Рішення

від 28.11.2022 по справі 559/2322/20

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/2322/20

Провадження № 2/559/37/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2022 року м. Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Жуковської О.Ю.,

секретаря судового засідання Братащук М.Я.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Державного нотаріуса Першої Дубенської державної нотаріальної контори Тимощук Людмили Леонідівни, Першої Дубенської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції сторін.

1.1. Позивач просить: 1) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину №28 від 04.02.2020, видане 04 лютого 2020 року державним нотаріусом Першої Дубенської державної нотаріальної контори Тимощук Людмилою Леонідівною - на ім`я ОСОБА_3 , за яким спадкується житловий будинок загальною площею 71,2 кв.м., житловою площею 47,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок); 2) визнати протиправним і скасувати рішення державного нотаріуса Першої Дубенської державної нотаріальної контори Тимощук Л.Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50967861 від 04.02.2020, щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок та припинити право власності ОСОБА_3 .

Мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5 , після чого відкрилася спадщина на вищезазначений житловий будинок. У цьому будинку вона зареєстрована, починаючи з 26.07.2012 і по даний час. Проте, після смерті мами не займалася оформленням спадкових прав через юридичну необізнаність. Вважала, що оскільки є донькою померлої, то все спадкове майно автоматично перейшло у її власність. Лише у травні 2018 року, звернувшись до нотаріуса для оформлення спадкових прав, їй повідомили, що для подання заяви про прийняття спадщини потрібно надати рішення суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08.04.2019 №559/1010/18 їй відмовлено у задоволенні позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за безпідставністю.

За заявою ОСОБА_3 про прийняття спадщини від 22.07.2014, яка надійшла на адресу нотаріальної контори через 9 років з дня смерті спадкодавця, було заведено спадкову справу тільки через те, що його зареєстроване місце проживання співпадало із зареєстрованим місцем проживання спадкодавця на день смерті. Однак ОСОБА_3 ввів державного нотаріуса в оману, повідомивши йому, що крім нього інших спадкоємців за законом немає, через що вона не змогла звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в той самий час, що й її брат.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 10.12.2019 № 559/1501/19, яке набрало законної сили 10.01.2020 встановлено факт, що ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час своєї смерті проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , спільно з своєю донькою ОСОБА_1 . Вказаний факт прямо впливає на її право на спадкування після смерті мами та доводить, що вона є спадкоємцем, який не обмежується шестимісячним строком з дня смерті спадкодавця для подачі заяви про прийняття спадщини. Натомість, її брат ОСОБА_3 цей строк пропустив, оскільки не проживав разом зі спадкодавцем під час відкриття спадщини, тому свідоцтво про право на спадщину видано неналежному спадкоємцю.

13.10.2021 позивачка подала заяву про зміну предмета позову: просить також встановити факт, що ОСОБА_6 на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , спільно з нею, своєю дочкою ОСОБА_1 . Мотивує тим, що вона сама в період з 23.06.1997 до 26.07.2012 була зареєстрована та фактично проживала за вищезазначеною адресою. Мама мала зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 , проте незадовго до своєї смерті забрала її жити до себе . У цьому ж селі вона здійснила її обряд поховання.

1.2. Відповідач ОСОБА_3 08.06.2021 подав відзив, згідно якого просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що посилання ОСОБА_1 , що вона є єдиною спадкоємицею, не відповідає дійсності: їх у матері троє дітей, але за життя постійно з матір`ю проживав лише він по АДРЕСА_1 і вона заповіла йому цей житловий будинок. У жовтні-листопаді 2005 року проходив періодичне стаціонарне лікування з приводу якого має групу інвалідності. У цей час його мама ОСОБА_5 поїхала до своїх рідних сестер, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , які проживали в АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 проживала у тому ж селі, але на значній відстані від будинку тіток. Ні одного дня матір не жила у будинку ОСОБА_1 . Його сестра ОСОБА_9 допомагала матеріально для мами, передавала гроші на проживання і придбання ліків. У своїх сестер вона й померла і хотіла бути похована у тому селі. Поховання проводили сестри обоє. Обряд поховання мами відбувався теж із будинку тіток. Про це свідчить і те, що самою ОСОБА_1 при першому звернені до суду надана довідка про те, що мама проживала не з нею по АДРЕСА_3 . На даний же час, вона подає до справи довідки, які суперечать раніше поданій нею ж довідці, ще й містять виправлення. На рішення Дубенського міськрайонного суду від 10.12.2019, яким було задоволено її заяву, подана апеляційна скарга. ОСОБА_1 ніколи спільно не проживала із мамою, не вела спільного господарства, а, отже, не могла вступити у фактичне управління чи володіння спадщиною, а також не була зареєстрована у господарстві разом із нею на день її смерті. Після смерті матері без його відома ОСОБА_1 забрала документи на житловий будинок із будинку. Пізніше дізнався, що вона прописалася у будинку у 2012 року без його відома, але ні одного дня там не проживала і не проживає.

