Рішення

від 29.11.2022 по справі 160/3064/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року Справа № 160/3064/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. при секретарі судового засідання Сергієнко В.Ю., за участю: представників позивача - Підлужного В.М., Селіна Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Громадської організації «Платформа Громадський Контроль»

до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРКТ СЕРВІС ГРУППЕ»

про визнання протиправними та нечинними рішень, -

ВСТАНОВИВ:

09.02.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 13.04.2021 року № 342 «Про затвердження Порядку визначення коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі»;

- визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 20.04.2021 року № 410 «Про затвердження коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі»;

- визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 03.06.2021 року № 573 «Про затвердження тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що виконавчим комітетом Дніпровської міської ради було винесено рішення від 13.04.2021 року № 342 «Про затвердження Порядку визначення коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі», від 20.04.2021 року № 410 «Про затвердження коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі» та від 03.06.2021 року № 573 «Про затвердження тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі», які за своєю правовою природою є регуляторним актом, оскільки вони розраховані на неодноразове застосування та щодо невизначеного кола осіб з метою встановлення тарифів вартості послуг з платного паркування транспортних засобів у м.Дніпрі. Фактично оскаржувані рішення ВК ДМР №342, №410, №573 у своїй сукупності формують тариф на паркування у місті Дніпро. В той же час відповідач рішення ВК ДМР №342, №410 розробляв приймав та затверджував поза межами регуляторної процедури з метою позбавлення можливості позивача, а також інших, брати участь у прийнятті відповідних рішень та приховуванні інформації. Таким чином відповідачем з метою штучного виведення з-під регуляторної процедури певних елементів, що впливають на розмір тарифу на паркування було прийнято декілька рішень виконавчого комітету замість єдиного рішення про затвердження тарифів на паркування. У випадку, якщо хоч і на виконання регуляторного акту приймається рішення, яке має ознаки регуляторного акту, то таке рішення також повинно проходити відповідну регуляторну процедуру. Також вказано, що рішення №342 унеможливлює здійснити розрахунок (або перевірити) розрахунок коефіцієнта Позивач вважає вказані рішення протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.

16.02.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

12.05.2022 року від Виконавчого комітету Дніпровської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оспорюване рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 342 являє собою затверджений порядок визначення коефіцієнтів (за формулами) в якому містяться приписи конкретним суб`єктам щодо їх реалізації. Так, оскаржуване рішення прийняте регуляторним органом - виконавчим комітетом Дніпровської міської ради, проте, стосується визначеного кола осіб (оскільки порядок визначення коефіцієнтів визначає механізм за яким діятиме уповноважений орган) та не встановлює, не змінює та не скасовує норми права щодо регулювання господарських відносин, адміністративних відносин між регуляторним органам або іншим органам державної влади та суб`єктами господарювання. Також, оскаржуване рішення №410 без встановлення тарифу на паркування є лише розрахунками коефіцієнтів, з огляду на те, що вказане рішення не має обов`язкових ознак для віднесення його до регуляторного акту. Також, рішення №573 відповідає принципам державної регуляторної політики, встановленим ст.4 Закону (доцільність, адекватність, ефективність, збалансованість, передбачуваність, прозорість та врахування громадської думки) та вимога ст.8 Закону. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

31.05.2022 року у підготовчому судовому засіданні долучено до матеріалів справи подані відповідачем документи, задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРКТ СЕРВІС ГРУППЕ», зобов`язано відповідача надати пояснення щодо клопотання позивача про витребування доказів та відкладено підготовче судове засідання.

21.06.2022 року від відповідача надійшли пояснення щодо клопотання позивача про витребування доказів.

21.06.2022 року у підготовчому судовому засіданні витребувано у відповідача всі документи на підставі яких було прийнято оскаржувані рішення, у зв`язку із витребуванням доказів відкладено підготовче судове засідання.

20.07.2022 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКТ СЕРВІС ГРУППЕ» надійшли пояснення по справі, відповідно до яких вказано, що оскаржувані рішення №343 та 410 стосуються визначеного кола осіб, оскільки порядок визначення коефіцієнтів визначає механізм за яким діятиме уповноважений орган та не встановлює, не змінює та не скасовує норми права щодо регулювання господарських відносин, адміністративних відносин між регуляторним органом або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання. Також, відповідач, як суб`єкт владних повноважень при прийняті оскаржуваного рішення №573 дотримувався встановленої законом процедури (шляхом вчинення відповідних дій), зокрема відповідачем були затвердженні тарифи на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м.Дніпро, які останній встановив на підставі наданих розрахунків від суб`єктів господарювання. З огляду на вказане третя особа просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

21.07.2022 року від відповідача надійшли пояснення по справі щодо витребуваних судом доказів.

