Рішення

від 21.11.2022 по справі 909/503/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.11.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/503/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засіданні Андріїв Л.Я., розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "КБ Ентерпрайз Юкрейн", с. Кізлів, Золочівський район, Львівська область, 80543; адреса для листування: вул. Дубенська, б. 33, к. 6, м. Рівне, 33001

до відповідача: Фермерського господарства "Персей Агро", вул. Калуське шосе, 2 а, с.Угринів, Івано-Франківська область, 77423

про стягнення 1473829,67 грн, з яких 6725,02 грн 3 % річних, 15344,65 грн інфляційних втрат, 1451760,00 грн неустойки за період з 01.07.2019 по 31.12.2019,

встановив: Приватне підприємство "КБ Ентерпрайз Юкрейн" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Фермерського господарства "Персей Агро" про стягнення 1473829,67 грн, з яких 6725,02 грн 3 % річних, 15344,65 грн інфляційних втрат, 1451760,00 грн неустойки за період з 01.07.2019 по 31.12.2019.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання; встановлено відповідні строки для подачі сторонами відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив; запропоновано сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень.

В судовому засіданні 03.10.2022, судом закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 21.11.2022, розгляд справи по суті завершено, судом проголошено вступну та резолютивну частину.

Позиція позивача.

В судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №02/04-18 оренди механізмів від 02.04.2018 в частині своєчасності внесення орендної плати, та неповернення орендованої техніки, внаслідок чого, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних, інфляційні втрати та неустойку за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 за несвоєчасність повернення орендованої техніки.

Позиція відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.11.2022 позовні вимоги заперечив, однак, відзиву на позов не подав. Зазначає про те, що позивачем порушено порядок нарахування штрафних санкції передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України. Також зазначає, що позивач не звертався з претензією до відповідача про сплату орендних платежів.

Обставини справи, дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

02.04.2018 між Приватним підприємством КБ Ентерпрайз Юкрейн (як орендодавцем) та Фермерським господарством Персей Агро (як орендарем) укладено договір №02/04-18 оренди механізмів.

Згідно п.1.1 договору, у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування механізми (далі - техніка), а орендар зобов`язується прийняти техніку орендодавця та сплачувати орендодавцеві орендну плату за її використання.

Згідно п. 3.2. договору, передача техніки в оренду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками орендаря та орендодавця (за наявності у орендодавця печатки).

Відповідно до п. 4.1. договору, техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного акту прийманні-передачі.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що строк оренди: з 02.04.2018 до « 11» травня 2018 року. На письмову вимогу орендаря строк оренди може бути скорочений, в такому випадку термін дії договору та строк оренди за ним припиняються з моменту отримання орендодавцем відповідної вимоги орендаря (якщо інший строк припинення зазначено у вимозі зі вказаного у вимозі моменту), а техніка повинна бути повернутою орендарем орендодавцеві протягом 2 діб з моменту припинення терміну.

Згідно п. 5.1. договору, орендна плата за договором становить 157800 гривень, в т.ч. ПДВ 26300 грн, із розрахунку - 3945 грн з ПДВ - в день.

В пункті 5.2. договору передбачено, що за наслідками оренди сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг оренди, що підписується сторонами протягом 5 (п`яти) робочих днів після закінчення строку оренди, або в інший термін за погодженням сторін.

Відповідно до п. 5.3. договору, виплата орендної плати проводиться у термін до 31 серпня 2018 року.

Згідно п. 5.4. договору, розрахунки за цим договором здійснюються в національній грошовій одиниці України (гривня) через установу банку згідно із правилами, передбаченими чинним в Україні законодавством для безготівкових розрахунків.

Пунктом 7.1. договору, сторони погодили, що після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний протягом 2 (двох) діб повернути техніку орендодавцю за актом приймання-передачі. Повернення техніки здійснюється за місцезнаходженням орендодавця на умовах "FCA-склад орендодавця або інше місце в межах України, додатково вказане орендодавцем" згідно "Інкотермс-2010".

