Рішення

від 13.12.2022 по справі 924/140/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2022 р. Справа № 924/140/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши справу у залі судового засідання № 205

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос", м. Славута Хмельницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехпром", Республіка Білорусь, Мінська область, Мінський район, Щомислицька сільрада, а/м Озерце

про стягнення 22521,63 доларів США основного боргу, 27617,63 доларів США штрафних санкцій,

представники сторін:

позивача: Мельник О.В. - адвокат, представник згідно договору;

відповідача: не з`явився.

У судовому засіданні 13.12.2022р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 22.02.2022р. відкрито провадження у справі № 924/140/22 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, зупинено провадження у справі на період вручення документів відповідачу.

Ухвалою суду від 15.11.2022р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 924/140/22.

Ухвалою суду від 29.11.2022р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос", в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехпром", 22521,63 доларів США основного боргу та 27617,63 доларів США штрафних санкцій на підставі договору поставки № 72 від 21.12.2017р.

В обґрунтування позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" зазначає, що на виконання умов договору поставки позивачем здійснювалась поставка товару відповідачу. Так, 23.03.2021р. здійснено поставку партії товару на суму 10474,07 доларів США, яка була частково оплачена відповідачем в сумі 8000,00 доларів США. 16.04.2021р. позивачем здійснено чергову поставку партії товару відповідачу на суму 20047,56 доларів США, яка відповідачем оплачена не була. Таким чином, відповідачем не виконано належним чином свого зобов`язання щодо оплати за поставлений товар у загальній сумі 22521,63 доларів США. На вказану суму боргу (по кожному зобов`язанню окремо) позивачем нараховано 27617,63 доларів США штрафних санкцій за період з 23.05.2021р. по 08.02.2022р.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Щодо повідомлення відповідача про час та дату підготовчого засідання судом зазначається, що ухвалою від 22.02.2022р. судом було постановлено, зокрема, оформити Доручення про вручення документів у цивільній справі відповідно до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року. Ухвала від 22.02.2022р. та Доручення про вручення документів з відповідним перекладом були надіслані до Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), однак управлінням було повернуто доручення про вручення документів без виконання з підстав припинення листування, що стосується співробітництва з установами юстиції росії та білорусі, у зв`язку з військовою агресією росії проти України.

Крім того, згідно виписки АТ "Укрпошта" від 30.08.2022р. до списку країн, в які Укрпошта не здійснює доставку, входить Білорусь, яка заблокована для оформлення відправлень в поштових відділеннях, особистому кабінеті та АРІ.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином про дату та час судового засідання шляхом направлення ухвал суду на його електронну пошту, яка вказана в позовній заяві, судом створені усі умови та сторонам наданий достатній час для реалізації ними своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч. 1 ст. 178 та ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

21.12.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сантехпром" (покупець) укладено договір поставки № 72, відповідно до п. 1.1. якого предметом даного договору є поставка покупцю товару: меблів дерев`яних для ванної кімнати, санітарно-технічних виробів, частин для меблів, меблів для столових і житлових кімнат, меблів для спальних і дитячих кімнат, меблів для кухні і передпокою, а також інших аналогічних виробів меблевої промисловості (товар).

Відповідно до п. 1.2. договору на умовах даного договору постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і здійснити оплату.

Згідно п. 1.3. договору поставка продукції на територію Республіки Білорусь, згідно з умовами договору, буде здійснюватися сторонами окремими партіями.

Окремою партією сторони вважають товар, поставлений для покупця згідно окремої специфікації (п. 1.4. договору).

Як передбачено п. 2.1. договору, кількість, асортимент, ціна товару на кожну окрему партію поставки вказується у специфікаціях, які оформляються на кожну партію окремо, завіряються підписами і печатками обох сторін і є невід`ємними частинами даного договору, складеними на основі запиту покупця.

У відповідності до п.п. 2.6., 2.7. договору валюта договору та валюта платежу - долари США.

