Рішення

від 22.11.2022 по справі 910/5768/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.11.2022Справа № 910/5768/22

За позовом Державної установи "Інститут еволюційної екології Національної академії наук України";

до Приватного підприємства "Здравниця Феофанія" (відповідач-1);

Державного підприємства Лікувально-профілактичний комплекс "Феофанія" Національної академії наук України (відповідач-2);

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивачаНаціональна академія наук України;

про визнання недійсним договору оренди.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: Потьомкін В.О., адвокат, ордер серії АІ № 1270120 від 25.08.2022;

Від позивача: Буджак В.В., уповноважена особа;

Від відповідача 1: Постульга В. Є., Адвокат, ордер серії АА № 1218105 від 30.06.2022;

Від відповідача 2: Юрчук М.І., уповноважена особа;

Від третьої особи: Тодорович В.П., адвокат, довіреність № 17/228-12 від 03.02.2022.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна установа "Інститут еволюційної екології Національної академії наук України" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить визнати недійсним договір оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України від 08.07.2019, укладеним Державним підприємством Лікувально-профілактичний комплекс "Феофанія" Національної академії наук України та Приватним підприємством "Здравниця Феофанія", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Устименко В.Т. та зареєстрований в реєстрі за № 794.

Державна установа "Інститут еволюційної екології Національної академії наук України" вказує на те, що згідно пункту 1.1 договору оренди Державне підприємство Лікувально-профілактичний комплекс "Феофанія" Національної академії наук України як орендодавець передає, а Приватне підприємство "Здравниця Феофанія" як орендар приймає в строкове платне користування державне майно: нежитлові приміщення головного корпусу літ. А по вул. Академіка Лебедєва, 31 в м. Києві, що розташовані:

- на першому поверсі (приміщення медичного блоку) №№ 129, 138, 146, 145, загальною площею 52,7 кв.м;

- на третьому поверсі №№ 377, 373, 369, 361, 357, 353, 349, 345, 341, 337, 334, 329, 325, 321, 317, 313, 309, 305, 380, 378, 379, 376, 375, 374, 372, 371, 370, 368, 367, 366, 364, 363, 362, 360, 359, 355, 350, 352, 351, 346, 347, 348, 342, 344, 343, 338, 340, 339, 335, 336, 333, 330, 331, 332, 326, 327, 328, 322, 323, 324, 318, 319, 320, 314, 315, 316, 310, 311, 312, 306, 307, 308, загальною площею 323,4 кв.м.

Позивач зазначає, що зазначені нежитлові приміщення є власністю Держави Україна в особі Національної академії наук України, а на дату укладення оскаржуваного договору оренди зазначене майно перебувало на балансі позивача та було надано у користування Державному підприємству Лікувально-профілактичному комплексу "Феофанія" Національної академії наук України для здійснення статутної діяльності. Дозволу на їх передачу нежитлових приміщень в оренду Приватному підприємству "Здравниця Феофанія" Національна академія наук України не надавала, натомість Державному підприємству Лікувально-профілактичному комплексу "Феофанія" Національної академії наук України було повідомлено про відмову у наданні дозволу на передачу в оренду вказаних нежитлових приміщень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5768/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.08.2022. Також вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача Національну академію наук України та зобов`язано її надати письмові пояснення по суті спору.

Від Національної академії наук України 16.08.2022 до суду надійшли письмові пояснення, за змістом яких третя особа просить задовольнити позов повністю.

До господарського суду 19.08.2022 від Державного підприємства Лікувально-профілактичний комплекс "Феофанія" Національної академії наук України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 просить позов задовольнити повністю.

До господарського суду 23.08.2022 від Приватного підприємства "Здравниця Феофанія" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 просить поновити строк на подання відзиву на позовну заяву та відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про поновлення пропущеного строку на подання відзиву та долучає вказаний відзив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 13.09.2022 розглядалася заява позивача про залучення до участі у справі Офісу Генерального прокурора в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Судом, не виходячи до нарадчої кімнати ухвалено відхилити зазначене клопотання, оскільки представник позивача не обґрунтував та не надав суду доказів того, що прийняте рішення у справі може вплинути на права чи обов`язки Офісу Генерального прокурора.

До господарського суду 14.09.2022 від Державної установи "Інститут еволюційної екології Національної академії наук України" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву Приватного підприємства "Здравниця Феофанія".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/5768/22 до судового розгляду по суті на 18.10.2022.

