Постанова

від 29.11.2022 по справі 920/857/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2022 р. Справа№ 920/857/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 29.11.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Голландська агрокомпанія"

на рішення Господарського суду Сумської області

від 16.12.2021

у справі №920/857/21 (суддя Жерьобкіна Є.А.)

за позовом Шосткинської міської ради Сумської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю"Українсько-Голландська агрокомпанія"

про визнання недійсним договору тимчасового користування не переоформленими (не успадкованими частками (паями), що можуть бути визнані відумерлою спадщиною від 31.01.2020, зобов`язання повернути земельні частки (паї)

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним з моменту укладення договір тимчасового користування непереоформленими (неуспадкованими) частками (паями), що можуть бути визнані відумерлою спадщиною від 31.01.2020, укладений між Чапліївською сільською радою та відповідачем та зобов`язати відповідача повернути Шосткинській міській раді, як правонаступнику Чапліївської сільської ради земельні частки (паї) загальною площею 403,6648 га.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що Договір тимчасового користування непереоформленими (неуспадкованими) земельними частками (паями), що можуть бути визнаними відумерлою спадщиною від 31.01.2020 не містить такої істотної умови договору як об`єкт оренди із заначенням кадастрового номеру, місця розташування та розміру земельної ділянки; встановлений договором річний строк користування не відповідає наведеним законодавчими положеннями мінімальному строку дії такого договору, визначеному ст. 19 Закону України «Про оренду землі»; в оренду можливе надання нерозподілених (невитребуваних) саме земельних ділянок, а не земельних часток (паїв), у відповідності до ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»; технічна документація із землеустрою не виготовлялася; земельні ділянки, як самостійний об`єкт з кадастровими номерами, сформовані не були; вимоги про державну реєстрацію права оренди дотримано не було.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 16.12.2021 позов задоволено. Визнано недійсним Договір тимчасового користування непереоформленими (неуспадкованими) земельними частками (паями), що можуть бути визнані відумерлою спадщиною від 31.01.2020, укладений між Чапліївською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-Голландська агрокомпанія».

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-Голландська агрокомпанія» повернути Шосткинській міській раді земельні частки (паї) загальною площею 403,6648 га.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Голландська агрокомпанія» на користь Шосткинської міської ради 4540 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що з наявних у матеріалах справи доказів неможливо встановити істотну умову договору оренди землі, а саме: об`єкт оренди, з кадастровими номерами, місцем розташування та розміром земельних ділянок. Більше того, неможливо встановити, які саме земельні ділянки включені до непереоформлених (неуспадкованих) часток (паїв) загальною площею 403,6648 га, в т.ч. рілля у кількості 139,5 паїв 403,6648 га, переданих за Договором від 31.01.2020. А отже, беручи до уваги порушення чинного законодаства, допущені сторонами при укладенні оспорюваного договору, суд дійшов висновку, що позивач неправомірно використовує передані земельні ділянки, чим порушує законні права та інтереси позивача, як правонаступника Чапліївської сільської ради Шосткинського району

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-Голландська агрокомпанія" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції всупереч вимог процесуальних норм не забезпечив повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, не зміг установити відсутність порушених прав та інтересів позивача, а також проігнорував всупереч позиції Верховного суду той факт, що відсутність у договорі однієї з істотних умов не може бути підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2022 апеляційну скаргу у справі №920/857/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П.

У зв`язку з перебування судді Кравчука Г.А. на лікарняному, було здійснено заміну складу суду і відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями сформовано колегію суддів для розгляду апеляційної скарги у складі: головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Агрикова О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 відкладено розгляд питань про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги у справі №920/857/21 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №920/857/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Голландська агрокомпанія" на рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2021 та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Судове засідання призначене на 09.03.2022 не відбулося у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2022, справу № 920/857/21передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Коробенка Г.П., суддів Козир Т.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 прийнято до провадження апеляційну скаргу у визначеному складі суду та призначено розгляд справи.

Для з`ясування всіх обставин справи розгляд справи неодноразово відкладався.

