Постанова

від 01.12.2022 по справі 640/17816/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/17816/21 Суддя першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Файдюка В.В. та Шелест С.Б.,

за участю секретаря - Ворони Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2021 року ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23 березня 2021 року № 00001060702 та від 10 червня 2021 року № 2843100070201.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Скаржник вказує на те, що в ході перевірки встановлено обставини, що ставлять під сумнів фактичне здійснення господарських операцій ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» з контрагентами-постачальниками ТОВ «Кагарлицьке ХПП», ТОВ «ТД Українська борошномельна компанія» та ТОВ «Інокс Сервіс». Контролюючий орган наполягає на тому, що у позивача не виникло право на декларування податкового кредиту за операціями із зазначеними контрагентами, адже дані інформаційних систем не підтверджують наявність товару по ланцюгу його постачання.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що процедурні порушення, допущені податковим органом при проведенні перевірки та оформленні її результатів самі по собі є достатніми підставами для скасування податкових повідомлень-рішень. Крім того позивач зазначає, що надав належні та достатні докази на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Кагарлицьке ХПП», ТОВ «ТД Українська борошномельна компанія», ТОВ «Інокс Сервіс».

Під час судового засідання представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги і просив суд відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року - без змін, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції встановив та сторони не заперечують, що ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» (код ЄДРПОУ 30307207) перебуває на обліку Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків, зокрема як платник податку на додану вартість.

Позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2020 року, розрахунок коригування сум податку на ПДВ (Д1) за листопад 2020 року, довідку про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) за листопад 2020 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) за листопад 2020 року, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ (Д4) за листопад 2020 року у сумі 155 312 351 грн 00 коп, розшифровку податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за листопад 2020 року.

Наказом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19 січня 2021 року № 52 на підставі пп. 191.1.6 п. 19-1 статті 191, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було призначено перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 17 грудня 2020 року № 9337260812 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 20 січня 2021 року № 9002863586 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За підсумками документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» було складено акт від 18 лютого 2021 року № 77/37-00-07-02-01-16/30307207, в якому зафіксовано порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 та зроблено висновок про завищення податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року у сумі 8 392 443 грн 00 коп, завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) у сумі 8 392 443 грн 00 коп, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 4 327 713 грн 00 коп та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 3 969 226 грн 00 коп, яка підлягає зменшенню.

ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» 05 березня 2021 року подало заперечення на акт перевірки від 18 лютого 2021 року № 77/37-00-07-02-01-16/30307207.

Листом від 19 березня 2021 року Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків повідомило позивача про неприйняття позиції, викладеної у запереченнях, а також про викладення деяких пунктів (висновків) акту перевірки в іншій редакції (на стор. 26 по взаємовідносинах ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» та ТОВ «ІНОКС СЕРВІС»; на стор. 26-27 щодо перенесення від`ємного значення, суми ПДВ яких не підтверджено результатами акту попередньої перевірки від 19 жовтня 2020 року № 42/28-10-04-01-02/30307207). Зокрема, п. 3.3 «Результати перевірки визначення від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (розділ ІІІ Декларації)») та п. 4 «Висновок» акту перевірки викладено в такій редакції: «… встановлено порушення платником податків п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року у сумі 8 581 608 грн 00 коп, завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) у сумі 8 581 608 грн 00 коп, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 4 327 713 грн 00 коп, та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 4 253 895 грн 00 коп, яка підлягає зменшенню».

Контролюючим органом 23 березня 2021 року винесено податкові повідомлення - рішення:

- № 00001050702, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 4 327 713 грн 00 коп та застосовано штрафну санкцію у розмірі 2 163 856 грн 50 коп;

- № 00001060702, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ 4 253 895 грн 00 коп.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» 12 квітня 2021 року подало до ДПС України скаргу.

Рішенням ДПС України від 08 червня 2021 року № 12803/6/99-00-06-01-02-06 скаргу позивача задоволено частково шляхом скасування податкового повідомлення-рішення від 23 березня 2021 року №00001050702 у частині застосування штрафних санкцій, які перевищують розмір, визначений п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 60 Податкового кодексу України відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 10 червня 2021 року № 284310007020, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 4 327 713 грн 00 коп та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 081 928 грн 25 коп.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 23 березня 2021 року № 00001060702 та від 10 червня 2021 року № 284310007020, ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» звернулося до суду з адміністративним позовом про визначення їх протиправними та скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна», суд першої інстанції виходив з того, що на стадії призначення та проведення позапланової документальної перевірки, а також оформлення її результатів контролюючий органом допустив процедурні порушення, які є достатніми для визнання протиправними і скасування прийнятих за підсумками її проведення рішень.