1.3. Відповідач державний нотаріус Першої Дубенської державної нотаріальної контори Тимощук Л.Л. подала заперечення. Вважає, що оскаржуване свідоцтво про право на спадщину видано на законних підставах, щодо року в ньому «2019», то це механічна описка, свідоцтво було видане 04.02.2010 і в цей день внесені всі необхідні відомості в реєстри. У справах про спадкування нотаріуси не є заінтересованими особами і не повинні залучатися до участі у справі.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

2.1. 02.11.2020 справа надійшла до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, згідно протоколу автоматизованого розподілу передана судді Ральцю Р.В. 03.03.2020 суддею Ралець Р.В. відкрито провадження та по справі призначено підготовче засідання. 13.10.2021 головуючому судді Ральцю Р.В. ОСОБА_1 заявлено відвід, який задоволено ухвалою суду від 28.10.2021 та справу передано в провадження судді Жуковської О.Ю.

2.2. 29.10.2021 справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 15.12.2021 справу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позову, які усунуто ОСОБА_1 23.12.2021.

2.3. 11.07.2022 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

2.4. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав.

2.5. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 пояснила, що дітей у покійної всього троє і ще є сестра ОСОБА_9 , тому позивачка не є єдиною спадкоємицею. Також є заповіт, складений на ім`я відповідача. Відповідач жив з матір`ю, вона хотіла його убезпечити, склавши на нього заповіт, бо знала, що він не завжди може відстояти свої права в силу захворювання. Жодного дня мати не проживала у будинку ОСОБА_1 . Відповідач не міг звернутись для оформлення спадщини, бо зникли документи на будинок та, як потім з`ясувалось, ОСОБА_1 якимось чином прописалась у будинку. Довелось відновлювати усі документи і тільки так ОСОБА_3 зміг оформити свої спадкові права. ОСОБА_1 поводиться недобросовісно: спочатку просила встановити додатковий строк для прийняття спадщини і подала довідку про місце проживання покійної з її сестрами, отримала відмову, потім попросила встановити факт спільного проживання з матір`ю на момент її смерті вже за адресою власного місця проживання, не залучивши до справи ОСОБА_3 , і суд задовольнив позов, але зрештою апеляційна інстанція скасувала це рішення, тепер надає довідку сільської ради, складеною зі слів самої ОСОБА_1 , що перша довідка видана з опискою, намагаючись ввести суд в оману.

2.5. Допитана як свідок позивачка ОСОБА_1 показала, що хоче, щоб хата була переписана на неї, бо в неї діти і їм треба лишити спадок, а в ОСОБА_3 дітей нема. Вона доглянула матір. Зразу маму перевезли до тіток в батьківську хату, а потім вона забрала її до себе. Брат в той час був у лікарні, на похорон вона його забирала з лікарні. Скільки доглядала маму не пам`ятає. Перед смертю мама проживала в АДРЕСА_2 і звідти поховали і похорони були на ній. Сестра ОСОБА_10 фінансово допомагала суто на ліки для мами. Мама все життя проживала в АДРЕСА_1 . Брат був непрацездатний і знаходився на лікуванні. Вона прописалась в будинку без його відома, бо взяла в лікарні довідку, що він психічно хворий і міська рада дозволила їй приписатись. Маму ховали за її рахунок. (Після допиту як свідка її рідної сестри ОСОБА_9 визнала, що доглядала матір не більше 13 днів перед смертю і поминальний обід робили з батьківської хати).

