Рішення

від 25.11.2022 по справі 953/595/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/595/22

н/п 2/953/2192/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2022 року Київський районний суд м.Харкова у складі :

головуючої судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Кривенко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського приватного навчально-виховного комплексу «Старт-школа» Харківської області, про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, моральної шкоди, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача, Харківського приватного навчально-виховного комплексу «Старт-школа» Харківської області, в якому просить стягнути невиплачену заробітну плату при звільненні у розмірі 7130,43 грн., відшкодування за невиплату заробітної плати при звільненні у встановлений законодавством строк у розмірі середнього заробітку за час затримки у сумі 61 686,45 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 30000 грн., а також витрат на правничу допомогу в сумі 9800 грн.

В обґрунтування позову, з урахуванням пояснень отриманих судом під час судового розгляду, зазначає, що в період з 01.10.2020р. по 22.03.2021р. працювала вихователем у ХПНВК «Старт-школа». За період з грудня 2020р. по березень 2021р. їй нарахували та виплатили зарплату не в повному обсязі, зокрема розмір недорахованої та недоплаченої заробітної платні складає 7130,43 грн. Підставою невідного нарахування заробітної плати було встановлення відповідачем тарифної ставки, тобто відповідачем встановлений рівень посадового окладу, який не відповідає законодавству.

Враховуючи, що при звільненні їй не виплатили усю суму яку належить сплатити на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП за період з 22.03.2021р. по 31.01.22р. підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки виплати, який складає 61689,45 грн.

Невиплата у повному обсязі у встановлений строк заробітної плати спричинили їй душевні страждання, загострились її хронічні хвороби, вона вимушена була звертатися до лікаря, внаслідок чого на підставі ст. 23 ЦК України вона просить стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 30000 грн.

Відповідач - Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Старт-школа» Харківської області, проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що порушень щодо нарахування та виплату позивачці заробітної плати не було. Вимоги в частині стягнення середнього заробітку та моральної шкоди є недоведеними.

Судом ухвалами відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, витребувані у відповідача докази, задоволено клопотання про проведення засідань в режимі відеоконференції.

Позивачкою 31.01.2022р. подана позовна заява, яка названа як збільшені вимоги. Вказана позовна заява за змістом та вимогам відповідає первинній позовній заяві, окрім додаткового заявлення до стягнення судових витрат. Однак за положеннями ст.ст.5, 49, 175 ЦПК України вказана заява не є збільшеною вимогою та розцінюється судом як заява про понесені судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне в задоволені позовних вимог відмовити, виходячи з наступного.

Згідно наказу №62-к від 30.09.20 року позивачка була прийнята на роботу на посаду вихователя з 01.10.2020 року до Харківського приватного навчально-виховного комплексу «Старт-Школа», їй встановлений тарифний розряд -11, тарифна ставка - 4383,00 грн.

Наказом №7 від 22.03.2021 р. позивачка звільнена з Харківського приватного навчально-виховного комплексу «Старт-Школа», за власним бажанням. В наказі зазначена компенсація за невикористану відпустку 27 календарних дів.

Із зазначеними наказами позивачка ознайомлена під підпис.

Відповідно до положень ч.1 ст. 21 , ч.1 ч, 4 ст. 24 КЗпП ( положення КЗпП застосовуються в редакції на час виниклих між сторонами правовідносин) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця.

Згідно положень ст. 96 КЗпП системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або органом, уповноваженим власником, згідно з професійними стандартами (кваліфікаційними характеристиками) за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Колективним договором, а якщо договір не укладався - наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, виданим після погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації - з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників, можуть встановлюватися інші системи оплати праці.

Згідно штатного розпису ХПНВК «Старт-школа» на 2020/2021 навчальний рік , який затверджений директором , з 01.09.2020р. вихователю встановлена тарифікаційна ставка - згідно тарифного розряду, надбавка за перевірку зошитів 15%.

Наказом директора №57 від 31.08.2020р., з 01.09.2020р. затверджений штатний розпис ХПНВК «Старт-школа» на 2020-2021 навчальний рік, а також встановлені розміри тарифних ставок , зокрема 11 тарифний розряд - 4383 грн.

Наказом директора №25-к від 31.08.2021р., з 01.09.2021р. затверджений штатний розпис ХПНВК «Старт-школа» на 2021-2022 навчальний рік, а також встановлені розміри тарифних ставок, зокрема 11 тарифний розряд - 5260 грн.

Наказом директора від 04.01.2021р. №1к внесені зміни до штатного розпису на 2020-2021 навчальний рік та введені в дію з 01.01.2021р., а саме : встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 6000 грн.; розміри тарифних розрядів педагогічних працівників залишені без змін ; розміри посадових окладів інших працівників закладу встановлені згідно штатного розпису.