Суд першої інстанції зробив висновок про порушення контролюючим органом пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, адже відповідач обґрунтовував наявність підстав для проведення позапланової документальної перевірки позивача лише посиланням на те, що ним в податковій декларації з ПДВ за листопад 2020 року заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ в сумі 155 312 351 грн. Крім того відповідачем не надано доказів того, що від`ємне значення ПДВ, яке включено до суми бюджетного відшкодування ПДВ, сформовано позивачем за операціями, передбаченими у п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України.

Також суд першої інстанції зазначив, що згідно з абз. 5 п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, в акті (довідці) документальної перевірки, інформативних додатках та інших матеріалах не допускаються будь-які виправлення цифрових показників, дат та інших даних. В той же час за результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки листом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19 березня 2021 року «Про розгляд заперечень» деякі пункти, зокрема, цифрові значення суми завищення податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року та суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у висновках акту перевірки викладено у іншій редакції, тобто, фактично внесено виправлення до акту перевірки, на підставі якого в подальшому прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судом першої інстанції також зауважено, що висновки контролюючого органу мають ґрунтуватися на результатах проведеної перевірки безпосередньо на підставі дослідження наданих первинних документів, тим паче, що платником податку були пред`явлені необхідні первинні документи, які є підставою для належного формування складу податкового кредиту. Зокрема, під час перевірки позивачем надано: договори поставки, укладені між позивачем та контрагентами ТОВ «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство», ТОВ «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» та ТОВ «Інокс Сервіс», договори складського зберігання зерна із ТОВ «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство», ТОВ «Торговий дім «Українська борошномельна компанія», складські квитанції на зерно, тристоронні акти приймання-передачі зерна, картки аналізу зерна, копії актів надання послуг зберігання, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні та залізничні накладні. Натомість відповідачем фактично здійснено перевірку та аналіз господарської діяльності на підставі відомостей податкових баз щодо контрагентів позивача, в той час як діяльність безпосередньо позивача не досліджувався контролюючим органом.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, адже вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Першочергово колегія суддів вважає необхідним визначити межі апеляційного перегляду рішення суду від 17 січня 2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга містить вимогу про скасування рішення суду від 17 січня 2022 року та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна». Разом з тим апеляційна скарга фактично не містить доводів, які б вказували на те, які саме висновки суду першої інстанції, викладені в якості підстав для задоволення позову, на думку контролюючого органу, є неправильними чи необґрунтованими. В апеляційній скарзі відповідачем лише викладено фактичні обставини справи та зміст висновків, зроблених в ході перевірки та закріплених в акті від 18 лютого 2021 року № 77/37-00-07-02-01-16/30307207.

Згідно з ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обов`язкових підстав для скасування рішення через допущені порушення норм процесуального права, що закріплені в ч. 3 ст. 317 КАС України, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Також відсутні підстави вважати, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права.

Так, суд першої інстанції зазначив, що контролюючим органом було неправильно застосовано пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Згідно з вказаною нормою права документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V (Податок на додану вартість) цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

За правилами п.п. 200.7, 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України (тут та надані у редакції, чинній на час призначення перевірки ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна») платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

Згідно з п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

У свою чергу п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України передбачає, що контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями:

- за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

- з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

У визначені цим пунктом терміни проводяться також документальні перевірки, передбачені підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

Аналізуючи зазначені норми права у їх сукупності та взаємозв`язку, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що ними встановлено дві окремі підстави для проведення документальної позапланової перевірки: перша - подання декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість; друга - подання декларації з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. У першому випадку, який відповідає спірним правовідносинам у цій справі, позапланова перевірка проводиться також за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V Податкового кодексу України.

За змістом п.п. 200.10, 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України проведення камеральної перевірки податкової звітності не потребує виконання інших умов, окрім дотримання строку, передбаченого абз. 1 п. 76.3 ст. 76 цього Кодексу. Натомість підстави для проведення документальної перевірки платника податку виникають в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками або з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до ст. 209 Податкового кодексу України.

Разом з тим матеріали справи, зокрема й акт перевірки від 18 лютого 2021 року № 77/37-00-07-02-01-16/30307207, не містять доводів та пояснень, які б вказували на те, що від`ємне значення податку на додану вартість, яке включене ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» до суми бюджетного відшкодування, сформоване ним за операціями, передбаченими п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України та, відповідно, підлягало перевірці з підстав, передбачених пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України.