Відповідно до п. 7.2. договору техніка повинна бути передана орендодавцю після здійснення технічного обслуговування, у справному робочому стані, із заміною всіх зношених деталей та комплектуючих, в т.ч. підшипників і т.п.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу в строкове платне користування сільськогосподарську техніку - сівалку Quivognne-К/8 FUA, 600/8, серійний номер 53231, 2013 року випуску, сівалку пневматичну PLANTER, серійний номер 2011001, 2011 року випуску, відповідно до акта приймання-передачі від 02.04.2018.

Між сторонами складено та підписано: акт приймання-передачі наданих послуг з оренди до договору №02/04-18 від 02.04.2018 оренди механізмів від 30.04.2018 за 29 діб квітня 2018 року на суму 114405 грн; акт приймання-передачі наданих послуг з оренди до договору №02/04-18 від 02.04.2018 оренди механізмів від 11.05.2018 за період з 01.05.2018 по 11.05.2018 на суму 43395 грн.

Загальна вартість оренди за період з 02.04.2018 по 11.05.2018 склала 157800 грн.

Однак, у встановлений договором строк відповідач не виконав свої грошові зобов`язання належним чином. Відповідач здійснив наступні оплати з порушенням строку виконання зобов`язаний: платіжним дорученням від 22.05.2018 на суму 7800 грн; платіжним дорученням від 07.06.2018 на суму 20000 грн; платіжним дорученням від 22.08.2018 на суму 1000 грн; платіжним дорученням від 05.09.2018 на суму 3000 грн; платіжним дорученням від 02.11.2018 на суму 5000 грн; платіжним дорученням від 06.11.2018 на суму 10000 грн; платіжним дорученням від 30.11.2018 на суму 10000 грн; платіжним дорученням від 25.04.2019 на суму 5000 грн; платіжним дорученням від 03.01.2020 на суму 3000 грн; платіжним дорученням від 28.02.2020 на суму 3000 грн; платіжним дорученням від 06.11.2020 на суму 3000 грн; платіжним дорученням від 21.01.2021 на суму 2500 грн; платіжним дорученням від 27.05.2021 на суму 5000 грн; платіжним дорученням від 27.09.2021 на суму 5000 грн; платіжним дорученням від 25.11.2021 на суму 14500 грн; платіжним дорученням від 09.12.2021 на суму 30000 грн; платіжним дорученням від 17.12.2021 на суму 30000 грн.

Відповідачем здійснено сплату орендних платежів на загальну суму 157800 грн, однак з порушенням строку визначеного п. 5.3. договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у строк, передбачений п. 4.2. договору орендовану техніку - сівалку Quivognne-К/8 FUA, 600/8, серійний номер 53231, після 13 травня 2018 року не повернув.

Позивач звернувся до відповідача з повідомленням №01 від 22.01.2021, в якому зазначив, що в порушення п. 7.1. договору переданий в оренду механізм не повернуто за місцем знаходження орендодавця та пропонував відповідачу визначитись з спеціалізованою компанією, яка має провести перевірку стану сівалки та провести дефектовку її частин і механізмів. Однак, відповіді на дану вимогу відповідач не надав, об`єкт оренди не повернув.

Станом на день розгляду справи техніка за актом приймання-передачі позивачу не повернута.

Внаслідок допущеного відповідачем прострочення терміну сплати орендних платежів, позивачем нараховано відповідачу 6725,02 грн 3 % річних, 15344,65 грн інфляційних втрат, а також 1451760 грн неустойки за неповернення об`єкту оренди у розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 01.07.2019 по 31.12.2019.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1,2,5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином договірні зобов`язання, сплатив орендну плату з порушенням строку передбаченого договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Враховуючи допущені відповідачем прострочення строків сплати орендної плати, позивачем обґрунтовано заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.

Доводи відповідача щодо порушення позивачем ч. 6 ст 232 ГК України є безпідставними, оскільки положення даної норми стосуються нарахування штрафних санкцій, а не 3 % річних та інфляційних втрат.

Судом здійснено перерахунок 3% річних, оскільки позивачем при їх обрахунку допущено арифметичну помилку в кількості днів прострочення платежу за період з 01.07.2019 по 03.01.2020. Так, кількість днів прострочення в даному періоді становить 187 днів, а не 224 днів як зазначено в розрахунку позивача.

