Рішення

від 07.12.2022 по справі 373/2163/21

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/2163/21

Номер провадження 2/373/198/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 р. м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Опанасюка І.О.

за участю:

секретаря судових засідань Бутович Я.О.,

прокурорів Яворського С.С., Чичиркіної С.П.

представника ОСОБА_1 - адвоката Діденко В.А.

представника Міністерства культури та інформаційної політики України Мнацаканяна С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 373/2163/21 за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення сплачених коштів,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівникаКиївської обласноїпрокуратури звернувсядо судуз вказанимпозовом тапросить визнатинедійсним договіркупівлі-продажувід 18.12.2018,укладений між ОСОБА_1 та Національнимісторико-етнографічнимзаповідником «Переяслав»посвідченого приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу ЛеонтьєвимГ.О.у реєстріза №1033,щодо придбаннякафе на50місць задміністративним приміщеннямплощею 608,7кв.м.,що розташованеза адресою: АДРЕСА_1 ,за ціною19447669грн.;визнати недійснимдоговір купівлі-продажуземельної ділянкивід 18.12.2018,укладеного між ОСОБА_1 та Національнимісторико-етнографічнимзаповідником «Переяслав»,посвідченого приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу ЛеонтьєвимГ.О.у реєстріза №1032,щодо земельноїділянки площею0,1000га,яка знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,визначена планоммеж земельноїділянки закадастровим номером3211000000:01:063:0009для комерційноговикористання,ціною 541719грн.;стягнути з ОСОБА_1 до Державногобюджету Українина користьМіністерства культурита інформаційноїполітики Українив особіНаціонального історико-етнографічного заповідника «Переяслав» 19447668 грн, сплачені їй на виконання договору купівлі-продажу від 18.12.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Г.О. у реєстрі за №1033, щодо придбання кафе на 50 місць з адміністративним приміщенням площею 608,7 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету України на користь Міністерства культури та інформаційної політики України в особі Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» 19447668 грн., сплачені їй на виконання договору купівлі-продажу від 18.12.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Г.О. у реєстрі за №1032, щодо земельної ділянки площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визначена планом меж земельної ділянки за кадастровим номером 3211000000:01:063:0009 для комерційного використання. Також просить стягнути з відповідача на користьКиївської обласноїпрокуратури сплачений судовий збір при поданні позову.

При цьому прокурор посилається на статтю 215 ЦК України щодо підстави недійсності правочину та просить застосувати наслідки недійсності правочину відповідно до статті 216 ЦК України.

Також, свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що при вчиненні цих правочинів недодержано вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства внаслідок нецільового використання бюджетним коштам, що у відповідності із ч.3 ст.228 ЦК України є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Прокурор вважає, що невідповідність правочинів інтересам держави і суспільства полягає в тому, що при вчиненні оспорюваних правочинів із придбання приміщення кафе та земельної ділянки на якій воно розташоване за ціною в майже 7 разів більшою від ринкової ціни, з порушенням законодавства щодо визначення ринкової оцінки та її рецензування було вчинено за рахунок бюджетних коштів, що заподіяло збитки державі в розмірі 16966938,64 грн., оскільки ринкова (дійсна) вартість нерухомого майна та земельної ділянки складає 3022448 грн 36 коп., що підтверджується висновком комплексної судової оціночно-будівельної, оціночно-земельної та економічної експертизи від 15.05.2020 № 118/8-24/8-63/7, проведеної Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз СБУ.