Згідно з актом від 18 лютого 2021 року № 77/37-00-07-02-01-16/30307207, предметом перевірки було дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.

Отже, здійснюючи перевірку також заявленої суми бюджетного відшкодування, контролюючий орган виходив з того, що вона є частиною суми від`ємного значення з податку на додану вартість. Разом з тим відповідач не врахував, що для цілей пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України сума бюджетного відшкодування та суми від`ємного значення з податку на додану вартість є окремими та самостійним показниками податкової декларації, для проведення перевірки кожного з яких встановлені різні підстави й передумови.

Під час розгляду і вирішення цього спору суд першої інстанції врахував правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 19 березня 2020 року у справі № 460/2939/18, від 19 лютого 2021 року у справі № 821/1235/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 814/3860/14, згідно з якою вживання в тексті норм пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 та п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України словосполучень «відшкодування з бюджету податку на додану вартість», «сума бюджетного відшкодування» наряду із «від`ємне значення з податку на додану вартість» свідчить про те, що встановлена пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України умова перевищення 100 тис. гривень як підстава для проведення позапланової документальної перевірки стосується від`ємного значення з податку на додану вартість як окремого від суми бюджетного відшкодування показника податкового обліку.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів наявності підстав для проведення позапланової документальної перевірки заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість.

Заперечень проти правильності зазначеного висновку апеляційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків не містить.

В якості іншого процедурного порушення, допущеного в ході перевірки ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна», суд першої інстанції зазначив те, що контролюючим органом всупереч встановленим правилам були змінені числові показники акту перевірки від 18 лютого 2021 року № 77/37-00-07-02-01-16/30307207.

Відповідно до ст.ст. 77-79, 81-86 Податкового кодексу України, ст.ст. 345-355 Митного кодексу України та Положення про Міністерство фінансів України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, з метою забезпечення єдиного порядку фіксування результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 було затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами (далі - Порядок).

Згідно з п.п. 1, 5 розділу ІІ Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а у разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно з абз. 5 п. 6 Порядку в акті (довідці) документальної перевірки, інформативних додатках та інших матеріалах не допускаються будь-які виправлення цифрових показників, дат та інших даних.

Дослідивши лист Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19 березня 2021 року № 1462/6/31-00-07-02-01 «Про розгляд заперечень», суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що ним фактично було повідомлено про виправлення цифрових показників акту перевірки від 18 лютого 2021 року № 77/37-00-07-02-01-16/30307207.

Як вже зазначалося, згідно з вказаним листом прийняте контролюючим органом рішення полягає у відхиленні позиції, наведеної позивачем у скарзі та у викладенні п. 3.3 «Результати перевірки визначення від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (розділ ІІІ Декларації)») та п. 4 «Висновок» акту перевірки в новій редакції.

Заперечень проти висновків суду першої інстанції про невідповідність таких дій абз. 5 п. 6 Порядку та пп. 86.7.4 п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України апеляційна скарга не містить.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права під час ухвалення рішення суду від 17 січня 2022 року, колегія суддів враховує, що відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.2, 200.4, 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва / майбутнього об`єкта житлової нерухомості. Суми такого від`ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов`язаннями,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За змістом акту перевірки від 18 лютого 2021 року № 77/37-00-07-02-01-16/30307207 підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість став висновок контролюючого органу про неправомірне декларування ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених ТОВ «Кагарлицьке ХПП», ТОВ «ТД Українська борошномельна компанія» та ТОВ «Інокс Сервіс».

Так, в ході позапланової документальної перевірки контролюючим органом було поставлено під сумнів фактичне здійснення господарських операцій з поставки сільськогосподарської продукції зазначеними контрагентами позивача. Такий сумнів обумовлений неможливість встановлення достовірного джерела походження товару, що був поставлений від ТОВ «Кагарлицьке ХПП», ТОВ «ТД Українська борошномельна компанія» та ТОВ «Інокс Сервіс» для ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна».

Згідно з матеріалами справи між ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» та ТОВ «Кагарлицьке ХПП» були укладені договори поставки від 27 липня 2020 року № К2007-3607 та від 18 листопада 2020 року № К2011-3605, згідно з якими позивач придбав кукурудзу та ячмінь урожаю 2020 року.