Пунктом 2.8. договору передбачено, що загальна орієнтовна сума договору складає 3000000 доларів США.

Відповідно до п. 3.1. договору постачальник поставляє продукцію для покупця автомобільним транспортом на умовах:

FCA - Україна, Броварський район, селище Погреби (у вартість товару входить: вартість упаковки, маркування, навантаження, сертифіката походження, митні витрати на території України). При цьому сторони дійшли згоди, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі постачальником товару, що пройшов митне очищення в країні продавця, вантажоперевізнику чи іншій уповноваженій особі від покупця. Підтвердженням слугує МД (митна декларація) з відміткою митниці (в тому числі і в електронному вигляді) про завершення митного оформлення вантажу постачальником.

За домовленістю сторін, товар може бути наданий постачальником на умовах DAP - (узгоджене місце призначення, по місцю знаходження складу покупця). В даному випадку транспорт надається і оплачується постачальником до погодженого сторонами місця, з обов`язковим зазначенням даного місця в специфікації і рахунку-фактурі на кожну поставку партії товару.

При тлумаченні умов поставки, передбачених даним договором, має силу "Інкотермс-2010".

Відповідно до п. 3.11. договору кожна партія вивантаженого товару супроводжується пакетом документів: товарно-транспортна накладна (CMR); експортна митна декларація (в тому числі в електронному вигляді); рахунок-фактура. Постачальник також зобов`язується відправити разом з перевізником специфікацію, сертифікати, дозволи, ліцензії необхідні в країні постачальника. Відповідальність за отримання сертифікатів, ліцензій та інших дозволів поза країною постачальника несе покупець.

Згідно п. 4.1. договору форма розрахунків - банківський переказ.

У відповідності до п. 4.2. договору розрахунок за товар здійснюється наступним чином: з відстрочкою платежу протягом 60 календарних днів з моменту митного оформлення вантажу постачальником. Підтвердженням слугує МД (митна декларація) з печаткою інспектора митниці про закінчення оформлення даної партії поставки товару (в тому числі і в електронному вигляді).

Як передбачено п. 4.4. договору, покупець здійснює платіж у точній відповідності з виставленою специфікацією на кожну окрему партію поставки товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на валютний рахунок постачальника, що підтверджується відповідними виписками банку.

Відповідно до п. 5.3. договору у випадку несвоєчасної оплати за відвантажений товар в строк, вказаний в п. 4.2. договору поставки, постачальник має право стягнути з покупця неустойку в розмірі 0,5% від суми неоплаченого товару за кожний день прострочки.

Згідно п. 7.1. договору всі спори і суперечності, які можуть виникнути по даному договорі або у зв`язку з ним, сторони будуть вирішувати шляхом переговорів. У випадку якщо сторони не дійдуть згоди справа підлягає передачі на розгляд і остаточне рішення в господарський суд Хмельницької області. Місце розгляду спору: місто Хмельницький, пл. Незалежності, 1.

Відповідно до п. 8.3. договору договір або доповнення до договору, передані по каналах факсимільного зв`язку чи електронного зв`язку мають юридичну силу.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2019р. (п. 9.1. договору).

У випадку якщо одна зі сторін за місяць до закінчення дії договору не заявить про його припинення, даний договір рахується продовженим на таких самих умовах на кожний наступний рік (п. 9.2. договору).

28.12.2019р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору поставки № 72 від 21.12.2017р., у якій у зв`язку зі зміною реквізитів постачальника сторонами погоджено, що покупець зобов`язується здійснити оплату кожної партії товару по нових реквізитах постачальника (зазначені у додатковій угоді).

