Постанова

від 24.10.2022 по справі 496/3658/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2252/22

Справа № 496/3658/16-ц

Головуючий у першій інстанції Трушина О. І.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Сидоренко А.О.,

розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 червня 2018 року у цивільній справі за позовом прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання недійсним державного акту, витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

Короткий зміст позовної заяви.

Прокурор Одеської області звернувся до суду з вказаним позовом, змінивши підстави якого (т. 2 а.с. 43-51), просить визнати недійсним та скасувати: державний акт серії ЯИ № 627557 від 20.04.2010 року на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121084800:02:002:0321, виданий на ім`я ОСОБА_2 ; витребувати у ОСОБА_5 на користь Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області земельну ділянку загальною площею 0,0592 га, нормативною вартістю 2480,48 грн., яка розташована в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5121084800:01:001:0181; витребувати у ОСОБА_3 на користь Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області земельну ділянку загальною площею 0,033 га, нормативною вартістю 1382,70 грн., яка розташована в АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5121084800:01:001:0182; витребувати у ОСОБА_5 на користь Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області земельну ділянку загальною площею 0,0585 га, нормативною вартістю 2451,15 грн., яка розташована в АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5121084800:01:001:0183; витребувати у ОСОБА_6 на користь Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області земельну ділянку загальною площею 0,04 га, нормативною вартістю 1678 грн., яка розташована в АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5121084800:01:001:0184; витребувати у ОСОБА_4 на користь Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області земельну ділянку загальною площею 0,0593 га, нормативною вартістю 2484,67 грн., яка розташована в АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5121084800:01:001:0185, а також стягнути солідарно з відповідачів на користь прокуратури Одеської області сплачений судовий збір.

Свої вимоги мотивує тим, що відділом Держкомзему у Біляївському районі Одеської області 20.04.2010 року на ім`я ОСОБА_2 було видано державний акт серії ЯИ № 627557 на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121084800:02:002:0321. В зазначеному державному акті вказано, що він виданий на підставі витягу з рішення Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області від 17.09.1996 року за № 8. Однак в даному рішенні сільради питання щодо передачі ОСОБА_2 у власність зазначеної земельної ділянки не вирішувалося, земельна ділянка останній у власність не передавалася, а тому вищевказаний державний акт виданий незаконно, є недійсним та підлягає скасуванню. Зазначена інформація також підтверджується листом Архівного відділу Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 13.01.2016 року № 4. Крім того, в технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, наявна виписка з рішення Троїцької сільської ради № 8 від 17.09.1996 року про передачу безкоштовно ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,25 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , яка підписана діючим головою Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області Комаровим М.С. Однак, в 1996 році ОСОБА_7 не обіймав вказану посаду, а відтак не мав повноважень її підписувати. Проте, з листа Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області вбачається, що в 1995 та 1996 роках цю посаду обіймав ОСОБА_8 . Наведене вказує на факти підробки вказаної виписки, у зв`язку з чим прокуратурою 17.02.2016 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Далі, спірна земельна ділянка була відчужена на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого приватним нотаріусом Біляївського районного округу Одеської області Зезик В.А. 18.05.2010 року за № 787 на користь ОСОБА_9 та в подальшому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Біляївського районного округу Одеської області Куліш С.М. 05.12.2012 року за № 520 відчужена на користь ОСОБА_3 . У подальшому останньою спірна земельна ділянка була розподілена на п`ять окремих земельних ділянок, які були відчужені на підставі договорів купівлі-продажу наступним чином: земельні ділянки 3м/1 і 3м/3 на користь ОСОБА_5 , земельна ділянка 3м/2 зареєстрована за ОСОБА_3 , земельна ділянка 3м/4 на користь ОСОБА_6 , земельна ділянка 3м/5 на користь ОСОБА_4 . Відповідно до листа управління Держгеокадастру у Біляївському районі Одеської області від 16.06.2016 року № 10-1502-0.3-1675/2-16 нормативно-грошова оцінка 1 м2 незабудованих земельних ділянок житлової та громадської забудови становить 4,19 грн., а спірна земельна ділянка площею 0,25 га становить 10475 грн. відповідно. Оскільки Троїцькою сільською радою Біляївського району Одеської області 17.09.1996 року у рішенні № 8 питання щодо передачі безкоштовно ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,25 га, яка розташована по АДРЕСА_1 не приймалося, державний акт серії ЯИ № 627557 від 20.04.2010 року необхідно визнати недійсним та скасувати, а розподілену згодом вказану земельну ділянку на п`ять окремих земельних ділянок витребувати, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду з вказаним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року, позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано державний акт від 20 квітня 2010 року серії ЯИ № 627557 на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,25 га, яка розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121084800:02:002:0321, виданий на ім`я ОСОБА_2 . Витребувано у ОСОБА_5 на користь Троїцької сільської ради земельну ділянку загальною площею 0,0592 га, яка розташована у АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5121084800:01:001:0181. Витребувано у ОСОБА_3 на користь Троїцької сільської ради земельну ділянку загальною площею 0,033 га, яка розташована у АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5121084800:01:001:0182. Витребувано у ОСОБА_5 на користь Троїцької сільської ради земельну ділянку загальною площею 0,0585 га, яка розташована у АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5121084800:01:001:0183. Витребувано у ОСОБА_6 на користь Троїцької сільської ради земельну ділянку загальною площею 0,04 га, яка розташована у АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5121084800:01:001:0184. Витребувано у ОСОБА_4 на користь Троїцької сільської ради земельну ділянку загальною площею 0,0593 га, яка розташована у АДРЕСА_6 , кадастровий номер 5121084800:01:001:0185. Стягнено з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь прокуратури Одеської області судовий збір по 275,60 грн з кожного.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що його права порушені, оскільки він орендує земельні ділянки, які є предметом цієї цивільної справи.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 12 жовтня 2022 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.