В ході перевірки контролюючим органом буди досліджені видаткові накладні від 23 листопада 2020 року № 91, від 30 серпня 2020 року № 73, від 31 серпня 2020 року № 74, від 01 вересня 2020 року № 77, від 02 вересня 2020 року № 69 і № 78, від 22 серпня 2020 року № 70 та від 28 серпня 2020 року № 72, згідно з якими здійснювалася поставка сільськогосподарської продукції.

Також контролюючим органом було досліджено реєстр платіжних доручень по сплаті ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» грошових коштів для ТОВ «Кагарлицьке ХПП» та підтверджено факт перерахування коштів у розмірі 1 102 400 грн 00 коп.

Крім того відповідач перевірив та підтвердив факт реєстрації податкових накладних, складених ТОВ «Кагарлицьке ХПП», у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Заперечень щодо повноти та належного оформлення первинних документів по правовідносинах з ТОВ «Кагарлицьке ХПП», наданих до перевірки, акт від 18 лютого 2021 року № 77/37-00-07-02-01-16/30307207 не містить.

Сумніви контролюючого органу щодо фактичного здійснення поставок товару ґрунтуються на тому, що згідно з додатками до договорів товар, який поставлявся позивачу, був придбаний ТОВ «Кагарлицьке ХПП» безпосередньо у сільськогосподарського товаровиробника - ІП «Драйфхолм Фармінг». Провівши аналіз інформації, що міститься в ІТС «Податковий блок» та Єдиному реєстрі податкових накладних, контролюючий орган прийшов до висновку, що в ІП «Драйфхолм Фармінг» відсутні земельні ділянки для вирощування зернових та зернобобових культур в обсязі, в якому вони були реалізовані позивачу та іншим контрагентам-покупцям.

Між ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» та ТОВ «ТД Українська борошномельна компанія» були укладені договори поставки від 07 жовтня 2020 року № К2010-0028, від 26 жовтня 2020 року № К2010-0040 та № К2010-0045, від 10 листопада 2020 року № К2011-0023, від 07 листопада 2020 року № К2011-0024, від 17 листопада 2020 року № К2011-0027, від 30 жовтня 2020 року № К2011-0049, згідно з якими позивач придбав сою урожаю 2020 року.

В ході перевірки контролюючим органом були досліджені видаткові накладні від 07 жовтня 2020 року № 229, від 26 жовтня 2020 року № 249, № 253, № 256, від 02 листопада 2020 року № 257, від 07 листопада 2020 року № 270, від 10 листопада 2020 року № 269, від 17 листопада 2020 року № 277, згідно з якими здійснювалася поставка сільськогосподарської продукції.

Також контролюючим органом було досліджено реєстр платіжних доручень по сплаті ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» грошових коштів для ТОВ «ТД Українська борошномельна компанія» за період з 02 до 26 листопада 2020 року та підтверджено факт проведення розрахунків між сторонами у повному обсязі.

Крім того відповідач перевірив та підтвердив факт реєстрації податкових накладних, складених ТОВ «ТД Українська борошномельна компанія», у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Заперечень щодо повноти та належного оформлення первинних документів по правовідносинах з ТОВ «ТД Українська борошномельна компанія», наданих до перевірки, акт від 18 лютого 2021 року № 77/37-00-07-02-01-16/30307207 не містить.

Сумніви контролюючого органу щодо фактичного здійснення поставок товару ґрунтуються на тому, що згідно з додатками до договорів товар, який поставлявся позивачу, був придбаний ТОВ «ТД Українська борошномельна компанія» безпосередньо у сільськогосподарського товаровиробника - ТОВ «Аграрне майбутнє». Провівши аналіз інформації, що міститься в ІТС «Податковий блок» та Єдиному реєстрі податкових накладних, контролюючий орган прийшов до висновку, що у ТОВ «Аграрне майбутнє» відсутні земельні ділянки, оформлені у встановленому законом порядку, для вирощування сільськогосподарської продукції. Також контролюючий орган зазначив, що наявні у ТОВ «Аграрне майбутнє» трудові ресурси (7-9 осіб) не відповідають видам та обсягам фінансово-господарської діяльності підприємства.

