Постанова

від 05.04.2023 по справі 924/140/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року Справа № 924/140/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. , суддя Миханюк М.В.

при секретарі судового засідання Комшелюку А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" на рішення господарського суду Хмельницької області від 13.12.2022 (повний текст - 13.12.2022) у справі №924/140/22 (суддя Заверуха С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос", м.Славута, Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехпром", Республіка Білорусь, Мінська область, Мінський район, Щомислицька сільрада, а/м Озерце

про стягнення 22521,63 доларів США основного боргу, 27617,63 доларів США штрафних санкцій,

за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.12.2022 у справі №924/140/22 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехпром". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехпром" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" 22521,63 долар США основного боргу, 9459,02 грн витрат по оплаті судового збору. Врешті позову в частині стягнення 27617,63 доларів США штрафних санкцій відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Апелянт вважає, що прийняті судом першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки судом не було враховано спеціальний статус сторін у спірних правовідносинах, зокрема той факт, що однією із сторін правочину (спору) є нерезидент - іноземна компанія, на правовідносини яких, окрім загального, поширюється й спеціальне законодавство України, яке регулює порядок розрахунків в іноземній валюті. Оскільки відповідач по справі є нерезидентом, який перебуває на території Республіки Білорусь, то стягнення з нього пені в гривні фактично унеможливлює його виконання в цій частині тому, що рішення суду буде виконуватись на території Республіки Білорусь.

На переконання апелянта, між сторонами спору укладено міжнародну угоду (договір поставки), однією із сторін якої є нерезидент - іноземна компанія і на ці правовідносини якраз і поширюється дія Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Звертає увагу, що згідно укладеного між сторонами Договору поставки №72 від 21 грудня 2017 року, валютою розрахунків по Договору сторони визначили - долари США.

Тобто, як за умовами укладеного між сторонами договору поставки, так і згідно Закону України "Про валюту і валютні операції", враховуючи, що валютою розрахунків виступає долар США, то і усі платежі (в тому числі нарахування та сплату штрафних санкцій) слід здійснювати саме у цій валюті.

На підставі викладеного апелянт просить суд скасувати рішення в частині відмови у стягненні 27617,63 доларів США штрафних санкцій та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга надійшла безпосередньо на адресу суду апеляційної інстанції.

Листом від 05.01.2023 матеріали справи витребувано з господарського суду Хмельницької області.

12.01.2023 матеріали справи №924/140/22 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" на рішення господарського суду Хмельницької області від 13.12.2022 у справі №924/140/22 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати належні докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі - 17398,98 грн.

02.02.2023 на адресу суду від скаржника надійшли докази сплати судового збору у розмірі 17398,98 грн (лист від 28.01.2022).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" на рішення господарського суду Хмельницької області від 13.12.2022 у справі №924/140/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 29.03.2023 об 10:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Зобов`язано позивача у строк до 24.02.2023 надати суду оригінали посвідченого перекладу офіційним перекладачем або нотаріусом на білоруську мову поданої позивачем апеляційної скарги та ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження від 07.02.2023. Запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали подати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу.

27.02.2023 (лист від 22.02.2023) до суду від апелянта на виконання зазначеної ухвали надійшли оригінали посвідченого перекладу офіційним перекладачем або нотаріусом на білоруську мову поданої позивачем апеляційної скарги та ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження від 07.02.2023.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач по справі є нерезидентом, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехпром" зазначено: Республіка Білорусь, 223021, Мінська область, Мінський район, Щомислицька сільрада, аг.Озерце, вул.Центральна, буд.1Б, реєстраційний номер компанії: 101304394. В укладеному договорі поставки від 21.12.2017 сторони погодили, що всі спори, які можуть виникнути по діючому договору будуть вирішуватись шляхом переговорів. У випадку якщо сторони не прийдуть до згоди, справу необхідно передати на розгляд і кінцеве рішення в господарський суд Хмельницької області. Місце розгляду спору: м.Хмельницький, майдан Незалежності,1.

Згідно ст.365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.367 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Згідно частини 3 статті 368 ГПК України судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Однак, як вбачається з наявного в матеріалах справи листа Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), доручення про вручення документів не надсилається з підстав припинення листування, що стосується співробітництва з установами юстиції Росії та Білорусі, у зв`язку з військовою агресією Росії проти України.

Відповідно до ст.1 Закону України від 01.12.2022 (набрав чинності 23.12.2022) "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993" керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994р., №46, ст.417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м.Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., №26, ст.162).

Статтею 2 зазначеного Закону, керуючись положеннями статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", здійснено вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м.Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994р., №46, ст.417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м.Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., №26, ст.162).

Відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства "Укрпошта", у зв`язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану, АТ "Укрпошта" припинило поштове співробітництво з поштою Росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.

З огляду на вищенаведене, на даний час у відносинах з Республікою Білорусь унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва у цивільних і кримінальних справах, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

Враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів про відкриття апеляційного провадження дипломатичними каналами, для повідомлення відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехпром" (Республіка Білорусь, 223021, Мінська область, Мінський район, Щомислицька сільрада, аг.Озерце, вул.Центральна, буд.1Б, реєстраційний номер компанії: 101304394), про дату, час та місце слухання справи та подання відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції направляв перекладені на білоруську мову апеляційну скаргу та ухвалу про відкриття апеляційного провадження на відомі суду електронні адреси: import1@santehprom.by; office@santehprom.by; info@santehprom.by; otziv@santehprom.by

Також, сторони повідомлені про розгляд справи шляхом розміщення відповідних оголошень на сайті Судова влада України, а також шляхом розміщення відповідних ухвал в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua .

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча Північно-західний апеляційний господарський суд здійснив всі можливі заходи для повідомлення відповідача по справі про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 29.03.2023 представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, надав пояснення по справі.

Ухвалою від 29.03.2023 розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.04.2023 об 10:30 год.

У судове засідання 05.04.2023 представники сторін не з`явилися.

Оскільки учасники провадження у справі повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

21.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантехпром" (покупець) укладено договір поставки №72.

Згідно п.1.1. предметом даного договору є поставка покупцю товару: меблів дерев`яних для ванної кімнати, санітарно-технічних виробів, частин для меблів, меблів для столових і житлових кімнат, меблів для спальних і дитячих кімнат, меблів для кухні і передпокою, а також інших аналогічних виробів меблевої промисловості (товар).

Відповідно до п.1.2. договору на умовах даного договору постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і здійснити оплату.

Як погоджено п.1.3. договору поставка продукції на територію Республіки Білорусь, згідно з умовами договору, буде здійснюватися сторонами окремими партіями.

Окремою партією сторони вважають товар, поставлений для покупця згідно окремої специфікації (п.1.4. договору).

Відповідно до п.2.1. договору кількість, асортимент, ціна товару на кожну окрему партію поставки вказується у специфікаціях, які оформляються на кожну партію окремо, завіряються підписами і печатками обох сторін і є невід`ємними частинами даного договору, складеними на основі запиту покупця.

У відповідності до положень п.п.2.6., 2.7. договору валюта договору та валюта платежу - долари США.

Пунктом 2.8. договору передбачено, що загальна орієнтовна сума договору складає 3000000 доларів США.

Відповідно до п.3.1. договору постачальник поставляє продукцію для покупця автомобільним транспортом на умовах:

FCA - Україна, Броварський район, селище Погреби (у вартість товару входить: вартість упаковки, маркування, навантаження, сертифіката походження, митні витрати на території України). При цьому сторони дійшли згоди, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі постачальником товару, що пройшов митне очищення в країні продавця, вантажоперевізнику чи іншій уповноваженій особі від покупця. Підтвердженням слугує МД (митна декларація) з відміткою митниці (в тому числі і в електронному вигляді) про завершення митного оформлення вантажу постачальником.

За домовленістю сторін, товар може бути наданий постачальником на умовах DAP - (узгоджене місце призначення, по місцю знаходження складу покупця). В даному випадку транспорт надається і оплачується постачальником до погодженого сторонами місця, з обов`язковим зазначенням даного місця в специфікації і рахунку-фактурі на кожну поставку партії товару.

При тлумаченні умов поставки, передбачених даним договором, має силу "Інкотермс-2010".

Відповідно до п.3.11. договору кожна партія вивантаженого товару супроводжується пакетом документів: товарно-транспортна накладна (CMR); експортна митна декларація (в тому числі в електронному вигляді); рахунок-фактура. Постачальник також зобов`язується відправити разом з перевізником специфікацію, сертифікати, дозволи, ліцензії необхідні в країні постачальника. Відповідальність за отримання сертифікатів, ліцензій та інших дозволів поза країною постачальника несе покупець.