11 жовтня 2022 року до Одеського апеляційного суду від представника прокуратури надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка вмотивована тим, що у зв`язку із масштабним ракетним обстрілом міст України агресором 10 жовтня 2022 року та загрозою подальших масових обстрілів, роботу Одеської обласної прокуратури з 10 жовтня по 12 жовтня 2022 року переведено у дистанційний режим.

Розглянувши заяву про відкладення розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Таким чином, поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін у справі.

Судом апеляційної інстанції у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстав для розгляду справи з обов`язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повне судове рішення виготовлено 24 жовтня 2022 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовної заяви.

Фактичні обставини справи.

На підставі матеріалів справи встановлено, що 20.04.2010 року відділом Держкомзему у Біляївському районі Одеської області на ім`я ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 627557, площею 0,2500 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5121084800:02:002:0321 (т. 1 а.с.20).

Зазначений державний акт був виданий ОСОБА_2 на підставі витягу з рішення Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області від 17.09.1996 року за № 8, що підтверджується записом у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (т. 2 а.с. 25-29).

Але, як вбачається з рішення Троїцької сільської ради народних депутатів Біляївського району Одеської області шостої сесії ХХІІ-го скликання від 17.09.1996 року № 8 «Різне», у переліку осіб, яким на підставі Постанови Верховної Ради України «Про прискорення земельної реформи і приватизації землі» від 24.03.92 р. Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992 р., ст. 67 Кодексу України про землю і заяв громадян передано в особисту власність присадибної земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, громадянка ОСОБА_2 відсутня, тобто вищевказана земельна ділянка останній у власність не передавалася (т. 1 а.с. 27-28).

З листа архівного відділу Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 13.01.2016 року за № 4 вбачається, що в рішенні шостої сесії ХХІІ-го скликання Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області с. Троїцьке від 17.09.1996 року № 8 «Різне», інформація стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_2 відсутня (т. 1 а.с. 21).

Відповідно до виписки з рішення Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області № 494 від 18.06.2009 року: ХХХХ VIII-V «Про безоплатну передачу в приватну власність раніше наданих у постійне користування земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд ведення особистого селянського господарства (присадибна ділянка)» ОСОБА_2 отримала у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,25 га. Пунктом 2 вказаного рішення вирішено видати громадянам, у тому числі ОСОБА_2 акти на право приватної власності на земельні ділянки (т. 2 а.с. 152).

Згідно із листа Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області № 16 від 01.02.2016 року ОСОБА_7 обіймає посаду Троїцького сільського голови з 17.03.2008 року, а в 1995 та 1996 році дану посаду займав ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 154).

18.05.2010 року приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Зезиком В.А. за реєстровим № 787 посвідчено договір купівлі-продажу, який зареєстровано 05.06.2012 року у відділі Держкомзему у Біляївському районі Одеської області в Поземельній книзі за реєстровим № 5121084800020020321:3:01, на підставі якого право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, розташовану по АДРЕСА_1 на території Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області, кадастровий номер 5121084800:02:002:0321, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) переходить від ОСОБА_2 до ОСОБА_9 , про що свідчить відмітка на державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 627557 (т. 2 а.с. 60 зв.).

Відповідно до договору дарування від 25.12.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Кушпиль С.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 520, ОСОБА_9 безоплатно передав у власність, а ОСОБА_3 прийняла у дар земельну ділянку площею 0,2500 га (площі с/г угідь 0,2500 га, в тому числі по угіддям: 0,2500 га рілля, кадастровий номер 5121084800:02:002:0321, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т. 2 а. с. 9-10).

