Рішення

від 12.12.2022 по справі 910/8050/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2022Справа № 910/8050/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" (Україна, 04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 40; ідентифікаційний код: 33404067)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліфлайт" (Україна, 01601, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 2, корп. А; ідентифікаційний код: 43329285)

про стягнення 106 486,34 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліфлайт" (далі - відповідач) про стягнення 106 486,34 грн, з яких 74 480,00 грн заборгованості, 13 116,50 грн пені, 8 778,00 грн штрафу, 9 017,25 грн інфляційних втрат та 1 094,59 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 01/05-657 про надання послуг від 11.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

27.09.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на настання форс-мажорних обставин, які є підставою для зупинення виконання сторонами своїх договірних зобов`язань до закінчення цих обставин.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.06.2021 між Державним підприємством "Адміністрація річкових портів" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хеліфлайт" (замовник) було укладено Договір № 01/05-657 про надання послуг (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець надає замовнику на платній основі послуги по стоянці плавзасобів замовника з метою функціонування вертодрому, які належать та/або обслуговуються (обробляються) замовником та резервування послуг стоянки для плавзасобів біля гідротехнічної споруди - причал "Парк Примакова", 83 п.м. інв № 1599, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Набережне шосе та є державною власністю і перебуває у виконавця на праві господарського відання.

Мета стоянки: взаємодія плавзасіб-причал та відстій плавзасобів (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору вартість послуг складає 76 000,00 грн.

Вартість послуг з дати укладення цього Договору і до моменту розміщення плавзасобів замовника на місце стоянки складає 30% від вартості, визначеної в п. 4.1 цього Договору, яка підлягає сплаті за 1 місяць (пп. 4.1.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору розмір плати за надання послуг, визначений в п. 4.1 Договору, щорічно до 01 березня збільшується на офіційно встановлений індекс інфляції, що обраховується наростаючим підсумком починаючи з дати укладення цього Договору.

Підпунктом 3.3.1.1 Договору визначено обов`язок замовника протягом 5 банківських днів з дати укладення цього Договору оплатити вартість послуг виконавця у сумі, визначеній згідно п. 4.1 цього Договору, за перший і останній місяць дії цього Договору.

З наведеним обов`язком кореспондується право виконавця, закріплене у пп. 3.2.1.1 Договору, у випадку порушення замовником будь-якого грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, зарахувати весь або частину авансового платежу за останній місяць в рахунок погашення такого грошового зобов`язання, про що повідомити замовника.

За умовами пунктів 4.7 - 4.11 Договору плата за послуги сплачується замовником щомісячно до 10 числа розрахункового місяця відповідно до виставлених рахунків, які замовник зобов`язаний отримувати у виконавця до 5 числа розрахункового місяця.

Здавання послуг виконавцем та приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який замовник зобов`язаний отримати у виконавця до 5 числа місяця, який йде за звітним.

У разі неотримання замовником в передбачені п. 4.8 Договору строки акту приймання-передачі наданих послуг, акт підписується виконавцем з позначенням про відмову у підписанні його замовником, та оформлений таким чином акт вважається оформленим належним чином, а послуги прийнятими замовником в повному обсязі.

Замовник протягом трьох днів із дня одержання акту приймання-передачі наданих послуг зобов`язаний вручити виконавцю підписаний акт приймання-передачі наданих послуг або мотивовану відмову у підписанні.

У разі неотримання виконавцем підписаного зі сторони замовника акту приймання-передачі наданих послуг або мотивованої відмови в його підписанні, у строк, встановлений п. 4.10 Договору, акт підписується виконавцем з позначенням про відмову у підписанні його замовником, та оформлений таким чином акт вважається оформленим належним чином, а послуги прийнятими замовником в повному обсязі.

Згідно з п. 5.2 Договору у випадку невиконання замовником передбаченого цим Договором грошового зобов`язання у встановлений Договором строк, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення до дати повного виконання зобов`язання. У випадку порушення зобов`язання понад 20 днів замовник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Строки нарахування та стягнення штрафних санкцій за Договором не обмежені строком, встановленим ст. 232 Господарського кодексу України (п. 5.8 Договору).

