Постанова

від 17.05.2023 по справі 910/5768/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2023 р. Справа№ 910/5768/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Буджак В.В., Потьомкін В.О.

від відповідача-1: Постульга В.Є.

від відповідача-2: Юрчук М.І.

від третьої особи: Тодорович В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Здравниця Феофанія»

на рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2022 (повний текст складено 12.12.2022)

у справі № 910/5768/22 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Державної установи «Інститут еволюційної екології Національної академії наук України»

до: 1) Приватного підприємства «Здравниця Феофанія»;

2) Державного підприємства Лікувально-профілактичний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: Національна академія наук України

про визнання недійсним договору оренди

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В липні 2022 року Державна установа "Інститут еволюційної екології Національної академії наук України" (далі - ДУ «ІЕЕ НАН УКРАЇНИ»; позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Здравниця Феофанія» (далі - ПП «Здравниця Феофанія»; відповідач-1), Державного підприємства Лікувально-профілактичного комплексу "Феофанія" Національної академії наук України (далі - ДП ЛПК «ФЕОФАНІЯ» НАН України; відповідач-2), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Національної академії наук України (далі - НАН України; третя особа) про визнання недійсним договору оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України від 08.07.2019, укладеного між відповідачами та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Устименко В.Т. та зареєстрований в реєстрі за № 794.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нежитлові приміщення, які є об`єктом оренди за спірним договором, є власністю Держави Україна в особі Національної академії наук України, а на дату укладення оскаржуваного договору оренди зазначене майно перебувало на балансі позивача та було надано у користування ДП ЛПК «ФЕОФАНІЯ» НАН України для здійснення статутної діяльності. Дозволу на передачу нежитлових приміщень в оренду ПП "Здравниця Феофанія" НАН України не надавала.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі № 910/5768/22 позов задоволено та визнано недійсним договір оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України від 08.07.2019, укладений Державним підприємством Лікувально-профілактичний комплекс "Феофанія" Національної академії наук України та Приватним підприємством "Здравниця Феофанія", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Устименко В.Т. та зареєстрований в реєстрі за № 794. Стягнуто з відповідачів на користь Державної установи "Інститут еволюційної екології Національної академії наук України" по 1 240 грн 50 коп. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що у розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію права власності" витягу від 02.04.2014 та розділі «Актуальна інформація про право власності» витягу від 14.12.2017 зазначено, що форма власності є державною, а власником майна, яке було передано в оренду за спірним договором є Держава Україна в особі Національної академії наук України, а відтак ДП Лікувально-профілактичний комплекс «Феофанія» у будь-якому випадку був зобов`язаний отримати погодження від Національної академії наук України на укладення спірного договору.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі № 910/5768/22, ПП «Здравниця Феофанія» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч. 3 ст. 9 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» (в редакції, яка діяла на час укладення спірного договору), п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України, позов залишити без розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі, який призводить до виникнення речових прав. На думку скаржника, судом не надано оцінки тому факту, що на позивача покладався обов`язок здійснити державну реєстрацію свого речового права, у зв`язку з чим виникає сумнів щодо наявності у Державної установи «Інститут еволюційної екології Національної академії наук України» майнових прав, які б вона захищала в суді. Також, скаржник зазначає, що позовну заяву підписано особою, яка не має процесуального дієздатності.

Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін. При цьому позивач вказує, що відповідно до чинного на час укладення спірного договору законодавство, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не давала права передавати таке майно в оренду. При цьому орендодавець за спірним договором не мав права надавати його в оренду, оскільки державне орендоване майно не перебувало на його балансі.

ДП ЛПК «ФЕОФАНІЯ» НАН України подало до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, зазначаючи при цьому, що судом першої інстанції з`ясовано та доведено усі обставини, що мають значення для розгляду справи, зокрема, враховано те, що підприємство не мало права передавати у користування іншим особам спірне майно, оскільки останнє не перебувало на його балансі.

