Постанова

від 07.12.2022 по справі 911/121/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 911/121/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г.М. - головуючий, Уркевич В.Ю., Могил С.К.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2022 (колегія суддів: Іоннікова І.А. - головуючий, Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б) та рішення Господарського суду Київської області від 06.08.2021 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації

до: 1) Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області;

2) Приватного підприємства «ВВ Фаворит»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький агролісгосп»,

про визнання недійсним і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

за участю:

позивача; Уляник Р.Б. (самопредставництво)

відповідача-2: Гречко Д.В. (адвокат)

прокурора: Круш Т.О. (посвідчення)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області (далі - прокурор), звернувшись з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач, Київська ОДА) до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач-1, Переяслав-Хмельницька РДА); Приватного підприємства «ВВ Фаворит» (далі - відповідач-2, Підприємство), просив визнати недійсними і скасувати розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 10.12.2008 № 1685 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди для організації риболовецького стану ПП «ВВ Фаворит» (далі - Розпорядження № 1685) і договір оренди землі від 22.12.2008 (далі - Договір); усунути перешкоди в користуванні майном.

1.2 Позов обґрунтовано тим, що спірними Розпорядженням і Договором порушено вимоги земельного і лісового законодавства, зокрема, спірна земельна ділянка не вилучена у попереднього землекористувача, не отримано його згоду на вилучення, безпідставно змінено цільове призначення земельної ділянки з лісогосподарського на організацію риболовецького стану.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1 Рішенням Господарського суду Київської області від 06.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2022, у задоволенні позову відмовлено.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що: прокурором не доведено перебування спірної земельної ділянки у користуванні Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» (далі - ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп») та віднесення цієї земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення; Розпорядження відповідачем-1 прийнято у межах власної компетенції та відповідно до вимог законодавства, з урахуванням чого відсутні підстави для визнання недійсними Розпорядження № 1685 і, відповідно, Договору, позовна вимога щодо недійсності якого ґрунтується виключно на незаконності Розпорядження № 1685. Також суди дійшли висновку, що за відсутності підстав стверджувати про незаконність надання відповідачу-2 в оренду спірної земельної ділянки та підстав для визнання Договору недійсним, відсутні підстави й для задоволення позовної вимоги про усунення перешкод у здійсненні Київською ОДА права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом її повернення з незаконного користування Підприємства.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) просить скасувати вищевказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2 В обґрунтування своїх доводів прокурор посилається на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду.

3.3 Також, за твердженням скаржника, суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих та недостатніх доказів, унеможлививши встановлення фактичних обставин справи, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до пунктів 1, 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.4 У відзиві на касаційну скаргу Підприємство спростовує доводи, викладені у ній, вважає скаргу необґрунтованою, з «перекрученням обставин справи», які не підтверджені належними доказами.

4. Мотивувальна частина

Суди встановили, що розпорядженням Переяслав-Хмельницької РДА від 08.06.2007 № 382 погоджено Підприємству місце розташування риболовецького стану на земельній ділянці орієнтовною площею 0,99 га за рахунок земель, розташованих на березі Канівського водосховища на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди строком на 49 років для організації риболовецького стану.

4.1 Розпорядженням № 1685 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано Підприємству земельну ділянку загальною площею 0,99 га на умовах довгострокової оренди строком на 49 років, для розміщення риболовецького стану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Між Переяслав-Хмельницькою РДА (орендодавець) та Підприємством (орендар) укладено Договір, відповідно до умов пункту 1.1 якого орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області для організації риболовецького стану за рахунок земель державної власності несільськогосподарського призначення.

4.2 Відповідно до пунктів 1.2- 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,9900 га. Договір укладено на 49 років, який набирає чинності з часу державної реєстрації.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Договору земельна ділянка передається в оренду для організації риболовецького стану. Цільове призначення земельної ділянки: землі несільськогосподарського призначення.

4.3 Договір зареєстрований у Переяслав-Хмельницькому районному відділі № 19 Київської регіональної філії Державного підприємства «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.12.2008 за № 040833200004.

Згідно кадастрового плану до Договору Підприємству передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:014:0024 площею 9082,75 м2 (0,9082 га) на території Циблівської сільської ради, урочище Козинські горби.

4.4 Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.5 За твердженням прокурора, спірна земельна ділянка надана відповідачу-2 в оренду за рахунок земель лісогосподарського призначення, що перебували в постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», які передані останньому за рахунок земель лісового фонду, що перебували у користуванні КСП ім. Шевченка.

