Ухвала

від 12.12.2022 по справі 296/8790/22

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/8790/22

2/296/3025/22

У Х В А Л А

Іменем України

12 грудня 2022 рокум. Житомир

Суддя Корольовського районного суду м. Житомир Драч Ю,І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради про розірвання трудового договору та стягнення коштів

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою в якій просить: - розірвати трудовий договір, укладений між Житомирською обласною радою та ОСОБА_1 за власним бажанням з 04.08.2022р.; - стягнути з Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день постановлення судового рішення, в тому числі за період з серпня по листопад 2022 року в розмірі 26 400,00 грн., без врахування податків та обов`язкових платежів, а також грошову компенсація за не використані дні щорічної відпустки за 18 невикористаних днів відпустки в розмірі 5441,94 грн.; - стягнути з Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Проаналізувавши матеріали позовної заяви вважаю, що таку слід залишити без руху, як подану без додержання вимог ч. 4 ст.177 ЦПК України.

Так у відповідності до ч. 4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8 липня 2011 року.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно постанови ВСУ від 30.11.2016 р. у справі № 226/168/15 зроблено висновок, що починаючи з 01.09.2015р., позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових правовідносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі. Усі інші вимоги, що випливають із трудових правовідносин, а також вимога про стягнення моральної шкоди повинна бути оплачена судовим збором. Аналогічна позиція, висловлена в постанові Великої Палати ВСУ від 30.01.2019р. у справі № 910/4518/16.

З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Стосовно стягнення моральної шкоди, то в даному випадку на переконання суду, позивач також не звільнений від сплати судового збору.

Так, Верховний Суд постановою від 07.02.2022 року у справі за № 523/4124/21 вказав, що вимога про відшкодування моральної шкоди у спорі щодо поновлення трудових прав, визначена у грошовому вимірі, стає майновою вимогою, отже, судовий збір за таку вимогу підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак, позивачем до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.

Позивач в своїй заяві просить розірвати трудовий договір; стягнути середній заробіток за весь період затримки при звільненні, зазначаючи суму 26400,00 грн. та за невикористану відпустку в розмірі 5441,94 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. Таким чином, суд приходить до висновку, що розмір судового збору за вказані вимоги становить 992,40 грн. за кожну вимогу, який підлягає сплаті.

При зверненні до суду з позовом позивачем подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки не працює.

Дослідивши клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви, пов`язане із розглядом справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.3 ст.136 ЦПК України, з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Питання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).

Положеннями частини першої статті 8 Закону №3674-VI встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

- розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;

- або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;

- або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоровою.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 8 Закону №3674-VI, звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк на підставах, визначених частиною першою статті 8 Закону №3674-VI є правом, а не обов`язком суду.

У клопотанні про звільнення від сплати судового збору позивач посилається як на підставу для звільнення від сплати судового збору на п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

Суд наголошує, що за змістом цієї норми Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Тобто, за вимогами, які випливають із трудових відносин, позивачі не звільняються від сплати судового збору, за винятком двох категорій справ: за вимогами про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У позовній заяві позивачем фактично ставляться такі вимоги, як: розірвання трудового договору, середній заробітку за весь період затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди.

Разом з тим, суд зауважує, що за змістом норм КЗпП України поновлення на роботі має місце у випадку припинення трудового договору з працівником з передбачених трудовим законодавством підстав, тобто фактичним звільненням працівника з роботи.

З описової частини прозову, а також доданих до позовної заяви доказів не вбачається факту припинення трудового договору і звільнення працівника.

У зв`язку з вищенаведеним, позивачу слід надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору за три вимоги зазначені у позові.

У відповідності до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Виходячи з наведеного, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали, для усунення недоліків такої.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175,177,187 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради про розірвання трудового договору та стягнення коштів - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

Роз`яснити позивачу, що в разі виконання вимог суду у встановлений строк, заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду, а інакше вважатися неподаною і повертається позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. І. Драч