Постанова

від 08.11.2023 по справі 640/17816/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 640/17816/21

адміністративне провадження № К/990/3329/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,

представника позивача - Ларіонова М.О.,

представника відповідача - Франчука Я.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року (головуюча суддя Маруліна Л.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Горяйнов А.М., судді - Файдюк В.В., Шелест С.Б.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» (далі - позивач, ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна», Товариство) звернулося до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 березня 2021 року №00001060702 та від 10 червня 2021 року №2843100070201.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказував на помилковість зробленого контролюючим органом висновку про безтоварність господарських операцій з поставки товару з контрагентами за операціями з постачання сільськогосподарської продукції, оскільки реальний характер такої діяльності підтверджений належними бухгалтерськими та первинними документами. Окремо позивач звертав увагу на допущені відповідачем процедурні порушення під час проведення документальної перевірки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2022 року, позовні вимоги Товариства задоволено в повному обсязі, визнано протиправними і скасовано оскаржувані податкові-повідомлення-рішення.

Констатуючи незаконність спірних рішень відповідача суди попередніх інстанцій виходили з того, що на стадії призначення та проведення позапланової документальної перевірки, а також оформлення її результатів контролюючим органом допущено процедурні порушення. Стосовно ж суті прийнятих за наслідками податкової перевірки рішень суди вказали, що позивачем надано до перевірки усі необхідні первинні документи, які слугували підставою для належного формування складу податкового кредиту, натомість відповідачем фактично здійснено перевірку та аналіз господарської діяльності на підставі відомостей податкових баз щодо контрагентів позивача, без дослідження діяльності позивача.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати прийняті судами рішення й ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України).

В аспекті заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач звертає увагу на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування практики Верховного Суду у справах за подібних правовідносин щодо оцінки використання контролюючим органом податкової інформації при формуванні висновку про безтоварність господарських операцій, необхідності вияву належної обачності при виборі контрагента, а також щодо обов`язковості оформлення під час господарських операцій із поставки сільськогосподарської продукції додаткових документів (щодо якості товару, зберігання, транспортування тощо). Зокрема, відповідач посилався на постанови Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі 3804/16516/15, від 6 березня 2019 року у справі №804/5444/16, від 27 жовтня 2021 року у справі №808/1336/16.

У світлі зроблених Верховним Судом висновків заявник касаційної скарги переконує у відсутності в контрагентів Товариства реальної можливості здійснити заявлені обсяги постачання сільськогосподарської продукції та невідповідності первинних документів за формою і змістом вимогам чинного законодавства. Про це, на переконання заявника касаційної скарги, свідчать виявлені у ході перевірки обставини щодо відсутності у контрагентів постачальників доказів посіву зернових культур, недостатньої кількості працівників, основних засобів, земельних ділянок у виробників сільськогосподарської продукції, невстановлення законного джерела походження товару тощо.

В аспекті заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач звертає увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не дослідили належним чином докази, надані відповідачем на підтвердження своїх доводів та міркувань, та не вжили усіх залежних від них заходів щодо з`ясування обставин справи.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. Матеріали справи надійшли до суду касаційної інстанції 18 жовтня 2023 року, після чого справу призначено до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін.

Від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, в якому позивач, поділяючи висновки судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити їх без змін. У своїх доводах позивач зазначає, що наведені відповідачем постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин, установлених судами в тій чи іншій справі.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав правову позицію, викладену в поданій касаційній скарзі. Наполягав на тому, що позивач не надав доказів прояву належної обачності при виборі контрагентів та, власне, не довів реальності здійснених з ними господарських операцій. Окремо акцентував увагу на відсутності у контрагентів позивача можливості поставити на користь останнього того обсягу сільськогосподарської продукції, що була обумовлена укладеними між ними правочинами.

Представник позивача повністю підтримав доводи та аргументи, наведені ним в судах попередніх інстанцій, і, посилаючись на них, просив залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення. Зазначав, що усі доводи контролюючого органу були спростовані у ході розгляду справи в судах попередніх інстанцій та отримали розгорнуту оцінку в судових рішеннях. Звертав увагу на те, що відповідач як в суді апеляційної інстанції, так і у поданій касаційній скарзі жодним чином не спростовує допущені посадовими особами контролюючого органу порушення при призначенні й, власне, проведенні спірної документальної перевірки платника податків.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що відсутні підстави до задоволення касаційної скарги, з наступних підстав.

Як установили суди попередніх інстанцій ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» входить до міжнародної групи компаній Louis Dreyfus, яка здійснює діяльність з виробництва та продажу продовольчих товарів й сільськогосподарської продукції.

Позивачем подано до Державної податкової служби України податкову декларацію з податку на додану вартість за період листопад 2020 року, розрахунок коригування сум податку на ПДВ (Д1) за листопад 2020 року, довідку про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) за листопад 2020 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) за листопад 2020 року, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ (Д4) за листопад 2020 року у сумі 155' 312' 351 грн, розшифровку податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за листопад 2020 року.

На підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) посадовими особами Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків проведено перевірку дотримання ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» вимог податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року у податковій декларації з ПДВ від 17 грудня 2020 року №9337260812, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 20 січня 2021 року №9002863586 (далі - Декларація), від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За наслідками документальної позапланової виїзної перевірки Товариства відповідачем складено акт від 18 лютого 2021 року №77/37-00-07-02-01-16/30307207.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (далі - Порядок №21), в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року у сумі 8' 392' 443 грн, завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) у сумі 8' 392' 443 грн, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 4' 327' 713 грн, та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, у сумі 3' 969' 226 грн, яка підлягає зменшенню.

Не погоджуючись із зробленими контролюючим органом висновками ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» подано заперечення на акт перевірки.

Листом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19 березня 2021 року повідомлено платника податків про відхилення позиції, викладеної у запереченнях на акт перевірки.

Цим же листом деякі пункти (висновки) акта перевірки викладено у іншій редакції. Так, на сторінці 26 - стосовно взаємовідносин ТОВ «ЛДК Україна» та ТОВ «ІНОКС СЕРВІС»; на сторінці 26-27 - щодо перенесення від`ємного значення, суми ПДВ яких не підтверджено результатами акта попередньої перевірки від 19 жовтня 2020 року №42/28-10-04-01-02/30307207; пункт 3.3 «Результати перевірки визначення від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (розділ ІІІ Декларації)») та пункт 4 «Висновок» акта перевірки викладено в наступній редакції : «… встановлено порушення платником податків пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, Порядку №21, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року у сумі 8' 581' 608 грн, завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) у сумі 8' 581' 608 грн, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 4' 327' 713 грн, та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 4' 253' 895 грн, яка підлягає зменшенню».

23 березня 2021 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення: №00001050702, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 4' 327' 713 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 2' 163' 856,50 грн, №00001060702, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ 4' 253' 895 грн.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість слугував висновок контролюючого органу про неправомірне декларування ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених контрагентами-постачальниками ТОВ «Кагарлицьке ХПП», ТОВ «ТД Українська борошномельна компанія» та ТОВ «Інокс Сервіс», за правочинами з поставки сільськогосподарської продукції позивачеві.

Товариством подано скаргу на вказані вище податкові повідомлення-рішення, за наслідками розгляду якої рішенням Державної податкової служби України від 8 червня 2021 року скасовано податкове повідомлення - рішення від 23 березня 2021 року №00001050702 у частині застосування штрафних санкцій, які перевищують розмір, визначений пунктом 123.2 статті 123 ПК України, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення - рішення від 23 березня 2021 року №00001060702 залишені без змін.

10 червня 2021 року відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення №284310007020, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 4' 327' 713 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1' 081' 928,25 грн.

Вважаючи протиправними прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 23 березня 2021 року №00001060702 та від 10 червня 2021 року №284310007020 позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Зосереджуючись першою чергою на обставинах проведення документальної позапланової перевірки позивача суди першої та апеляційної інстанцій з`ясували, що контролюючим органом неправильно застосовано підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно з указаною нормою документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, серед іншого, такої підстави: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V («Податок на додану вартість») цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначено у статті 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.7, 200.8, 200.10 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

У строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу (протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації або уточнюючого розрахунку, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання), контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Своєю чергою пунктом 200.11 статті 200 ПК України визначено, що контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

У визначені цим пунктом терміни проводяться також документальні перевірки, передбачені підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

Аналізуючи наведені вище положення ПК України суди попередніх інстанцій зробили висновок про те, що ними встановлено дві окремі підстави для проведення документальної позапланової перевірки: перша - подання декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету суми ПДВ; друга - подання декларації з від`ємним значенням з ПДВ, яке становить більше 100 тис. гривень. У першому випадку, який відповідає спірним правовідносинам у цій справі, позапланова перевірка проводиться також за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V ПК України. В той же час за змістом підпунктів 200.10, 200.11 статті 200 ПК України проведення камеральної перевірки податкової звітності не потребує виконання інших умов, окрім дотримання строку, передбаченого абзацом 1 пункту 76.3 статті 76 Кодексу. Натомість підстави для проведення документальної перевірки платника податку виникають у тому разі, коли розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками або з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 ПК України.

Разом з тим, як установили суди попередніх інстанцій з наявних у справі матеріалів, акт перевірки від 18 лютого 2021 року не містить будь-яких доводів та пояснень, які б указували на те, що від`ємне значення з податку на додану вартість, яке включене позивачем до суми бюджетного відшкодування, було сформоване ним за операціями, передбаченими пунктом 200.11 статті 200 ПК України та, відповідно, підлягало перевірці з підстав, передбачених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 200.11 статті 200 ПК України.

Так, суди з`ясували, що згідно з актом від 18 лютого 2021 року предметом перевірки було дотримання позивачем вимог податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування. Отже, здійснюючи перевірку заявленої суми бюджетного відшкодування, контролюючий орган виходив з того, що вона є частиною суми від`ємного значення з ПДВ, разом з тим, як зазначили суди, відповідачем не враховано, що для цілей підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України сума бюджетного відшкодування та суми від`ємного значення з ПДВ є окремими та самостійним показниками податкової декларації, для проведення перевірки кожного з яких встановлені різні підстави й передумови.