У судових засіданнях 18.10.2022, 25.10.2022 та 15.11.2022 судом оголошувалися перерви.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 22.11.2022 представники позивача позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 22.11.2022 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у своєму письмовому відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 22.11.2022 позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити з підстав, викладених у своєму письмовому відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи у судовому засіданні 22.11.2022 надав свої пояснення по суті спору, за змістом яких просив задовольнити позов повністю.

З огляду на наведене суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

22.11.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.07.2019 між Приватним підприємством "Здравниця Феофанія" (далі - відповідач-1) та Державним підприємством Лікувально-профілактичний комплекс "Феофанія" Національної академії наук України (далі - відповдіач-2) укладено договір оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України (далі - третя особа, НАН України), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Устименко В. Т. та зареєстрований в реєстрі за № 794 (далі - договір).

Згідно з пунктом 1.1 договору оренди відповідач-2 як орендодавець передає, а відповідач-1 як орендар приймає в строкове платне користування державне майно: нежитлові приміщення головного корпусу літ. "А" по вул. Академіка Лебедєва, 31 в м. Києві, що розташовані: на першому поверсі (приміщення медичного блоку) №№ 129, 138, 146, 145, загальною площею 52,7 кв.м; на третьому поверсі №№ 377, 373, 369, 361, 357, 353, 349, 345, 341, 337, 334, 329, 325, 321, 317, 313, 309, 305, 380, 378, 379, 376, 375, 374, 372, 371, 370, 368, 367, 366, 364, 363, 362, 360, 359, 355, 350, 352, 351, 346, 347, 348, 342, 344, 343, 338, 340, 339, 335, 336, 333, 330, 331, 332, 326, 327, 328, 322, 323, 324, 318, 319, 320, 314, 315, 316, 310, 311, 312, 306, 307, 308, загальною площею 323,4 кв.м.

Відповідно до п. 1.5. договору, нежитлові приміщення є власністю Держави Україна в особі НАН України на підставі свідоцтва про право власності серія та номер 19909604 та перебувають у орендодавця в оперативному управлінні на підставі розпорядження Президії НАН України від 08.12.2015 № 745 "Про закріплення об`єктів майнового комплексу Національної академії наук України" та рішення про державну реєстрацію іншого речового права від 09.12.2017 № 23930010.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір укладено строком на десять років, що діє з 08 липня 2019 року до 31 грудня 2029 року включно.

Державна установа "Інститут еволюційної екології Національної академії наук України" (далі - позивач) зауважує, що вказаний договір оренди укладено з порушенням вимог законодавства, яке регулювало порядок укладення договорів оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України.

Відповідач-1 заперечує проти позовних вимог та зазначає, що на момент укладення оспорюваного договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право оперативного управління на майно, яке є об`єктом оспорюваного договору оренди за Державним підприємством Лікувально-профілактичним комплексом "Феофанія" Національної академії наук України. Будь-якої іншої інформації, яка унеможливлювала б укладення оспорюваного договору оренди у Приватного підприємства "Здравниця Феофанія" на момент укладення договору не було.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву просить позов Державної установи "Інститут еволюційної екології Національної академії наук України" задовольнити повністю, а позовні вимоги вважає обґрунтованими.

Третя особа у письмових поясненнях по суті спору повністю погоджується з доводами позивача про недійсність спірного договору та просить позов задовольнити повністю.

Відповідно до частини 7 статті 1 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", у віданні Національної академії наук України та національних галузевих академій наук перебувають установи, організації, підприємства (далі - організації, що віднесені до відання Національної академії наук України та національних галузевих академій наук) згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національної академії наук України та національних галузевих академій наук.

Згідно з Переліком об?єктів державної власності, що входять до майнового комплексу Національної академії наук, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.1999 № 226, відповідач-2 є державним підприємством, що перебуває у віданні Національної академії наук України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс національних галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі - об`єкти майнового комплексу), що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних національних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за національними галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом..

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", Національна академія наук України, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, пов`язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Судом встановлено, що Національна академія наук України є суб`єктом управління об`єктами державної власності та здійснює передбачені законодавством України повноваження з управління щодо об`єктів державної власності, які належать до її майнового комплексу.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції закону, чинній на дату укладення оспорюваного договору), відносини оренди рухомого та нерухомого майна, об`єктів майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук".

Відповідно до абзаців 7-8 частини 2 статті 3 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" Національна академія наук України виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів та нерухомого майна, що передано державою у безстрокове користування Національній академії наук України та надає дозвіл організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій.