Рішенням виконавчого комітету Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області № 31 від 26.04.2013 року «Про надання адреси земельній ділянці по АДРЕСА_1 » присвоєно адресу земельним ділянкам в АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_3 , а саме: земельна ділянка 0,0592 га АДРЕСА_2 , земельна ділянка 0,0330 га АДРЕСА_3 , земельна ділянка 0,0585 га АДРЕСА_7 , земельна ділянка 0,0400 га АДРЕСА_5 , земельна ділянка 0,0593 га АДРЕСА_6 (т. 2 а.с. 11).

21.06.2013 року ОСОБА_3 , як власник вищевказаної земельної ділянки площею 0,2500 га кадастровий номер 5121084800:02:002:0321, звернулася до приватного нотаріуса з заявою, в якій просить розділити вказану земельну ділянку на п`ять окремих ділянок згідно плану розподілу та видати окремі правовстановлюючі документи на сформовані нові земельні ділянки: ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0592 га, ділянка № НОМЕР_2 площею 0,0330 га, ділянка № НОМЕР_3 площею 0,0585 га, ділянка № НОМЕР_4 площею 0,0400 га, ділянка № НОМЕР_5 площею 0,0593 га. Вказану заяву посвідчено приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Сурженко І.І. та зареєстровано в реєстрі за № 1067 (т. 2 а.с. 6 зв.).

На замовлення ОСОБА_3 ТОВ «Річленд» було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 2-24).

В подальшому спірна земельна ділянка була розділена на п`ять окремих земельних ділянок, які були відчужені відповідачам по справі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , а саме:

- земельна ділянка АДРЕСА_6 з кадастровим номером 5121084800:01:001:0185, площею 0,0593 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відчужена на ім`я ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 14.08.2014 року;

- земельна ділянка АДРЕСА_4 з кадастровим номером 5121084800:01:001:0183, площею 0,0585 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відчужена на ім`я ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.2015 року;

- земельна ділянка АДРЕСА_2 з кадастровим номером 5121084800:01:001:0181, площею 0,0592 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відчужена на ім`я ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 02.10.2014 року;

- земельна ділянка АДРЕСА_3 з кадастровим номером 5121084800:01:001:0182, площею 0,033 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності виданого 10.07.2013 року в результаті поділу об`єкта нерухомого майна;

- земельна ділянка АДРЕСА_5 з кадастровим номером 5121084800:01:001:0184, площею 0,04 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відчужена на ім`я ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2014 року.

Викладене вище підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 61499293 від 15.06.2016 року (т. 1 а.с.12-19).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Скаржником у вказаній справі є ОСОБА_11 , який в апеляційній скарзі зазначає, що він уклав договори оренди земельних ділянок у 2014-2015рр., які є предметом розгляду вказаної цивільної справи. Апеляційний суд зазначає, що фактично ОСОБА_11 хоче захистити свої права як орендаря, однак ним неправильно застосовано такий спосіб захисту як оскарження судового рішення.

Однак, враховуючи матеріали справи та сталу практику правових позицій суду касаційної інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального права та обрано неправильний спосіб захисту порушених прав.

Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції послався на те, що відповідачу ОСОБА_2 земельна ділянка по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в приватну власність ані згідно рішення Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області від 17.09.1996 року за № 8, ані згідно виписки з рішення Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області № 494 від 18.06.2009 року: ХХХХ VIII-V, не надавалася, а тому є підстави для визнання недійсним та скасування виданого на підставі вказаних рішень органу місцевого самоврядування державного акту на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , як власник спірної земельної ділянки, знала або, проявивши розумну обачність, могла знати про те, що ділянка вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить її добросовісність під час набуття земельної ділянки у користування під обґрунтований сумнів.

За таких обставин позов прокурора в частині витребування спірних земельних ділянок не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у ст. 1 Першого протоколу.

Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з огляду на таке.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене

у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Cтаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Заявниця була позбавлена права власності на квартиру без компенсації і вона не могла розраховувати на отримання іншого житла від держави. Органи державної влади не забезпечили належної експертизи щодо законності правочинів з нерухомим майном. Проте заявниця не повинна була передбачати наявність ризику того, що право власності на квартиру може бути припинено в зв`язку з бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном (ALENTSEVA v. RUSSIA, № 31788/06, § 72 - 77, ЄСПЛ, від 17 листопада 2016 року).

Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу спірної земельної ділянки не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку в органів місцевого самоврядування здійснити все необхідне, щоб відшкодувати збитки, завдані таким відчуженням.

За таких обставин задоволення віндикаційного позову і витребування спірної земельної ділянки у відповідачів як добросовісних набувачів на користь Троїцької сільради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод».

Аналогічні правові висновки були викладені у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №496/3663/16-ц.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 червня 2018 року скасувати.

Постановити у справі нове судове рішення.

У задоволенні позову прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання недійсним державного акту, витребування земельних ділянок відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24 жовтня 2022 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк