Постанова

від 31.01.2023 по справі 161/16939/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/16939/22 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В. Ф. Провадження № 22-ц/802/168/23 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

секретар судового засідання Савчук Т. Ф.,

за участю державного виконавця Самчука О. П.,

представника боржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» Державного агентства резерву України, право власності на яке не зареєстровано, за апеляційною скаргою заявника Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2022 року

В С Т А Н О В И В:

Державний виконавець Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Самчук О. П. звернувся в суд із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку. Подання мотивоване тим, що на виконанні у Луцькому районному відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі Луцький РВ ДВС ЗМУ МЮ (м.Львів) знаходиться зведене виконавче провадження №66534236 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з боржника Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» Державного агентства резерву України (далі ДП «Луцький КХП №2») на користь держави, фізичних і юридичних осіб заборгованості по невиплаті заробітної плати та інших стягнень на загальну суму 33907938,13 грн. У боржника наявні відкриті рахунки в банківських установах, кошти на яких відсутні. Постановами державних виконавців майно боржника арештоване, проте в боржника відсутнє рухоме й нерухоме майно. Згідно балансової довідки ДП «Луцький КХП №2», договору купівлі-продажу та Декларації про доходи та майно боржника юридичної особи виявлено, що в боржника на праві власності перебуває приміщення виробничого цеху №1 /Літер А-1/, площею 2056 кв. м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , та приміщення виробничого цеху №2, площею 1509,5 кв. м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1 . Підтвердженням права власності на зазначене майно є балансова довідка підприємства, договір купівлі-продажу №63 від 28 лютого 2000 року, декларація про доходи та майно боржника юридичної особи і технічні паспорти на об`єкти нерухомого майна з правовстановлюючими документами попереднього власника. Майно знаходиться на земельній ділянці площею 0,8055 га, цільове призначення для обслуговування виробничих приміщень, кадастровий номер 0710100000:11:014:0088, яка перебуває в державній власності та передана боржнику у постійне користування. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2020 року у справі №161/636/20 було задоволено подання державного виконавця аналогічного змісту. Однак, оскільки боржник на день набрання чинності Законом України «Про визнання таким що втратив чинність «Про перелік об`єктів права державної власності, що підлягають приватизації» від 02 жовтня 2019 року був у встановленому порядку включений до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, на його нерухоме майно неможливо було звернути стягнення в межах виконавчого провадження протягом трьох років, тобто до 20 жовтня 2022 року включно, тому зведене виконавче провадження №57212311 в подальшому було завершене. Просив звернути стягнення на нерухоме майно ДП «Луцький КХП №2» код ЄДРПОУ 00953065, а саме: приміщення виробничого цеху №1 /Літер А-1/, площею 2056 кв. м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , та приміщення виробничого цеху №2, площею 1509,5 кв. м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке не зареєстровано у встановленому порядку.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2022 року відмовлено в задоволенні подання державного виконавця.

Державний виконавець Луцького РВ ДВС ЗМУ МЮ (м.Львів) Самчук О. П. подав апеляційну скаргу на зазначену ухвалу. Вважає, що суд першої інстанції не врахував того, що органи ДВС не відносяться до суб`єктів управління об`єктами державної власності, а тому норми ст.4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» не можуть застосовуватися при розгляді подання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно, право на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, тому хибним є висновок суду про необхідність отримання державним виконавцем дозволу на реалізацію майна підприємства у Фонді державного майна. Судом не взято до уваги те, що боржник не здійснює свою діяльність з 2010 року та не отримує прибутків, вищевказані приміщення не входять до основних засобів підприємства та не використовуються в його виробничій діяльності. Таке майно є єдиним майном боржника, на яке не поширюється дія Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» та за рахунок якого можливо погасити заборгованість по заробітній платі по 38 виконавчих провадженнях на загальну суму стягнення 3370878 грн. Звернення стягнення на нерухоме майно боржника було неможливим лише до 20 жовтня 2022 року включно, у зв`язку із дією Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність «Про перелік об`єктів права державної власності, що підлягають приватизації». Просив скасувати ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2022 року у цій справі та ухвалити нове рішення, яким звернути стягнення на нерухоме майно ДП «Луцький КХП №2» Державного агентства резерву України, а саме: приміщення виробничого цеху №1 /Літер А-1/, площею 2056 кв. м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , та приміщення виробничого цеху №2, площею 1509,5 кв. м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке не зареєстровано у встановленому порядку.