Факт поставки товариством з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" товариству з обмеженою відповідальністю "Сантехпром" товару на суму 10474,07 доларів США підтверджується: митною декларацією UA100380/2021/078870 від 23.03.2021р. на суму 10474,07 доларів США (відправник: ТОВ "Аква-Родос", одержувач: ТОВ "Сантехпром", транспортний засіб: АР70055/А1855Е5, вантаж: набори меблів дерев`яних для ванної кімнати, сировина, плити ДСП та МДФ ламіновані, частково у розібраному вигляді, шафи під умивальник, пенал для ванної кімнати); товарно-транспортною накладною (CMR) № 975235 від 23.03.2021р. на суму 10474,07 доларів США (відправник: ТОВ "Аква-Родос", одержувач: ТОВ "Сантехпром", транспортний засіб (вантажівка, прицеп): АР70055/А1855Е5); сертифікатом походження товару від 23.03.2021р. № BY15600F740/1 бланк № 2094987, додатковими листами сертифіката походження товару № BY15600F740/1 від 23.03.2021р.; рахунком-фактурою № АР97 від 23.03.2021р. на суму 10474,07 доларів США; пакувальним листом № АР97 від 23.03.2021р., специфікацією поставленої продукції до договору поставки № 72 від 21.12.2017р. на суму 10474,07 доларів США.

Факт поставки товариством з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" товариству з обмеженою відповідальністю "Сантехпром" товару на суму 20047,56 доларів США підтверджується: митною декларацією UA100380/2021/081415 від 16.04.2021р. на суму 20047,56 доларів США (відправник: ТОВ "Аква-Родос", одержувач: ТОВ "Сантехпром", транспортний засіб: АС70045/А0770В5, вантаж: набори меблів дерев`яних для ванної кімнати, сировина, плити ДСП та МДФ ламіновані, частково у розібраному вигляді, шафи під умивальник, пенал для ванної кімнати); товарно-транспортною накладною (CMR) № 975219 від 16.04.2021р. на суму 20047,56 доларів США (відправник: ТОВ "Аква-Родос", одержувач: ТОВ "Сантехпром", транспортний засіб (вантажівка, прицеп): АС70045/А0770В5); сертифікатом походження товару від 16.04.2021р. № BY15600F989/1 бланк № 2079776, додатковими листами сертифіката походження товару № BY15600F989/1 від 16.04.2021р.; рахунком-фактурою № АР129 від 16.04.2021р. на суму 20047,56 доларів США; пакувальним листом № АР129 від 16.04.2021р., специфікацією поставленої продукції до договору поставки № 72 від 21.12.2017р. на суму 20047,56 доларів США.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" неодноразово зверталося до товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехпром" про необхідність сплати заборгованості за поставлений товар та неустойки, що підтверджується претензіями № 411 від 05.08.2021р. (відправлено 06.08.2021р. згідно фіскального чека), № 773 від 22.09.2021р. (відправлено 04.10.2021р. згідно фіскального чека).

За таких обставин, позивач звернувся з позовом до суду про примусове стягнення з відповідача 22521,63 доларів США основного боргу та 27617,63 доларів США пені за поставку вантажу.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Відповідно до п. 1, п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону. Суд звертає увагу, що ст. 77 Закону передбачено виключну підсудність.

Судом встановлено, що згідно договору поставки № 72 від 21.12.2017р. (із врахуванням внесених до нього змін додатковою угодою) п. 7.1. договору передбачено, що всі спори і суперечності, які можуть виникнути по даному договорі або у зв`язку з ним, сторони будуть вирішувати шляхом переговорів. У випадку якщо сторони не дійдуть згоди справа підлягає передачі на розгляд і остаточне рішення в господарський суд Хмельницької області. Місце розгляду спору: місто Хмельницький, пл. Незалежності, 1.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (в редакції станом на час укладення договору поставки) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до п. 8.3. договору договір або доповнення до договору, передані по каналах факсимільного зв`язку чи електронного зв`язку мають юридичну силу.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки). Так, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору предметом даного договору є поставка покупцю товару: меблів дерев`яних для ванної кімнати, санітарно-технічних виробів, частин для меблів, меблів для столових і житлових кімнат, меблів для спальних і дитячих кімнат, меблів для кухні і передпокою, а також інших аналогічних виробів меблевої промисловості (товар). Постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і здійснити оплату.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України господарські зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи встановлено, що поставка продукції на територію Республіки Білорусь, згідно з умовами договору, буде здійснюватися сторонами окремими партіями (п. 1.3. договору). Окремою партією сторони вважають товар, поставлений для покупця згідно окремої специфікації (п. 1.4. договору).