Згідно п.4.1. договору форма розрахунків - банківський переказ.

У відповідності до п.4.2. договору розрахунок за товар здійснюється наступним чином: з відстрочкою платежу протягом 60 календарних днів з моменту митного оформлення вантажу постачальником. Підтвердженням слугує МД (митна декларація) з печаткою інспектора митниці про закінчення оформлення даної партії поставки товару (в тому числі і в електронному вигляді).

Пунктом 4.4. договору передбачено, що покупець здійснює платіж у точній відповідності з виставленою специфікацією на кожну окрему партію поставки товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на валютний рахунок постачальника, що підтверджується відповідними виписками банку.

Згідно п.5.3. договору у випадку несвоєчасної оплати за відвантажений товар в строк, вказаний в п.4.2. договору поставки, постачальник має право стягнути з покупця неустойку в розмірі 0,5% від суми неоплаченого товару за кожний день прострочки.

Пунктом 7.1. договору погоджено, що всі спори і суперечності, які можуть виникнути по даному договорі або у зв`язку з ним, сторони будуть вирішувати шляхом переговорів. У випадку якщо сторони не дійдуть згоди справа підлягає передачі на розгляд і остаточне рішення в господарський суд Хмельницької області. Місце розгляду спору: місто Хмельницький, пл.Незалежності, 1.

Відповідно до пункту 8.3. договір або доповнення до договору, передані по каналах факсимільного зв`язку чи електронного зв`язку мають юридичну силу.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2019 (п.9.1. договору).

Відповідно до п.9.2. договору, у випадку якщо одна зі сторін за місяць до закінчення дії договору не заявить про його припинення, даний договір рахується продовженим на таких самих умовах на кожний наступний рік.

28.12.2019 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору поставки №72 від 21.12.2017, у якій у зв`язку зі зміною реквізитів постачальника сторонами погоджено, що покупець зобов`язується здійснити оплату кожної партії товару по нових реквізитах постачальника (зазначені у додатковій угоді).

Факт поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" Товариству з обмеженою відповідальністю "Сантехпром" товару на суму 10474,07 доларів США підтверджується:

- митною декларацією UA100380/2021/078870 від 23.03.2021 на суму 10474,07 доларів США (відправник: ТОВ "Аква-Родос", одержувач: ТОВ "Сантехпром", транспортний засіб: НОМЕР_1, вантаж: набори меблів дерев`яних для ванної кімнати, сировина, плити ДСП та МДФ ламіновані, частково у розібраному вигляді, шафи під умивальник, пенал для ванної кімнати);

- товарно-транспортною накладною (CMR) №975235 від 23.03.2021 на суму 10474,07 доларів США (відправник: ТОВ "Аква-Родос", одержувач: ТОВ "Сантехпром", транспортний засіб (вантажівка, прицеп): НОМЕР_1);

- сертифікатом походження товару від 23.03.2021 №BY15600F740/1 бланк №2094987, додатковими листами сертифіката походження товару №BY15600F740/1 від 23.03.2021;

- рахунком-фактурою №АР97 від 23.03.2021 на суму 10474,07 доларів США; пакувальним листом №АР97 від 23.03.2021;

- специфікацією поставленої продукції до договору поставки №72 від 21.12.2017 на суму 10474,07 доларів США.

Факт поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" Товариству з обмеженою відповідальністю "Сантехпром" товару на суму 20047,56 доларів США підтверджується:

- митною декларацією UA100380/2021/081415 від 16.04.2021 на суму 20047,56 доларів США (відправник: ТОВ "Аква-Родос", одержувач: ТОВ "Сантехпром", транспортний засіб: НОМЕР_1, вантаж: набори меблів дерев`яних для ванної кімнати, сировина, плити ДСП та МДФ ламіновані, частково у розібраному вигляді, шафи під умивальник, пенал для ванної кімнати);

- товарно-транспортною накладною (CMR) №975219 від 16.04.2021 на суму 20047,56 доларів США (відправник: ТОВ "Аква-Родос", одержувач: ТОВ "Сантехпром", транспортний засіб (вантажівка, прицеп): НОМЕР_1);