На час укладення оспорюваного договору оренди, порядок передачі в оренду майна Національної академії наук України було врегульовано Положенням про порядок передачі в оренду майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України, затвердженого постановою Бюро Президії НАН України від 15.10.2014 № 216 (далі - Положення № 216).

Згідно з пунктом 1.2 Положення № 216 установи, організації та підприємства, що віднесені до відання Національної академії наук України, на підставі дозволу НАН України можуть передавати в оренду нерухоме (незалежно від площі) та інше індивідуально визначене майно, що обліковується на їх балансах, якщо це відповідає правилам дотримання державної таємниці, пожежної безпеки, вимогам технічних та санітарних норм, не суперечить обмеженням, встановленим чинним законодавством України, та не шкодить виконанню їх основної статутної діяльності.

Пунктом 1.4 Положення № 216 визначено, що орендодавцями є Національна академія наук України, державні підприємства, установи та організації, що віднесені до відання НАН України, на балансі яких обліковується майно.

Відповідно до пункту 3.8 Положення № 216 у разі, якщо НАН України не дає згоди на укладення договору оренди орендодавець відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника.

Таким чином, в силу приписів зазначених нормативно-правових актів об`єкти майнового комплексу Національної академії наук України можуть бути передані в оренду установами, організаціями та підприємствами, що перебувають у віданні Національної академії наук України, лише у разі, якщо такі об`єкти обліковуються на їх балансі, тобто орендодавцями можуть виступати виключно балансоутримувачі такого майна, та виключно за наявності відповідного дозволу (згоди) Національної академії наук України.

Також постановою Бюро Президії НАН України від 15.10.2014 № 216 затверджено Типовий договір оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та Примірний договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.

Однак, спірний договір не відповідає умовам, формі та змісту Типового договору оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України, який затверджений вказаною постановою Бюро Президії НАН України та є нотаріально посвідченим.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Бюро Президії НАН України від 23.05.2018 № 172, єдиний майновий комплекс Державного підприємства Лікувально-профілактичний комплекс "Феофанія" Національної академії наук України, у тому числі головний корпус літ. "А" по вул. Академіка Лебедєва, 31 у м. Києві, передано на баланс та закріплено на праві оперативного управління за Державною установою "Інститут еволюційної екології Національної академії наук України".

На виконання вказаної постанови відповідач-2 та позивач склали відповідний акт приймання-передачі, який було затверджено розпорядженням Президії НАН України від 04.09.2018 № 495.

Пунктом 2 постанови Бюро Президії НАН України від 23.05.2018 № 172 вирішено розмістити Державне підприємство Лікувально-профілактичний комплекс "Феофанія" Національної академії наук України на площах головного корпусу літ. "А" в установленому НАН України порядку, зберігши в повному обсязі функціонування комплексу як лікувального, профілактичного та реабілітаційного закладу, що надаватиме й надалі послуги санаторно-курортного лікування співробітникам НАН України та іншим громадянам.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Положення про порядок розміщення організацій НАН України (їх структурних підрозділів) в адміністративних будинках і нежилих приміщеннях організацій, що перебувають у віданні НАН України, затвердженого постановою Бюро Президії НАН України від 16.03.2012 № 57, користувачі зобов`язані використовувати надані їм приміщення для здійснення статутної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з балансової довідки № 25 від 06.07.2022, витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо нерухомого державного майна, яке перебуває на балансі позивача № 10-15-26695 від 28.12.2018 та листа НАН України № 16/266-21 від 31.08.2022, станом на дату укладання спірного договору, державне майно перебувало на балансі Державної установи "Інститут еволюційної екології Національної академії наук України" та було закріплено за нею на праві оперативного відання.

Також судом встановлено, що відповідач-2 звертався до НАН України з клопотанням № 28/05/2019 від 28.05.2019 про надання дозволу третьої особи на передачу майна в оренду, однак НАН України листом № 16/404-21-156 від 20.06.2019 було відмовлено Державному підприємству Лікувально-профілактичному комплексу "Феофанія" Національної академії наук України у задоволенні вказаного клопотання, оскільки вказане у цьому клопотанні майно не перебувало на балансі відповідача-2.

Також в матеріалах справи наявний звіт Рахункової палати "Про результати аудиту ефективності управління Національною академією наук України об`єктами державної власності, що мають фінансові наслідки для державного бюджету" затвердженого рішенням Рахункової палати від 22.02.2022 № 3-1.