21.07.2022 року у підготовчому судовому засіданні відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи, задоволено клопотання позивача про долучення до матеріалів справи пояснень та долучено подані документи, оголошено перерву у підготовчому провадженні.

11.08.2022 року від відповідача надійшли заперечення на пояснення спеціаліста, відповідно до яких вказано, що жодних документів на підтвердження кваліфікації або посвідчення судового експерта долучено не було, що викликає сумніви до кваліфікації такого спеціаліста. Також вказано, що Порядком передбачено, що коефіцієнти Кп2, Кр3, Кр4 визначаються робочою групою на підставі аналізу вихідних даних та надаються на затвердження виконкому Дніпровської міської ради, тобто вказаним порядком чітко визначена процедура та орган який уповноважений враховувати такі дані.

11.08.2022 року у підготовчому судовому засіданні закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

09.11.2022 року у судовому засіданні під час розгляду справи по суті витребувано у відповідача договір про проведення науково-дослідної роботи, у позивача докази із зазначенням електронної характеристики файлу, про надсилання якого відповідачу було сказано у судовому засіданні та на стадії пояснень по суті справи оголошено перерву.

22.11.2022 року у судовому засіданні під час розгляду справи по суті долучено до матеріалів справи подані позивачем документи, задоволено клопотання відповідача про відкладення судового засідання та призначено дану наступного судового засідання.

29.11.2022 року у судовому засіданні під час розгляду справи по суті представники позивача просили задовольнити позовні вимоги при цьому посилаючись да доводи наведені у позовній заяві.

Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце у судове засідання не з`явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи, яке у судовому засіданні залишено судом без задоволення.

Третя особа належним чином повідомлений про дату, час та місце у судове засідання не з`явилась, надала до суду клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 13.04.2021 року Виконавчий комітет Дніпровської міської ради прийняв рішення № 342 «Про затвердження Порядку визначення коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі».

20.04.2021 року Виконавчий комітет Дніпровської міської ради прийняв рішення №410 «Про затвердження коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі».

03.06.2021 року Виконавчий комітет Дніпровської міської ради прийняв рішення №573 «Про затвердження тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі».

Позивач вважає вказані рішення протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі по тексту -Закон № 280/97-ВР), який відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначений перелік питань, які відносяться до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Згідно частин першої і шостої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Відповідно до ч.12 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Згідно з статтею 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це: - прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; - прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Таким чином, регуляторний акт має свої власні визначальні характеристики, передбачені статтею 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», та лише за умови відповідності акту відповідного регуляторного органу вказаним вимогам він вважається регуляторним та до нього мають бути застосовані положення наведеного Закону.

До таких характеристик належить: - він має бути прийнятим уповноваженим регуляторним органом; - такий нормативно-правовий акт, або окремі його положення, мають бути спрямовані на правове регулювання господарських та адміністративних відносин; -встановлювати, змінювати чи скасовувати норми права; - застосовуватись неодноразово та щодо невизначеного кола осіб.

Отже, лише за сукупної наявності всіх зазначених характеристик, відповідний акт є регуляторним та при його прийнятті уповноважений регуляторний орган повинен дотримуватись процедури, що встановлена Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

При визначенні акта регуляторним слід звертати на відносини, що є предметом регулювання цього акта.

Так, сфера дії Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» включає в себе: господарські відносини та адміністративні відносини - відносини між регуляторними органами та суб`єктами господарювання та/або між іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Господарський кодекс України (далі по тексту - ГК України) визначає сферу господарських відносин - господарські відносини виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між суб`єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

При цьому, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Так, Господарський кодекс України розрізняє наступні види господарської діяльності: - підприємництво - це господарська діяльність, що здійснюється для досягне економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку; - некомерційна господарська діяльність - це господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.

При цьому, державна регуляторна політика охоплює всі сфери та галузі, у яких можливе здійснення господарської та підприємницької діяльності, не забороненої законами України, та засоби державного регулювання такої діяльності, у яких держава будь-яким чином встановлює правила поведінки для суб`єктів господарювання.