Як передбачено п. 2.1. договору, кількість, асортимент, ціна товару на кожну окрему партію поставки вказується у специфікаціях, які оформляються на кожну партію окремо, завіряються підписами і печатками обох сторін і є невід`ємними частинами даного договору, складеними на основі запиту покупця.

Згідно умов укладеного сторонами договору валютою договору та валютою платежу є долари США (п.п. 2.6., 2.7. договору).

Умови поставки - FCA - Україна, Броварський район, селище Погреби (у вартість товару входить: вартість упаковки, маркування, навантаження, сертифіката походження, митні витрати на території України). При цьому сторони дійшли згоди, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі постачальником товару, що пройшов митне очищення в країні продавця, вантажоперевізнику чи іншій уповноваженій особі від покупця. Підтвердженням слугує МД (митна декларація) з відміткою митниці (в тому числі і в електронному вигляді) про завершення митного оформлення вантажу постачальником. За домовленістю сторін, товар може бути наданий постачальником на умовах DAP - (узгоджене місце призначення, по місцю знаходження складу покупця). В даному випадку транспорт надається і оплачується постачальником до погодженого сторонами місця, з обов`язковим зазначенням даного місця в специфікації і рахунку-фактурі на кожну поставку партії товару. При тлумаченні умов поставки, передбачених даним договором, має силу "Інкотермс-2010" (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.11. договору кожна партія вивантаженого товару супроводжується пакетом документів: товарно-транспортна накладна (CMR); експортна митна декларація (в тому числі в електронному вигляді); рахунок-фактура.

У відповідності до п. 4.2. договору розрахунок за товар здійснюється наступним чином: з відстрочкою платежу протягом 60 календарних днів з моменту митного оформлення вантажу постачальником. Підтвердженням слугує МД (митна декларація) з печаткою інспектора митниці про закінчення оформлення даної партії поставки товару (в тому числі і в електронному вигляді).

Отже, виходячи із наведених вище положень договору поставки та пояснень позивача, товариством з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" здійснювалися поставки товариству з обмеженою відповідальністю "Сантехпром" товарів (набори меблів дерев`яних для ванної кімнати, сировина, плити ДСП та МДФ ламіновані), а саме:

1) 23.03.2021р. на суму 10474,07 доларів США, яка була частково оплачена відповідачем в сумі 8000,00 доларів США. Із вказаної суми поставки станом на час вирішення спору сума до сплати становить 2474,07 доларів США;

2) 16.04.2021р. на суму 20047,56 доларів США, яка відповідачем оплачена не була.

Таким чином, відповідачем не виконано належним чином свого зобов`язання щодо повної оплати за поставлений товар, а тому за ним рахується заборгованість у загальній сумі 22521,63 доларів США.

Поставка товариством з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" товариству з обмеженою відповідальністю "Сантехпром" товару на загальну суму 30521,63 доларів США (з яких неоплачено відповідачем товар на суму 22521,63 доларів США) підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами, пакувальними листами, товарно-транспортними накладними (CMR), митними деклараціями, специфікаціями, сертифікатами походження товару та додатковими листами сертифіката походження товару (а.с. 30-128, том 1).

Як встановлено судом, матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів сплати товариством з обмеженою відповідальністю "Сантехпром" за договором поставки № 72 від 21.12.2017р. (з урахуванням змін внесених до нього додатковою угодою) 22521,63 доларів США заборгованості, відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині, які підлягають задоволенню.

Також стосовно задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу судом було взято до уваги, що статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто за чинним законодавством гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому належним виконанням зобов`язання з боку боржника є сплата коштів у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019р. у справі №373/2054/16-ц).