Оцінка майна та процедура його придбання, були проведені з порушенням вимог закону та підзаконних нормативно правових актів:

- не дотримання нотаріус не дотримав вимог щодо перевірки ринкової вартості спірного нерухомого майна під час нотаріальної реєстрації оспорюваних правочинів (порушення розділу IV Порядку № 658), яке полягає в перевірці реєстрації звіту про оцінку в Єдиній базі. Однак, звіти про оцінку майна яке є предметом оспорюваних правочинів в Єдиній базі відсутні. Звіту про оцінку майна СОД №87/18 від 30.01.2018 матеріали нотаріальної справи не містять;

- оформлення купівлі-продажу нерухомого майна між НІЕЗ «Переяслав» та ОСОБА_1 проведено лише на підставі висновків, які відображають ринкову вартість майна на підставі звітів, виготовлених ФОП ОСОБА_2 ;

- ринкову вартість земельної ділянки у розмірі 541 719 грн здійснювала ОСОБА_3 , яка не є сертифікованим інженером-землевпорядником, що суперечить вимогам ст. 6 Закону України «Про оцінку земель», та не має повноважень надавати звіти щодо оцінок земельних ділянок;

Звіт про оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3211000000:01:063:0009 по АДРЕСА_1 оцінювачем ОСОБА_3 не складався.

- звіти про оцінку майна (акти оцінки майна) не надавались Фонду державного майна України для перевірки щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, що підтверджується листом від 21.05.2020 №10-58-9790;

- при проведенні оцінки ФОП ОСОБА_4 , який не є сертифікованим інженером-землевпорядником і не має кваліфікаційного свідоцтва оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок були штучно створені об`єкти для порівняння цін.

Також, ФОП ОСОБА_4 до висновку про вартість кафе на 50 місць з адміністративними приміщеннями, площею 608,7 кв. м, по АДРЕСА_1 , були внесені недостовірні відомості, що підтверджується висновком оціночно-земельної та оціночно-будівельної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 24.12.2019 № 32913/19-41/32914/19-42.

Таким чином, нерухоме майно було придбано за рахунок бюджетних коштів за штучно завищеною ціною, яку складав суб`єкт (оцінювач) який не має відповідних на те повноважень, що мало наслідком заподіяння шкоди державі та її інтересам.

За фактом порушення законодавства під час придбання об`єктів нерухомості за бюджетні кошти було зареєстроване кримінального провадження за №1201911024000000 від 08.01.2019.

Ухвалою від 27 січня 2022 року відкрито провадження в даній справі за загальними правилами позовного провадження.

26 квітня 2022 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Діденко В.А. надав до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав, вважає, що Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» не є суб`єктом владних повноважень і не наділений компетенцією представляти державу у відповідних правовідносинах, тому відсутні правові підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав». Крім того вважає, що, висновок експерта доданий прокурором до позову, не може вважатись достовірним та допустимим доказом, на підставі якого можна встановити дійсні обставини справи, оскільки експертиза призначалась і проводилась не у відповідності до законодавства про цивільне судочинство, а у кримінальному провадженні №12019110240000009. Вважає, що такий висновок не відповідає параграфу 6 глави 5 ЦПК України, одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, тому не може вважатися висновком експерта у цивільному судочинстві. Просить поновити пропущений ним процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву.

31.05.2022 прокурор подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» є адміністрацією історико-культурного заповідника в розумінні ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Заповідник є об`єктом державної власності, перебуває у сфері управління Міністерства культури та інформаційної політики України (орган управління майном) відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1419-р «Деякі питання управління Міністерством культури та інформаційної політики об`єктами державної власності». Під час розроблення та реалізації державних програм у галузях охорони культурної спадщини, музейної справи і виконання інших завдань, що є складовою державної культурної політики, Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» здійснює публічно-владні управлінські функції, що характеризує заповідник як суб`єкт владних повноважень. Остаточним розпорядником бюджетних коштів за бюджетною програмою КПКВ 1801490 був саме Заповідник, який укладав правочини щодо придбання приміщення кафе та земельної ділянки у АДРЕСА_1 . Виходячи з того, що сторона правочину- Заповідник представляє державу у цивільних правовідносинах у даному випадку, він уповноважений згідно вимог бюджетного законодавства та положення про Заповідник вжити заходів щодо раціональних витрат бюджетних коштів та за потреби захисту інтересів держави, як то у даному випадку, шляхом ініціювання у судовому порядку визнання правочинів недійсними і застосування наслідків їх недійсності. Також до позовної заяви долучено висновок комплексної судової оціночно-будівельної, оціночно-земельної та економічної експертизи та висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення оціночно-земельної та оціночно-будівельної експертизи від 24.12.2019 №32913/19-41/32914/19-42, а також висновок комп`ютерно-технічної експертизи Українського науково-дослідного інституту спеціалізованої техніки та судових експертиз СБУ , які були проведені під час досудового слідства у кримінальному провадженні. Вважає, шо отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі. При цьому посилається на висновок Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №461/3675/17, постанову від 18.12.2019 за № 522/1029/18.