Основними засобами регулюючого впливу держави є, зокрема: - правила та процедури щодо входження на ринок і виходу з нього суб`єктів господарювання, їх створення та ліквідації; ліцензування певних видів господарської діяльності; - дозвільна система на провадження певного виду господарської діяльності; - правила та процедури, що регламентують певні види господарської діяльності, які не підпадають під дозвільну систему на провадження певного виду господарської діяльності; - правила щодо обсягу та процедур подачі обов`язкової звітності; - тарифне і нетарифне регулювання; - організація державного контролю за господарською діяльністю; - отримання погоджень від органів державної влади або третіх осіб.

Таким чином, регулюючий вплив держави на діяльність суб`єктів господарювання поширюється на всі правовідносини між суб`єктами господарювання, які мають місце в законодавчо регульованій сфері, а також охоплює собою адміністративні відносини між ними та органами влади під час реалізації прав та обов`язків, передбачених актами законодавства.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2019 року у справі №461/1824/15-а та від 31 травня 2021 року у справі № 826/16053/16.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти; - регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Так, Постановою КМУ від 02.03.2010 року № 258 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів» (далі по тексту - Постанова № 258) затверджено Порядок формування тарифів.

Пунктами 3, 4, 5,6 Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів № 258 передбачено, що тарифина послуги визначаються окремо для відведених і спеціально обладнаних майданчик: відношення річної вартості послуг до річного обсягу їх надання з урахуванням коефіцієнта завантаженості майданчика та коефіцієнтів, що встановлюються органами місцевого самоврядування для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі.

Обсяг надання послуг визначається з урахуванням наявності на майданчику місць для безоплатного паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (875-12), місць, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, місць для безоплатного або пільгового паркування, визначених відповідно до закону та рішення відповідної міської, селищної, сільської ради, а також з урахуванням фактичної завантаженості майданчика.

Коефіцієнт завантаженості майданчика визначається органами місцевого самоврядування залежно від місця його розташування на основі моніторингу завантаженості.

Вартість послуг визначається відповідно до тарифу на послугу, встановленого органом місцевого самоврядування. Тариф на послугу розраховується, виходячи з розміру повної планованої собівартості послуг, планованого прибутку, розміру податків та зборів (обов`язкових платежів).

Отже, вищезазначений Порядок визначає необхідний механізм формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, складовою частиною якого формули розрахунку тарифів та коефіцієнти. Обов`язок щодо порядку визначення кофіцієнтів покладний на органи місцевого самоврядування.

Таким чином, на виконання Постанови КМУ від 02.03.2010 № 258 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів» (зі змінами), враховуючи лист Міністерства розвитку громад та територій України від 03.02.2021 вх. № 2/31, відповідно до листа департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради від 22.03.2021 вх. № 8/1540 виконавчий комітет Дніпровської міської ради 13.04.2021 прийняв рішення № 342, яким затвердив Порядок визначення коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі.

Пунктом 2 Порядку № 342 зазначено, що для визначення коефіцієнтів (пункт 1 Порядку) департаментом транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради утворюється робоча група з питань визначення коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі (далі - робоча група). Коефіцієнти (підпункти 1.2, 1.3, 1.4 Порядку) визначаються робочою групою на підставі аналізу вихідних даних та надаються на затвердження виконкому Дніпровської міської ради.

Отже, оспорюване рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 342 являє собою затверджений порядок визначення коефіцієнтів (за формулами) в якому містяться приписи конкретним суб`єктам щодо їх реалізації.

Аналізуючи Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та Постанову КМУ від 02.03.2010 № 258 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів» (зі змінами), вбачається, що оскаржене рішення прийняте регуляторним органом - виконавчим комітетом Дніпровської міської ради, проте, стосується визначеного кола осіб (оскільки порядок визначення коефіцієнтів визначає механізм за яким діятиме уповноважений орган) та не встановлює, не змінює та не скасовує норми права щодо регулювання господарських відносин, адміністративних відносин між регуляторним органам або іншим органам державної влади та суб`єктами господарювання.

Таким чином, оскаржуване рішення від 13.04.2021 року № 342 «Про затвердження Порядку визначення коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі», містить лише розрахунки (формули та коефіцієнти), які в подальшому будуть застосовуватись при розрахунках коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожної мережі і конкретним суб`єктам щодо їх реалізації. З огляду на що, це рішення не має такої обов`язкової ознаки для віднесення його до регуляторного акта, як неодноразове застосовування, фактично вичерпує свою дію з моменту здійснення такого розрахунку, тобто таке рішення є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання.

Щодо рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 20.04.2021 року № 410 «Про затвердження коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі», суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що рішення від 20.04.2021 року № 410 «Про затвердження коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі» було прийнято на виконання Постанови КМУ від 02.03.2010 № 258 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів» (зі змінами), протоколу засідання робочої групи з питань визначення коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі від 19.04.2021 року, листа департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради від 06.04.2021 вх. № 8/1819.

