Постанова

від 19.04.2023 по справі 910/8050/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2023 р. Справа№ 910/8050/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Хрипуна О.О.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеліфлайт»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022

у справі №910/8050/22 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеліфлайт»

про стягнення 106 486,34 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство «Адміністрація річкових портів» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеліфлайт» (далі, відповідач) про стягнення 106 486,34 грн, з яких 74 480,00 грн заборгованості, 13 116,50 грн пені, 8 778,00 грн штрафу, 9 017,25 грн інфляційних втрат та 1 094,59 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором №01/05-657 про надання послуг від 11.06.2021.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/8050/22 позов задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеліфлайт» на користь Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» 74 480 (сімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят) грн 00 коп. заборгованості, 13 116 (тринадцять тисяч сто шістнадцять) грн 50 коп. пені, 8 778 (вісім тисяч сімсот сімдесят вісім) грн 00 коп. штрафу, 1 094 (одну тисячу дев`яносто чотири) грн 59 коп. 3% річних, 9 017 (дев`ять тисяч сімнадцять) грн 25 коп. інфляційних втрат та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено, а відповідачем не спростовано факту порушення умов Договору №01/05-657 про надання послуг від 11.06.2021 у частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Місцевий господарський суд відхилив посилання відповідача на наявність обставин непереборної сили, які є підставою для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у відповідності до положень пунктів 5.5. - 5.7. Договору, вказавши, що відповідачем не надано належних та допустимих у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за Договором, як і не надано доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 02.01.2023 (про що свідчить відмітка Укрпошти на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «Хеліфлайт» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/8050/22 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято внаслідок порушення норм процесуального права та невірного застосування норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що місцевий господарський суд, приймаючи рішення, не врахував обставини непереборної сили (введення воєнного стану на території України з 24.02.2022), що згідно умов пунктів 5.5.-5.7. Договору є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов Договору.

Відповідач наголошує на тому, що суд першої інстанції, роблячи висновок про ненадання ним належних та допустимих доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за Договором, доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, фактично поставив під сумнів, що війна в Україні є форс-мажорною обставиною (точніше вказано, що війна не є форс-мажором).

Факт того, що війна це форс-мажорна обставина є загальновідомим та підтверджений листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Скаржник звертає увагу на те, що згідно пункту 1.1. Договору виконавець надає замовнику на платній основі послуги по стоянці плавзасобів замовника з метою функціонування вертодрому.

На виконання протокольного доручення оперативного штабу Ради оборони Київської області від 14 липня 2022 року забороняється використання повітряного простору цивільною авіацією (повітряним суднам, легкомоторним літальним апаратам, квадрокоптерам, дронам, іншим безпілотним літальним апаратам, повітряним безмотороним засобам пересування, планерам, дельтапланам, аеростатам, дирижаблям тощо). Також заборона стосується й так званих агродронів, що використовуються у сільському господарстві. Ці обмеження встановлені Державною авіаційною службою України за поданням Генерального штабу Збройних сил України. Заборона не скасована та введена на період воєнного стану.

Стосовно можливості позивача виконувати умови Договору відповідач зазначає, що з 02.06.2022 на період дії воєнного стану заборонено навігацію для маломірних суден на водних об`єктах у межах Києва, про що повідомлено на офіційному сайті Київської міської ради (КМДА). Отже, ані розміщення плавзасобів, ані функціонування вертодрому було неможливе внаслідок форс-мажорних обставин, які виникли 24.02.2022.

13.06.2022 відповідач направив на адресу позивача електронного листа щодо неможливості виконання зобов`язань за договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, а саме: військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні» (з урахуванням змін та доповнень).

Листом від 24.06.2022 №24/06/2022 відповідач повторно повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин та про розірвання Договору №01/05-657 про надання послуг від 11.06.2021 та звільнення сторін договору від обов`язків за ним за період з 24.02.2022, просив вважати Договір розірваним.

Натомість, ТОВ «Хеліфлайт» отримано від ДП «Адміністрація річкових портів» претензію від 11.07.2022 №01/05-544, відповідно до якої відповідач просить позивача погасити заборгованість у розмірі 100 320,00 грн за червень, липень та серпень 2022 року.