В судовому засіданні прокурор позов підтримав, просить задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні представник Міністерства культури та інформаційної політики України позов підтримав, просить задовольнити позов в повному обсязі.

Представник Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» в судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Діденко В.А. в судовому засідання позовні вимоги не визнав, посилаючись на підстави викладенні у відзиві на позов. Також у своїх поясненнях наголосив, що прокурор в позовній заяві посилається на статтю 215-216 ЦПК України та статтю 228 ЦПК, як підстави позову, допустив конкуренцію правових норм, просить застосувати односторонню реституцію, тобто невірно обрав спосіб захисту.

Судом встановлено наступне.

За змістом статті 80 Цивільного кодексу України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно положення про Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» затвердженого наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 20.05.2020 № 1801, НІЕЗ «Переяслав» є культурно-освітнім та науково-дослідним закладом, створеним постановою Центрального Комітету Комуністичної партії України і Ради Міністрів Української РСР від 13.03.1979 №123 «Про оголошення комплексу пам`яток історії та культури м.Переяслав-Хмельницького Київської області державним історико-культурним заповідником» на базі комплексу пам`яток історії та культури м. Переяслав Київської області.

Заповідник є адміністрацією історико-культурного заповідника в розумінні ст. 33-2 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Заповідник є об`єктом державної власності, перебуває у сфері управління Міністерства культури та інформаційної політики України (орган управління майном) відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1419-р «Деякі питання управління Міністерством культури та інформаційної політики об`єктами державної власності».

Відповідно до розділу 3 Положення, Заповідник є юридичною особою.

Згідно п. 6 Положення майно Заповідника складається з основних фондів, матеріальних та нематеріальних активів, інших матеріальних цінностей. Джерелами формування майна Заповідника є, серед іншого, кошти Державного бюджету України.

Заповідник згідно Положення (п. 7.1.5) має право укладати угоди, набувати майнових та особистих (немайнових) прав, нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем в судах.

Отримувати та використовувати в установленому порядку бюджетні кошти. Вносити Органу управління майном пропозиції про обсяги необхідного фінансування для діяльності та розвитку Заповідника (пункти 7.1.9, 7.1.10).

При цьому, Заповідник зобов`язаний забезпечити цільове та ефективне використання коштів, отриманих від своєї діяльності та з Державного бюджету України. У встановленому порядку звітувати перед наглядовою радою та Органом управління майно про свою діяльність, використання коштів та державного майна (пункти 7.2.4, 7.2.7).

Відповідно до розділу 8 Положення Орган управління майно здійснює контроль за ефективністю використання і збереженням закріпленого за Заповідником державного майна. У встановленому порядку затверджує кошториси і плати асигнувань бюджетних коштів на відповідний рік та зміни до них.

У даному випадку уповноваженими суб`єктами владних повноважень щодо захисту інтересів держави є Міністерство культури та інформаційної політики України, яке виступає Органом управління майном Заповідника, головним розпорядником бюджетних коштів, який зобов`язаний здійснювати контроль за станом виконання бюджетної програми за рахунок якої проводилось фінансування правочинів, а також уповноваженим органом виступає НІЕЗ «Переяслав», який є стороною правочинів та зобов`язаний здійснювати заходи щодо раціональної витрати бюджетних коштів.