2.6. Допитана як свідок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рідна сестра ОСОБА_1 та сестра по матері ОСОБА_3 , показала, що мама залишила заповіт на брата. Брат постійно проживав з матір`ю і доглядав її, допомагали і сусіди, а вона пересилала кошти. У мами був перелом бедра і мама потрапила в лікарню, за нею увесь час доглядав ОСОБА_3 , а її сестра не з`являлась, поки вона сама не приїхала і не оплатила все лікування. Потім мама ще лежала півтора-два роки і за нею доглядав брат ОСОБА_3 . Проте під кінець мамі стало погано, а ОСОБА_3 не було поряд, бо він сам лікувався. Добре пам`ятає, що 02.11.2005 був сильний снігопад і мама була ще в лікарні, а вона зі своїм чоловіком не мали чим доїхати. Тому попросила сестру ОСОБА_11 забрати маму з лікарні. Вона ж їй передавала гроші на утримання мами через сусідку, яка приносила ці гроші в будинок тіток матері (стару хату) і жалілась, що ОСОБА_12 витрачає гроші на себе, а не на ліки. Проте відповіла їй, що це сімейні справи і що сестра розпоряджається коштами як вважає за потрібне. ОСОБА_1 маму доглядала десь два тижні перед смертю - вона ходила в будинок тіток, годувала, перевертала маму, робила уколи, робила все добру, мама була в чистоті. Але мама проживала в будинку сестри ОСОБА_13 , це її батьківська хата, десь кілометр від будинку ОСОБА_1 . Разом з ОСОБА_14 мама не проживала. Маму ховали з будинку сестри ОСОБА_13 і там же робили поминальний обід. Вона оплатила все необхідне для ритуалу поховання матері, але дозволила ОСОБА_1 взяти в сільській раді довідку на відшкодування витрат саме для ОСОБА_14 . При потребі, її чоловік ОСОБА_15 може підтвердити, що приїхали на поховання в батьківську хату. Він же домовлявся за ритуальну машину, яка забрала маму з батьківської хати, а не дому ОСОБА_1 . Вона свідчить на користь брата по матері, бо це правда, що саме він жив з нею і доглядав тривалий час, її воля була залишити хату по АДРЕСА_1 йому - мама так вирішила. ОСОБА_1 пропонувала поділити спадок матері між ними, сестрами, але вона проти, на спадок претензій не має і спадкоємцем себе не вважає.

2.7. Спочатку допитана як свідок ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , показала, що покійна ОСОБА_5 жила з ОСОБА_1 десь рік до смерті. Обряд поховання і поминальний обід робили в хаті ОСОБА_1 і вона це пам`ятає, бо подавала тарілки на стіл. Проте після з`ясування розбіжностей в показаннях всіх свідків зізналась, що прийшла свідчити, бо позивачка попросила її сказати це. Але насправді не пам`ятає скільки мама ОСОБА_1 проживала у неї, звідки ховали і коли померла мама позивачки не пам`ятає, але поминальний обід робили в старій хаті, де жили сестри ОСОБА_17 , яких потім теж поховали. Знає лише, що з лікарні маму позивачки забрали до її сестер в ту хату, а потім на якийсь час перевезли до ОСОБА_1 . До своєї ж смерті життя ОСОБА_5 прожила в м.Дубно з сином ОСОБА_18 .

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Дубно Рівненської області померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 (а.с.10), мати позивачки та відповідача (а.с.11,12).

За життя ОСОБА_5 05.03.1998 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Дубенського міського та районного нотаріального округу Стадійчук О.В., згідно якого належний їй будинок в АДРЕСА_1 заповіла сину ОСОБА_3 (а.с. 14,83, 162-164, 167, 168).

Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняв ОСОБА_3 , син покійної, спадкова справа №128/2014 заведена за заявою спадкоємця за заповітом. 04.02.2020 на його ім`я видано Свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.66, 82, 141-171).

Житловий будинок в АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_3 з 04.02.2020, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.84),

ОСОБА_3 є людиною з особливими потребами, проте може займатись некваліфікованою працею (а.с.79).

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08.04.2019 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено за безпідставністю. В цьому рішенні встановлено, що згідно довідки Молодавської сільської ради №1046 від 28.11.2016. ОСОБА_1 доглядала свою матір ОСОБА_5 , яка проживала без реєстрації в АДРЕСА_2 (а.с.22-23).

10.12.2019 Дубенським міськрайонним судом Рівненської області ухвалено рішення, згідно якого заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Привільненська сільська рада ( ОСОБА_3 залучено не було) про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено та встановлено факт спільного проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 (а.с.44-45). Проте постановою Рівненського апеляційного суду від 05.10.2021 рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 10.12.2019 скасовано та заяву ОСОБА_1 про встановлення факту залишено без розгляду (а.с.116-117).

З показань свідків в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 постійно проживала в м. Дубно з сином ОСОБА_18 , але за кілька тижнів до смерті із лікарні була забрана в стару батьківську хату за адресою: АДРЕСА_2 .

Також судом встановлено, що на час смерті ОСОБА_5 її донька ОСОБА_1 була зареєстрована і проживала за адресою: АДРЕСА_2 і ця обставина визнається усіма учасниками.