Пунктами 3, 4, 5 Постанови КМУ від 02.03.2010 № 258 передбачено, що тарифи на послуги визначаються окремо для відведених і спеціально обладнаних майданчиків як відношення річної вартості послуг до річного обсягу їх надання з урахуванням коефіцієнта завантаженості майданчика та коефіцієнтів, що встановлюються органами місцевого самоврядування для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі.

Обсяг надання послуг визначається з урахуванням наявності на майданчику місць для безоплатного паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (875-12), місць, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, місць для безоплатного або пільгового паркування, визначених відповідно до закону та рішення відповідної міської, селищної, сільської ради, а також з урахуванням фактичної завантаженості майданчика.

Коефіцієнт завантаженості майданчика визначається органами місцевого самоврядування залежно від місця його розташування на основі моніторингу завантаженості.

Пунктом 26 Постанови КМУ від 02.03.2010 № 258 визначені формули та розрахунки, які складаються зокрема, з коефіцієнтів.

Постановою КМУ від 02.03.2010 № 258, на органів місцевого самоврядування покладені повноваження щодо визначення коефіцієнтів. На виконання зазначеного останнім були визначені коефіцієнти на підставі аналізу вихідних даних отриманих, зокрема, від наукових та експертних установ.

Таким чином, оскаржуване рішення без встановлення тарифу на паркування є лише розрахунками коефіцієнтів, з огляду на що це рішення не має таких обов`язкових ознак для віднесення його до регуляторного акту, як: - розповсюдження на не визначеного кола осіб; - встановлення, змінена та скасування норми права; - регулювання господарських відносин, адміністративних відносин між регуляторним органам або іншим органам державної влади та суб`єктами господарювання; - неодноразове застосовування, фактично оспорюване рішення вичерпує свою дію з моменту затвердження тарифів (в грошовому еквіваленті) на послуги з користуванням майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, тобто рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання.

Суд погоджується з доводами позивача, що оскаржене рішення прийняте регуляторним органом Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради, однак вказане рішення застосовується одноразово, оскільки вичерпується після його виконання уповноваженим суб`єктом.

Оскаржуване рішення не встановлює, змінює чи скасовує норми права, так як в результаті його прийняття жодний нормативно-правовий акт не зазнав змін.

Тому, відсутність повної сукупності ознак регуляторного акту, передбачених статтею 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», не відносить такі рішення до регуляторного акту, до якого мають бути застосовані вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», в частині обов`язкового оприлюднення проекту такого акту в друкованих засобах масової інформації метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, та здійснення аналізу його регуляторного впливу тощо.

Щодо порядку визначення коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі, суд зазначає наступне.

Виконавчими, органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи, (ч. 1 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»),

Згідно із а) ч. 2 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать а) власні (самоврядні) повноваження, зокрема встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Так, рішенням Дніпровської міської ради від 13.04.2017 № 11/19 затверджено Положення про департамент транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради (далі- Положення).

Департамент транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради (далі - Департамент) є виконавчим органом Дніпровської міської ради відповідно до рішення міської ради від 16.03.2016 № 7/3 «Про затвердження структури Дніпропетровської міської ради та и виконавчих органів, граничної чисельності працівників міської ради та її виконавчих органів» (зі змінами і доповненнями) (п.1.1. Положення).

Департамент підзвітний і підконтрольний Дніпровській міській раді, підпорядкований міському голові, виконавчому комітету міської ради та заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів відповідно до розподілу повноважень (п.1.2. Положення).

Департамент у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України. Регламентом міської ради, рішеннями міської ради і виконавчого комітету міської ради, розпорядженнями міського голови, цим Положенням та іншими нормативними актами (п.1.3. Положення).

Для досягнення мети своєї діяльності Департамент вирішує такі завдання: Розробка нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції, та надання їх на затвердження в установленому порядку (п.2.2.3.). Положенням передбачено, що Здійснення заходів щодо єдиної реалізації державної, територіальної, економічної, тарифної, кадрової та соціальної політики у сфері транспорту (п.2.2.4.).

Департамент для виконання покладених на нього завдань має право:

У межах своїх повноважень самостійно взаємодіяти з державними органами управління в галузі транспорту та транспортної інфраструктури міста (п. 4.1.).

Організовувати і контролювати виконання рішень міської ради та її виконавчого комітету, розпоряджень міського голови, державних актів з питань, що належать до компетенції Департаменту (п.4.8.).