Аналізуючи частину третю статті 23 Закону України «Про прокуратуру» можливо зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження та у разі відсутності такого органу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

«Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».

Матеріалами справи підтверджується, що прокурор звернувся до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» та Міністерства культури та інформаційної політики України 06.12.2021 із повідомленням № 15/2-903 та № 15/2-902 про намір звернутися до суду із даним позовом та з вимогою про усунення порушень під час укладення договорів купівлі-продажу чим дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Оскільки позивачами не вчинено жодних дій з даного приводу, а також ними не оспорюються в ході розгляду спору підстави для представництва, позивачі підтримали позов прокурора, суд приходить до висновку про обґрунтованість звернення прокурора до суду із даним позовом.

Отримавши від Міністерства культури України фінансування на підставі звітів про оцінку кафе загальною площею 608,7 кв. м та земельної ділянки площею 0,1га з кадастровим номером 3211000000:01:063:0009, розташованих по АДРЕСА_1 , Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» 18.12.2018 уклав договір купівлі-продажу зазначеного майна з ОСОБА_1 який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Г.О. та зареєстрований у реєстрі за №1033.

Відповідно до вказаного договору, продавець ОСОБА_1 передала у власність, а покупець Національний історико-етнографічного заповідника «Переяслав» прийняв у власність (купив) нерухоме майно кафе на 50 місць з адміністративним приміщенням площею 608, 7 кв. м. по АДРЕСА_1 та сплачує за нього ціну визначену цим договором у розмірі 19447668 грн 00 коп.

Ринкова вартість відчужуваного кафе на 50 місць з адміністративними приміщеннями у розмірі 19447668 грн визначено відповідно до звіту про оцінку майна СОД № 87/18 від 30.01.2018, звіт виконано 14.12.2018 ТОВ«БТІ+ОЦІНКА», пароль у базі ФДМУ ЮДЖВОА991289.

Актом приймання-передачі від 18.12.2018 Заповіднику передано майно та цього ж дня проведено державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 29520225).

Також, 18.12.2018 був укладений договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 та Національним історико-етнографічним заповідником «Переяслав», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Г.О. та зареєстрований у реєстрі за №1032.

Відповідно до вказаного договору, продавець ОСОБА_1 передала у власність, а покупець Національний історико-етнографічного заповідника «Переяслав» прийняв у власність (купив) земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3211000000:01:063:0009 для комерційного використання та сплачує за нею ціну визначену цим договором у розмірі 541719 грн 00 коп.

Ринкова вартість відчужуваної земельної ділянки у розмірі 541719 грн визначено відповідно до звіту про оцінку майна СОД № 87/18 від 30.01.2018, звіт виконано 14.12.2018 ТОВ«БТІ+ОЦІНКА», пароль у базі ФДМУ ХДБУВЕ194679.

Актом приймання-передачі від 18.12.2018 Заповіднику передано земельну ділянку та цього ж дня проведено державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 29519412).

На підставі платіжних доручень №399 та №400 від 21.12.2018 НІЕЗ«Переяслав» перерахував ОСОБА_1 19447668 грн за нерухоме майно (приміщення кафе) та 541719 грн за земельну ділянку згідно вищезазначених договорів від 18.12.2018.

Оцінка майна та процедура його придбання, були проведені з порушенням вимог закону та підзаконних нормативно правових актів:

- не дотримання нотаріус не дотримав вимог щодо перевірки ринкової вартості спірного нерухомого майна під час нотаріальної реєстрації оспорюваних правочинів (порушення розділу IV Порядку № 658), яке полягає в перевірці реєстрації звіту про оцінку в Єдиній базі. Однак, звіти про оцінку майна яке є предметом оспорюваних правочинів в Єдиній базі відсутні. Звіту про оцінку майна СОД №87/18 від 30.01.2018 матеріали нотаріальної справи не містять;