- сертифікатом походження товару від 16.04.2021 №BY15600F989/1 бланк №2079776, додатковими листами сертифіката походження товару №BY15600F989/1 від 16.04.2021;

- рахунком-фактурою №АР129 від 16.04.2021 на суму 20047,56 доларів США;

- пакувальним листом №АР129 від 16.04.2021;

- специфікацією поставленої продукції до договору поставки №72 від 21.12.2017 на суму 20047,56 доларів США.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехпром" про необхідність сплати заборгованості за поставлений товар та неустойки, що підтверджується претензіями №411 від 05.08.2021 (відправлено 06.08.2021 згідно фіскального чека), №773 від 22.09.2021 (відправлено 04.10.2021 згідно фіскального чека).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до ст.3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст.75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Відповідно до п.п.1, 7 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону. Суд звертає увагу, що ст. 77 Закону передбачено виключну підсудність.

Згідно п.7.1. договору поставки №72 від 21.12.2017 (із врахуванням внесених до нього змін додатковою угодою) передбачено, що всі спори і суперечності, які можуть виникнути по даному договорі або у зв`язку з ним, сторони будуть вирішувати шляхом переговорів. У випадку якщо сторони не дійдуть згоди справа підлягає передачі на розгляд і остаточне рішення в господарський суд Хмельницької області. Місце розгляду спору: місто Хмельницький, пл. Незалежності, 1.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ч.1 ст.181 Господарського кодексу України (в редакції станом на час укладення договору поставки) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до п.8.3. договору договір або доповнення до договору, передані по каналах факсимільного зв`язку чи електронного зв`язку мають юридичну силу.

Нормами ст.627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст.663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України господарські зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи із положень п.п.1.3, 1.4, 2.1, 2.6, 2.7, 3.1, 3.11, 4.2 договору поставки, Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" здійснювалися поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "Сантехпром" товарів (набори меблів дерев`яних для ванної кімнати, сировина, плити ДСП та МДФ ламіновані), а саме:

1) 23.03.2021р. на суму 10474,07 доларів США, яка була частково оплачена відповідачем в сумі 8000,00 доларів США. Із вказаної суми поставки станом на час вирішення спору сума до сплати становить 2474,07 доларів США;

2) 16.04.2021р. на суму 20047,56 доларів США, яка відповідачем оплачена не була.

Таким чином, відповідачем не виконано належним чином свого зобов`язання щодо повної оплати за поставлений товар, а тому за ним рахується заборгованість у загальній сумі 22521,63 доларів США.

Поставка Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" Товариству з обмеженою відповідальністю "Сантехпром" товару на загальну суму 30521,63 доларів США (з яких неоплачений відповідачем товар на суму 22521,63 доларів США) підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами, пакувальними листами, товарно-транспортними накладними (CMR), митними деклараціями, специфікаціями, сертифікатами походження товару та додатковими листами сертифіката походження товару (т.1, арк.справи 30-128).

Матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантехпром" за договором поставки №72 від 21.12.2017 (з урахуванням змін внесених до нього додатковою угодою) 22521,63 доларів США заборгованості.

При цьому, слід звернути увагу, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому належним виконанням зобов`язання з боку боржника є сплата коштів у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц).

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то у постанові від 04.07.2018 у справі №14-134цс18 Великою Палатою Верховного Суду була висловлена правова позиція про те, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Таким чином, за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні (в даному випадку у рахунках-фактурах, митних деклараціях, специфікаціях, товарно-транспортних накладних (CMR)), а не її еквівалент у національній валюті України.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 22521,63 доларів США заборгованості та правомірно задоволив позов в цій частині.