Суди попередніх інстанцій встановили, що: в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази перебування земельної ділянки в постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп»; позовні матеріали (надані прокуратурою та позивачем докази та пояснення) не містять достатніх обґрунтувань та доказів, які свідчать про належність спірної земельної ділянки до лісового фонду; відповідна земельна ділянка розташована на березі Канівського водосховища, достовірні відомості щодо наявності саме на такій земельній ділянці лісової рослинності в матеріалах справи відсутні; в період перебування в користуванні КСП ім. Шевченка, відповідна земельна ділянка входила до складу сільськогосподарських угідь, що навіть за наявності на ній рослинності, з огляду на приписи статті 4 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) виключає її належність до лісогосподарських земель; до матеріалів справи не надано доказів та обґрунтованих пояснень щодо реформування, реорганізації чи ліквідації КСП ім. Шевченка, коли це відбулось і на підставі чого земельні ділянки саме бувшого КСП ім. Шевченка були передані в користування ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп».

4.6 Також суди встановили, що рішення Переяслав-Хмельницької районної ради від 27.04.2000 № 160-Х3-ХХІІІ «Про передачу лісів реформованих сільськогосподарських підприємств в постійне користування Переяслав-Хмельницькому міжгосподарському лісгоспу» є лише попереднім погоджувальним документом, однак не може вважатись документом про надання земельних ділянок в постійне користування, таке рішення стосується загальної площі масиву 4894 га лісів реформованих сільськогосподарських підприємств, у той час, як станом на квітень 2000 року відомості про реформування КСП ім. Шевченка були відсутні. Відтак, посилання на зазначене рішення, як на підставу передачі в постійне користування Переяслав-Хмельницькому міжгосподарському лісгоспу земель КСП ім. Шевченка, є безпідставним і не підтверджує перебування відповідних земель у користуванні Лісгоспу.

В ході вирішення спору, як зазначили суди, не підтверджено факта надання в постійне користування Переяслав-Хмельницькому міжгосподарському лісгоспу земель лісового фонду бувшого КСП ім. Шевченка, тому надані документи планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування не відповідають пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України. При цьому саме лише зазначення в лісовпорядних матеріалах Переяслав-Хмельницького міжгосподарського лісгоспу без доказів надання земель в постійне користування, не надає йому статусу постійного користувача.

4.7 Отже, за висновком судів попередніх інстанцій, за відсутності доказів про надання Переяслав-Хмельницькому міжгосподарському лісгоспу (ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп») земельних ділянок бувшого КСП ім. Шевченка у користування, наявні у справі матеріали лісовпорядкування можуть стосуватись лише інвентаризації та обліку земель лісового фонду, зазначення в них землекористувачем Переяслав-Хмельницького міжгосподарського лісгоспу є безпідставним і за відсутності доказів надання земельних ділянок останньому планово-картографічні матеріали в розумінні пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України не можуть вважатись правоустановлюючими документами, які засвідчують факт перебування земель в постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства.

При цьому суди встановили, що на момент надання земельної ділянки в оренду відповідачу-2 така земельна ділянка обліковувалась як землі запасу і її цільове призначення як земель лісогосподарського призначення в установленому Земельним кодексом України (далі - ЗК України) порядку не визначалось.

4.8 Наведене, за висновком як місцевого, так і апеляційного судів, ставить під обґрунтований сумнів твердження прокурора про лісогосподарське призначення спірної земельної ділянки та відсутність підстав для надання її для рибогосподарських потреб.

У касаційній скарзі прокурор посилається на те, що висновки судів першої і апеляційної інстанцій суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 12.04.2022 у справі № 373/468/20 щодо правового режиму земель ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп». Так, у зазначеній справі прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Переяслав-Хмельницької РДА, яка була мотивована тим, що на підставі оспорюваного рішення Хоцьківської сільської ради фізичним особам були видані державні акти на право приватної власності на земельні ділянки, які вкриті багаторічними лісовими насадженнями та перебували в постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп», а отже не могли бути передані громадянам з можливістю їх забудови житловими будинками та господарськими спорудами.

4.9 У цій справі Верховний Суд відхилив викладені в касаційній скарзі посилання щодо неналежності питання розпорядження спірною земельною ділянкою до повноважень Переяслав-Хмельницької РДА, оскільки за змістом статті 149 ЗК України, розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та статті 31 ЛК України вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп», а також передання у власність такої ділянки належало до повноважень Переяслав-Хмельницької РДА.

Наведене свідчить про відсутність подібності з правовідносинами у справі, судові рішення у якій переглядаються, у першу чергу з огляду на доведеність чи недоведеність позовних вимог відповідними доказами, що має у даному випадку істотне значення, та суб`єктним складом сторін, виходячи з компетенції органів, які приймали відповідні рішення щодо розпорядження земельними ділянками.