Залучати спеціалістів державних і наукових органів, підприємств, установ, організацій з метою розв`язання гострих транспортних проблем міста, для розгляду питань, пов`язаних з підготовкою нормативно-правових актів і забезпеченням контролю за їх виконанням, а також для проведення транспортних та інших експертиз програм, проектів, окремих заходів (кошторисів, технічних завдань тощо) (п.4.9.).

Створювати комісії, робочі групи для забезпечення виконання покладених завдань, що стоять перед Департаментом (п. 4.12.).

З метою реалізації закріплених завдань директор Департаменту виконує такі повноваження:

Видає у межах своєї компетенції накази на виконання рішень міської ради, її виконавчого комітету, розпоряджень міського голови, а також відповідних актів органів виконавчої влади, організовує та контролює їх виконання, у необхідних випадках видає спільні накази з керівниками інших виконавчих органів міської ради (6.3.7.).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1019 було внесено зміни до Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, згідно з якими було доповнено формулу розрахунку тарифів вартості послуг коефіцієнтами для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі.

До таких коефіцієнтів належать: - коефіцієнт, що враховує місце розташування майданчика для паркування Kp 1; - коефіцієнт, що враховує час користування майданчиком для паркування - Кр 2; - коефіцієнт, що враховує тип транспортного засобу, що розміщується на майданчику для паркування - Кр 3; - коефіцієнт, що враховує категорію осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчику для паркування - Кр 4.

Відповідно до листа Міністерства розвитку громад та територій України від 03.02. 2021 вх. № 2/31, порядок визначення зазначених коефіцієнтів має визначатись органами місцевого самоврядування.

З метою виконання вищенаведених законодавчих приписів та в межах наданих повноважень Департамент як виконавчий орган, здійснював необхідні заходи передбачені Порядком № 258.

Зокрема, для виконання поставлених задач перед Департаментом, директором були видані накази: про затвердження складу робочої групи з питань визначення Порядку коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі та визначення коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі.

Таким чином, наведене вище спростовує твердження позивача, що затвердження Порядку та визначення коефіцієнтів відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки Департамент як виконавчий орган діяв виключно у спосіб та у межах наданих йому повноважень, до яких зокрема відноситься можливість останнього на виконання/вирішення поставлених задач залучати/ утворювати робочі групи, що по суті і було здійснено.

Далі, з метою розроблення методології розрахунку зазначених коефіцієнтів, ТОВ «А+С Україна» було проведено наукове дослідження, за результатами якого було надано науково-дослідну роботу щодо методології визначення вищезазначених коефіцієнтів.

На підставі зазначеної науково-дослідної роботи виконкомом міської ради було прийнято рішення від 13.04.2021 № 342 «Про затвердження Порядку визначення коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі».

Згідно із п. 2 Порядку, для визначення коефіцієнтів (пункт 1 Порядку) департаментом транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради утворюється робоча група з питань визначення коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі (далі - робоча група). Коефіцієнти (підпункти 1.2, 1.3, 1.4 Порядку) визначаються робочою групою на підставі аналізу вихідних даних та надаються на затвердження виконкому Дніпровської міської ради.

Робоча група використовує для визначення коефіцієнтів (пункт 1 Порядку) вихідні дані, отримані від виконавчих органів міської ради, комунальних підприємств міської ради, наукових та експертних установ і суб`єктів господарювання (п.З Порядку).

До вихідних даних належить:

- інформація, щодо місцезнаходження майданчиків для паркування, кількості паркомісць, режиму роботи та облаштування:

- інформація щодо рівня завантаженості майданчиків для паркування транспортних засобів;

- інформація щодо кількості зафіксованих порушень правил зупинки/стоянки та паркування транспортних засобів із зазначенням місця вчинення правопорушення;

- інформація щодо фактичних оплат послуг паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування;

- інформація щодо територіального розподілу паркомісць у залежності від сукупності таких ознак: загальний рівень задоволення попиту, пікова завантаженість, оборотність на паркувальному майданчику та кількість порушень правил паркування на майданчику та прилеглих зонах, де паркування заборонено.

Робоча група має право використовувати інші дані, необхідні для визначення коефіцієнтів (пункт 1 Порядку) (п.4 Порядку).

Отже, Порядком передбачено, що коефіцієнти Кр2, Кр3, Кр4 визначаються робочою групою на підставі аналізу вихідних даних та надаються на затвердження виконкому Дніпровської міської ради, тобто вказаним порядком чітко визначена процедура та орган який уповноважений вираховувати такі дані.