У судове засідання, яке відбулось 29.11.2022 з`явився представник відповідача, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином на наявні у матеріалах справи електронні адреси та за допомогою підсистеми Електронний суд, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа від 25.11.2022. Крім того усі процесуальні документи по справі своєчасно внесені та опубліковані в Єдиному державному реєстрі судових рішень для можливості ознайомлення учасників справи з їх текстом.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення відповідача , проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

31.01.2020 між Чапліївською сільською радою та ТОВ «Українсько-Голландська агрокомпанія» укладено Договір тимчасового користування непереоформленими (неуспадкованими) земельними частками (паями), що можуть бути визнаними відумерлою спадщиною, відповідно до умов якого Чапліївська сільська рада надає, а користувач ТОВ «Українсько-Голландська агрокомпанія» приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення згідно рішення 57 сесії сьомого скликання Чапліївської сільської ради від 28.01.2020, які знаходяться на території Чапліївської сільської ради за межами населених пунктів (п. 1 Договору).

Відповідно до п.2 Договору, в користування передаються непереоформлені (неуспадковані) земельні частки (паї) загальною площею 403,6648 га, у т.ч. рілля у кількості 139,5 паїв - 403,6648 га.

Згідно п. 8 Договору, цей договір укладено терміном на 1 рік або до моменту оформлення відумерлої спадщини або оформлення права власності їх власниками чи спадкоємцями земельних часток (паїв). Після закінчення строку договору користувач має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі користувач повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово сільську раду про намір продожити його дію.

Пунктом 9 Договору передбачено, що плата за користування непереоформленими (неуспадкованими) земельними частками (паями) вноситься користувачем в грошовій формі в розмірі 16% від нормативно-грошової оцінки земельних часток (паїв).

Відповідно до п. 17 Договору передача земельних ділянок в користування здійснюється відповідно до технічної документації із землеустрою, щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) колишнього КСП «Десна» на території Чапліївської сільської ради Шосткинського району Сумської області.

Передача земельних ділянок користувачу здійснюється у десятиденний термін після реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

31.01.2020 Договір тимчасового користування непереоформленими (неуспадкованими) земельними частками (паями), що можуть бути визнаними відумерлою спадщиною, зареєстровано у Чапліївській сільській раді Шосткинського району Сумської області, про що вчинено запис 31.01.2020 за № 1.

31.01.2020 сторонами Договору підписано Акт приймання-передачі земельних ділянок, що надаються в тимчасове користування.

Відповідно до рішення Шосткинської міської ради І сесії VІІІ скликання від 29.12.2020 Чапліївська сільська рада Шосткинського району Сумської області (код ЄДРПОУ 04391954) була реорганізована шляхом приєднання до Шосткинської міської ради (код ЄДРПОУ 36080075).

Позивач вказує, що у березні 2021 року ТОВ «Українсько-Голландська агрокомпанія» звернулося до виконавчого комітету Шосткинської міської ради з клопотанням, в якому просило визнати договір користування земельними ділянками, які були передані користувачу за Договором тимчасового користування непереоформленими (неуспадкованими) земельними частками (паями), що можуть бути визнаними відумерлою спадщиною від 31.01.2020, укладеним в запропонованій Товариством редакції, оскільки, після закінчення строку дії Договору від 31.01.2020, вказані земельні ділянки продовжують бути в користуванні ТОВ «Українсько-Голландська агрокомпанія». Шосткинська міська рада відмовила Товариству у задоволенні вищевказаного клопотання, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про право оренди на визначені земельні ділянки.

Не погоджуючись з відмовою Шосткинської міської ради, ТОВ «Українсько-Голландська агрокомпанія» звернулася до суду з позовом про визнання договору оренди землі укладеним.

Згідно відомостей отриманих з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою від 25.05.2021 Господарський суд Сумської області відкрив провадження у справі № 920/391/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Голландська агрокомпанія» до відповідача Шосткинської міської ради Сумської області про визнання договору оренди землі укладеним.

В свою чергу, Шосткинська міська рада звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом про визнання Договору тимчасового користування непереоформленими (неуспадкованими) земельними частками (паями), що можуть бути визнаними відумерлою спадщиною від 31.01.2020 недійсним з моменту укладення.