Таким чином, як стверджує відповідач, судом не враховано, що з урахуванням пунктів 5.5., 5.7. Договору, листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1., яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що розпочалися 24.02.2022, зобов`язання сторін за Договором призупинилися до закінчення форс-мажорних обставин.

Наявність факту форс-мажорних обставин, які підтверджуються висновком Торгово-промислової палати України у взаємозв`язку з неможливістю виконання сторонами (включаючи позивача) умов Договору протягом більше 30 днів та враховуючи положення пунктів 5.5 та 5.7. Договору має наслідком автоматичне призупинення виконання зобов`язань до закінчення форс-мажорних обставин.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Хеліфлайт» також заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у даній справі.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов електронною поштою до відділу документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду 21.02.2023, заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив відмовити у її задоволенні.

Узагальнені доводи відзиву позивача на апеляційну скаргу зводяться до наступного:

- рішення суду не містить висновку, що війна не є форс-мажором. Суд першої інстанції, з урахуванням висновків Верховного Суду, встановив, що відповідач лише посилається на наявність обставин непереборної сили, натомість жодним належним та допустимим доказом не доводить об`єктивної неможливості належного виконання ним свого обов`язку за спірним Договором саме у зв`язку із введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану;

- на думку відповідача єдиним та достатнім доказом неможливості виконання умов Договору є лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. Будь-яких інших пояснень та доказів, зокрема, в чому саме полягала неможливість виконання зобов`язань саме за Договором надання послуг від 11.06.2021 №01/05-657 відповідачем до суду першої інстанції надано не було;

- надісланий 03.08.2022 відповідачем лист про форс-мажор не може свідчити про належне виконання обов`язку відповідача щодо «негайного повідомлення» позивача про форс-мажор, як це передбачено пунктом 5.6. Договору; сама лише наявність листа Торгово-промислової палати України не доводить наявності форс-мажорних обставин за Договором саме у відповідача; частиною 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Отже, Законом про ТПП передбачено, що ТПП видає сертифікати індивідуальної дії за зверненням суб`єкта господарювання, водночас, навіть сертифікат, виданий ТПП, не може вважатися беззаперечним доказом впливу на сторону форс-мажорних обставин, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Однак, ні сертифікату, ні будь-яких інших доказів в розумінні Закону, або таких, що відповідають висновкам Верховного Суду, матеріали справи не містять, отже висновки суду першої інстанції в цій частині є законними і обґрунтованими;

- стосовно посилань відповідача на заборону використання повітряного простору позивач зазначає, що предметом Договору є саме надання послуг стоянки плавзасобам замовника та/або резервування послуг стоянки для плавзасобів. «Фукціонування вертодрому» - можна віднести до цільового призначення та/або типу плавзасобу, який замовник може розмістити на стоянку біля ГТС), при цьому сам вертодром, в силу положення статті 63 Повітряного Кодексу України, може використовуватись як стоянка повітряного судна, використання якої не передбачає постійне використання повітряного простору. Позивач, у свою чергу, за Договором не зобов`язаний забезпечувати відповідачу можливість використання повітряного простору, а спірний договір в жоден спосіб не був обмежений у дії встановленням заборони використання повітряного простору;

- наведена відповідачем в апеляційній скарзі заборона використання повітряного простору стосується Київської області, а не міста Києва;

- стосовно посилання відповідача на неможливість виконувати умови Договору через заборону на період дії воєнного стану навігації для маломірних суден на водних об`єктах у межах міста Києва (розміщене в мережі Інтернет повідомлення КМДА), позивач зазначає, що така публікація в розділ «Новини» на офіційному сайті Київської міської ради (КМДА) не може бути належним і допустимим доказом в суді, вказані обмеження стосується виключно маломірних суден (спортивних суден, водних мотоциклів та засобів розваг на воді, тощо), тобто тих суден, що підпадають під регулювання розділу IV Закону України «Про внутрішній водний транспорт», у той час, як відповідач не надав жодного доказу, що плавзасіб довжиною 83 метри (згідно пункту 1.1. Договору та Схеми розміщення плавзасобу, наведеної в додатку до Договору) відноситься до маломірних суден. При цьому будь-якого розпорядчого документа, в тому числі і центрального органу виконавчої влади, що обмежує та/або забороняє здійснювати стоянку плавзасобу біля гідротехнічної споруди - причал «Парк Примакова», 83 п.м. інв. №1599, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Набережне шосе, відповідачем не надано.