Між ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» та ТОВ «Інокс Сервіс» були укладені договори поставки від 23 жовтня 2020 року № К2010-1980, від 26 жовтня 2020 року № К2010-0326 та № К2010-1987, від 27 жовтня 2020 року № К2010-1996 та № К2010-1996, від 28 жовтня 2020 року № К2010-1998, від 05 листопада 2020 року № К2010-1941, від 09 листопада 2020 року № К2010-1944, від 11 листопада 2020 року № К2011-1949, від 12 листопада 2020 року № К2011-1952, № К2011-1953, № К2011-1954, № К2011-1957, від 13 листопада 2020 року № К2011-1958, № К2011-1959, № К2011-1961, № К2011-1963, № К2011-1966, від 16 листопада 2020 року № К2011-1970, від 18 листопада 2020 року № К2011-1972, № К2011-1975, від 19 листопада 2020 року № К2011-1977 та № К2011-1979, від 20 листопада 2020 року № К2011-1983 та № К2011-1984, згідно з якими позивач придбав ячмінь та кукурудзу урожаю 2020 року.

В ході перевірки контролюючим органом були досліджені видаткові накладні від 28 жовтня 2020 року № 420, від 30 листопада 2020 року, від 05 листопада 2020 року № 440, від 11 листопада 2020 року № 445 та 446, від 10 листопада 2020 року № 444, від 09 листопада 2020 року № 443, від 12 листопада 2020 року № 449, № 450, № 451, від 11 листопада 2020 року № 447, від 13 листопада 2020 року № 452, № 454, № 460, № 456, № 457, від 14 листопада 2020 року № 455 та № 461, від 15 листопада 2020 року № 462, від 17 листопада 2020 року № 466, від 18 листопада 2020 року № 468, від 19 листопада 2020 року № 469, № 471 та № 472, від 20 листопада 2020 року № 473, № 479, № 474, від 21 листопада 2020 року № 480 та № 475, від 23 жовтня 2020 року № 404, від 25 жовтня 2020 року № 413, від 26 жовтня 2020 року № 414, від 27 жовтня 2020 року № 415 та № 419, від 28 жовтня 2020 року № 423, від 29 жовтня 2020 року № 424, згідно з якими здійснювалася поставка сільськогосподарської продукції.

Також контролюючим органом було досліджено реєстр платіжних доручень по сплаті ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» грошових коштів для ТОВ «Інокс Сервіс» за період з 29 жовтня до 27 листопада 2020 року та підтверджено факт проведення розрахунків між сторонами у повному обсязі.

Крім того відповідач перевірив та підтвердив факт реєстрації податкових накладних, складених ТОВ «Інокс Сервіс», у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Заперечень щодо повноти та належного оформлення первинних документів по правовідносинах з ТОВ «Інокс Сервіс», наданих до перевірки, акт від 18 лютого 2021 року № 77/37-00-07-02-01-16/30307207 не містить.

Сумніви контролюючого органу щодо фактичного здійснення поставок товару ґрунтуються на тому, що згідно з додатками до договорів товар, який поставлявся позивачу, був придбаний ТОВ «Інокс Сервіс» у ТОВ «Абрау Купаж».

Основними постачальниками кукурудзи для ТОВ «Абрау Купаж» в листопаді 2020 року були ТОВ «Мальдінс», ТОВ «Індастріз-Груп ЛТД», а основним постачальником ячменю - ТОВ «Агрокомпанія «Сатурн».

Здійснивши аналіз даних щодо податкового кредиту ТОВ «Мальдінс», ТОВ «Індастріз-Груп ЛТД» та ТОВ «Агрокомпанія «Сатурн», контролюючий орган прийшов до висновку про «кругову схему руху зернових», неможливість встановлення виробників продукції та «обрив ланцюга постачання».

Аналізуючи обґрунтованість висновків контролюючого органу щодо неправомірності дій ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» з декларування податкового кредиту, а в подальшому - від`ємного значення податку на додану вартість та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по правовідносинах з ТОВ «Кагарлицьке ХПП», ТОВ «ТД Українська борошномельна компанія» та ТОВ «Інокс Сервіс», суд першої інстанції виходив з того, що процес аналізу інформаційних баз даних ДПС України та Єдиного реєстру податкових накладних є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Будь-яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема, задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким, чином докази не можуть визнаватись належними.

За висновком суду першої інстанції, наявна податкова інформація є лише підставою для поглибленої документальної перевірки платників податків на предмет фактичності їх правовідносин.

Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються, зокрема, на правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 811/2154/13-а, від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 520/4150/19, від 18 червня 2020 року у справі № 826/10624/18.

Крім того суд першої інстанції наголосив, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Зазначені норми права вказують на те, що висновки контролюючого органу мають ґрунтуватися на результатах проведеної перевірки безпосередньо на підставі дослідження наданих первинних документів, які є підставою для належного формування податкового кредиту.