Що стосується коефіцієнта Kp 1, що враховує місце розташування майданчика для паркування, то Порядком передбачена формула щодо його розрахунку, до складової якої входить «Кзф» - коефіцієнт пікової завантаженості в робочі години майданчика, який визначається робочою групою на підставі вихідних даних отриманих від виконавчих органів міської ради, комунальних підприємств міської ради, наукових та експертних установ і суб`єктів господарювання.

Таким чином, робочою групою з питань визначення коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі були розраховані зазначені коефіцієнти, які затверджені рішенням виконкому міської ради від 20.04.2021 № 410.

Щодо рішення про затвердження Порядку визначення коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі, суд зазначає наступне.

Позивачем у позовній заяві вказано, щодо розрахунку коефіцієнтів Кр2, Кр3, Кр4. Відповідно до п.2 Рішення № 342 коефіцієнти Кр2, Кр3, Кр4 визначаються робочою групою на підставі аналізу вихідних даних та надаються на затвердження виконкому Дніпровської міської ради, порядок розрахунку Кр2, Кр3, Кр4 не вказано в Рішенні № 342, а відтак жодним чином не обґрунтовані розрахунки.

При цьому суд зазначає, що оскільки Порядком № 342, передбачені умови і шляхи щодо визначення вказаних коефіцієнтів, а саме робочою групою на підставі аналізу вихідних даних (які саме матеріали відносяться до вихідних даних визначні п. 4 Порядку), отже, відсутність формули (розрахунку) не може свідчити про відсутність в Порядку способу визначення коефіцієнтів.

Щодо доводів позивача, що в Порядку у формулі використовується показник Кзф (коефіцієнт пікової завантаженості в робочі години майданчика), розрахунок якого в Рішенні № 342 не передбачений, як вже було зазначено вище, Порядком передбачена формула щодо розрахунку Kp1, до складової якої входить «Кзф» - коефіцієнт пікової завантаженості в робочі години майданчика. Зазначений коефіцієнт з аналізу Порядку (п.2), визначається робочою групою на підставі вихідних даних отриманих від виконавчих органів міської ради, комунальних підприємств міської ради, наукових та експертних установ і суб`єктів господарювання.

Відповідачем вказано, що TOB «А+С Україна» було проведено наукове дослідження, за результатами якого було надано науково-дослідну роботу щодо методології визначення вищезазначених коефіцієнтів, в тому числі щодо «Кзф» та зон паркування. Зазначене наукове дослідження є складовою оскаржуваних рішень № 342, 410.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що спірне рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 13.04.2021 року № 342 «Про затвердження Порядку визначення коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі» та від 20.04.2021 року № 410 «Про затвердження коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі» прийняте в межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачені нормами Конституції та Законами України, що виключає визнання судом цих рішень протиправними та їх скасування.

Щодо рішення відповідача від 03.06.2021 року № 573 «Про затвердження тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі» суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.

Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Згідно із статті 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити:

стислий виклад змісту проекту;

поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції;

інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п`ятою статті 13 цього Закону);

інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань;

інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями зауважень та пропозицій.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Частина 2 статті 13 цього ж Закону регламентує, що повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Відповідно до статті 35 цього ж Закону, оприлюднення з метою одержання зауважень і пропозицій проектів регуляторних актів, прийняття яких належить до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а також сільських, селищних та міських голів, проводиться до внесення цих проектів на розгляд засідання відповідного виконавчого органу ради або до внесення їх на затвердження відповідному сільському, селищному, міському голові.

За рішенням сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради або відповідальної постійної комісії відповідної ради: оприлюднюються проекти регуляторних актів, які не оприлюднювалися до внесення їх на розгляд сесії відповідної ради; можуть повторно оприлюднюватися проекти регуляторних актів, які оприлюднювалися до внесення їх на розгляд сесії відповідної ради.

У разі оприлюднення проектів регуляторних актів за рішенням відповідної ради або відповідальної постійної комісії цієї ради функцію розробника проекту виконує орган, особа чи група осіб, які внесли цей проект на розгляд сесії відповідної ради, якщо інше не встановлено у рішенні ради чи відповідальної постійної комісії.

Зауваження і пропозиції щодо оприлюдненого проекту регуляторного акта, внесеного на розгляд сесії ради, та відповідного аналізу регуляторного впливу надаються фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями розробникові цього проекту та головній постійній комісії ради.