НАН України також подало до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що станом на день укладення спірного договору орендоване майно перебувало на балансі позивача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

У зв`язку зі звільненням Пашкіної С.А. з посади судді Північного апеляційного господарського суду за розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/202/23 від 15.03.2023 був призначений та проведений повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/5768/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2023 справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Здравниця Феофанія» на рішення господарського суду Київської області від 22.11.2022 у справі №910/5768/22 та призначено до її розгляду у судовому засіданні на 12.04.2023.

У судовому засіданні 12.04.2023 протокольно оголошено перерву до 17.05.2023, про що присутніх у судовому засіданні представників повідомлено під розписку.

У судовому засіданні 17.05.2023 взяв участь представник ПП «Здравниця Феофанія», який просив скасувати рішення суду першої інстанції та залишити позов без розгляду.

У судовому засіданні 17.05.2023 взяли участь представники ДУ "ІЕЕ НАН УКРАЇНИ", ДП ЛПК «ФЕОФАНІЯ» НАН України, НАН України, які просили апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 08.07.2019, укладеного між ДП ЛПК «ФЕОФАНІЯ" НАН України та ПП «Здравниця Феофанія», останньому надано у строкове платне користування державне майно: нежитлові приміщення головного корпусу літ. "А" по вул. Академіка Лебедєва, 31 в м. Києві, що розташовані: на першому поверсі (приміщення медичного блоку) №№ 129, 138, 146, 145, загальною площею 52,7 кв.м; на третьому поверсі №№ 377, 373, 369, 361, 357, 353, 349, 345, 341, 337, 334, 329, 325, 321, 317, 313, 309, 305, 380, 378, 379, 376, 375, 374, 372, 371, 370, 368, 367, 366, 364, 363, 362, 360, 359, 355, 350, 352, 351, 346, 347, 348, 342, 344, 343, 338, 340, 339, 335, 336, 333, 330, 331, 332, 326, 327, 328, 322, 323, 324, 318, 319, 320, 314, 315, 316, 310, 311, 312, 306, 307, 308, загальною площею 323,4 кв.м.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Устименко В. Т. та зареєстрований в реєстрі за № 794.

Пунктом 1.5. договору встановлено, що нежитлові приміщення є власністю Держави Україна в особі НАН України на підставі свідоцтва про право власності серія та номер 19909604 та перебувають у орендодавця в оперативному управлінні на підставі розпорядження Президії НАН України від 08.12.2015 № 745 "Про закріплення об`єктів майнового комплексу Національної академії наук України" та рішення про державну реєстрацію іншого речового права від 09.12.2017 № 23930010.

Строк дії договору - десять років, що діє з 08 липня 2019 року до 31 грудня 2029 року включно (п.10.1 договору).

Звертаючись з позовом у даній справі, ДУ «ІЕЕ НАН УКРАЇНИ» послалось на те, що вказаний договір оренди укладено з порушенням вимог законодавства, яке регулювало порядок укладення договорів оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України, оскільки на дату його укладення орендоване майно перебувало на балансі позивача та було надано у користування ДП ЛПК «ФЕОФАНІЯ» НАН України для здійснення статутної діяльності. Дозволу на передачу нежитлових приміщень в оренду ПП «Здравниця Феофанія» НАН України не надавала.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Тобто недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (такий висновок міститься у п. 5.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18)

Положеннями ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 7 статті 1 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", у віданні Національної академії наук України та національних галузевих академій наук перебувають установи, організації, підприємства (далі - організації, що віднесені до відання Національної академії наук України та національних галузевих академій наук) згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національної академії наук України та національних галузевих академій наук.

Згідно з Переліком об`єктів державної власності, що входять до майнового комплексу Національної академії наук, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.1999 № 226, Державне підприємство Лікувально-профілактичного комплексу "Феофанія" Національної академії наук України перебуває у віданні Національної академії наук України.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" визначено, що майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс національних галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі - об`єкти майнового комплексу), що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних національних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за національними галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом.

За положеннями частини 1 статті 3 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", Національна академія наук України, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, пов`язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Таким чином місцевим господарським судом вірно визначено, що Національна академія наук України є суб`єктом управління об`єктами державної власності та здійснює передбачені законодавством України повноваження з управління щодо об`єктів державної власності, які належать до її майнового комплексу.

Відповідно до частинин 2 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного договору), відносини оренди рухомого та нерухомого майна, об`єктів майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук".