Пунктами 5.5 - 5.7 Договору встановлено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання чи неналежне виконання цього договору в результаті форс-мажорних обставин, якими є стихійні лиха, повені, пожежі, екстремальні погодні умови, страйки, військові дії, громадські безпорядки, втручання з боку державної влади шляхом прийняття законодавчих актів, ембарго.

Сторона, що зазнала впливу обставин, визначених як непереборна сила і підтверджених Торгово-промисловою палатою України, повинна негайно повідомити про те іншу сторону.

У разі продовження дії обставин непереборної сили протягом більше 30 діб, якщо це підтверджено Торгово-промисловою палатою України, зобов`язання сторін призупиняються до закінчення цих форс-мажорних обставин.

Відповідно до п. 2.1 Договору він діє з 11.06.2021 до 11.06.2031, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно цього Договору.

У п. 8.6 Договору наведені умови, за яких Договір може бути достроково припинений, зокрема в односторонньому порядку замовником шляхом надсилання письмового повідомлення виконавцю про дострокове припинення за 2 календарних місяці до передбачуваної дати припинення (пп. 8.6.3 Договору).

Позивач зазначає, що у період з березня по серпень 2022 року ним було надано відповідачу послуги зі стоянки плавзасобів останнього загальною вартістю 150 480,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ДП-0000487 від 31.03.2022 на суму 25 080,00 грн, № ДП-0000498 від 30.04.2022 на суму 25 080,00 грн, № ДП-0000512 від 31.05.2022 на суму 25 080,00 грн, № ДП-0000528 від 30.06.2022 на суму 25 080,00 грн, № ДП-0000607 від 31.07.2022 на суму 25 080,00 грн, № ДП-0000587 від 31.08.2022 на суму 25 080,00 грн. Вказані акти підписані та скріплені печаткою позивача та містять позначення про відмову відповідача від їх підписання на підставі п. 4.9 Договору.

Електронним листом від 13.06.2022 відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання зобов`язань за Договором.

11.07.2022 позивач направив відповідачеві претензію № 01/05-544 від 11.07.2022, у якій просив сплатити заборгованість в розмірі 100 320,00 грн за послуги, надані протягом березня - червня 2022 року.

У листі відповідача № 24/06/2022 від 24.06.2022 зазначено, що внаслідок настання форс-мажорних обставин зобов`язання сторін вважаються призупиненими на підставі п. 5.7 Договору. Також відповідач сповістив позивача про розірвання Договору.

У відповідь на вказаний лист відповідача, позивач листом № 01/05-699 від 16.08.2022 повідомив, що Договір може бути достроково припинений з 12.10.2022, а також про наявність заборгованості у відповідача з оплати наданих послуг в розмірі 150 480,00 грн.

Відповідно до повідомлення позивача № 01/05-731 від 22.08.2022 ним, на підставі пп. 3.2.1.1 Договору, було зараховано авансовий платіж в розмірі 76 000,00 грн в рахунок погашення грошових зобов`язань відповідача за березень, квітень, травень та частково за червень 2022 року.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за надані послуги, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 74 480,00 грн заборгованості, 13 116,50 грн пені, 8 778,00 грн штрафу, 9 017,25 грн інфляційних втрат та 1 094,59 грн 3% річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивачем у період з березня по серпень 2022 року надавались відповідачу послуги по стоянці його плавзасобів загальною вартістю 150 480,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ДП-0000487 від 31.03.2022 на суму 25 080,00 грн, № ДП-0000498 від 30.04.2022 на суму 25 080,00 грн, № ДП-0000512 від 31.05.2022 на суму 25 080,00 грн, № ДП-0000528 від 30.06.2022 на суму 25 080,00 грн, № ДП-0000607 від 31.07.2022 на суму 25 080,00 грн, № ДП-0000587 від 31.08.2022 на суму 25 080,00 грн.

Суд встановив, що вказані акти підписані та скріплені печаткою позивача та містять позначення про відмову відповідача від їх підписання на підставі п. 4.9 Договору.