Позивач аргументує свою позовну заяву тим, що Договір тимчасового користування непереоформленими (неуспадкованими) земельними частками (паями), що можуть бути визнаними відумерлою спадщиною від 31.01.2020 не містить такої істотної умови договору як об`єкт оренди із заначенням кадастрового номеру, місця розташування та розміру земельної ділянки; встановлений договором річний строк користування не відповідає наведеним законодавчими положеннями мінімальному строку дії такого договору, визначеному ст. 19 Закону України «Про оренду землі»; в оренду можливе надання нерозподілених (невитребуваних) саме земельних ділянок, а не земельних часток (паїв), у відповідності до ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»; технічна документація із землеустрою не виготовлялася; земельні ділянки, як самостійний об`єкт з кадастровими номерами, сформовані не були; вимоги про державну реєстрацію права оренди дотримано не було.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ст. З Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній та державній власності.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Як передбачено ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

За ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому, висновок (рішення) про невідповідність правочину актам законодавства як підстава для його недійсності (п. 1 ст. 203 ЦК України) має ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи щодо порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору (договорів) недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину (правочинів).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/109/19.

Відповідач наголошує, що сторони, в момент укладення Договору (31.01.2020 року), керуючись принципом свободи договору, обрали його форму, яка не заборонена чинним законодавством України. Договір же був спрямований на настання правових наслідків - використання земельних ділянок за відповідну плату.

Договір був укладений у відповідності до Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого Постановою КМУ №119 від 24.01.2000 року. який є чинним на теперішній час.

Матеріалами справи підтверджується, що спірні земельні ділянки, відповідно технічної документації по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки власникам земельних часток (паїв) колишнього КСГІ «Десна», затвердженої розпорядженням голови Шосткинської РДА №442 від 20.08.2004 року, мають площі, межі, місце розташування та їм присвоєні кадастрові номери. Листом №1/83-21 від 19.07.2021 року Управління у Шосткинському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області зазначено, що відомості про площу, склад угідь та кадастрові номери на земельні ділянки, визначені Технічною документацією по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки власникам земельних часток (паїв) колишнього КСГІ «Десна», та частково перенесені до Державного земельного кадастру.

Тому дані ділянки є сформованими в розумінні ч.4 ст.79-1 ЗК України, якою передбачено, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Також судом з`ясовано, що ч.1-2 п.4 розділу VII перехідних положень ЗУ «Про державний земельний кадастр» передбачено наступне: «У разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 01 січня 2013 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та його територіальними органами відповідно їх до повноважень».

Таким чином, обов`язок щодо перенесення відомостей до Державного земельного кадастру покладається на територіальні органи Держгеокадастру України та сам факт не перенесення відомостей до Державного земельного кадастру не є підставою для визнання договору недійсним.

Щодо відсутності істотних умов договору варто зазначити наступне. У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.07.2020 року у справі № 471/761/17-ц зроблений наступний висновок: «Верховний Суд України неодноразово висловлював підхід, згідно якого відсутність однієї із істотних умов у договорі оренди землі, передбачених частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору), може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом».

Верховним Судом у Постанові від 14.07.2021 року по справі № 506/450/19, викладено висновок, що «Врахувавши зазначені висновки Верховного Суду України, від яких не відступила Велика Палата Верховного Суду, а також конкретні обставини справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутність у договорі однієї чи більше з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували їх умови, отже незгода позивача з умовами виконання договорів не може бути підставою для визнання її прав порушеними в момент укладення договорів та визнання їх недійсним з цих підстав».

Отже, при належному виконанні договору відсутність хоч однієї з істотних умов такого договору не впливає на його дійсність. Крім того, суд зазначає, що спірний договір припинив свою дію і є виконаним сторонами.

Протягом дії вищезазначеного договору Відповідач, як добросовісний орендар, належним чином виконував умови договору - вчасно та у повному обсязі сплачував орендну плату. Заперечень ані з боку Чапліївської сільської ради (за період з 31.01.2020 року по 29.12.2020 року), ані з боку Позивача (за період з 29.12.2020 року но 31.01.2021 року) протягом строку дії договору не надходило. У відповідності до платіжних доручень №695 від 21.02.2020 року, №1064 від 23.03.2020 року, №1425 від 23.04.2020 року, №1987 від 25.05.2020 року, №2559 від 24.06.2020 року, №2968 від 23.07.2020 року, №3355 від 25.08.2020 року, №3942 від 28.09.2020 року, №4272 від 16.10.2020 року, №4936 від 24.11.2020 року, №5442 від 10.12.2020 року Відповідач вчасно та у повному обсязі сплачував орендну плату.