Статтею 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

Крім того, статтею 34 названого закону передбачено, що кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, подається до відповідальної постійної комісії для вивчення та надання висновків про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону.

Порядок підготовки пропозицій щодо удосконалення проектів регуляторних актів, які розробляються органами місцевого самоврядування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2014 року № 634, яким встановлено необхідність подання, разом з проектом регуляторного акта, експертного висновку відповідальної постійної комісії та аналізу регуляторного впливу.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Рішення від 03.06.2021 року № 573 «Про затвердження тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі» офіційно оприлюднене 29.04.2021 року в місцевих засобах масової інформації - газеті «Наше місто» та 30.04.2021 року розміщено на офіційному веб-сайті міської ради. Термін обговорення складав 1 місяць, до 30.05.2021 року.

Тобто, 30.05.2021 є граничним терміном публічних обговорень проекту регуляторного акту - проекту рішення виконкому міської ради «Про затвердження тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі».

Отже, вимоги ст. 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» щодо обов`язковому розгляду зауважень і пропозиції діє виключно при дотримані встановленого строку, розробником проекту регуляторного акта.

Проте, відповідачем зазначено, що не зважаючи на встановлені строки розробником проекту 31.05.2021 об 00:17 на адресу електронної пошти департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради надійшов лист від гр. ОСОБА_1 . який містив виключно електронний цифровий підпис та не містив файл з анкетою до проекту регуляторного акту та аналізу регуляторного впливу. Враховуючи, зазначене робочою групою було прийнято рішення надіслати листа гр. ОСОБА_2 , в якому його повідомити про те. що файл з анкетою до проекту регуляторного акту та аналізу регуляторного впливу до листа не завантажено, у зв`язку з чим робоча група не може розглянути його пропозиції.

Таким чином, наведене вище спростовує доводи позивача щодо порушення розробником вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» в частині не розгляду зауважень та пропозицій, враховуючи, що електронний лист був надісланий за межами встановленого строку розробником РА, незважаючи на неможливість завантаження файлу з анкетою та відсутність відповіді на повідомлення про таку неможливість. Враховуючи, що чинним законодавством не передбачено поновлення встановлених строків, як і не передбачено можливість подання зауважень та пропозиції за межами встановлених термінів.

Крім того, статтею 8 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та Постановою КМУ від 11.03.2004 № 308 затверджено методику проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта визначено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.

Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізу регуляторного впливу повинен: - визначити та проаналізувати проблему, яку пропонується розв`язати шляхом державного регулювання господарських відносин, а також оцінити важливість цієї проблеми; - обгрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв`язана за допомогою ринкових механізмів і потребує державного регулювання; - обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв`язана за допомогою діючих регуляторних актів, та розглянути можливість внесення змін до них; - визначити очікувані результати прийняття запропонованого регуляторного акта, у тому числі здійснити розрахунок очікуваних витрат та вигод суб`єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акта; - визначити цілі державного регулювання; - визначити та оцінити усі прийнятні альтернативні способи досягнення встановлених цілей, у тому числі ті з них, які не передбачають безпосереднього державного регулювання господарських відносин; - аргументувати переваги обраного способу досягнення встановлених цілей; - описати механізми і заходи, які забезпечать розв`язання визначеної проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта; - обґрунтувати можливість досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта; - обгрунтовано довести, що досягнення запропонованим регуляторним актом встановлених цілей є можливим з найменшими витратами для суб`єктів господарювання, громадян та держави; - обґрунтовано довести, що вигоди, які виникатимуть внаслідок дії запропонованого регуляторного акта, виправдовують відповідні витрати у випадку, якщо витрати та/або вигоди не можуть бути кількісно визначені; - оцінити можливість впровадження та виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні впроваджувати або виконувати ці вимоги; - оцінити ризик впливу зовнішніх чинників на дію запропонованого регуляторного акта; - обгрунтувати запропонований строк чинності регуляторного акта; - визначити показники результативності регуляторного акта; - визначити заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта в разі його прийняття.

Якщо проект регуляторного акта одночасно містить норми, що регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами чи інтими органами державної влади та суб`єктами господарювання, та норми, що регулюють інші суспільні відносини, а також індивідуально-конкретні приписи, то аналіз регуляторного впливу готується лише щодо норм, які регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

З системного аналізу статті 8 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та Методики № 308, вбачається, що розробник регуляторного акту повинен в процесі проведення аналізу регуляторного впливу, врахувати необхідність в аналізі вищенаведених проаналізованих етапів.

В той же час, вищенаведені законодавчі акти не містять в собі вимог про необхідність наведення в аналізі регуляторного впливу розрахунків тарифів.

