Ухвала

від 02.12.2020 по справі 559/2322/20

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/2322/20

Номер провадження 2-з/559/12/2020

У Х В А Л А

про вжиття заходів забезпечення позову

02 грудня 2020 року м. Дубно Рівненської області

Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Ралець Р.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного нотаріуса Першої Дубенської державної нотаріальної контори Тимощук Людмили Леонідівни, Першої Дубенської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження Дубенського міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, видане державним нотаріусом Першої Дубенської державної нотаріальної контори Тимощук Л.Л. на ім`я ОСОБА_2 та визнання протиправним та скасування рішення державного нотаріуса Першої Дубенської державної нотаріальної контори Тимощук Л.Л. щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок загальною площею 71,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та припинення права власності на це майно.

Одночасно з позовом позивачка подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 та накласти заборону на вчинення будь-яких реєстраційних дій з даним будинком.

В обґрунтування заяви посилається на те, що предметом позову є визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на підставі якого за відповідачем ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію прав на нерухоме майно та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав. Існує реальна загроза, що як тільки відповідач дізнається про пред`явлений позов, то одразу відчужить належне йому на підставі свідоцтва про право на спадщину нерухоме майно, на яке вона претендує, як спадкоємець за законом, іншим особам. Такий спосіб забезпечення позову відповідає предмету позову та вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Ознайомившись із заявою про забезпечення позову та матеріалами позовної заяви справи, суд вважає, що заява підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Аналогічний висновок міститься в правовому висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові №6-605цс16 від 25.05.2016 року.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; співмірність між заходом щодо забезпечення позову і предметом позову, в тому числі, спроможності заходів, яких позивача просить вжити у порядку забезпечення позову, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права останнього на судовий захист, а тому суд приходить до висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту та встановлення заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 .

Як передбачено положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляд судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

Відповідно ч. 6 ст.154 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно ч.1 ст.157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.149, п.п.1, 2 ч.1 ст.150, ст.151, ч.10 ст.153, ст.154, ч. 1 ст.157, 260, 353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 .

Накласти заборону на вчинення будь-яких реєстраційних дій з житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 .

Копію ухвали суду направити учасникам справи.

Копію ухвали негайно направити до Дубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (мЛьвів) ( вул.Грушевського, 134 м.Дубно Рівненської області) - для виконання та сторонам - для відому.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Р.В.Ралець