Суд звертає увагу, що: до матеріалів цієї справи долучено довідку №346 від 20.06.2019, видану в.о.старости Привільненської сільської ради ОСОБА_19 , що ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно запису по господарської книги за №1-1 (за 2001-2005 роки) дійсно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , доглядала свою матір ОСОБА_5 до дня її смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 і поховала її за власні кошти. ОСОБА_5 на момент смерті проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Даний факт підтверджують свідки: ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 (а.с.24). Згідно довідки №385 від 04.07.2019, виданої заступником сільського голови Привільненської сільської ради Дуцьким П.І., вбачається, що мати ОСОБА_1 . ОСОБА_5 проживала без реєстрації з червня 2005 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_2 і похована в с.Молодаво Перше (а.с.25). Згідно довідки №386 від 04.07.2019, виданої заступником сільського голови Привільненської сільської ради Дуцьким П.І., вказано, що в довідці від 28.06.2016 допущена описка в назві вулиці за якою проживала ОСОБА_5 , замість АДРЕСА_3 . Правильно вважати АДРЕСА_2 . Виправлення зроблено за зверненням ОСОБА_1 (а.с.94). Проте, інформація про місце проживання у 2005 році покійної ОСОБА_5 вказана зі слів ОСОБА_1 , відомості про описку - зі слів ОСОБА_1 , факт ніби підтверджує свідок ОСОБА_22 , яка в суді під присягою цю ж інформацію спростувала. Отже, всі вищезазначені довідки суд оцінює критично.

IV. Норми права, які застосував суд.

Згідно статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За змістом ст. 1296 ЦК України оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

Частиною 3 статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину як спеціального способу захисту спадкових прав судом зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, що за своєю правовою природою не є правочином. Як наголошено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 р. (судова справа № 916/780/18) свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов`язки, тобто не є правочином. Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

У законі міститься відкритий перелік підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Основною підставою визначено те, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо (п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7).

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Дослідивши докази, суд робить висновок, що позов не підлягає задоволенню внаслідок безпідставності.

Судом встановлено показами свідків та письмовими доказами, що ОСОБА_5 постійно проживала зі своїм сином ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , однак тимчасово на період своєї хвороби, близько двох тижнів проживала у своїх сестер в АДРЕСА_4 . Місце проживання ОСОБА_5 на момент смерті за адресою АДРЕСА_4 встановлено також рішенням Дубенського міськрайонного суду від 10.12.2019 № 559/1501/19, яке набрало законної сили. Факт постійного проживання ОСОБА_5 разом з донькою ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 не знайшов свого підтвердження, оскільки покійна фізично не могла перебувати в доньки більше 13 днів до смерті. При цьому, суд погоджується з позицією сторони відповідача, що поведінка позивачки недобросовісна, оскільки вона намагалась ввести суд в оману щодо дійсного постійного місця проживання покійної матері задля оформлення спадщини за собою, проте під час допиту як свідка під присягою все ж підтвердила, що матір з нею постійно не проживала. Отже, вимога про встановлення цього факту безпідставна і задоволенню не підлягає.

Оскільки ОСОБА_1 не проживала постійно на момент смерті зі спадкодавцем ОСОБА_5 , то згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України вона не є спадкоємцем, що прийняв спадщину шляхом фактичного володіння майном. ОСОБА_1 не подала вчасно заяву на прийняття спадщини нотаріусу. У встановленні додаткового строку на прийняття спадщини їй відмовлено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заповіт матері, яка залишила будинок сину ОСОБА_3 , донька ОСОБА_1 не оскаржувала. Отже, отримання відповідачем свідоцтва про право власності на спадщину відповідає волі покійної матері. Судом не встановлено підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, оскільки спадщину ОСОБА_3 прийнято у відповідності до вимог закону та в установленому порядку: він постійно проживав разом з матір`ю та вступив у володіння спадковим майном після її смерті. Підсумовуючи вищезазначене, і похідні вимоги позовної заяви ОСОБА_1 задоволенню не підлягають як безпідставні.

Керуючись ст.ст.1216-1218, 1220, 1233, 1268, 1270, 1296 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Державного нотаріуса Першої Дубенської державної нотаріальної контори Тимощук Людмили Леонідівни, Першої Дубенської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та встановлення факту, що має юридичне значення, - відмовити.

Скасувати захід забезпечення позову: після набрання рішенням законної сили зняти арешт, накладений ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області №559/2322/20 (2-з/559/12/2020) від 02.12.2020 на нерухоме майно, - житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 08.12.2022.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 . Представник позивача адвокат Леошек Олег Володимирович.

Відповідачі:

1. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 . Представник відповідача адвокат Лопухович Алла Олександрівна, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_6 .

2.Державний нотаріус Першої Дубенської державної нотаріальної контори Тимощук Людмили Леонідівни, Перша Дубенська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 35876408, вул. Мирогощанська, 52 м. Дубно Рівненської області, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_7

Суддя: О.Ю. Жуковська