4.10 Скаржник стверджує, що судами не враховано висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц та постанові від 21.02.2018 у справі № 488/5476/14-ц, який стосується того, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

У постанові від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що суди попередніх інстанцій правильно врахували дані ситуаційного плану, накладки абрису кварталу № 43 на публічну кадастрову карту України, фрагменту кадастрової карти України станом на 2007-2012 роки, експлікації земельних угідь, надали їм належну правову оцінку та дійшли обґрунтованого висновку про належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, які перебували у користуванні ДП «Миколаївське лісове господарство».

4.11 Справу № 707/2192/15-ц постановою Верховного Суду від 30.01.2018 передано на новий розгляд до суду першої інстанції, зокрема, з огляду на те, що суди не врахували планово-картографічні матеріали лісовпорядкування ДП «Черкаське лісове господарство».

У той же час у справі, що розглядається, суди встановили, що доводи прокурора про лісогосподарське призначення спірної земельної ділянки не підтвердились, а планово-картографічні матеріали в розумінні пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України не можуть вважатись правоустановлюючими документами, які засвідчують факт перебування земель в постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства.

4.12 Таким чином, правовідносини у наведених справах № 488/5476/14-ц, № 707/2192/15-ц, та у справі, судові рішення у якій переглядаються, не є подібними.

Доводи заявника стосовно необхідності врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що вони не містять обґрунтування, яку саме норму права суд апеляційної інстанції неправильно застосував і яка була б застосована у вказаній справі. Крім того, висновки, які цитує заявник, стосуються надання оцінки наявним у справі № 361/6826/16 доказам і обсягу матеріалів, які суди попередніх інстанцій не врахували, що і стало підставою для направлення вказаної справи на новий розгляд.

4.13 Прокурор у касаційній скарзі також посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц і № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, згідно яких у спорах стосовно земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України).

Однак Верховний Суд, перевіривши доводи прокурора в наведеній частині зауважує, що зазначені справи стосуються інших обставин, які не можна вважати релевантними щодо відносин у справі, яка розглядається.

4.14 У справі № 615/1267/16, на яку посилається заявник касаційної скарги, керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської ОДА звернувся до суду із позовом про визнання незаконним розпорядження Валківської РДА та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, вказуючи на те, що Валківська РДА не мала права на розпорядження спірною земельною ділянкою із земель державної власності, розташованої за межами населеного пункту, для таких потреб як ведення рибного господарства, оскільки законодавством, яке діяло на момент виникнення правовідносин, вона не була наділена такими повноваженнями. До того ж, Валківською РДА не було проведено торги для визначення переможця.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, не суперечать зазначеним висновкам суду касаційної інстанції, оскільки справа, на яку посилається скаржник, і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

4.15 Згідно пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

За таких обставин наведена прокурором підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв`язку з чим касаційне провадження у цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

4.16 Касаційна скарга подана скаржником також з посиланням на приписи пунктів 1 і 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

4.17 Разом з тим, у касаційній скарзі прокурор не наводить докази, які б були зібрані у справі та не досліджені судом, та як вказувалось вище, колегія суддів касаційного суду не визнала обґрунтованими доводи прокурора щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, тому дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження щодо вказаних підстав касаційного оскарження.

Крім того, у касаційній скарзі прокурор як підставу касаційного оскарження вказує те, що судами встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недостатніх доказів.

4.18 Згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Однак положення частин першої, третьої статті 310 ГПК України не передбачають такої підстави касаційного оскарження як встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недостатніх доказів, у зв`язку із чим правових підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у цій частині доводів, викладених у касаційній скарзі, немає.

4.19 Також, у касаційній скарзі прокурор як підставу касаційного оскарження вказує те, що судами встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, однак прокурор на наводить у касаційній скарзі докази, які на його думку є недопустимими, а суд касаційної інстанції з огляду на такі засади судочинства, як рівність перед законом і судом, передбачені статтею 7 ГПК України, та з огляду на те, що згідно частини другої статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права додатково перевіряти докази, не вправі за прокурора відшуковувати недопустимі докази.

Отже, доводи, викладені в касаційній скарзі, в іншій частині виключних випадків касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження.

4.20 Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації»), у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації», повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

4.21 Згідно ж із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

4.22 Згідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги, визначеної прокурором за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, немає.

4.23 Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 296, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження у справі № 911/121/21 за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури в частині касаційного оскарження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити.

В іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2022 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді В.Ю. Уркевич

С.К. Могил