Формулюючи такий висновок судами попередніх інстанцій враховано правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постановах від 19 березня 2020 року у справі № 460/2939/18, від 23 вересня 2021 року у справі №814/3860/14, згідно з якою вживання в тексті норм підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та пункту 200.11 статті 200 ПК України словосполучень «відшкодування з бюджету податку на додану вартість», «сума бюджетного відшкодування» поряд із «від`ємне значення з податку на додану вартість» свідчить про те, що встановлена підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України умова перевищення 100 тис. гривень як підстава для проведення позапланової документальної перевірки стосується від`ємного значення з ПДВ як окремого, відмінного від суми бюджетного відшкодування, показника податкового обліку.

З урахуванням викладеного та фактичних обставин цієї справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що контролюючим органом не доведено наявності підстав для проведення позапланової документальної перевірки заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість.

Доводів щодо помилковості зробленого судами попередніх інстанцій в цьому аспекті висновку касаційна скарга фіскального органу не містить.

Окрім описаного вище процедурного порушення, допущеного в ході перевірки ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна», суди першої та апеляційної інстанцій зазначили також й те, що контролюючим органом були змінені числові показники акта перевірки від 18 лютого 2021 року №77/37-00-07-02-01-16/30307207.

Так, як визначено приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, в акті (довідці) документальної перевірки, інформативних додатках та інших матеріалах не допускаються будь-які виправлення цифрових показників, дат та інших даних (абзац 5 пункту 6 Порядку).

Дослідивши зміст листа Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19 березня 2021 року №1462/6/31-00-07-02-01 «Про розгляд заперечень» суди попередніх інстанцій з`ясували, і це не було спростовано відповідачем у ході розгляду справи, що останнім фактично було повідомлено про виправлення (зміну) цифрових показників акта перевірки від 18 лютого 2021 року.

Як вже було зазначено вище, згідно з вказаним листом прийняте контролюючим органом рішення полягає у відхиленні позиції, наведеної позивачем у скарзі, та у викладенні пункту 3.3 «Результати перевірки визначення від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (розділ ІІІ Декларації)») та пункту 4 «Висновок» акта перевірки в новій редакції, зі зміною значень числових (цифрових) показників.

Відповідач, своєю чергою, не наводив ані в судах попередніх інстанцій, ані в касаційній скарзі доводів на спростування описаного вище факту.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що на стадії призначення та проведення позапланової документальної перевірки, а також оформлення її результатів контролюючим органом допущено процедурні порушення, встановлення факту вчинення яких було визнано судом першої інстанції підставою до визнання протиправними і скасування прийнятих за підсумками її проведення рішень.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд із ним повною мірою погодився, й, узявши до уваги відсутність з боку контролюючого органу будь-яких заперечень з приводу зроблених судом висновків, залишив рішення окружного суду без змін.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову ґрунтуються на двох окремих підставах: як наслідок порушення процедури і за результатами аналізу правомірності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень податкового законодавства. При цьому, касаційна скарга хоча й містить вимогу про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю (межі касаційного оскарження), проте не містить доводів на обґрунтування незаконності рішень судів першій частині їх висновків (доводи касаційної скарги).

За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, встановлення процедурних порушень є першочерговим завданням адміністративного суду і лише у випадку, коли такі не визначені судами підставою до визнання протиправності висновків контролюючого органу за результатами перевірки, суд переходить до аналізу останніх по суті.

Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд ще у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

У постанові від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18, окрім наведених вище висновків, Верховний Суд зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього Верховний Суд зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Отже, установлені судами попередніх інстанцій обставини щодо протиправності проведеної відповідачем перевірки є достатніми для висновку про протиправність прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень, оскільки такі прийняті поза межами та у не спосіб, визначені діючим законодавством України. З огляду на це, а також ураховуючи відсутність будь-яких заперечень чи спростувань з боку контролюючого органу щодо висновків судів у цій частині, до аналізу доводів касаційної скарги щодо суті покладених в основу таких рішень податкових правопорушень, колегія суддів КАС ВС не переходить.

Верховний Суд не вдається до аналізу висновків судів попередніх інстанцій поза межами процесуальних повноважень, він уповноважений на це лише в межах касаційного перегляду конкретної справи й у визначений КАС України процесуальний спосіб. Якщо за установлених фактичних обставин тієї чи іншої справи наявні всі процесуальні підстави до задоволення позовних вимог, і такі підстави не спростовані іншим учасником справи, суд не вправі переходити до перегляду суті податкових правопорушень, оскільки це підважуватиме першу частину висновків Суду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суди, керуючись вимогами частини п`ятої статті 242 КАС України, врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права. Слід додати, що висновки судів попередній інстанції цілком узгоджуються зі сталою практикою Верховного Суду, сформованою за наслідком вирішення спорів з аналогічними правовідносинами. Суди в цій справі повною мірою дослідили усі спірні питання, а яких наголошував відповідач, й навели відповідні обґрунтування.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2022 року залишити без змін, а касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська