Ухвала

від 09.12.2022 по справі 161/16939/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/16939/22

Провадження № 6/161/255/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні подання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку

09.12.2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Кирилюк В.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Ленічевої Н.М.,

державного виконавця Самчука О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в заді суду в місті Луцьку подання Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника Державне підприємство Луцький комбінат хлібопродуктів №2 Державного агентства резерву України, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, в межах зведеного виконавчого провадження №66544236 про стягнення на користь держави, фізичних та юридичних осіб грошових коштів у загальному розмірі 33 907 938,13 грн.,

В С Т А Н О В И В:

01 грудня 2022 року на адресу суду надійшло це подання.

Подання обгрунтовано тим, що в провадженні Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) знаходиться зведене виконавче провадження 66544236 про стягнення з боржника Державне підприємство Луцький комбінат хлібопродуктів №2 Державного агентства резерву України на користь держави, фізичних та юридичних осіб грошових коштів у загальному розмірі 33 907 938,13 грн..

За балансовими відомостями підприємства, у його власності перебуває приміщення виробничого цеху №1 літер А-1, площею 2056, кв.м., розміщене за адресою м. Луцьк, вул. Івана Франка, 46; приміщення цеху №2, площею 1509,5 кв.м. розміщене за адресою АДРЕСА_1 , право власності на які не зареєстроване у встановленому порядку.

Посилаючись на те, що Закон України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», до якого був включений і боржник, втратив чинність, державний виконавець просить суд звернути стягнення на це майно.

В судовому засіданні державний виконавець подання підтримав.

Заслухавши пояснення державного виконавці, дослідивши письмові матеріали подання, суд дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити, з таких підстав.

Судом встановлено, що боржник Державне підприємство Луцький комбінат хлібопродуктів №2 Державного агентства резерву України, є державним унітарним (комерційним) підприємством. Засновником цього підприємства є Державне агентство резерву України.

Державне підприємство це юридична особа публічного права (частина друга статті 167 ЦК України).

Як встановлено законом (частини перша, друга та дев`ята статті 73 ГК України), державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Державне комерційне підприємство є суб`єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання, - речового права суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГК України та іншими законами (частини перша та друга статті 74, частина перша статті 136 ГК України).

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (частина друга статті 136 ГК України).

Крім того, ГК України (абзац третій частини шостої статті 73 ГК України) прямо передбачає, що особливості управління державним унітарним підприємством визначаються Законом України «Про управління об`єктами державної власності».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Стаття 3 цього Закону майно, яке передане державним комерційним підприємствам, відносить до об`єктів управління державної власності.

З огляду на наведене, закон установлює особливості правового статусу державного підприємства як юридичної особи публічного права та особливості правового режиму майна державного підприємства, до яких застосовується спеціальний порядок правового регулювання, в тому числі й щодо управління майном державного підприємства, розпорядження цим майном, що не дає підстав для їх цілковитого ототожнення з правовим статусом юридичних осіб приватного права та порядком регулювання правового режиму майна юридичних осіб приватного права.

Характерною особливістю правового статусу державного підприємства, правового режиму майна цього підприємства є обмеження на рівні закону його (підприємства) правомочності розпорядження щодо окремих видів майна та наявність спеціальних, закріплених окремим законом, правил управління майном державного підприємства, зокрема й правил щодо розпорядження державним майном у спосіб його відчуження.

Так, правила розпорядження майном, що належить державному підприємству на праві господарського відання, передбачають участь у цьому процесі суб`єктів управління об`єктами державної власності, в тому числі Фонду державного майна України. Зокрема, згідно з підпунктом «и» пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» Фонд державного майна України відповідно до законодавства дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством.

Такий випадок установлено частиною п`ятою статті 75 ГК України, відповідно до якої відчужувати майнові об`єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами. Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України. Фонд державного майна України виступає організатором продажу нерухомого майна в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» Кабінет Міністрів України постановою від 6 червня 2007 року № 803 затвердив Порядок відчуження об`єктів державної власності. Пунктом 6 цього Порядку так само передбачено, що рішення про надання згоди на відчуження, зокрема, нерухомого майна державної власності приймається суб`єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.

Для процедури відчуження майна державного підприємства, стосовно якого здійснюється виконавче провадження, подібних винятків ГК України чи Закон України «Про управління об`єктами державної власності» не передбачають, а також і не містять норм, які б спеціально уповноважували державного виконавця, відчужувати нерухоме майно підприємства без погодження з Фондом державного майна України.

Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року №320/4812/15-ц.

Проте у даному випадку, вимагаючи примусового відчуження нерухомого майна державного комерційного підприємства, державний виконавець не отримав відповідного погодження ФДМ України.

Крім того, статтею 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Згідно зі статтею 2 вищенаведеного Закону, під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Оскільки ДП «Луцький КХП №2» є державним підприємством, а у зведеному виконавчому провадженні виконуються як виконавчі документи про стягнення заробітної плати, так і інші виконавчі документи, що не виникають з трудових відносин, на нього поширюється дія Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», який забороняє звернення стягнення об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами.

Доказів того, що запропоновані державним виконавцем до примусового стягнення цехи №№1-2 не входять до основних засобів підприємства, або не використовуються в його виробничій діяльності, державний виконавець суду не надав.

Суд зазначає, що державний виконавець не позбавлений можливості виконати виконавчі документи шляхом звернення стягнення за рахунок майна, на яке не поширюється дія мораторію, зокрема оборотних активів та іншого майна, за рахунок яких можливо здійснювати задоволення вимог кредиторів.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2021 року №756/16100/18.

Крім того, як видно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, боржник входить до відання Державного агентства резерву України, яке є його засновником.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 року №134-р «Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2 до сфери управління Державного агентства резерву передано цілісний майновий комплекс державного підприємства Луцький комбінат хлібопродуктів № 2 (код згідно з ЄДРПОУ 00953065) із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства до сфери управління Державного агентства резерву.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про державний матеріальний резерв» передбачено, що запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження, а також підприємства, установи і організації та інші об`єкти, що входять до системи державного резерву, і земельні ділянки, на яких вони розміщені, є державною власністю і не підлягають приватизації та іншим видам відчуження.

Отже, оскільки боржник входить до системи державного резерву, його майно не може бути відчужене в будь-якому порядку, що також виключає задоволення подання державного виконавця.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки державний виконавець не отримував дозволу ФДМ України на відчуження майна боржника, а на самого боржника розповсюджується дія Законів України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», «Про державний матеріальний резерв», які забороняють примусове відчуження його майна, суд дійшов висновку, що у задоволенні подання слід відмовити.

Керуючись ст.440 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні подання Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника Державне підприємство Луцький комбінат хлібопродуктів №2 Державного агентства резерву України, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, в межах зведеного виконавчого провадження №66544236 про стягнення на користь держави, фізичних та юридичних осіб грошових коштів у загальному розмірі 33 907 938,13 грн.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала у повному обсязі складена, підписана та проголошена 09 грудня 2022 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.Ф. Кирилюк