Як визначено в частині 2 статті 3 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" Національна академія наук України виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів та нерухомого майна, що передано державою у безстрокове користування Національній академії наук України та надає дозвіл організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій.

На час укладення оспорюваного договору оренди було чинне Положення про порядок передачі в оренду майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України, затверджене постановою Бюро Президії НАН України від 15.10.2014 № 216 (далі - Положення № 216), пунктом 1.2 якого було встановлено, що установи, організації та підприємства, що віднесені до відання Національної академії наук України, на підставі дозволу НАН України можуть передавати в оренду нерухоме (незалежно від площі) та інше індивідуально визначене майно, що обліковується на їх балансах, якщо це відповідає правилам дотримання державної таємниці, пожежної безпеки, вимогам технічних та санітарних норм, не суперечить обмеженням, встановленим чинним законодавством України, та не шкодить виконанню їх основної статутної діяльності.

Згідно з п. 1.4 Положення № 216 орендодавцями є НАН України, державні підприємства, установи та організації, що віднесені до відання НАН України, на балансі яких обліковується майно.

Пунктом 3.8 Положення № 216 встановлено, що у разі, якщо НАН України не дає згоди на укладення договору оренди, орендодавець відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно визначено, що в силу наведених приписів об`єкти майнового комплексу Національної академії наук України можуть бути передані в оренду установами, організаціями та підприємствами, що перебувають у віданні Національної академії наук України, лише у разі, якщо такі об`єкти обліковуються на їх балансі, тобто, орендодавцями можуть виступати виключно балансоутримувачі такого майна, та виключно за наявності відповідного дозволу (згоди) Національної академії наук України.

Окрім того, як обґрунтовано враховано місцевим господарським судом, постановою Бюро Президії НАН України від 15.10.2014 № 216 затверджено Типовий договір оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та Примірний договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.

В той же час, судом встановлено, що спірний договір не відповідає умовам, формі та змісту Типового договору оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою Бюро Президії НАН України від 23.05.2018 № 172 єдиний майновий комплекс ДП ЛПК «ФЕОФАНІЯ " НАН України, у тому числі головний корпус літ. «А» по вул. Академіка Лебедєва, 31 у м. Києві, передано на баланс та закріплено на праві оперативного управління за ДУ «ІЕЕ НАН УКРАЇНИ».

На виконання вказаної постанови ДП ЛПК «Феофанія» НАН України та позивачем складено акт приймання-передачі, затверджений розпорядженням Президії НАН України від 04.09.2018 № 495.

Відповідно до п. 2 постанови Бюро Президії НАН України від 23.05.2018 № 172 вирішено розмістити ДП ЛПК Феофанія" НАН України на площах головного корпусу літ. « А » в установленому НАН України порядку, зберігши в повному обсязі функціонування комплексу як лікувального, профілактичного та реабілітаційного закладу, що надаватиме й надалі послуги санаторно-курортного лікування співробітникам НАН України та іншим громадянам.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Положення про порядок розміщення організацій НАН України (їх структурних підрозділів) в адміністративних будинках і нежилих приміщеннях організацій, що перебувають у віданні НАН України, затвердженого постановою Бюро Президії НАН України від 16.03.2012 № 57, користувачі зобов`язані використовувати надані їм приміщення для здійснення статутної діяльності.

Наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема, балансовою довідки № 25 від 06.07.2022, витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо нерухомого державного майна, яке перебуває на балансі позивача № 10-15-26695 від 28.12.2018 та листом НАН України № 16/266-21 від 31.08.2022, підтверджено, що станом на дату укладання спірного договору, державне майно перебувало на балансі ДУ «ІЕЕ НАН УКРАЇНИ» та було закріплено за нею на праві оперативного відання.

Окрім того, місцевим господарським судом встановлено, що ДП ЛПК «ФЕОФАНІЯ» НАН України зверталось до НАН України з клопотанням № 28/05/2019 від 28.05.2019 про надання дозволу НАН України на передачу майна в оренду, проте, листом від 20.06.2019 № 16/404-21-156 йому було відмовлено з посиланням на те, що майно, щодо якого було зроблено запит, не перебувало на балансі ДП ЛПК «ФЕОФАНІЯ» НАН України.