У вказаному звіті Рахункова палата зазначає, що аналіз акта Комісії НАН України з перевірки діяльності ДП ЛПК "Феофанія" від 24.11.2021 свідчить про порушення директором підприємства О. Демченком вимог чинного законодавства при здійсненні господарської діяльності. Зокрема, директор підприємства О. Демченко, незважаючи на відсутність на балансі підприємства приміщень санаторію-профілакторію "Феофанія", усвідомлюючи неможливість для підприємства виступати орендодавцем цих приміщень, у порушення встановленого в НАН України Порядку передачі майна НАН України в оренду (без дозволу НАН України на передачу майна в оренду на тривалий строк) укладає два нотаріально засвідчені договори оренди нерухомого майна НАН України загальною площею 1002,3 кв. м. на 10 років і передав майно в користування ФОП Яцевському В. Я та ПП "Здравниця Феофанія", директором якого є Яцевський В. Я.

У висновках вказаного звіту Рахункова палата зазначила, що незважаючи на відсутність на балансі підприємства приміщень санаторію-профілакторію "Феофанія", в порушення Порядку № 150 (без дозволу НАН України на передачу майна в оренду на тривалий строк) ДП "ЛПК "Феофанія" укладено два нотаріально засвідчені договори оренди нерухомого майна НАН України загальною площею 1002,3 кв. м. на 10 років і передано майно в користування ФОП. Не підтверджено виконання підприємством у повному обсязі основного завдання - функціонування як лікувального, профілактичного та реабілітаційного закладу, що надає послуги санаторно-курортного лікування співробітникам НАН України та іншим громадянам. Безконтрольне розпорядження державним майном має ознаки корупційної схеми виведення ДП "ЛПК "Феофанія" з державного володіння інвестиційно привабливого об`єкта та потребує оцінки правоохоронних органів.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Державне підприємство Лікувально-профілактичний комплекс "Феофанія" Національної академії наук України не мало права укладати спірний договір, не могло бути орендодавцем та не володіло повною цивільною дієздатністю на укладення такого договору з відповідачем-1.

Щодо тверджень відповдіача-1, що за відповідачем-2, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, на момент укладення спірного договору, було зареєстровано право оперативного управління на майно, яке було передано в оренду за спірним договором.

Так, відповідачем-1 додано до відзиву на позовну заяву витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.04.2014 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 14.12.2017.

Однак, суд зазначає, що вказані витяги не є належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки вони сформовані задовго до укладення спірного договору.

Однак суд звертає увагу відповдіача-1, що у розділі "Актуальна інформація про державну реєстрацію права власності" витягу від 02.04.2014 та розділі "Актуальна інформація про право власності" витягу від 14.12.2017 зазначено, що форма власності є державною, а власником майна, яке було передано в оренду за спірним договором є Держава Україна в особі Національної академії наук України, а відтак відповідач-2 у будь-якому випадку був зобов`язаний отримати погодження від Національної академії наук України на укладення спірного договору.

Щодо тверджень відповідача-1 про те, що майно, яке було передано в оренду спірним договором вилучено на потреби Збройних сил України суд зазначає, що вказана обставина не є предметом розгляду у даній справі та жодним чином не стосуються правовідносин, що потребують дослідження та доказування у даній справі.

Відповідно до частин 1-2 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частинами 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем-1 належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пунктом третім частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідачів у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України від 08.07.2019, укладений Державним підприємством Лікувально-профілактичний комплекс "Феофанія" Національної академії наук України та Приватним підприємством "Здравниця Феофанія", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Устименко В.Т. та зареєстрований в реєстрі за № 794.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Здравниця Феофанія" (09501, м. Тараща, Київська обл., вул. Перемоги, буд. 1/149, ідентифікаційний код 43031786) на користь Державної установи "Інститут еволюційної екології Національної академії наук України" (03143, м. Київ, вул. Академіка Лебедєва, 37 ідентифікаційний код 33593908) 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн 50 коп. судового збору.

4. Стягнути з Державного підприємства Лікувально-профілактичний комплекс "Феофанія" Національної академії наук України (03143, м. Київ, вул. Академіка Лебедєва, 31, ідентифікаційний код 05540267) на користь Державної установи "Інститут еволюційної екології Національної академії наук України" (03143, м. Київ, вул. Академіка Лебедєва, 37 ідентифікаційний код 33593908) 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.12.2022.

Суддя О.В. Мандриченко