Постанова

від 07.12.2022 по справі 288/1854/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №288/1854/21 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І.

Категорія 20 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №288/1854/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Попільнянська державна нотаріальна контора в Житомирській області, про визнання права власності на земельну частку (пай)

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою через представника Шаповалова Андрія Миколайовича ,

на заочне рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 серпня 2022 року, яке ухвалене під головуванням судді Рудник М.І. в смт. Попільня,

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 через представника адвоката Шаповалова А.М. звернулася до суду з позовом до Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області. Просила поділити майно, яке було отримано за заповітом від ОСОБА_4 у спадок після її смерті, виділивши належну ОСОБА_5 частку та визнати право власності на цю частку за його дочкою ОСОБА_1 , а саме: частину майнового паю члена ПСП «Світанок», що знаходиться в с.Сущанка Попільнянського району Житомирської області, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників від 03 квітня 2000 року, що належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП серія НОМЕР_1, виданого Сущанською сільською радою від 21 квітня 2001 року (а.с.1-3,116-118 т.1)

Позов обґрунтовувала тим, що 09 червня 1999 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: жилий будинок із усіма надвірними прибудовами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, земельну ділянку розміром 0,52 га та взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла: дочці ОСОБА_6 , синам ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. До складу спадщини увійшло, у тому числі, право на майновий пай члена ПСП «Світанок» с.Сущанка Попільнянського району Житомирської області, відповідно до списку осіб, які мають право на майовий пай, затвердженого зборами співвласників від 03 квітня 2000 року, що належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП серія НОМЕР_2, виданого Сущанською сільською радою від 21 квітня 2001 року. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто раніше ніж його мати. ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_5 та внучкою ОСОБА_4 . Переконана у тому, що вона ( ОСОБА_1 ), як спадкоємець за законом, має право на майно померлого батька ОСОБА_5 , який не встиг отримати спадщину за заповітом.

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2021 року за клопотанням представника позивача замінено неналежного відповідача Корнинську селищну раду Попільнянського району Житомирської області на належного відповідача - ОСОБА_2 (а.с.120-121 т.1).

Заочним рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 серпня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 , не погодившись із заочним рішенням суду першої інстанції, через представника Шаповалова А.М. подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі і вирішити питання судових витрат (судового збору і витрат на професійну правничу допомогу).

Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, має право на частку в спадковій масі померлого батька ОСОБА_5 , який не встиг отримати спадщину за заповітом. Враховуючи той факт, що ОСОБА_4 не призначила іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини після її смерті, тобто не скористалася правом на підпризначення спадкоємця, та після смерті свого сина ОСОБА_5 не внесла зміни до заповіту, ОСОБА_1 має право на спадкування після смерті баби за правом представлення свого батька ОСОБА_5 , який помер до моменту відкриття спадщини, тобто є спадкоємцем за законом першої черги за правом представлення (постанова Верхового Суду від 26 вересня 2018 року в справі №539/2170/17). Спадкування за правом представлення - це спадкування за законом, яке передбачає появу в певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем. Внучка спадкодавця спадкує ту частку спадщини, яка належала б за законом її батькові, якби він був живим на час відкриття спадщини. Отже, під спадкуванням за правом представлення розуміють особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом, коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини ніби заступає на її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий на момент відкриття спадщини (постанова Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року в справі №401/898/17). Скаржник звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті баби, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , лише у 2021 році. Постановою нотаріуса від 16 жовтня 2021 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з пропуском терміну на прийняття спадщини. Вважає, що при розгляді спору суд не звернув увагу на те, що при відкритті спадкової справи №319/2010 за померлою ОСОБА_4 нотаріус Попільнянської державної нотаріальної контори Житомирської області не здійснив жодних дій, щоб встановити всіх спадкоємців за заповітом, зокрема, не встановив, що ОСОБА_5 , син померлої ОСОБА_4 , який був спадкоємцем за заповітом, помер до відкриття спадщини. Внаслідок цього, нотаріус не закликав до спадкування за правом представлення ОСОБА_1 , через що вона не була обізнана про наявність у неї такого права. Оскільки скаржник про заповіт не знала та нотаріус її про заповіт не повідомив, то нотаріус не вчинив жодних дій для розшуку спадкоємця за правом представлення, зокрема й засобами публічного оголошення або повідомлення у пресі, якщо йому не було відомо про місце проживання або місце роботи спадкоємця (постанова Верховного Суду від 22 грудня 2021 року в справі №703/4978/19). При наявності заповіту визначення кола усіх спадкоємців та належне їх повідомлення про відкриття спадщини є обов`язком нотаріуса. Неповідомлення нотаріуса про заповіт спадкоємця свідчить про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини (постанови ВСУ від 06 вересня 2017 року в справі №6-49цс17, від 23 вересня 2017 року в справі №1320цс17, від 10 січня 2019 року в справі №263/1221/17, від 04 грудня 2019 року в справі №205/3855/17, від 17 березня 2021 року в справі №308/4272/19, від 22 лютого 2021 року в справі №644/7785/19). За таких обставин, на думку скаржника, посилання суду на пропуск без поважних причин строку для прийняття спадщини свідчить про поверхневе ознайомлення суду з матеріалами справи.

Відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду заочного рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні, проведеному апеляційним судом за клопотанням представника позивача у режимі відеоконференції, адвокат Шаповалов А.М. апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити. Рішення суду першої інстанції просить скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Інші учасники справи до суду не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені. Так, відповідач ОСОБА_2 спрямував підтвердження про своєчасне повідомлення про судове засідання, а третя особа: Попільнянська держава нотаріальна контора отримала судову повістку 18 жовтня 2022 року. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що ОСОБА_4 заповітом від 09 червня 1999 року розпорядилася на випадок своєї смерті наступним чином: жилий будинок із усіма надвірними прибудовами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалося, земельну ділянку площею 0,52 га, і взагалі все те, що буде їй належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право заповіла: дочці ОСОБА_6 та синам: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с.11 т.1). Заповіт посвідчений Сущанською сільською радою. ОСОБА_4 заповіту не скасовувала та нового заповіту не складала. Сторони не оспорюють форму та порядок посвідчення заповіту. Також заповіт не визнавався недійсним у судовому порядку.

Отже, всі права та обов`язки, що належали ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті ОСОБА_4 заповіла своїм дітям у рівних частках - ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (в 1/3 частині кожному). Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8 т.1). Внаслідок її смерті відкрилася спадщина, а часом відкриття спадщини є день смерті ОСОБА_4 (частини перша та друга ст.1220 ЦК України).

Із спадкової справи вбачається, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 увійшло: житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована по АДРЕСА_1 ; земельні ділянки площами 0,2682 га та 4,7101 га, що розташовані в с. Сущанка на території Сущанської сільської ради, які передані для ведення особистого селянського господарства; право на майновий пай члена КСП «Світанок» с.Сущанка Попільнянського району Житомирської області відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників від 03 березня 2000 року (а.с.73 зворот т.1); вклади у банку.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до смерті своєї матері (а.с.9 т.1).

Відповідно до частини першої ст.1244 ЦК України заповідач має право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовитися від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті (ст.1242 цього Кодексу). Сторони не заперечують той факт, що ОСОБА_4 як заповідач не скористалася правом призначити іншого спадкоємця замість зазначеного у заповіті сина ОСОБА_5 , який помер раніше за неї, тобто право підпризначення спадкоємця залишилося спадкодавцем ОСОБА_4 не реалізованим.

За положеннями частини першої ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Разом із тим, спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини (зі змісту частини першої ст.1222 ЦК України).

Частиною другою ст.1223 ЦК України унормовано, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 цього Кодексу.

Також частина перша ст.1245 ЦК України передбачає, що частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