Так, пункт 4.8 Договору зобов`язує замовника отримати у виконавця акт приймання-передачі наданих послуг до 5 числа місяця, який йде за звітним, і наслідком невиконання цього обов`язку є підписання відповідного акта виконавцем з позначенням про відмову у підписанні його замовником. Оформлений таким чином акт, відповідно до положень п. 4.9 Договору, вважається оформленим належним чином, а послуги прийнятими замовником в повному обсязі.

З урахуванням викладеного суд приймає вказані акти як належні докази на підтвердження надання позивачем послуг за Договором та їх прийняття відповідачем.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що річний індекс інфляції у 2021 році склав 110,0 %, визначений позивачем розмір щомісячної вартості послуг в розмірі 25 080,00 грн відповідає п. 4.2 Договору.

З урахуванням погодженого сторонами у п. 4.7 Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача щодо оплати послуг мало бути виконано до 10 числа розрахункового місяця.

Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що на виконання пп. 3.3.1.1 Договору відповідачем було сплачено 76 000,00 грн в якості авансового платежу за останній місяць дії Договору, що підтверджується платіжним дорученням № 277 від 15.06.2021.

Відповідно до повідомлення позивача № 01/05-731 від 22.08.2022, ним, на підставі пп. 3.2.1.1 Договору, було зараховано авансовий платіж в розмірі 76 000,00 грн в рахунок погашення грошових зобов`язань відповідача за березень, квітень, травень та частково за червень 2022 року.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу в повному обсязі відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 74 480,00 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 13 116,50 грн пені, 8 778,00 грн штрафу, 9 017,25 грн інфляційних втрат та 1 094,59 грн 3% річних.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 7.10 Договору сторони визначили, що у випадку невиконання замовником передбаченого цим Договором грошового зобов`язання у встановлений Договором строк, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення до дати повного виконання зобов`язання. У випадку порушення зобов`язання понад 20 днів замовник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Зазначаючи про наявність обставин непереборної сили, які є підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, відповідач посилається положення пунктів 5.5 - 5.7 Договору.

В пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

За визначенням, наведеним у пп. 3.1.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Непереборна сила (форс-мажорна обставина) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

При цьому, сторона, яка не виконує зобов`язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов`язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Відповідач вважає, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України настали форс-мажорні обставини, які засвідчені листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за Договором, як і не надано доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

Крім цього, варто зауважити, що попри звернення відповідача до позивача із повідомленням про розірвання Договору, у зазначений позивачем період, за який він просить суд стягнути заборгованість та штрафні санкції, Договір був чинним.

За приписами частин 1, 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У пп. 8.6.3 Договору визначено, що Договір може бути достроково припинений в односторонньому порядку замовником шляхом надсилання письмового повідомлення виконавцю про дострокове припинення за 2 календарних місяці до передбачуваної дати припинення.

Натомість розірвання Договору з дати, яка минула, є неможливим в силу умов Договору.

З огляду на викладене, оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 5.2 Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд не виявив у ньому помилок, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що прострочення відповідача тривало більше 20 календарних днів, що зумовлює для відповідача настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 7% від суми простроченого платежу на підставі п. 5.2 Договору.

Отже, обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача є штраф в загальному розмірі 8 778,00 грн.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 74 480,00 грн заборгованості, 13 116,50 грн пені, 8 778,00 грн штрафу, 9 017,25 грн інфляційних втрат та 1 094,59 грн 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 191, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліфлайт" (Україна, 01601, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 2, корп. А; ідентифікаційний код: 43329285) на користь Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" (Україна, 04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 40; ідентифікаційний код: 33404067) 74 480 (сімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят) грн 00 коп. заборгованості, 13 116 (тринадцять тисяч сто шістнадцять) грн 50 коп. пені, 8 778 (вісім тисяч сімсот сімдесят вісім) грн 00 коп. штрафу, 1 094 (одну тисячу дев`яносто чотири) грн 59 коп. 3% річних, 9 017 (дев`ять тисяч сімнадцять) грн 25 коп. інфляційних втрат та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.12.2022

Суддя О.В. Нечай