- оформлення купівлі-продажу нерухомого майна між НІЕЗ «Переяслав» та ОСОБА_1 проведено лише на підставі висновків, які відображають ринкову вартість майна на підставі звітів, виготовлених ФОП ОСОБА_2 ;

- ринкову вартість земельної ділянки у розмірі 541 719 грн здійснювала ОСОБА_3 , яка не є сертифікованим інженером-землевпорядником, що суперечить вимогам ст. 6 Закону України «Про оцінку земель», та не має повноважень надавати звіти щодо оцінок земельних ділянок;

Звіт про оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3211000000:01:063:0009 по АДРЕСА_1 оцінювачем ОСОБА_3 не складався.

-звіти прооцінку майна(актиоцінки майна)не надавалисьФонду державногомайна Українидля перевіркищодо їхповноти,правильності виконаннята відповідностізастосованих процедуроцінки майнавимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, що підтверджується листом від 21.05.2020 №10-58-9790;

- при проведенні оцінки ФОП ОСОБА_4 , який не є сертифікованим інженером-землевпорядником і не має кваліфікаційного свідоцтва оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок були штучно створені об`єкти для порівняння цін.

Також, ФОП ОСОБА_4 до висновку про вартість кафе на 50 місць з адміністративними приміщеннями, площею 608,7 кв. м, по АДРЕСА_1 , були внесені недостовірні відомості, що підтверджується висновком оціночно-земельної та оціночно-будівельної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 24.12.2019 № 32913/19-41/32914/19-42.

За фактом порушення законодавства під час придбання об`єктів нерухомості за бюджетні кошти було зареєстроване кримінального провадження за №1201911024000000 від 08.01.2019.

Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 24.12.2019 № 32913/19-41/32914/19-42, що була призначена та проведена під час досудового розслідування кримінального провадження №12019110240000009, за результатами проведення оціночно-земельної та оціночно-будівельної експертизи, експерти дійшли висновку про те, що звіт про оцінку майна : земельної ділянки площею 0,02 га (3211000000:01:063:0143), земельної ділянки площею 0,10 га (3211000000:01:063:0009), адреса об`єкту: АДРЕСА_1 , виконаний 11.09.2018 ФОП ОСОБА_2 не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методом, оціночним процедурам, є неякісним і не може бути використаний.

У дослідницькій частині висновку описані порушення які були допущені у наданому на дослідження звіті, зокрема, звіт про оцінку земельних ділянок 2018 містить значну кількість недоліків, що впливає на достовірність оцінки земельних ділянок. Тобто , оцінка, виконана у звіті про оцінку земельних ділянок 2018, є неякісною (недостовірною) оцінкою, такою, що проведена з порушенням принципів оцінки та оціночних процедур та на основі необґрунтованих припущень.

Звіт про оцінку майна : кафе на 50 місць з адміністративним приміщенням, площею 608, 7 кв. м., адреса об`єкту: АДРЕСА_1 , виконаний 11.09.2018 ФОП ОСОБА_2 за ознаками, встановленими пунктом 67 Національного стандарту №1 класифікується як звіт, який не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватись з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків.

Відповідно до висновку комплексної судової оціночно-будівельної, оціночно-земельної та економічної експертизи від 15.05.2020 №111/8-24/8-63/7, проведеної Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз СБУ, визначено ринкову (дійсну) вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3211000000:01:063:0009, загальною площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 18.12.2018 у розмірі 362072,89 грн та ринкову (дійсну) вартість нерухомого майна: кафе на 50 місць з адміністративним приміщенням, площею 608,70 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 18.12.2018 становила 2660375,47 грн. Розмір матеріальної шкоди (збитків) державі, заподіяний внаслідок придбання НІЕЗ «Переяслав» земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3211000000:01:063:0009 та кафе на 50 місць з адміністративним приміщенням, площею 608,70 кв. м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , з урахуванням вартості вищезазначених об`єктів, що визначена в рамках проведення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи документально підтверджується станом на 14.12.2018 у загальній сумі -17042290,87 грн 87 коп. станом на 18.12.2018 у загальній сумі 16966938,64 грн 64 коп.