У постанові Верховного Суду України від 22 червня 2016 року №6-2946цс15 зазначено, що «у справі, яка переглядається, апеляційний суд, з яким погодився й суд касаційної інстанції, дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин положень статті 1276 ЦК України, не врахувавши, що спадкоємець помер до дня відкриття спадщини. До спірних правовідносин не підлягає застосуванню і норма частини першої статті 1275 ЦК України, відповідно до якої, якщо від прийняття спадщини відмовився один зі спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну, оскільки спадкоємець, який помер до дня відкриття спадщини, не може вважатись таким, що не прийняв спадщину або відмовився від неї. Згідно з положенням статті 1222 ЦК України спадкоємцями можуть бути, зокрема, фізичні особи, які є живими на день смерті спадкодавця. Відповідно до статті 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом. Врахувавши викладене та проаналізувавши положення статей 1222, 1223, 1245 ЦК України, слід дійти висновку про те, що 1/2 частину будинку, яку спадкодавець заповідав брату позивача, який помер до дня відкриття спадщини, слід вважати такою, що не охоплена заповітом, а тому право на спадкування цієї частки майна одержують спадкоємці за законом (статті 1261 1265 цього Кодексу). … Право на спадкування за законом 1/2 частину будинку, що не охоплена заповітом, має син спадкодавця ОСОБА_7, а оскільки інший син спадкодавця ОСОБА_10 на час відкриття спадщини помер, то його діти спадкують порівну ту частину спадщини, яка належала б за законом їх батькові, якби він був живим на час відкриття спадщини (право представлення). За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_7 має право на спадкування 1/4 частини спірного будинку в порядку спадкування за законом, а ОСОБА_8 і ОСОБА_9 - по 1/8 частині будинку за кожним у порядку спадкування за законом, є обґрунтованими. Отже, у справі, яка переглядається апеляційний суд, з яким погодився суд касаційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що до спірних правовідносин норма статті 1266 ЦК України не підлягає застосуванню, оскільки право представлення відбувається за умови наявності заповіту, у якому б визначалась доля спадкового майна. Суди не врахували, що 1/2 частина будинку не охоплена заповітом, оскільки на час відкриття спадщини один зі спадкоємців за заповітом помер, а тому внуки спадкодавця мають право спадкувати ту частину спадщини, яка належала б за законом їхньому батькові. Суди безпідставно не застосували норму статті 1245 ЦК України, за якою частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах, до числа яких входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом».

Оскільки на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) один із трьох спадкоємців за заповітом помер, а саме син ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), його мати не підпризначила спадкоємця, а тому 1/3 частина спадщини (складу спадщини), яку ОСОБА_4 як спадкодавець заповідала своєму сину ОСОБА_5 , який помер до дня відкриття спадщини, слід вважати такою, що не охоплена заповітом, а тому право на спадкування 1/3 частини спадщини одержують (доступаються) спадкоємці за законом. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша ст.1267 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5 , а отже, доводиться ОСОБА_4 онукою.

Відповідно до змісту частини першої ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. За правом представлення внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (частина перша ст.1266 ЦК України).

Отже, до 1/3 частина спадщини, яка не охоплена заповітом, оскільки на час відкриття спадщини один зі спадкоємців за заповітом ОСОБА_5 помер, мала б доступитися внучка спадкодавця - ОСОБА_1 , якій належить право на спадкування після смерті баби тієї частини спадщини, яка належала б за законом її батькові. Поряд із нею до 1/3 частина спадщини, що не охоплена заповітом, доступилися також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом, тобто ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (діти спадкодавця). Отже, до 1/3 частини спадщини, неохопленої заповітом, мала доступитися ОСОБА_1 та доступилися ОСОБА_6 і ОСОБА_2 та ця частка мала б ділитися між ними у такій пропорції - 1/3 : 3 = 1/9 частка, тобто по 1/9 частини кожному.

Отже, у спадщині, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 : 4/9 (1/3 за заповітом +1/9 за законом) частки мали бути успадковані ОСОБА_6 ; 4/9 (1/3 за заповітом +1/9 за законом) частки мав успадкувати ОСОБА_2 та 1/9 частки після смерті баби мала право успадкувати ОСОБА_1 за законом за правом представлення.

Постановою від 16 жовтня 2021 року №186/02-31 завідувач Попільнянської державної нотаріальної контори відмовив ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме, у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на майно після смерті баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із пропуском встановлено законодавцем терміну на прийняття спадщини (а.с.107 т.1). У постанові зазначено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом за правом представлення, але заяву після смерті баби ОСОБА_4 не подавала і у права спадкування не вступала та пропустила строк на прийняття спадщини, тому відповідно до ст.ст.1269-1272 ЦК України вважається такою, що спадщину не прийняла.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша ст.1269 ЦК України). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша ст.1270 ЦК України). Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша ст.1272 ЦК України).

Із матеріалів спадкової справи №319/2010 вбачається, що до Попільнянської державної нотаріальної контори Житомирської області із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , своєчасно звернулися: 09 вересня 2010 року - ОСОБА_6 (дочка); ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_2 (син) (а.с.61,67 звороти т.1). Із довідки Сущанської сільської ради Попільнянського району Житомирської області від 09 вересня 2010 року №61 слідує, що ОСОБА_4 на день смерті постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.62 зворот т.1).

На час відкриття спадщини після смерті баби, ОСОБА_1 із спадкодавцем ( ОСОБА_4 ) постійно не проживала, на той час була повнолітньою особою та заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті баби упродовж шести місяців не подала, а тому позивач вважається такою, що спадщину після смерті баби не прийняла.

Натомість тітка та дядько позивача своєчасно звернулися із заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті матері та за їх заявами про видачу свідоцтв відповідно від 23 лютого 2011 року та 25 червня 2011 року видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зокрема, ОСОБА_6 23 лютого 2011 року видано свідоцтво на спадщину за заповітом на Ѕ ід.частину права на майновий пай члена ПСП «Світанок» с.Сущанка Попільнянського району Житомирської області, відповідно до списку осіб, які мать право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників від 03 березня 2000 року (а.с.82 т.1), а ОСОБА_2 25 червня 2011 року видано свідоцтво на спадщину за заповітом на Ѕ ід.частину права на майновий пай члена ПСП «Світанок» с.Сущанка Попільнянського району Житомирської області (а.с.90 т.1).

Відповідно до частини третьої ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Виходячи із засад диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша ст.13 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги, якими обґрунтовується поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини після смерті баби є передчасними з огляду на заявлені позовні вимоги. Ці доводи мали б правове значення та підлягали б обговоренню, якщо б у цій справі були заявлені вимоги про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_4 . Враховуючи вищевикладене, посилання в апеляційній скарзі на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 10 січня 2019 року в справі №263/1221/17, від 04 грудня 2019 року в справі №205/3855/17, від 17 березня 2021 року в справі №308/4272/19, від 22 лютого 2021 року в справі №644/7785/19, є неприйнятним, оскільки у цих справах заявлялися позови про визначення додаткового строку, достатнього для подання спадкоємцем заяви про прийняття спадщини. Суду також не надано судового рішення у іншій справі, яким би був визначений ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті баби.

Позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті баби у 2021 році. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивач наразі вважається такою, що не прийняла спадщину після смерті баби. У разі задоволення позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд у резолютивній частині такого рішення вказує певний період часу, з моменту набрання судовим рішенням законної сили, який не може перевищувати шестимісячного строку, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини.

При розгляді даного спору суд першої інстанції також правильно звернув увагу на ту обставину, що після смерті спадкодавця ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право на майновий пай члена КСП «Світанок» видані на Ѕ ід.частину кожному ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , тобто видані правовстановлюючі документи у порядку спадкування за заповітом на все право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) та наразі 1/9 ід.частина права власності на майновий пай члена КСП не є вільною та охоплена свідоцтвами, які не змінені. Такий висновок стосується також іншого майна, яке входить до складу спадщини. При такому висновку не можна вважати, що апеляційний суд виходить за межі вимог заявленого позову, оскільки не допускається вибіркове прийняття спадщини на якесь окреме майно та це положення поширюється на питання прийняття спадщини, а не її оформлення.

Положення частини першої ст.1300 ЦК України дозволяють нотаріусу за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» надані наступні роз`яснення з приводу того, що спадкоємець, який прийняв спадщину в наданий судом додатковий строк, має право звернутися до суду з вимогами про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, якщо спадкоємці, які прийняли спадщину, не дають згоду на внесення нотаріусом за місцем відкриття спадщини цих змін. На підставі рішення суду нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Не надано суду й доказів того, що вищевказані свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 лютого 2011 року та від 25 червня 2011 року, видані на право на майновий пай члена КСП «Світанок», були б визнані недійсними за рішенням суду.

Із огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, пославшись на те, що позивач пропустила строк для прийняття спадщини, не звернулася до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини, спадщину прийняли інші спадкоємці, які отримали свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, а доказів того, що позивач зверталася до спадкоємців з питання вступу в спадщину суду не надані, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову. Питання поділу майна, виділу частки, визнання права власності на частину права на майновий пай члена КСП у порядку спадкування за законом за правом представлення не виключає необхідності вирішення питання прийняття спадщини, а тому суд першої інстанції правильно вважав, що для визнання права власності на спадкове майно першочерговим є вирішення питання прийняття спадщини (звернення до суду із позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини).

Відповідно до положень ст.375 ЦПК України суд першої інстанції ухвалив заочне рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому заочне рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника Шаповалова Андрія Миколайовича , залишити без задоволення.

Заочне рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 12 грудня 2022 року.