Отже, виходячи із наведеного у сукупності, позивач зазначає, що окрім безпідставного посилання на «загальновідомі факти» відповідач жодним належним та допустимим доказом не довів вплив на нього обставин непереборної сили, що спричинили неможливість виконання обов`язків саме за укладеним із позивачем Договором.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач також навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які планує понести під час апеляційного розгляду справи, який складає 10 000,00 грн (витрати на професійну правничу допомогу).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеліфлайт» у справі №910/8050/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Хрипун О.О., Шаптала Є.Ю.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8050/22; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеліфлайт» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/8050/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

30.01.2023 матеріали справи №910/8050/22 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Хеліфлайт» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/8050/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеліфлайт» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/8050/22, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/8050/22 на час апеляційного оскарження, враховуючи частину 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі є вимоги про стягнення 106 486,34 грн, а відтак вказана справа відноситься до малозначних у розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 12 та частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (роздруківки електронного листування про направлення копії ухвали від 06.02.2023 на електронні адреси сторін у справі), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

11.06.2021 між Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хеліфлайт» (замовник) було укладено Договір №01/05-657 про надання послуг (далі, Договір), відповідно до пункту 1.1. якого виконавець надає замовнику на платній основі послуги по стоянці плавзасобів замовника з метою функціонування вертодрому, які належать та/або обслуговуються (обробляються) замовником та резервування послуг стоянки для плавзасобів біля гідротехнічної споруди - причал «Парк Примакова», 83 п.м. інв № 1599, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Набережне шосе та є державною власністю і перебуває у виконавця на праві господарського відання.

Мета стоянки: взаємодія плавзасіб-причал та відстій плавзасобів (пункт 1.3. Договору).

Згідно з пунктом 4.1. Договору вартість послуг складає 76 000,00 грн.

Вартість послуг з дати укладення цього Договору і до моменту розміщення плавзасобів замовника на місце стоянки складає 30% від вартості, визначеної в п. 4.1. цього Договору, яка підлягає сплаті за 1 місяць (пункт 4.1.1. Договору).

Відповідно до пункту 4.2. Договору розмір плати за надання послуг, визначений в пункті 4.1. Договору, щорічно до 01 березня збільшується на офіційно встановлений індекс інфляції, що обраховується наростаючим підсумком, починаючи з дати укладення цього Договору.

Підпунктом 3.3.1.1. Договору визначено обов`язок замовника протягом 5 банківських днів з дати укладення цього Договору оплатити вартість послуг виконавця у сумі, визначеній згідно пункту 4.1 цього Договору, за перший і останній місяць дії цього Договору.

З наведеним обов`язком кореспондується право виконавця, закріплене у пункті 3.2.1.1. Договору, у випадку порушення замовником будь-якого грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, зарахувати весь або частину авансового платежу за останній місяць в рахунок погашення такого грошового зобов`язання, про що повідомити замовника.

За умовами пунктів 4.7. - 4.11. Договору плата за послуги сплачується замовником щомісячно до 10 числа розрахункового місяця відповідно до виставлених рахунків, які замовник зобов`язаний отримувати у виконавця до 5 числа розрахункового місяця.

Здавання послуг виконавцем та приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який замовник зобов`язаний отримати у виконавця до 5 числа місяця, який йде за звітним.

У разі неотримання замовником в передбачені пунктом 4.8. Договору строки акту приймання-передачі наданих послуг, акт підписується виконавцем з позначенням про відмову у підписанні його замовником, та оформлений таким чином акт вважається оформленим належним чином, а послуги прийнятими замовником в повному обсязі.

Замовник протягом трьох днів із дня одержання акту приймання-передачі наданих послуг зобов`язаний вручити виконавцю підписаний акт приймання-передачі наданих послуг або мотивовану відмову у підписанні.