Окрім цього, матеріали справи містять висновок комп`ютерно-технічної експертизи Українського науково-дослідного інституту спеціалізованої техніки та судових експертиз СБУ від 24.04.2020 №48/2.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Представник відповідач, заперечуючи проти висновку експертів, не надав доказів на його спростування, не скористався правом заявити клопотання про призначення відповідної експертизи у цій справі, не ставив перед судом питання про виклик у судове засідання експертів, які проводили експертизу.

Суд враховує допустимість висновку експертів як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений, що узгоджується з позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 05 лютого 2020 у справі № 461/3675/17.

Тобто, були укладені правочини пов`язаних з придбанням майна (кафе та земельної ділянки) за ціною більшою від ринкової ціни з порушенням законодавства щодо визначення ринкової оцінки та її рецензування, внаслідок чого було допущено нецільового використання бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тлумачення статей 16, 203, 215 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: 1) пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; 2) наявність підстав для оспорення правочину; 3) встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікти порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Положеннями частини 1, 2 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»,

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК ( 435-15 ):

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими єправочини, щопосягають насуспільні,економічні тасоціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані навикористання всуперечзакону комунальної, державноїабо приватноївласності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження абонезаконне володіння, користування, розпорядженняоб`єктамиправа власності українського народу -землею якосновним національнимбагатством, що перебуває під особливою охороною держави, їїнадрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 КонституціїУкраїни (254к/96-ВР); правочини щодо відчуження викраденогомайна; правочини, що порушуютьправовий режимвилучених зобігу абообмежених вобігу об`єктівцивільного праватощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, суд приходить до висновку про застосування до цього спору положень статті 215-216 ЦК України.

З оглядуна викладене,укладені міжНаціональним історико-етнографічнимзаповідником «Переяслав»та ОСОБА_1 договір купівлі-продажукафе на50місць задміністративним приміщеннямплощею 608,7кв.м.,що розташованеза адресою: АДРЕСА_1 від18.12.2018та посвідченийприватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуЛеонтьєвим Г.О.і зареєстрованийу реєстріза №1033 та договіркупівлі-продажуземельної ділянкидля комерційноговикористання,площею 0,1000га,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,кадастровий номер3211000000:01:063:0009, від18.12.2018,посвідчений приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу Леонтьєвим Г.О. та зареєстрований у реєстрі за № 1032, підлягають визнанню недійсними у зв`язку з їх невідповідністю вимогам законодавства, а саме статті 4, 7, 12, 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», статті 5, 6 Закону України «Про оцінку земель», п. 36 Методики оцінки майна, п. п. 50, 51 Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, п. п. 1, 16, 48, 49, 52-56, 61- 67 Національного стандарту № 1, п. п. 8, 19, 20, 21, 29 Національного стандарту № 2 та п. п. 3, 4 розділу І, п. 4 розділу ІІ, п. 1 розділу ІІІ, п. 9 розділу IV Порядку № 658.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України та статті 20 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів та здійснює свій захист на власний розсуд.

Цивільне судочинство відповідно до частини 1 статті 12, частини 1 статті 13, статті 81 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Звернувшись до суду з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу просив застосувати наслідки недійсності правочинів шляхом стягнення сплачених коштів на виконання договорів.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Метою проведенняреституції євідновлення міжсторонами такогособі statusquoу фактичномута правовомустановищі,що існувавдо вчиненняправочину,шляхом,так бимовити,абсолютного знищенняюридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.

Вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлене будь-якою заінтересованою особою.

Правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

У постановах Верховного Суду від 26.06.29018 у справі №916/1952/17 від 12.09.2019 у справі №915/1868/18, від 14.05.2020 у справі №916/1952/17 Суд звертав увагу на те, що правила абз.1 ч.1 ст.216 ЦК (двостороння реституція) застосовуються тоді, коли обидві сторони здійснили виконання недійсного договору.