Крім цього, позивач, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань, заявив до стягнення 27617,63 доларів США штрафних санкцій, а саме: пеню у розмірі 520 доларів США на заборгованість 8000,00 доларів США за період з 23.05.2021 до 04.06.2021, пеню у розмірі 3241,03 доларів США на заборгованість 2474,07 доларів США за період за період з 23.05.2021 по 08.02.2022 та пеню у розмірі 23856,60 доларів США на заборгованість 20047,56 доларів США за період за період з 16.06.2021 по 08.02.2022.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що штрафні санкції (неустойка) в даному випадку має обчислюватись і стягуватись в національній валюті України (гривні) та саме у гривні вона повинна обчислюватись на момент щоденного прострочення зобов`язання. Однак, відповідач, незважаючи на поданий ним розрахунок, де наведено розрахунок штрафної санкції (пені) в сумі 27617,63 доларів США, що еквівалентно 773288,06 грн (тобто без врахування щоденної зміни курсу долара США), не звертався до суду до закінчення підготовчого засідання із заявою про зміну предмета позову, зменшення чи збільшення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій (неустойки, пені) в національній валюті України (з наведенням детального та обґрунтованого розрахунку), а тому відмовив в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій (неустойки) у розмірі 27617,63 доларів США.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Так, відповідно до п.5.3 договору у випадку несвоєчасної оплати за відвантажений товар в строк, вказаний в п.4.2. договору поставки, постачальник має право стягнути з покупця неустойку в розмірі 0,5% від суми неоплаченого товару за кожний день прострочки.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (ч.1 ст.192 Конституції України).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192 Конституції України).

Оскільки у спірних правовідносинах, відповідачем є нерезидент - іноземна компанія, на ці правовідносини, окрім загального, поширюється і спеціальне законодавство України - Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність", який регулює порядок розрахунків в іноземній валюті та не поширює свою дію на правовідносини щодо нарахування штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили належать до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб`єкти цієї діяльності.

Згідно ст.5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" усі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб`єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції".

Статтею 5 Закону України "Про валюту і валютні операції", що гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та або нормативно-правовими актами Національного банку України. Розрахунки за операціями, визначеними цією частиною, можуть проводитися в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах.

У п.п.2.6., 2.7. договору сторони визначили, що валюта договору та валюта платежу - долари США.

Тобто, як за умовами укладеного між сторонами договору, так і згідно Закону України "Про валюту і валютні операції", враховуючи, що валютою розрахунків виступає долар, то і усі платежі (в т.ч. нарахування та сплата штрафних санкцій) слід здійснювати саме у цій валюті.

Даний висновок відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц, що у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у позові в частині стягнення пені із зазначених у рішенні підстав.

При цьому, проаналізувавши наданий позивачем розрахунок пені, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач не врахував положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, враховуючи норми ч.6 ст.232 ГК України щодо шестимісячного обмеження періоду нарахування, суд апеляційної інстанції провів перерахунок та встановив, що правомірним буде нарахування пені у розмірі 21139,66 доларів США.

Нарахування 6477,97 доларів США пені є безпідставним.

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно із п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Хмельницької області від 13.12.2022 у справі №924/140/22 скасуванню в частині відмови у стягненні 21139,66 доларів США штрафних санкцій з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог відповідно до ст.129 ГПК України.

Зокрема, судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок витрат по сплаті судового збору які підлягають відшкодуванню позивачу за подання позову до суду першої інстанції пропорційно задоволеним вимогам та, відповідно, змінено рішення в цій частині.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" задоволити частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 13.12.2022 у справі №924/140/22 скасувати в частині відмови у стягненні 21139,66 доларів США штрафних санкцій.

Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехпром" (Республіка Білорусь, 223021, Мінська область, Мінський район, Щомислицька сільрада, а/м Озерце, вул.Центральна, 1Б, ідентифікаційний код компанії 101304394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" (Хмельницька область, м.Славута, вул.Козацька, 122 А, ідентифікаційний код 32065083) 21139,66 доларів США штрафних санкцій.

Рішення господарського суду господарського суду Хмельницької області від 13.12.2022 у справі №924/140/22 - в частині стягнення судового збору змінити, а саме: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехпром" (Республіка Білорусь, 223021, Мінська область, Мінський район, Щомислицька сільрада, а/м Озерце, вул.Центральна, 1Б, ідентифікаційний код компанії 101304394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" (Хмельницька область, м.Славута, вул.Козацька, 122А, ідентифікаційний код 32065083) 18337,60 грн витрат по оплаті судового збору за подання позову.

Рішення в частині стягнення 22521,63 доларів США основного боргу та в частині відмови у стягненні 6477,97 доларів США штрафних санкцій - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехпром" (Республіка Білорусь, 223021, Мінська область, Мінський район, Щомислицька сільрада, а/м Озерце, вул.Центральна, 1Б, ідентифікаційний код компанії 101304394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Родос" (Хмельницька область, м.Славута, вул.Козацька, 122 А, ідентифікаційний код 32065083) 13317,18 грн витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Миханюк М.В.