У разі неотримання виконавцем підписаного зі сторони замовника акту приймання-передачі наданих послуг або мотивованої відмови в його підписанні, у строк, встановлений пунктом 4.10. Договору, акт підписується виконавцем з позначенням про відмову у підписанні його замовником, та оформлений таким чином акт вважається оформленим належним чином, а послуги прийнятими замовником в повному обсязі.

Згідно з пунктом 5.2. Договору у випадку невиконання замовником передбаченого цим Договором грошового зобов`язання у встановлений Договором строк, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення до дати повного виконання зобов`язання. У випадку порушення зобов`язання понад 20 днів замовник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Строки нарахування та стягнення штрафних санкцій за Договором не обмежені строком, встановленим статтею 232 Господарського кодексу України (пункт 5.8. Договору).

Пунктами 5.5 - 5.7 Договору встановлено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання чи неналежне виконання цього договору в результаті форс-мажорних обставин, якими є стихійні лиха, повені, пожежі, екстремальні погодні умови, страйки, військові дії, громадські безпорядки, втручання з боку державної влади шляхом прийняття законодавчих актів, ембарго.

Сторона, що зазнала впливу обставин, визначених як непереборна сила і підтверджених Торгово-промисловою палатою України, повинна негайно повідомити про те іншу сторону.

У разі продовження дії обставин непереборної сили протягом більше 30 діб, якщо це підтверджено Торгово-промисловою палатою України, зобов`язання сторін призупиняються до закінчення цих форс-мажорних обставин.

Відповідно до пункту 2.1 Договору він діє з 11.06.2021 до 11.06.2031, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно цього Договору.

У пункті 8.6. Договору наведені умови, за яких Договір може бути достроково припинений, зокрема, в односторонньому порядку замовником шляхом надсилання письмового повідомлення виконавцю про дострокове припинення за 2 календарних місяці до передбачуваної дати припинення (пункт 8.6.3. Договору).

Позивач зазначає, що у період з березня по серпень 2022 року ним було надано відповідачу послуги зі стоянки плавзасобів останнього загальною вартістю 150 480,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ДП-0000487 від 31.03.2022 на суму 25 080,00 грн, №ДП-0000498 від 30.04.2022 на суму 25 080,00 грн, №ДП-0000512 від 31.05.2022 на суму 25 080,00 грн, №ДП-0000528 від 30.06.2022 на суму 25 080,00 грн, №ДП-0000607 від 31.07.2022 на суму 25 080,00 грн, №ДП-0000587 від 31.08.2022 на суму 25 080,00 грн. Вказані акти підписані та скріплені печаткою позивача та містять позначення про відмову відповідача від їх підписання на підставі пункту 4.9. Договору.

Електронним листом від 13.06.2022 відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання зобов`язань за Договором.

11.07.2022 позивач направив відповідачеві претензію №01/05-544 від 11.07.2022, у якій просив сплатити заборгованість в розмірі 100 320,00 грн за послуги, надані протягом березня - червня 2022 року.

У листі відповідача №24/06/2022 від 24.06.2022 зазначено, що внаслідок настання форс-мажорних обставин зобов`язання сторін вважаються призупиненими на підставі пункту 5.7. Договору. Також відповідач сповістив позивача про розірвання Договору та звільнення сторін договору від обов`язків за ним за період з 24.02.2022, просив вважати договір розірваним.

У відповідь на вказаний лист відповідача, позивач листом №01/05-699 від 16.08.2022 повідомив, що Договір може бути достроково припинений з 12.10.2022, а також про наявність заборгованості у відповідача з оплати наданих послуг в розмірі 150 480,00 грн.

Відповідно до повідомлення позивача № 01/05-731 від 22.08.2022 ним на підставі пункту 3.2.1.1. Договору було зараховано авансовий платіж в розмірі 76 000,00 грн в рахунок погашення грошових зобов`язань відповідача за березень, квітень, травень та частково за червень 2022 року.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за надані послуги, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі та просив стягнути з відповідача на свою користь 74 480,00 грн заборгованості, 13 116,50 грн пені, 8 778,00 грн штрафу, 9 017,25 грн інфляційних втрат та 1 094,59 грн 3% річних.