Також, згідно постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину можливе лише за наявності рішення про визнання такого правочину недійсним. Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦКУ) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, передбаченого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Припис абзацу 2 частини 1 статті 216 ЦК України передбачає взаємні зобов`язання сторін правочину у разі визнання його недійсності.

Наслідки визнання правочину недійсним слід застосовувати шляхом повернення сторін договору купівлі-продажу у попереднє становище. Зокрема, продавцеві слід повернути відчужене ним нерухоме майно, а покупцевікошти, сплачені за це майно незалежно від того чи подано зустрічний позов.

Такий же висновок викладено в п.23 постанови КЦС від 30.10.2019 у справі №320/2167/17.

Таким чином, суд дійшов висновку про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом повернення сторін договору купівлі-продажу у попереднє становище. Зокрема, продавцеві слід повернути відчужене ним нерухоме майно, а покупцевікошти, сплачені за це майно.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Судовий збір у розмірі 304380 грн 80 коп., сплачений позивачем при подачі позову до суду, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в силу статті 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 352, 254, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення сплачених коштів- задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу кафе на 50 місць з адміністративним приміщенням площею 608,7 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що укладений 12.12.2018 між Національним історико-етнографічним заповідником «Переяслав» та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Г.О. і зареєстрований у реєстрі за № 1033.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га для комерційного використання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3211000000:01:063:0009, що укладений 18.12.2018 між Національним історико-етнографічним заповідником «Переяслав» та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Г.О. і зареєстрований у реєстрі за № 1032.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути до Державного бюджету України на користь Міністерства культури та інформаційної політики України в особі Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» кошти в розмірі 19 447668 (дев`ятнадцять мільйонів чотириста сорок сім тисяч шістсот шістдесят вісім) гривень 00 копійок, що були сплачені їй на виконання договору купівлі- продажу кафе на 50 місць з адміністративним приміщенням площею 608,7 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 укладеного 18.12.2018 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Г.О. і зареєстрованого у реєстрі за № 1033.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути до Державного бюджету України на користь Міністерства культури та інформаційної політики України в особі Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» кошти в розмірі 541719 (пятсот сорок одна тисяча сімсот дев`ятнадцять) гривень 00 копійок, що були сплачені їй на виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га для комерційного використання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3211000000:01:063:0009, укладеного 18.12.2018 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Г.О. і зареєстрованого у реєстрі за № 1032.

Зобов`язати Національний історико-етнографічний заповідник повернути ОСОБА_1 кафе на 50 місць з адміністративним приміщенням площею 608,7 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що було передане йому на виконання договору купівлі- продажу укладеного 18.12.2018 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Г.О. і зареєстрованого у реєстрі за № 1033.

Зобов`язати Національний історико-етнографічний заповідник повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га для комерційного використання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3211000000:01:063:0009, що була передане йому на виконання договору купівлі- продажу укладеного 18.12.2018 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Г.О. і зареєстрованого у реєстрі за № 1032.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2) судовий збір в сумі 304380 гривень 30 копійок за наступними реквізитами: отримувач Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 02909996; банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ; МФО 820172; рахунок отримувача UA028201720343190001000015641.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:Київська обласнапрокуратура,місце знаходження:бульвар ЛесіУкраїнки,27/2,м.Київ,01601, ЄДРПОУ -02909996;

Позивач :Міністерствокультури таінформаційної політикиУкраїни,місце знаходження:вул.Івана Франка,19,м.Київ,01601, ЄДРПОУ - 43220275;

Позивач :Національний історико-етнографічнийзаповідник «Переяслав»,місце знаходження:вул.Шевченка,8,м.Переяслав,Київська область,08400, ЄДРПОУ - 02219369;

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлений 13 грудня 2022 року.

Суддя І.О. Опанасюк