Постанова

від 05.12.2022 по справі 295/6696/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/6696/21 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 26 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Микитюк О.Ю., Талько О.Б.

з участю секретаря

судового засідання Франчука В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/6696/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аляска Груп», Приватного підприємства транспортної агенції «Возвард», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про порушення авторського права та стягнення компенсації

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21 червня 2022 року,яке ухвалено під головуванням судді Перекупка І.Г.

встановив:

У травні 2021 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення вимог, просила стягнути із відповідачів в солідарному порядку на свою користь 110 мінімальних заробітних плат, що складає 660000,00 грн. за одинадцятьма фактами позадоговірного використання об`єктів авторського права позивача «ІНФОРМАЦІЯ_3» та її окремих частин на ресурсі «інтернет-магазин UАраtгіоt», а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_5»; на ресурсі «маркет-плейс «Олбіз» - «ІНФОРМАЦІЯ_1»; на ресурсі «соціальна мережа «ВКонтактє» - «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_5»; на ресурсі «соціальна мережа «Фейсбук»» - «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_4».

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що підставою звернення до суду є одинадцять зафіксованих фактів недозволеного використання відповідачами примірників авторських творів позивача «ІНФОРМАЦІЯ_6»» та її частин шляхом опублікування пропозицій про їх продаж в якості товару від імені комерційної формації «UAраtrіоt» на чотирьох інтернет-ресурсах, що призвело до порушення майнових та немайнових прав позивача. Дозвіл автора на використання творів відповідачі не отримували, авторську винагороду від прибутку не нарахували. Назви об`єктів авторства, вихідні дані та ім`я автора також на вказаних ресурсах не були зазначені, що призвело до порушених майнових та немайнових прав позивача. З урахуванням вищевикладеного просила захисти її порушені права шляхом стягнення грошової компенсацію з відповідачів, які в протиправний спосіб привласнили результати її інтелектуальної діяльності.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21 червня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмолено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду, неправильність застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким стягнути солідарно з відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Аляска Груп», Приватного підприємства «Транспортна агенція «Возвард», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь позивача 110 мінімальних заробітних плат, що станом на жовтень 2022 року складає 737000,00 грн.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що підставою її позову є викладені обставини порушення її авторських прав - шляхом демонстрації графічних авторських зображень та опублікування пропозицій їх продажу на умовах публічної оферти на інтернет-ресурсах, зафіксовані 22.06.2018 році відповідно до змісту ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів, а предметом порушення - використання творів ужиткового призначення. Позивач вважає, що на доведення факту недозволеного використання об`єктів авторства з комерційною метою надала належні та допустимі докази, а саме: ??збережені 22.06.2018 року веб-сторінки інтернет-магазинів та соціальних мереж, в яких відображені використані об`єкти її авторського права, ??відеозапис огляду інтернет-магазину відповідачів та обставин оформлення замовлення № 281943 від 22 червня 2018 року о 23 год. 12 хв. шляхом заповнення типових форм та автоматично згенеровані скріншоти на підтвердження наявного замовлення.

Позивач ОСОБА_1 також вказує, що матеріали справи не містять посилання на джерела доказування, на підставі яких судом встановлено, що будь-яка із частин Збірки декоративних творів «ІНФОРМАЦІЯ_12»: «ІНФОРМАЦІЯ_1»», «ІНФОРМАЦІЯ_2»», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_5, входять до переліку державних нагород, символів, або є знаками органів державної влади, Збройних сил України, та інших військових формувань, символів територіальних громад, символів та знаків підприємств, установ та організацій або нагород президента. Окрім того, відповідачі не довели, що порушення авторських прав позивача, було здійснено іншими особами, які використовуючи закріплені за відповідачами телефонні номери, провадять комерційну діяльність щодо продажу нагрудних значків.

Від представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення. Вказує, що твердження позивача про належність авторського права на використання державних символів, які увійшли у її Збірку, та порушення її авторських прав шляхом опублікування з комерційною метою належного їй твору на інтернет-ресурсах, не доведене належними доказами.