Відповідач у поданому до суду першої інстанції 27.09.2022 відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на настання форс-мажорних обставин, які є підставою для зупинення виконання сторонами своїх договірних зобов`язань до закінчення цих обставин.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, враховуючи наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору, позивачем у період з березня по серпень 2022 року надавались відповідачу послуги по стоянці його плавзасобів загальною вартістю 150 480,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ДП-0000487 від 31.03.2022 на суму 25 080,00 грн, №ДП-0000498 від 30.04.2022 на суму 25 080,00 грн, №ДП-0000512 від 31.05.2022 на суму 25 080,00 грн, №ДП-0000528 від 30.06.2022 на суму 25 080,00 грн, №ДП-0000607 від 31.07.2022 на суму 25 080,00 грн, №ДП-0000587 від 31.08.2022 на суму 25 080,00 грн.

Як вірно встановив суд першої інстанції, вказані акти підписані та скріплені печаткою позивача та містять позначення про відмову відповідача від їх підписання на підставі пункту 4.9. Договору.

Так, пункт 4.8. Договору зобов`язує замовника отримати у виконавця акт приймання-передачі наданих послуг до 5 числа місяця, який йде за звітним, і наслідком невиконання цього обов`язку є підписання відповідного акта виконавцем з позначенням про відмову у підписанні його замовником. Оформлений таким чином акт, відповідно до положень пункту 4.9. Договору, вважається оформленим належним чином, а послуги прийнятими замовником в повному обсязі.

З урахуванням наведеного, суд приймає вказані акти як належні докази на підтвердження надання позивачем послуг за Договором та їх прийняття відповідачем.

Відповідачем, при цьому, факт надання йому позивачем послуг по стоянці плавзасобу та резервування послуг стоянки для плавзасобу біля гідротехнічної споруди - причал «Парк Примакова», 83 п.м. інв №1599, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Набережне шосе, не спростовано.

Враховуючи, що річний індекс інфляції у 2021 році склав 110,0 %, визначений позивачем розмір щомісячної вартості послуг в розмірі 25 080,00 грн відповідає пункту 4.2. Договору.

Як зазначає позивач, у відповідача наявна заборгованість за Договором за березень - серпень 2022 року в сумі 150 480,00 грн (25 080,00 грн х 6 місяців).

Із урахуванням погодженого сторонами у пункті 4.7. Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача щодо оплати послуг мало бути виконано до 10 числа розрахункового місяця.

Отже, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що на виконання пункту 3.3.1.1. Договору відповідачем було сплачено 76 000,00 грн в якості авансового платежу за останній місяць дії Договору, що підтверджується платіжним дорученням №277 від 15.06.2021.

Відповідно до повідомлення позивача №01/05-731 від 22.08.2022 ним на підставі пункту 3.2.1.1. Договору було зараховано авансовий платіж в розмірі 76 000,00 грн в рахунок погашення грошових зобов`язань відповідача за березень, квітень, травень та частково за червень 2022 року.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу в повному обсязі відповідач не надав, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 74 480,00 грн (150 480,00 грн - 76 000,00 грн).

Також позивачем у позові заявлено до стягнення з відповідача 13 116,50 грн пені, 8 778,00 грн штрафу, 9 017,25 грн інфляційних втрат та 1 094,59 грн 3% річних.

Судом встановлено, що відповідач свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої Договором та законом відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України установлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 5.2. Договору сторони визначили, що у випадку невиконання замовником передбаченого цим Договором грошового зобов`язання у встановлений Договором строк, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення до дати повного виконання зобов`язання. У випадку порушення зобов`язання понад 20 днів замовник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Строки нарахування та стягнення штрафних санкцій за Договором не обмежені строком, встановленим статтею 232 Господарського кодексу України (пункт 5.8. Договору).

Водночас, за приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем зобов`язання з оплати наданих послуг згідно Договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 13 116,50 грн, інфляційних втрат у розмірі 9 017,25 грн та 3% річних у розмірі 1 094,59 грн, суд вважає його таким, що відповідає приписам чинного законодавства та умовам Договору, періоди прострочення визначені позивачем вірно, контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідачем суду не надано, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих сум пені, інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню.