Згідно штатного розпису ХПНВК «Старт-школа» на 2020/2021 навчальний рік з 01.01.2021р., який затверджений директором , вихователю встановлений тарифікаційна ставка - згідно тарифного розряду, надбавка за перевірку зошитів 15%.

За позицією позивачки їй з грудня 2020р. по березень 2021р. була не в повному обсязі нарахована, а як наслідок і виплачена заробітна плата в загальній сумі 7130,43 грн. При цьому, було наголошено, що нарахована заробітна плата виплачена в повному обсязі.

З наданих документів, зокрема розрахунків по виплаті заробітної плати , розрахунково- платіжних відомостей, з урахуванням табелю обліку робочого часу, розрахунку оплати відпусток та лікарняного, позивачці за грудень 2020 року було нараховано - 6800,38грн., вплачено за вирахуванням податків 5371,06 грн. ; за січень 2021р. було нараховано - 7231,95 грн., виплачено за вирахуванням податків - 5718,49 грн.; за лютий 2021р. було нараховано - 7592,51 грн. , виплачено за вирахуванням податків - 6111,96 грн.; за березень 2021р. було нараховано - 10251,38 грн., виплачено за вирахуванням податків - 8542,62 грн..

Посилання позивачки на невірне визначення відповідачем їй тарифної ставки, не є в даному випадку підставою для задоволення позову, оскільки відповідачем нараховано та виплачено заробітну плату на підставі встановленого між сторонами договору, який при прийнятті на роботу оформлений наказом.

Так наказом №62-к від 30.09.2020 року позивачці встановлений тарифний розряд -11 та тарифна ставка - 4383,00 грн.

В подальшому наказом №25-к від 31.08.2021р. з 01.09.2021р. позивачці встановлена тарифна ставка 5260 грн.

З урахуванням зазначених наказів позивачці нараховувалась та виплачувалася заробітна платня.

Накази відповідача в частині встановлення позивачці тарифних ставок не оскаржувалися та не оскаржуються, внаслідок чого є чинними.

Крім того, постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та виданий на її підставі наказ Міністерства освіти і науки від 26 вересня 2005 року № 557, а також Постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 2021р. №29 «Деякі питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» - на яку посилається позивач, як на підставу заявлених вимог регулють відносини в сфері оплати праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та прийняті з метою упорядкування оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери.

Відповідач згідно даних ЄДРПОУ є приватним закладом та до бюджетної сфери не відноситься.

Лист ГУ Держпраці у Харківській області від 03.12.2021р. про наслідки перевірки відповідача щодо дотримання законодавства про працю де зазначено про невідповідність з 01.01.2021 рівня посадового окладу позивачки законодавчо визначеному, не є підставою для задоволення позову. Так, лист є лише позицією ГУ Держапраці у Харківській області, який потребує доказового підтвердження, а також сам лист не встановлює незаконності відповідних наказів відповідача про встановлення позивачці тарифної ставки.

Таким чином, з підстав зазначених у позові, з урахуванням наданих сторонами доказів, позовні вимоги позивачки в частині стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати в сумі 7130,43 грн., задоволенню не підлягають.

Згідно ч.1 ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивачка просить стягнути середній заробіток за час затримки у виплаті їй заробітної плати в сумі 7130,43 грн., за період з 22.03.2021р. по 31.01.2022р. в сумі 61686,45 грн.

Враховуючи, що позивачем недоведені вимоги в частині невиплати їй заробітної плати в сумі 7130,43 грн., підстави для застосування в даному випадку положень ст.ст. 116, 117 КЗпП, відсутні.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно роз`яснень, які містяться в п.п.3, 10, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Судам слід мати на увазі, що у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.

На осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром), відповідно до статей 174, 451 ЦК ( 1540-06 ) покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.

Виходячи із наведеного, право на компенсацію моральної шкоди виникає не автоматично при вчиненні заподіювачем шкоди будь-яких неправомірних діянь, а за умови доведення особою, в чому саме полягають моральні страждання і які втрати немайнового характеру вони спричинили.

Позивач зазначає, що невиплата їй в повному обсязі заробітної плати, спричинило їй душевні страждання, у неї загострилися хвороби та вона вимушена була звертатися до лікаря.

Разом з тим, позивачкою не надано доказів наявності порушень що невиплати їй в повному обсязі заробітної плати, наявності душевних страждань та погіршення стану здоров`я, внаслідок дії відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 10, 11, 12, 13, 81, 83, 89, 91, 141, 230, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

вирішив :

В задоволені позову ОСОБА_1 до Харківського приватного навчально-виховного комплексу «Старт-школа» Харківської області, про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст виготовлений 30.11.2022р.

Суддя Бородіна Н.М.