Згідно з законодавством України, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» може здійснювати свою діяльність виключно у сфері страхування та реалізує виключно страхові послуги, які не мають відношення до розміщення, виготовлення, продажу будь-яких інших товарів або послуг. Відповідач не здійснює та не здійснював іншої діяльності крім страхової чи діяльності, необхідної для забезпечення своїх господарських потреб, та відповідно не має і не міг мати відношення до інтернет-магазину « UApatriot » чи інших інтернет-ресурсів, які могли б якимось чином порушити права позивача, що у свою чергу і не доведено позивачем. Окрім того, з твердженнями позивача про притягнення страхової компанії як відповідача через зазначення контактного номеру телефону: НОМЕР_2 ,неможливо погодитись, так як зазначена інформація не доводить наявність будь-яких дій чи причетності до них відповідача.

Представник відповідача вважає, що позивачем не було надано суду жодних належних та достовірних доказів на підтвердження неналежного використання чи інших дій (опублікування на інтернет-ресурсах), щодо твору, на який у позивача є відповідне свідоцтво, що засвідчує її авторське право, на підтвердження, прямого відношення відповідача до власності веб-сайту чи веб-сторінок, на підтвердження, що розпорядником (розміщувачем) інформації чи інших даних на згаданих інтернет-ресурсах був відповідач, на підтвердження, що відповідач якимось чином міг здійснювати чи використовувати у своїй страховій діяльності будь-які об`єкти чи Збірку позивача.

Представник відповідача - Приватного підприємства «Транспортна агенція «Возвард» також подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що підприємство займається транспортно-експедиційною діяльністю, а до продажу, реалізації та розповсюдження товарів відношення не має. Номер телефону, за яким ПП «Транспортна агенція «Возвард» визначена як відповідач, підприємству не належить.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» - адвокат Мірошниченко О.В. у судовому засіданні проти доводів апеляційної заперечувала, просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач та представники відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Аляска Груп», Приватного підприємства «Транспортна агенція «Возвард» в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника ТОВ «Аляска Груп» до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Однак колегія суддів вважає неявку представника до суду без поважної причини. Позивач надіслала через «Електронний суд» заяву про розгляд справи за її відсутності, додатково зазначила, що доводи та вимоги апеляційної скарги підтримує, колегії суддів довіряє.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, позивач є автором ІНФОРМАЦІЯ_6», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір від 29 грудня 2014 року № НОМЕР_3 (а.с.62 зворот, т.1).

Також, позивач є автором збірки фото та творів фотоживопису «ІНФОРМАЦІЯ_13», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір від 17 грудня 2010 року № НОМЕР_4 (а.с.62, т.1).

Згідно з висновком експерта від 12 квітня 2019 року №31-01, складеним судовим експертом Петренком С.А. за результатами судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності, підготовленим для використання в цивільному судочинстві, встановлено, що:

- окремі складові частини збірки творів під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11» та власні назви деяких з них, є об`єктами авторського права (авторства ОСОБА_1 ), можуть використовуватись самостійно, а саме: значки «ІНФОРМАЦІЯ_7», «ІНФОРМАЦІЯ_8», «ІНФОРМАЦІЯ_9», «ІНФОРМАЦІЯ_10 »;

- твір під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11» (коротка назва: «ІНФОРМАЦІЯ_12») є оригінальним та таким, що створений творчою працею автора ОСОБА_1 (а.с.92-133, т.1).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, щотвердження позивача про порушення її авторського права за одинадцятьма фактами позадоговірного використання об`єктів авторського права «ІНФОРМАЦІЯ_3» саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Аляска Груп», Приватним підприємством «Транспортна агенція «Возвард», Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» нічим не підтверджені. Як і не зазначено та не підтверджено належними доказами, які ж саме дії вказаних юридичних осіб спричинили порушення її прав та наявність причинно-наслідкового зв`язку між їх діями та шкодою для ОСОБА_1 .

Такий висновок суду першої інстанції є вірним, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв`язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; розповсюдженням об`єктів авторського права і (або) суміжних прав є будь-яка дія, за допомогою якої об`єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об`єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об`єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Пленум Верховного Суду України в пункті 18 Постанови «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 № 5, зазначає, що авторське право виникає в силу факту створення інтелектуальною творчою працею автора або співавторів твору науки, літератури і мистецтва. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об`єктивної форми з урахуванням суті твору (зокрема, письмової форми, електронної форми, речової форми). Якщо не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею. Правова охорона поширюється як на оприлюднені, так і на не оприлюднені, як на завершені, так і на не завершені твори, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо). Вибір способу захисту порушеного права належить позивачу - суб`єкту авторського права і (або) суміжних прав.

Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та їх майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 Закону.