Водночас, оскільки прострочення відповідача тривало більше 20 календарних днів, що зумовлює для відповідача настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 7% від суми простроченого платежу на підставі пункту 5.2. Договору, до стягнення з відповідача також підлягає штраф в загальному розмірі 8 778,00 грн.

Мотиви відхилення доводів апеляційної скарги відповідача

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі посилається на наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань через настання форс-мажорних обставин, пов`язаних із введенням на території України воєнного стану. Зазначає, що зобов`язання сторін за Договором призупинені до закінчення дії цих форс-мажорних обставин.

Оцінюючи вказані доводи скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 Цивільного кодексу України).

Відповідно до умов пункту 5.5. Договору сторони не несуть відповідальності за невиконання чи неналежне виконання цього договору в результаті форс-мажорних обставин, якими є стихійні лиха, повені, пожежі, екстремальні погодні умови, страйки, військові дії, громадські безпорядки, втручання з боку державної влади шляхом прийняття законодавчих актів, ембарго.

Сторона, що зазнала впливу обставин, визначених як непереборна сила і підтверджених Торгово-промисловою палатою України, повинна негайно повідомити про те іншу сторону (пункт 5.6. Договору).

Згідно пункту 5.7. Договору у разі продовження дії обставин непереборної сили протягом більше 30 діб, якщо це підтверджено Торгово-промисловою палатою України, зобов`язання сторін призупиняються до закінчення цих форс-мажорних обставин.

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 20.05.2023.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини (військову агресію проти України), повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Наразі Торгово-промислова палата України (далі, ТПП України) ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими відповідачем, може їх підтверджувати.

Місцевий господарський суд, відхиляючи посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, наголосив на тому, що відповідачем не надано належних та допустимих у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за Договором, як і не надано доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки, як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву, та листів на адресу позивача від 24.06.2022 №24/06/2022 та від 16.08.2022 №01/05-699, відповідач як на форс-мажорну обставину посилається лише на сам факт військової агресії російської федерації проти України та введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, не зазначаючи при цьому, як ці обставини вплинули не неможливість виконання саме зобов`язань за Договором, укладеним із позивачем, та не надаючи відповідних доказів.

При цьому, як уже зазначалося вище, сам по собі факт військової агресії не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Водночас, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що згідно пункту 1.1. Договору виконавець надає замовнику на платній основі послуги по стоянці плавзасобів замовника з метою функціонування вертодрому, однак, на період дії воєнного стану забороняється використання повітряного простору цивільною авіацією (повітряним суднам, легкомоторним літальним апаратам, квадрокоптерам, дронам, іншим безпілотним літальним апаратам, повітряним безмотороним засобам пересування, планерам, дельтапланам, аеростатам, дирижаблям тощо).

Як приклад, відповідачем здійснено посилання на протокольне доручення оперативного штабу Ради оборони Київської області від 14 липня 2022 року забороняється використання повітряного простору цивільною авіацією.

Стосовно можливості позивача виконувати умови Договору, відповідач також зазначає, що з 02.06.2022 на період дії воєнного стану заборонено навігацію для маломірних суден на водних об`єктах у межах Києва, про що повідомлено на офіційному сайті Київської міської ради (КМДА).

Отже, ані розміщення плавзасобів, ані функціонування вертодрому було неможливе внаслідок форс-мажорних обставин, які виникли 24.02.2022.

Зазначене, у взаємозв`язку з листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на переконання відповідача, підтверджує факт настання форс-мажорних обставин та має наслідком автоматичне зупинення виконання зобов`язань за Договором до закінчення форс-мажорних обставин.

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи скаржника, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 1.1. Договору виконавець надає замовнику на платній основі послуги по стоянці плавзасобів замовника з метою функціонування вертодрому, які належать та/або обслуговуються (обробляються) замовником та резервування послуг стоянки для плавзасобів біля гідротехнічної споруди - причал «Парк Примакова», 83 п.м. інв №1599, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Набережне шосе та є державною власністю і перебуває у виконавця на праві господарського відання.

Мета стоянки: взаємодія плавзасіб-причал та відстій плавзасобів (пункт 1.3. Договору).

Отже, предметом Договору є саме надання послуг стоянки плавзасобам замовника та/або резервування послуг стоянки для плавзасобів.

Колегія суддів погоджується із доводами позивача стосовно того, що «фукціонування вертодрому», на яке посилається скаржник, можна віднести до цільового призначення та/або типу плавзасобу, який замовник може розмістити на стоянку біля гідротехнічної споруди.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 63 Повітряного кодексу України до елементів вертодрому входить, серед іншого поверхні (штучні, ґрунтові або водні), призначені для посадки, зльоту, руху, стоянки повітряних суден, та інше.

Тобто, заборона використання повітряного простору не свідчить про неможливість відповідача користуватися послугами стоянки згідно умов Договору.

Позивач, у свою чергу, виходячи зі змісту умов Договору, не зобов`язаний забезпечувати відповідачу можливість використання повітряного простору, не відповідає за можливість цільового використання плавзасобу, а спірний договір в жоден спосіб не був обмежений у дії встановленням заборони використання повітряного простору.

Стосовно заборони навігації для маломірних суден на водних об`єктах у межах Києва, то, по-перше, відповідач не надав жодного доказу, що плавзасіб довжиною 83 метри (згідно пункту 1.1. Договору та Схеми розміщення плавзасобу, наведеної в додатку до Договору) відноситься до маломірних суден.

При цьому, згідно пункту 35 статті 1 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» мале судно - будь-яке судно довжиною до 20 метрів (крім пасажирських суден, буксирів та штовхачів, призначених для ведення складу суден, які не є малими, плавучого обладнання, криголамів, поромів, плавучого обладнання суднових шлюпок і плотів, спортивних суден, а також водних мотоциклів і засобів для розваг на воді);

Водночас, будь-якого розпорядчого документа, в тому числі і центрального органу виконавчої влади, що обмежує та/або забороняє здійснювати саме стоянку плавзасобу біля гідротехнічної споруди - причал «Парк Примакова», 83 п.м. інв. №1599, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Набережне шосе, відповідачем не надано.

Відповідно, заборона навігації для маломірних суден на водних об`єктах у межах Києва, також не свідчить про неможливість відповідача користуватися послугами стоянки згідно умов Договору та неможливість розміщення плавзасобу згідно умов Договору.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач виконав умови пункту 5.6. Договору, повідомивши негайно позивача про настання форс-мажорних, на його думку, обставин. Перший лист відповідача щодо настання форс-мажорних, за твердженнями відповідача обставин, датований лише 13.06.2022, у той час, як скаржник вказує про виникнення таких обставин з дня введення воєнного стану на території України.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не спростовано висновків суду першої інстанції щодо відсутності належних та допустимих доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за Договором, зумовлених введенням на території України 24.02.2022 воєнного стану.

Крім цього, як вірно зауважив суд першої інстанції, попри звернення відповідача до позивача із повідомленням про розірвання Договору від 24.06.2022, у зазначений позивачем період, за який він просить суд стягнути заборгованість та штрафні санкції, Договір був чинним.

За приписами частин 1, 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У пункті 8.6.3. Договору визначено, що Договір може бути достроково припинений в односторонньому порядку замовником шляхом надсилання письмового повідомлення виконавцю про дострокове припинення за 2 календарних місяці до передбачуваної дати припинення.

Як зазначив позивач у листі від 16.08.2022 щодо заяви відповідача про розірвання договору, викладеної у листі від 24.06.2022 (отриманий позивачем 10.08.2022), враховуючи умови пункту 8.6.3. Договору, такий договір може бути припинений з 12.10.2022.

Розірвання Договору з дати, яка минула, є неможливим в силу умов Договору.

З огляду на викладене, оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, не наведено, судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги у даній справі в повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеліфлайт» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеліфлайт» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/8050/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/8050/22 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Хеліфлайт».

Матеріали справи №910/8050/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді О.О. Хрипун

Є.Ю. Шаптала