Згідно розрахунку здійсненого судом, 3% річних за прострочення виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати орендного платежу становить 6425,20 грн.

Також, судом здійснено перевірку та перерахунок інфляційних втрат, оскільки позивачем допущено арифметичну помилку, а саме за період липня 2019 року по грудень 2019 року різниця суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції в розмірі 96377,28 грн з сумою заборгованості 96000 грн становить 377,28 грн, а не 3377,28 грн, як зазначено в розрахунку позивача.

Згідно розрахунку здійсненого судом, розмір інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати орендного платежу становить 12345,02 грн.

В решті позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити в зв`язку з необґрунтованістю.

Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 ГК України).

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Законодавець у частині першій статті 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Користування майном після припинення договору найму є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо стягнення орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі його розірвання тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Невиконання наймачем передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Дані висновки суду узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.

В розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка) яка передбачена статтею 785 ЦК України є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов`язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).

Відтак, зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230 ГК України та статті 549 ЦК України.

З огляду на такі висновки, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з правовими висновками щодо застосування частини другої статті 785 ЦК України, як особливої міри відповідальності, що визначена законодавцем за правовою природою як неустойка та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності (оскільки частиною другою передбачено право сторони стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору), а зокрема, щодо незастосування до неї положень статті 232 ГК України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки інше передбачено частиною другою статті 785 ЦК України (правова позиція викладена у постанові ВСУ від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19).

Відповідачем не надано суду доказів та не доведено, що ним вжито заходів щодо належного виконання зобов`язання.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування позивачем неустойки за неповернення об`єкту оренди у розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 01.07.2019 по 31.12.2019.

Судом здійснено перевірку розрахунку позивача та встановлено його правильність. Отже вимога про стягнення 1451760 грн неустойки за неповернення об`єкту оренди підлягає задоволенню.

Також щодо доводів відповідача про пропуск строку позовної давності суд зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" 5. Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12-14 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Дію карантину, встановленого постановою №211, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1100 від 11.11.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, №855 від 11.08.2021, №981 від 22.09.2021, №1336 від 15.12.2021, №229 від 23.02.2022, №630 від 27.05.2022, №928 від 19.08.2022.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №928 від 19.08.2022, карантин продовжено до 31.12.2022.

Враховуючи зазначене, строки позовної давності продовжено до завершення строку дії карантину.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 04.07.2022.

Отже, позов у даній справі подано без пропуску строку позовної давності.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач також просив суд зазначити в резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), який здійснюватиме примусове виконання рішення, 3% річних за неправомірне використання грошовими коштами з 01.07.2022 до моменту виконання рішення відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України.

Так, згідно ч. 10 ст.238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Однак, суд зазначає про те, що дана норма Господарського процесуального кодексу України може застосовуватись у рішенні про стягнення боргу на який нараховуються відсотки або пеня, а предметом розгляду у даній справі є стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та неустойки, а не основного боргу.

У розумінні ст. 625 ЦК України, позивач, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання. При цьому, основою для нарахування 3% річних та процентів річних є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

За наведених обставин, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на здійснені судом перерахунки 3 % річних та інфляційних втрат.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 53, 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "КБ Ентерпрайз Юкрейн" до Фермерського господарства "Персей Агро" про стягнення 1473829,67 грн задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Персей Агро", вул. Калуське шосе , 2 а, с.Угринів, Івано-Франківська область, 77423 (ідентифікаційний код 34217403) на користь Приватного підприємства "КБ Ентерпрайз Юкрейн", с. Кізлів, Золочівський район, Львівська область, 80543 (ідентифікаційний код 34830639) 6425 (шість тисяч чотириста двадцять п`ять) грн 20 коп. 3 % річних, 12345 (дванадцять тисяч триста сорок п`ять) грн 02 коп. інфляційних втрат, 1451760 (один мільйон чотириста п`ятдесят одну тисячу сімсот шістдесят) грн неустойки, 22057 (двадцять дві тисячі п`ятдесят сім) грн 96 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.12.2022

Суддя Неверовська Л. М.