Суд першої інстанції врахував, що під час перевірки контролюючому органу були надані договори поставки, укладені між позивачем та контрагентами ТОВ «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство», ТОВ «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» та ТОВ «Інокс Сервіс», договори складського зберігання зерна, укладені з ТОВ «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство», ТОВ «Торговий дім «Українська борошномельна компанія», складські квитанції на зерно, тристоронні акти приймання-передачі зерна, картки аналізу зерна, копії актів надання послуг зберігання, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні та залізничні накладні.

Натомість відповідачем фактично було здійснено перевірку та аналіз господарської діяльності на підставі відомостей податкових баз щодо контрагентів позивача - ТОВ «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство», ТОВ «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» та ТОВ «Інокс Сервіс», а також контрагентів цих товариства - ІП «Драйфхолм Фармінг», ТОВ «Аграрне майбутнє» та ТОВ «Абрау Купаж». У випадку з ТОВ «Інокс Сервіс» контролюючим органом було досліджено також інформацію щодо контрагентів ТОВ «Абрау Купаж», а саме - ТОВ «Мальдінс», ТОВ «Індастріз-Груп ЛТД» та ТОВ «Агрокомпанія «Сатурн».

В той же час господарські операції ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» з його контрагентами - ТОВ «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство», ТОВ «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» та ТОВ «Інокс Сервіс» фактично не були досліджені та поставлені під сумнів внаслідок відсутності належного документального підтвердження.

Незважаючи на те, що контролюючим органом було поставлено під сумнів фактичне здійснення господарських операцій, стороною яких позивач не є, до суду були надані договори поставки, укладені ТОВ «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство», ТОВ «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» та ТОВ «Інокс Сервіс» з контрагентами-постачальниками - ІП «Драйфхолм Фармінг», ТОВ «Аграрне майбутнє» та ТОВ «Абрау Купаж» і первинні документи, які підтверджують фактичне постачання товару, його перевезення і зберігання.

Доводи контролюючого органу щодо неможливості здійснення поставки зазначеними контрагентами товару для ТОВ «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство», ТОВ «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» та ТОВ «Інокс Сервіс» можуть бути прийняті до уваги під час розгляду цього спору лише у випадку їх підтвердження у встановленому законом порядку. Водночас такі доводи ґрунтуються виключно на аналізі даних, що містяться в інформаційних базах ДПС України, а результати такого аналізу, як вже зазначалося, самі по собі не є доказом вчинення податкового правопорушення.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача та їх контрагентів необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, не свідчить про безтоварність операцій з позивачем. В межах перевірки ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» відповідачем не досліджено можливість залучення ТОВ «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство», ТОВ «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» та ТОВ «Інокс Сервіс», а також ІП «Драйфхолм Фармінг», ТОВ «Аграрне майбутнє» та ТОВ «Абрау Купаж» матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі, а перевірка таких обставин судом, з огляду на коло учасників справи і зміст позовних вимог, виходить за межі предмета доказування.

Колегія суддів повторно наголошує на тому, що в апеляційній скарзі відповідач повторно виклав обставини, встановлені в ході аналізу даних інформаційних баз ДПС України та висновки, зроблені в ході перевірки і викладені в акті від 18 лютого 2021 року № 77/37-00-07-02-01-16/30307207, однак не навів заперечень проти позиції суду першої інстанції про те, що відповідна інформація не є доказом у розумінні податкового законодавства та ст. 77 КАС України.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи контролюючого органу щодо неможливості здійснення ТОВ «Кагарлицьке хлібоприймальне підприємство», ТОВ «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» та ТОВ «Інокс Сервіс» господарських операцій з постачання сільськогосподарської продукції ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» ґрунтуються на неналежних доказах.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши приєднані до матеріалів справи письмові доказами за правилами ч. 1 ст. 90 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку про те, що зміст та обсяг наданих позивачем документів, підхід до їх оформлення та повноти викладення інформації дають підстав вважати, що вони були складені у зв`язку з господарськими операціями, виконання яких фактично відбулося.

У зв`язку з цим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у контролюючого органу не було підстав для зменшення ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» суми від`ємного значення з податку на додану вартість та суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, а також для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна».

Доводи апеляційної скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді В.В. Файдюк

С.Б. Шелест

Постанова складена у повному обсязі 09 грудня 2022 року.