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то у постанові від 04.07.2018р. у справі №14-134цс18 Великою Палатою Верховного Суду була висловлена правова позиція про те, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Таким чином, за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні (в даному випадку у рахунках-фактурах, митних деклараціях, специфікаціях, товарно-транспортних накладних (CMR)), а не її еквівалент у національній валюті України.

Щодо стягнення з відповідача 27617,63 доларів США штрафних санкцій (неустойки) за період з 23.05.2021р. по 08.02.2022р. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.3. договору у випадку несвоєчасної оплати за відвантажений товар в строк, вказаний в п. 4.2. договору поставки, постачальник має право стягнути з покупця неустойку в розмірі 0,5% від суми неоплаченого товару за кожний день прострочки.

За положеннями ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов`язання, її сплата та розмір визначені пунктом 5.3. договору (в розмірі 0,5% від суми неоплаченого товару за кожний день прострочки) та Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві, то нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019р. у справі № 761/26293/16-ц.

Таким чином, з урахуванням положень чинного законодавства, штрафні санкції (неустойка) в даному випадку має обчислюватись і стягуватись в національній валюті України (гривні) та саме у гривні вона повинна обчислюватись на момент щоденного прострочення зобов`язання. Однак, відповідач, незважаючи на поданий ним розрахунок, де наведено розрахунок штрафної санкції (пені) в сумі 27617,63 доларів США, що еквівалентно 773288,06 грн (тобто без врахування щоденної зміни курсу долара США), не звертався до суду до закінчення підготовчого засідання із заявою про зміну предмета позову, зменшення чи збільшення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій (неустойки, пені) в національній валюті України (з наведенням детального та обгрутованого розрахунку).

Враховуючи вищенаведене, існуючий предмет та підстави позову, приймаючи до уваги, що чинним законодавством та умовами договору не передбачено можливості стягнення неустойки в іноземній валюті, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій (неустойки) у розмірі 27617,63 доларів США.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частин 1 і 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів та керуючись проведеними розрахунками, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 22521,63 доларів США основного боргу. У задоволенні 27617,63 доларів США штрафних санкцій (неустойки) суд відмовляє.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в частині стягнення судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Крім того, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 15000,00 грн судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

В ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В ч. 3 ст. 126 ГПК України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В підтвердження факту понесення товариством з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" судових витрат і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи суду надано лише договір про надання правової допомоги № 01/12/2020-АР від 01.12.2020р.. Однак, як вбачається з позовних матеріалів, будь-які інші докази в підтвердження понесених позивачем судових витрат (або які він очікує понести) чи надання адвокатом позивачу послуг професійної правничої допомоги в матеріалах справи відсутні. При цьому, варта уваги позиція Верховного Суду у справі № 922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Таким чином, зважаючи на відсутність документального підтвердження судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, суд відмовляє в задоволенні заявлених позивачем судових витрат у розмірі 15000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос", м. Славута Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехпром", Республіка Білорусь, Мінська область, Мінський район, Щомислицька сільрада, а/м Озерце про стягнення 22521,63 доларів США основного боргу, 27617,63 доларів США штрафних санкцій задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехпром" (Республіка Білорусь, 223021, Мінська область, Мінський район, Щомислицька сільрада, а/м Озерце, вул. Центральна, 1Б, ідентифікаційний код компанії 101304394) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" (Хмельницька область, м. Славута, вул. Козацька, 122 А, ідентифікаційний код 32065083) 22521,63 доларів США (двадцять дві тисячі п`ятсот двадцять один долар США 63 центи) основного боргу, 9459,02 грн (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять гривень 02 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Врешті позову в частині стягнення 27617,63 доларів США штрафних санкцій відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.12.2022р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук 2. прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу (Республіка Білорусь, 223021, Мінська область, Мінський район, Щомислицька сільрада, аг. Озерце, вул. Центральна, буд. 1 Б) рек.

Електронні адреси:

позивача: akva.rodos.sl@gmail.com;

відповідача: import1@santehprom.by; office@santehprom.by