратури №3 Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «ТАН», ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано недоведеністю позовних вимог.

Рішення оскаржив заступник керівника Харківської обласної прокуратури, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вважає, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

У відзиві представник відповідачів адвокат Міліруд Є.О., посилаючись на правильність вирішення справи судом першої інстанції, просить в задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури відмовити, а рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 26 січня 2021 року залишити без змін.

Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 року №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність Харківського апеляційного суду.

Справу передано на розгляд до Полтавського апеляційного суду.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

З матеріалів справи вбачається, що нерухоме майно - нежитлові приміщення, що знаходяться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 належать :

-ТОВ «Тан» на праві колективної власності на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2003 р. за №988;

- ОСОБА_1 на підставі свідоцтва від 25.06.2002 року.

Відповідачами не оформлювались документи, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою за вказаною адресою, власником якої є територіальна громада м.Харкова, що делегувала свої повноваження Харківський міській раді.

У частині першійстатті 79 ЗК Українипередбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Зважаючи на те, що нежитлові будівлі не можуть бути відокремлені від земельних ділянок, на яких вони розташовані, користувач земельної ділянки зобов`язаний сплачувати за користування нею певну плату, що відповідає положеннямстатті 206 ЗК України, та оформити право користування земельною ділянкою.

Відповідно достатті 206 ЗК Українивикористання землів Україніє платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Хибним є твердження представника відповідачів про безоплатне користування ТОВ «Тан» та ОСОБА_1 земельною ділянкою, на якій розташоване належне їм майно.

Отже, єдиною формою здійснення плати за користування спірною земельною ділянкою для відповідачів, як землекористувачів, могла бути орендна плата. Таким чином, розмір безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою має визначатися як розмір неодержаної орендної плати за землю.

З набуттям чинності Податкового Кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з пунктом 3 частини першоїстатті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до частини першоїстатті 18 Закону України «Про оцінку земель»нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженоїпостановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, чинної на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною другоюстатті 20 Закону України «Про оцінку земель»дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини третьоїстатті 23 Закону України «Про оцінку земель»витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 року № 1209/13 затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року (т.2, а.с.27-38).

Виходячи із нормативів зазначеного рішення, розмір безпідставно збережених коштів відповідачів у період з 01.06.2017 року по 31.12.2019 року розраховано Харківською міською радою як розмір орендної плати за земельну ділянку комунальної власності у вигляді орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою органом місцевого самоврядування.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постановах від 29 січня 2019 року у справі №922/536/18, від 13 жовтня 2021 року у справі 175/833/19 вказав, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку.

Таким чином, саме власник нерухомого майна зобов`язаний ініціювати процес оформлення прав на земельну ділянку, невід`ємною складовою якого є розроблення землевпорядної документації та формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

У постанові від 18 грудня 2019 року у справі №804/937/16 Верховний Суд роз`яснює, що кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначається щорічно). Визначальним є те, що саме закон встановлює, що кумулятивне застосування коефіцієнту індексації починається з дати проведення нормативної грошової оцінки. А враховуючи, що нормативна грошова оцінка проводиться раз на 5-7 років то щорічно, після її проведення, при визначенні бази оподаткування, будуть враховуватись всі коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи від дати проведення нормативної грошової оцінки.

Такий підхід дозволяє актуалізувати величину бази оподаткування земельним податком, визначеної, наприклад, у 2016 році на підставі нормативної грошової оцінки, розмір якої визначено станом на 2013 рік, шляхом врахування інфляційних коефіцієнтів за цей період.

Тобто, сенс кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації саме у тому й полягає, щоб, застосовуючи їх за минулі роки, починаючи з дати проведення грошової оцінки, щорічно актуалізувати базу оподаткування земельним податком.

Отже, кумулятивний коефіцієнт індексації грошової оцінки землі за кожен рік з моменту останньої оцінки землі.

Відповідно до звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки встановлено, що по АДРЕСА_1 розташована земельна ділянка загальною площею 432 кв.м, яка використовується відповідно ОСОБА_1 194,7 кв.м та ТОВ «Тан»- 237,3 кв.м.

Зазначені розрахунки відповідачами не спростовані.

Відносно твердження відповідачів щодо несформованості спірної земельної ділянки, колегія суддів констатує, що на час виникнення прав у відповідача на земельну ділянку не передбачалося необхідності формування земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав при придбанні нежитлових будівель.

Проте, необхідність встановлення сформованості земельної ділянки, як об`єкта оренди, визначення її меж, кадастрового номера, внесення інформації до Державного земельного кадастру залежить від конкретних обставин справи.

Відповідно до частини першоїстатті 6 Закону України «Про оренду землі»орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з частиною першоюстатті 93 ЗК Україниправо оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

По справі встановлено, що відповідачі тривалий час використовують безоплатно земельну ділянку, належну територіальній громаді м.Харкова, то для застосування положеньстатті 1212 ЦК Українине є обов`язковим встановлення сформованості земельної ділянки.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина першастатті 1212 ЦК України).

Положенняглави 83 ЦК Українизастосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (пункт 4 частини третьоїстатті 1212 ЦК України).

За змістомстатті 1212 ЦК Українипередбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Отже, предметом регулюванняглави 83 ЦК Україниє відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Якщо тлумачити приписистатті 1212 ЦК Українителеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12 гс 21, від 9 листопада 2021 року у справі№ 9051680/20, провадження № 12-48 гс 21.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач, як покупець нерухомого майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці, не уклавши відповідних договорів оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Отже, предметом позову є стягнення з відповідачів, як власників нерухомого майна, коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій воно розташовано.

Виходячи з наданих розрахунків з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у сумі 155 466,03 грн., а з ТОВ «Тан» безпідставно збережені кошти у сумі 148 839,87 грн.

Таким чином, рішення суду першої інстанції слід скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позовних вимог прокурора.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

По справі прокурор сплатив судовий збір 4564,60 грн. при зверненні до суду з даним позовом та 6,846,89грн. за подачу апеляційної скарги ( т.1, а.с.1,126), які підлягають стягненню відповідачів на користь Харківської обласної прокуратури у рівних частках з кожного.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 26 січня 2021 року скасувати, ухваливши нове рішення.

Позовні вимоги Харківської місцевої прокуратури №3 Харківської області задовольнити.

Стягнути на користь Харківської міської ради :

-з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти у сумі 155 466,03 грн.,

-з ТОВ «Тан» безпідставно збережені кошти у сумі 148 839,87 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 та ТОВ «Тан» на користь Харківської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору в розмірі по 5705,74 грн. з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09.12.2022 року.

Головуючий суддя О.В. Прядкіна

Судді: С.Б. Бутенко

О.І. Обідіна