У відзиві на апеляційну скаргу боржник ДП «Луцький КХП №2» просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки вважає викладені в апеляційній скарзі пояснення, міркування та аргументи безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 року №134-р цілісний майновий комплекс ДП «Луцький КХП №2» зі сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства передано до сфери управління Державного агентства резерву. Тому, таке підприємство віднесено до переліку об`єктів право державної власності, що не підлягають приватизації. Запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження, а також підприємства, установи і організації та інші об`єкти, що входять до складу системи державного резерву, і земельні ділянки, на яких вони розміщені, є державною власністю і не підлягають приватизації та іншим видам відчуження. Надання дозволу на звернення стягнення на майно є таким, що суперечить нормам чинного законодавства, оскільки існує норма прямої дії, якою прямо врегульовано заборону відчуження майна боржника у цій справі. Є такими, що виходять за межі компетенції посадових осіб органів ДВС наведені у скарзі припущення про віднесення майна підприємства до основних фондів та можливість використання майна підприємством у виробничій діяльності.

В судовому засіданні апеляційного суду державний виконавець Луцького РВ ДВС ЗМУ МЮ (м. Львів) Самчук О. П. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити з підстав у ній викладених. Представник боржника ДП «Луцький КХП №2» Ілларіонов Ю. В. заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що боржник ДП «Луцький КХП №2» Державного агентства резерву України є державним унітарним (комерційним) підприємством. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань боржник входить до відання Державного агентства резерву України, яке є його засновником.

На примусовому виконанні у Луцькому РВ ДВС ЗМУ МЮ (м.Львів) перебувають 143 виконавчі документи щодо боржника ДП «КХП №2» Державного агентства резерву України, які зведені в виконавче провадження №66534236 і це підтверджується обліковою карткою на зведене виконавче провадження. Загальна сума, що підлягає стягненню на користь держави, фізичних та юридичних осіб за цими виконавчими документами становить 33907938,13 грн.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 року №134-р «Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2до сфери управління Державного агентства резерву передано цілісний майновий комплекс державного підприємстваЛуцький комбінат хлібопродуктів № 2(код згідно з ЄДРПОУ 00953065) із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства до сфери управління Державного агентства резерву.

Відповідно до ч.10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно ч.1, 4 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеномустаттею 35-1Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 15-1Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 19-1Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно достатті 26-1Закону України "Про теплопостачання",статті 18-1Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно доЗакону України"Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 3 ст. 4 Закону України «Про державний матеріальний резерв» визначено, що запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження, а також підприємства, установи і організації та інші об`єкти, що входять до системи державного резерву, і земельні ділянки, на яких вони розміщені, є державною власністю і не підлягають приватизації та іншим видам відчуження. Передача майна, необхідного для забезпечення зберігання матеріальних цінностей державного резерву і закріпленого за цими підприємствами, установами і організаціями, у тому числі в оренду, здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України, іншого майна - на підставі рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, відповідно до законодавства.

Як встановлено в ході судового розгляду в суді першої інстанції та не заперечується учасниками справи, виробничі цехи №№1-2, що розташовані за адресою: м.Луцьк. вул. І. Франка, 46, перебувають на балансі державного підприємства та набуті ним згідно договору купівлі-продажу №68 від 28 лютого 2000 року, який не посвідчено нотаріально. Право власності на це майно не було зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджується рішенням КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» №5211 від 25 червня 2011 року про відмову в державній реєстрації прав.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України закріплено, що до сфери управління Державного агентства резерву України передано цілісний майновий комплекс, без будь-яких виключень.

Тож незважаючи на те, що у зведеному виконавчому провадженні №66544236 примусово виконуються, зокрема, виконавчі листи про стягнення заробітної плати на користь фізичних осіб, а балансове майно державного підприємства не задіяне в господарській діяльності цього підприємства, як про це стверджується у довідці від 07 серпня 2019 року, враховуючи норми ст.4 Закону України «Про державний матеріальний резерв», вказані у поданні державного виконавця об`єкти не можуть бути відчужені будь-яким способом, у тому числі шляхом звернення стягнення на таке майно.

Крім цього, в постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року (справа №5023/197/12) зазначено, що звертаючись з відповідною заявою, державний виконавець (приватний виконавець) повинен надати докази на підтвердження того, що вказане право власності на нерухоме майно належить боржнику, але не зареєстроване в установленому законом порядку.

Це обумовлено тим, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено черговість звернення стягнення на майно боржника, відповідно до якої стягнення на нерухоме майно звертається у останню чергу.

Так, з наданих державним виконавцем копій документів судом першої інстанції встановлено, що виробничі цехи №№1-2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є власністю держави, оскільки входять до системи державного резерву в складі цілісного майнового комплексу державного підприємства, а за боржником закріплене таке майно на праві господарського відання.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що подання державного виконавця про звернення стягнення на вищевказане майно боржника (виробничі цехи №№1-2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ) до задоволення не підлягає.

Посилання в судовому рішенні на Закон України «Про управління об`єктами державної власності» в частині відсутності погодження відчуження нерухомого майна з Фондом державного майна України, та при цьому вирішення подання відповідно до норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини не впливає на його правильність, та не може бути скасоване по суті правильне судове рішення з формальних підстав.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заявника Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) залишити без задоволення. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2022 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий

Судді