Вказані дії повною мірою відповідають зазначеній практиці, яка свідчить, що відсутність істотних умов не спричинила неможливості виконання Договору, проведення розрахунків здійснювалося вчасно, а сторони Договору виконували взаємні права та обов`язки аж до самого припинення Договору у зв`язку з його повним виконанням.

Суд також не погоджується з доводами позивача з приводу того, що відповідачем не дотримано вимог щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, що є однією з підстав визнання указаного договору недійсним. При цьому суд враховує наступне.

Так судом з`ясовано, що даний Договір був зареєстрований Виконавчим комітетом Чапліївської сільської ради Шосткинського району, про що вчинено запис від 31.01.2020 року за реєстровим №1. у відповідності до Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого Постановою КМУ №119 від 24.01.2000 року, який є чинним на теперішній час.

Крім того, відсутні підстави для визнання договору оренди землі недійсним з тих підстав, що реєстрація права оренди не була здійснена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки зазначене не впливає на недійсність договору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 704/1551/16-й зроблено висновок про те, що сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору, тому немає підстав для визнання договору оренди землі недійсним з тих підстав, що реєстрація договору була здійснена після смерті орендодавця, зазначене не впливає на недійсність договору. У постанові зазначається, що «для визнання правочину недійсним необхідно встановити його невідповідність вимогам законодавства саме в момент укладення, що слідує зі змісту частини першої статті 215 ЦК України.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним після досягнення сторонами усіх його істотних умов, а це відбулося 04 лютого 2015 року за життя орендодавця і за його підписом, а реєстрація договору була здійснена після його смерті, проте це не впливає на недійсність договору.»

Отже, керуючись зазначеним, Позивач не може вимагати визнання вже виконаного договору недійсним з тих підстав, що він не був зареєстрований належним чином.

Даний Договір був чинним до 31.01.2021 року, та припинився у зв`язку з його повним виконанням. Таким чином, Відповідачем жодним чином не порушено права та законні інтереси Позивача, договір протягом його дії був дійсним, він припинився 31.01.2021 року у зв`язку з його виконанням, проведеним належним чином, наслідки припиненого договору для сторін відсутні.

На підставі ст. 14 Господарського процесуального кодексу суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Закріплений у цій статті принцип диспозитивності визначає межі здійснення господарським судом та учасниками справи їхніх процесуальних прав та обов`язків, надає учасникам справи можливість вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору та визначає обов`язок суду здійснювати провадження у справі виключно за зверненням особи та виключно у межах заявлених нею вимог.

Позов містить вимогу визнати недійсним з моменту укладання Договір та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-Голандська агрокомпанія» повернути Шосткинській міській раді, як правонаступнику Чаплінської сільскої ради, земельні паї загальною площею 403, 6618 га.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, ти розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також- для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Проте, всупереч вищезазначеним нормам, позивач не вказав ані у своїй позовній заяві, ані під час судового розгляду, яким чином порушені його права та законні інтереси вже припиненим Договором ще 31.01.2021 року, який виконувався належним чином, і щодо якого не надходило жодних заперечень та вимог протягом строку його дії.

Більше того, ні Позивачем не доведено та не аргументовано, яким чином визнання недійсним вже виконаного Договору відновлює законні права та інтереси Позивача.

Отже, що суд першої інстанції помилково визнав встановленими порушення законних прав та інтересів позивача, оскільки вказані обставини не були доведені позивачем у заявах по суті справи та не були належним чином аргументованими у рішенні суду в результаті розгляду справи по суті, що є підставою для скасування такого рішення на основі п. 2 ст. 177 ГПК України та відповідно відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання договору недійсним.

Щодо позовної вимоги щодо повернення земельних ділянок суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки вказана вимога є похідною від основної вимоги про визнання Договору недійсним, а тому рішення в частині задоволення цієї вимоги також підлягає скасуванню в силу скасування рішення суду в частині відмови у визнанні Договору недійсним.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Голландська агрокомпанія" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2021 у справі №920/857/21 - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на Шосткинську міську раду Сумської області.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281 - 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Голландська агрокомпанія" задовольнити.

Рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2021 у справі №920/857/21 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Шосткинської міської ради Сумської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Голландська агрокомпанія" 7443 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити суду першої інстанції видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.

Матеріали справи №920/857/21 повернути Господарському суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.12.2022.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

Г.А. Кравчук