Отже, розробником регуляторного акту, на виконання вимог ст. 8 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та Методики № 308 було здійснено аналіз регуляторного впливу, яким визначено проблеми, які передбачається розв`язати шляхом державного регулювання, цілі державного регулювання, визначено механізм та заходи, які забезпечать розв`язання визначеної проблеми, обґрунтовано запропонований строк дії регуляторного акта, а також визначено заходи, за допомогою яких здійснюватиметься відстеження результативності дії регуляторного акта.

З метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань на офіційному веб-сайті міської ради та у газеті «Наше місто» було розміщено повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту, яке містило стислий виклад змісту проекту, спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта, строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, адреси для надсилання зауважень і пропозицій.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Відтак, всі зауваження з приводу регуляторного акту та аналізу регуляторного впливу підлягають обов`язковому розгляду, проте не обов`язковому врахуванню розробником. Наявність певних необґрунтованих зауважень не є перешкодою для подальшого розгляду та затвердження регуляторного акту.

Так, на адресу розробника від позивача надходили пропозиції та зауваження зокрема, щодо необхідності в зазначенні в аналізі регуляторного впливу показників для кожного тарифу.

Відповідачем вказано, що за результатами розгляду зазначеної пропозиції робочою групою було прийнято рішення про її відхилення, оскільки у пропозиції не зазначено на який саме розрахунок необхідно надати показники, надані ПП «КАДАК» та ТОВ «ПАРКТ СЕРВІС ГРУППЕ» розрахунки повністю відповідають Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2010 № 258 (зі змінами). Окрім цього, зазначення даних розрахунків у аналізі регуляторного впливу є некоректним, оскільки зазначені розрахунки готувались суб`єктами господарювання. Також, слід зазначити, що показники у розрахунках, які зазначені у пропозиції, для різних суб`єктів господарювання будуть різними, оскільки вони включають в себе планові поточні і капітальні видатки. У пропозиції до регуляторного акту не зазначено, якого суб`єкта господарювання саме необхідно зазначити розрахунок у аналізі регуляторного впливу. В той же час, вимагати від усіх операторів ринку паркування розрахунки є неправомірним, оскільки розробник регуляторного акту не наділений повноваженнями щодо втручання у господарську діяльність суб`єктів господарювання. Виходячи з вищевикладеного, робоча група прийняла рішення відхилити зазначену пропозицію.

При цьому, що на сайті міської ради був опублікований розрахунок тарифу на паркування, складений суб`єктами господарювання (ПП «КАДАК» та ТОВ «ПАРКТ СЕРВІС ГРУППЕ»), враховуючи особливості Порядку про встановлення тарифів на паркування.

Проте, на думку позивача відсутність саме в аналізі регуляторного впливу розрахунку тарифу суперечить правовій позиція Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.08.2019 по справі № 500/2333/18 та вимог чинного законодавства, при цьому чинне законодавства не вимагає від розробника наведення саме в аналізі регуляторного впливу числових розрахунків тарифу, щодо правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.08.2019 року по справі № 500/2333/18, то остання не може бути врахована до спірних правовідносин, оскільки, вона не є подібними ні за змістом обставин не за предметом спору.

З огляду на вказане, отримані зауваження та пропозиції від позивача було досліджено та надано їм належну правову оцінку, а посилання на невмотивованість відхилення всіх зауважень та пропозицій не є предметом розгляду даної справи.

Суд зазначає, що запроваджена Європейським судом з прав людини концепція недопущення надмірного формалізму, на переконання суду підлягає застосуванню не лише суб`єктом владних повноважень при виконанні покладених на нього функцій, але й учасником відповідних публічно-правових відносин.

Зокрема, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, а у разі встановлення порушень, захист прав повинен бути також не лише формальним, але й реальним.

Позивачем не доведено наявності порушення чи не визнання його прав та інтересів, зокрема тих, що впливали чи нівелювали б його очікуваний результат.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень діяв пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки доказів протиправності оскаржуваних рішень позивачем суду не надано, а судом в ході розгляду справи їх наявність не встановлена.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» (49000, м.Дніпро, вул.Ульянова, буд.24, оф.9, код ЄДРПОУ 39689459) до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд.75, код ЄДРПОУ 04052092), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРКТ СЕРВІС ГРУППЕ» (49000, м.Дніпро, пл.Героїв Майдану, буд.1, код ЄДРПОУ 40884777) про визнання протиправними та нечинними рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено13.12.2022 року.

Суддя М.В. Дєєв