Також, відповідно до звіту Рахункової палати "Про результати аудиту ефективності управління Національною академією наук України об`єктами державної власності, що мають фінансові наслідки для державного бюджету" затвердженого рішенням Рахункової палати від 22.02.2022 № 3-1., аналіз акта Комісії НАН України з перевірки діяльності ДП ЛПК «ФЕОФАНІЯ» від 24.11.2021 свідчить про порушення директором підприємства О. Демченком вимог чинного законодавства при здійсненні господарської діяльності. Зокрема, директор підприємства О. Демченко, незважаючи на відсутність на балансі підприємства приміщень санаторію-профілакторію «ФЕОФАНІЯ», усвідомлюючи неможливість для підприємства виступати орендодавцем цих приміщень, у порушення встановленого в НАН України Порядку передачі майна НАН України в оренду (без дозволу НАН України на передачу майна в оренду на тривалий строк) укладає два нотаріально засвідчені договори оренди нерухомого майна НАН України загальною площею 1002,3 кв. м. на 10 років і передав майно в користування ФОП Яцевському В.Я. та ПП «Здравниця Феофанія», директором якого є Яцевський В.Я.

У висновках вказаного звіту Рахункова палата зазначила, що незважаючи на відсутність на балансі підприємства приміщень санаторію-профілакторію «Феофанія», в порушення Порядку № 150 (без дозволу НАН України на передачу майна в оренду на тривалий строк) ДП ЛПК «ФЕОФАНІЯ» укладено два нотаріально засвідчені договори оренди нерухомого майна НАН України загальною площею 1002,3 кв. м. на 10 років і передано майно в користування ФОП. Не підтверджено виконання підприємством у повному обсязі основного завдання - функціонування як лікувального, профілактичного та реабілітаційного закладу, що надає послуги санаторно-курортного лікування співробітникам НАН України та іншим громадянам. Безконтрольне розпорядження державним майном має ознаки корупційної схеми виведення ДП ЛПК «ФЕОФАНІЯ» з державного володіння інвестиційно привабливого об`єкта та потребує оцінки правоохоронних органів.

З огляду на зазначене вище апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що ДП ЛПК «ФЕОФАНІЯ» НАН України не мало права укладати спірний договір.

Щодо посилань скаржника, що на момент укладення спірного договору, за ним було зареєстровано право оперативного управління на майно, яке було передано в оренду за спірним договором, судом першої інстанції враховано, що у розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію права власності» витягу від 02.04.2014 та розділі «Актуальна інформація про право власності» витягу від 14.12.2017 зазначено, що форма власності є державною, а власником майна, яке було передано в оренду за спірним договором є Держава Україна в особі Національної академії наук України.

Таким чином, ДП Лікувально-профілактичний комплекс «Феофанія» НАН України відповідно до чинного на той час законодавства, у будь-якому випадку було зобов`язано отримати погодження від НАН України на укладення спірного договору.

Отже, господарським судом першої інстанції встановлено, що при укладенні спірного договору орендодавцем було порушено приписи частини 2 статті 3 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», що є підставою для визнання його недійсним згідно зі ст. 215 ЦК України.

Щодо посилання скаржника на відсутність у позивача повноважень на звернення з позовом у даній справі, апеляційний господарський, суд зважає на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наявність інтересу означає, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до статей 215, 216 ЦК України оспорювати правочин може не лише сторона (сторони) правочину, але й треті особи ("заінтересовані особи"). Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, що сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності / відсутності цивільних прав.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач зазначав, що нежитлові приміщення, які були об`єктом оренди за спірним договором, є власністю Держави України в особі НАН України, а на дату укладення оскаржуваного договору перебували на балансі позивача, відтак, передання їх в оренду без згоди НАН України порушувало інтереси останнього.

З огляду на вищезазначене, оскаржене судове рішення місцевого господарського суду про задоволення позову є правомірним та обґрунтованим.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Здравниця Феофанія" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі №910/5768/22 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано - 29.05.2023 (у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці з 20.05.2023 по 27.05.2023).

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко