Рішення

від 02.12.2022 по справі 525/815/21

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/815/21

Провадження №2/525/27/2022 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.12.2022 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої - судді Прасол Я.В.,

секретар судових засідань - Хоменко М.М.,

з участю позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка в порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Великобагачанський комбікормовий завод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні землею,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП «Великобагачанський комбікормовий завод» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є власником земельної ділянки площею 3,6 га, що розташована на території Великобагачанської селищної ради кадастровий номер 5320255100:00:001:0245. Також він є співвласником земельної ділянки площею 4,2 га, що розташована на території Великобагачанської селищної ради кадастровий номер 5320255100:00:002:0114.

Під час виїзду на земельні ділянки позивачем було встановлено, що його земельні ділянки оброблені та засіяні відповідачем ПП «Великобагачанський комбікормовий завод».

За даним фактом позивач звернувся до правоохоронних органів, проте це не дало результату.

Жодних договорів на передачу права користування земельними ділянками позивач не укладав, тому вимушений звертатися до суду з даним позовом.

На підставі вищевикладеного просив суд зобов`язати відповідача звільнити та привести до стану придатного для використання належних йому земельної ділянки кадастровий номер 5320255100:00:001:0245 та частини земельної ділянки кадастровий номер 5320255100:00:002:0114.

Ухвалою суду від 20.07.2021 було відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 14.09.2021.

Ухвалою суду від 14.09.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі та підготовче засідання відкладено на 12.10.2021 за клопотанням представника відповідача.

Ухвалою суду від 12.10.2021 підготовче провадження у справі було закрито, а справу призначено до судового розгляду на 12.11.2021. Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 07.09.2022 до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучено співвласника земельної ділянки кадастровий номер 5320255100:00:002:0114 ОСОБА_2 ( а.с. 226).

Під час розгляду справи у суді позивач ОСОБА_1 та його представники адвокати Рябоконь О.В. та Касумов О.О. підтримали позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

У судове засідання 02.12.2022 представники позивача адвокати Рябоконь О.В., Здебська О.П., Касумов О.О. не з`явилися, позивач повідомив, що буде самостійно здійснювати захист своїх інтересів, проти розгляду справи без їхньої участі не заперечував.

Представник відповідача адвокат Бондаренко О.В. у судове засідання 02.12.2022 не з`явилася, подала на адресу суду заяву у якій просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , розгляд справи проводити без її участі ( а.с. 252).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 у судове засідання 02.12.2022 повторно не з`явилася, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, з клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не зверталася.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представників, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ПЛ №052380 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,93га, що розташована на території Великобагачанської селищної ради, для ведення сільського господарства ( а.с. 7-8).

Згідно довідки Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області №1186 від 19.04.2021, згідно земельно-облікових документів та бази паїв по Великобагачанській селищній раді, інформація про передачу в оренду земельної ділянки площею 3,60 га, з цільовим призначенням для ведення сільського господарства на території Великобагачанської селищної ради, відсутня ( а.с. 11).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 3,5999 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5320255100:00:001:0245 ( а.с. 14, 15).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної спільної часткової власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 4,1997 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5320255100:00:002:0114 ( а.с. 12, 13).

З листа Миргородської окружної прокуратури №54-1491вих-21 від 14.05.2021 встановлено, що звернення ОСОБА_1 щодо самовільного зайняття земельних ділянок ОСОБА_3 скеровано до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській обласні для проведення перевірки ( а.с. 10).

У листі ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області №19-АЗ/115/112/01-2021 виданого на ім`я ОСОБА_4 зазначено, що земельну ділянку з кадастровим номером 5320255100:00:002:0114 у 2021 році обробив та засіяв ПП «Великобагачанський комбікормовий завод» в особі ОСОБА_3 ( а.с. 38, 80).

У листі ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області №20-АЗ/115/112/01-2021 виданого на ім`я ОСОБА_4 зазначено, що земельну ділянку з кадастровим номером 5320255100:00:001:0245 у 2021 році обробив та засіяв ПП «Великобагачанський комбікормовий завод» в особі ОСОБА_3 ( а.с. 39, 78).

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зверталися до правоохоронних органів з приводу самовільного зайняття земельних ділянок, по даному зверненню проводилася перевірка ( а.с. 78-86).

З листа ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області на ім`я ОСОБА_1 №2822/115/112/01-2021 від 28.05.2021 вбачається, що звернення ОСОБА_1 щодо самовільного обробітку землі працівниками ПП «Великобагачанський комбікормовий завод» зареєстровано в інформаційному порталі НПУ за №944 від 12.05.2021, проведено перевірку у ході якої ознак кримінального правопорушення встановлено не було ( а.с. 9).

Згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області встановлено, що станом на 10.01.2022 відсутні обмеження щодо використання земельної ділянки кадастровий номер 5320255100:00:001:0245, були встановлені та погоджені межі землекористування, встановлені межові знаки ( а.с. 88-114).

Згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 та ОСОБА_6 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області встановлено, що станом на 10.01.2022 відсутні обмеження щодо використання земельної ділянки кадастровий номер 5320255100:00:002:0114, були встановлені та погоджені межі землекористування, встановлені межові знаки ( а.с. 115-145).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 21.10.2021 ( а.с. 216).

Спадщину після смерті останньої в установленому законом порядку прийняла ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами спадкової справи ( а.с. 221-224).

Відповідно до положень ч.3 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до положень ч.ч. 1,2 ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, частиною першою якої передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно положень ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Тобто, тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов застосовується для захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, коли право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 363/3032/16-ц).

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника, тощо).

Отже, у розумінні приписів статті 391 ЦК України право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічну правову позицію сформовано у постановах КГС ВС від 19.06.2019 у справі №925/180/18 та від 25.06.2019 у справі № 923/640/18.

Для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення (Правова позиція КГС ВС від 27.08.2019 у справі № 925/366/18).

Отже, підставою судового захисту є наявність доведеного факту порушення прав позивача з боку відповідачів, яке існує на момент прийняття судового рішення, а підставою для задоволення негаторного позову - є доведений факт обмеження або перешкоджання, створення реальних перешкод у здійсненні права власності, триваючий характер такого правопорушення, наявність у момент звернення до суду. Також, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може носити абстрактного, узагальнюючого характеру, має бути ефективним, тобто забезпечувати реальне відновлення порушеного права.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зауважує, що метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що визначений у позові відповідач чинить та здійснює перешкоди у користуванні земельними ділянками позивачем. Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували той факт, що земельні ділянки, які перебувають у власності позивача є непридатними для використання за цільовим призначенням.

Судом неодноразово роз`яснювався обов`язок позивача щодо доведення обставин, зазначених у позовній заяві за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів, наслідки вчинення чи не вчинення певних процесуальних дій.

Враховуючи обставини справи, саме на позивача покладений обов`язок доказування вчинення відповідачем перешкод у користуванні позивачем земельною ділянкою кадастровий номер 5320255100:00:001:0245 та 1/2 частиною земельної ділянки кадастровий номер 5320255100:00:002:0114 належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами. Матеріали справи не містять відомостей про реальне виділення позивачу ОСОБА_1 1/2 частини земельної ділянки, яка перебуває у спільній частковій власності.

Суду не надано жодних доказів того, що існують реальні перешкоди у користуванні позивачем належними йому земельними ділянками на момент звернення до суду та на момент розгляду справи по суті, що ці перешкоди чиняться саме відповідачем у справі.

Натомість матеріалами справи об`єктивно підтверджено факт встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості позивачем, що підтверджується наявною у матеріалах справи технічною документацією, жодних об`єктивних причин неможливості користування власністю встановлено не було.

Листи ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області №20-АЗ/115/112/01-2021 та №19-АЗ/115/112/01-2021 видані на ім`я ОСОБА_4 не є належними та достатніми доказами порушення прав позивача, вони не підтверджені жодними іншими доказами у справі та не містять посилань на підставі чого правоохоронний орган прийшов до таких висновків.

З аналізу досліджених доказів, суд приходить до переконання, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, оскільки у випадку самовільного зайняття земельної ділянки, що перебуває у власності позивача має бути поданий віндикаційний позов. Віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого невласника.

З огляду на вказане, за результатами встановлених обставин справи та досліджених доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 13, 76-80, 81, 83, 84, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Великобагачанський комбікормовий завод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні землею - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

представники позивача: адвокат Рябоконь Олександр Володимирович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №567 від 27.12.2007, адреса здійснення діяльності: АДРЕСА_2 ;

адвокат Здебська Ольга Павлівна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2868 від 25.06.2019, адреса здійснення діяльності: АДРЕСА_3 ;

адвокат Касумов Олег Олегович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3500 від 07.07.2020, адреса здійснення діяльності: АДРЕСА_4 ;

відповідач: Приватне підприємство "Великобагачанський комбікормовий завод", код ЄДРПОУ - 32738656, юридична адреса: вул. Каштанова, 124, селище Велика Багачка, Миргородського району, Полтавської області;

представник відповідача: адвокат Бондаренко Ольга Володимирівна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1707 від 27.06.2017, місце здійснення діяльності: АДРЕСА_5 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 12.12.2022.

Суддя Я.В. Прасол