Використання твору без дозволу суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, за яке згідно п. «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачена можливість стягнення з порушника авторських прав компенсації.

Згідно п. п. 1, 2, 7 ч. 1 ст. 441 ЦК України використанням твору є його опублікування, відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, продаж.

Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених ст. ст. 21 - 25 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» об`єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема: твори образотворчого мистецтва; фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії; твори ужиткового мистецтва; похідні твори; збірники творів, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором.

Частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону (ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Одним із особистих немайнових прав інтелектуальної власності є право на визнання людини автором об`єкта права інтелектуальної власності (п. 1 ч. 1 ст. 423 ЦК України).

Автору твору належить право вимагати зазначення свого імені у зв`язку з використанням твору, якщо це практично можливо (п. 1 ч. 1 ст. 438 ЦК України).

Частина 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачає, що до майнових прав автора належить виключне право на використання твору, а також виключне право надавати дозвіл на використання твору іншими особами.

У п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» № 5 від 04.06.2013 роз`яснено, що належним відповідачем у справі про захист авторського права і (або) суміжних прав є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права суб`єктів авторського права і (або)суміжних прав.

Відповідно до п. п. а, б ч. 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ст. 14, 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені ст. 15, 17, 27, 39-40 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст. 21-25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам; піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп`ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, незаконне оприлюднення програм організацій мовлення, камкординг, кардшейрінг, а також Інтернет-піратство, тобто вчинення будь-яких дій, які відповідно до цієї статті визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет.

Згідно з вимогами ст. 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст. 16 ЦК України.

Способи цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав визначені статтею 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що твердження позивача про порушення її авторського права не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивачем не було надано жодного належного та допустимого доказу на існування у неї авторського права конкретно на значок як товар або ескізи (макети, шаблони) нагрудних значків, які мають певний розмір та склад (латунь, травлення, емаль, позолота) матеріалу, з якого його було виготовлено, які входять до збірки.

Також зі змісту висновку судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності №31-01 від 12 квітня 2019 року, на який як на доказ порушеного права посилається позивач, вбачається, що на розгляд судовому експерту Петренка С.А. не було поставлено питання чи є ОСОБА_1 автором окремих значків.

Таким чином, з огляду на вищевикладене є неможливим встановлення авторства ОСОБА_1 , та відповідно і авторського права позивача на значки з зображенням прапорів та державних символів. До збірки можуть входити різні твори, однак з цього жодним чином не випливає авторське право позивачки на відтворення цих символів у значках.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст.19 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», упорядник збірки користується авторським правом за умови дотримання ним прав авторів кожного з творів, включених до складеного твору.

Позивачка стверджує, що має авторське право на твір - ІНФОРМАЦІЯ_6», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір від 29.12.2014 року № НОМЕР_3 та збірки фото та творів фотоживопису «ІНФОРМАЦІЯ_13», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір від 17.12.2010 року № НОМЕР_4.

Поряд з цим, пред`являючи позов про порушення свого авторського права на значок як товар, що має певний розмір та склад (латунь, травлення, емаль, позолота) або авторське право на макет (ескіз) значка з його розмірами складом та матеріалом, з якого його було виготовлено, посилається на договори від 04.01.2016 року (а.с.44-46, т.1), 12.05.2014 року (а.с.47-48, т.1), не надаючи при цьому жодного належного та допустимого доказу, в тому числі висновку експерта щодо того, що внаслідок виготовлення за її замовленнями значків, в неї виникло авторське право на шаблон, макет, ескіз певного розміру та складу (латунь, травлення, емаль, позолота) саме тих значків, які входять до збірки творів.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до пп. «г» ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права» не є об`єктами авторського права - державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій.

А відтак, позивачу не може належати виключне майнове авторське право на використання державних символів, що увійшли у «Збірку».

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що позивач не довела належними, допустимими та достовірними доказами порушення саме відповідачами її права на збірку творів «Концептуальна колекція декоративних нагрудних металевих значків та прикрас з елементами української символіки «ІНФОРМАЦІЯ_12» та збірку фото та творів фотоживопису «ІНФОРМАЦІЯ_13», а також, що саме вона є автором шаблонів (макетів, ескізів) саме значків і має виключне право на виготовлення, продаж та реалізацію значків з державною символікою, в тому числі заявлених у позові, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апелянтом не надано.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21 червня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 грудня 2022 року.

Головуючий Судді