Рішення

від 12.12.2022 по справі 340/11370/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/11370/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (50103, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, 92, код ЄДРПОУ 43877118)

відповідач: приватне сільськогосподарське підприємство "Димитрово" (28610, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Новоігорівка, код ЄДРПОУ 00853808)

про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), -

В С Т А Н О В И В:

Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) звернулася до суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства "Димитрово" (надалі - ПСП "Димитрово") про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Позов мотивовано тим, що за результатами проведення заходів державного нагляду (контролю) щодо дотримання ПСП "Димитрово" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів встановлено, що на території майстерні ПСП "Димитрово" побудована АЗС, а позивач провадить планову господарську діяльність, яка згідно з п.4 ч.3 ст.3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" належить до другої категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля. Перевірками встановлено, що позивач провадить таку діяльність без отримання висновку з оцінки впливу на довкілля та не виконав вимоги пункту 7 припису №3.1/21-44 від 16.06.2021 року про необхідність оформлення такого висновку. З цих підстав позивач просить суд застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до відповідача та до отримання висновку з оцінки впливу на довкілля повністю зупинити виробництво (виготовлення), реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг, під час яких ПСП "Димитрово" здійснює експлуатацію таких об`єктів: чотирьох резервуарів горизонтальних сталевих для зберігання нафтопродуктів (ДП) (73 м3); одного резервуару горизонтального металевого для зберігання нафтопродуктів бензин (12 м3); колонку паливо-роздавальну ОК -1КЕР - 40-1, обладнану двома паливо-роздавальними пістолетами; колонку паливо-роздавальну 1КЕР - 50 - 1.0, обладнану двома паливо-роздавальними пістолетами.

Ухвалою судді від 06.01.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що ПСП "Димитрово" не підпадає під критерії планованої діяльності в розумінні Закону України "Про оцінку впливу на довкілля". Стверджує, що основним видом економічної діяльності ПСП "Димитрово" є діяльність з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, яка не підлягає процедурі оцінки впливу на довкілля. Наполягаючи на тому, що у відповідача наявні усі дозволи на провадження господарської діяльності, використання стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин та відсутні порушення вимог чинного законодавства про охорону навколишнього природного середовища, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача подала відповідь на відзив, у якій вона наполягала на задоволенні позову, доводячи, що відповідач відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" повинен отримати висновок з оцінки впливу на довкілля щодо експлуатації АЗС, яка побудована у 2020 році.

ПСП "Димитрово" подало зустрічний позов про визнання протиправним та скасування пунктів 6, 7 припису №3.1/21-44 від 16.06.2021 року та акту перевірки №352/3.1/21 від 23.10.2021 року.

Ухвалою від 12.12.2022 року суд повернув зустрічний позов ПСП "Димитрово" на підставі частини 3 статті 178 КАС України.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Димитрово" з 09.02.2000 року зареєстроване як юридична особа, видами його економічної діяльності є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.50 Змішане сільське господарство; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Відповідачу на праві власності належить нежитлова будівля - склад №3 ПММ загальною площею 66 кв.м., розташований за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Новоігорівка, вул. Димитрівська, 1-Л, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 09.07.2008 року, виданим на підставі рішення виконкому Димитрівської сільської ради №172 від 06.06.2008 року. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.10.2019 року зареєстровано право власності ПСП "Димитрово" на цей об`єкт нерухомого майна.

ПСП "Димитрово" має ліцензію на право зберігання пального №112104142201900105, терміном дії з 23.10.2019 року по 23.10.2024 року.

Наказом Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) №929 від 04.06.2021 року призначено проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ПСП "Димитрово".

Посадові особи Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) на підставі направлення №4-719-61 від 04.06.2021 року провели плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання ПСП "Димитрово" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, про що склали акт №87/3.1/3.4/21 від 16.06.2021 року, яким серед іншого встановлено, що на території майстерні ПСП "Димитрово" побудована АЗС та проводиться планована господарська діяльність, що включає будівництво (ліцензія на право зберігання пального №112104142201900105 від 23.10.2019 року), реконструкцію, технічне переоснащення, розширення об`єктів, інше втручання у природне середовище: чотири резервуари горизонтальних сталевих для зберігання нафтопродуктів (ДП) (73 м3); один резервуар горизонтальний металевий для зберігання нафтопродуктів бензин (12 м3); колонка паливо-роздавальна ОК-1КЕР-40-1 обладнана двома паливо-роздавальними пістолетами; колонка паливо-роздавальна 1КЕР-50-1.0 обладнана двома паливо-роздавальними пістолетами. Це є порушенням вимог п.4 ч.3, ч.6 ст.3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", згідно з якими друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає: поверхневе та підземне зберігання викопного палива чи продуктів їх переробки на площі 500 квадратних метрів і більше або об`ємом (для рідких або газоподібних) 15 кубічних метрів і більше.

Вказаний акт перевірки вручений відповідачу 16.06.2021 року.

Тоді ж посадові особи Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) видали директору ПСП "Димитрово" Середенку О.М. припис №3.1/21-44 від 16.06.2021 року про усунення порушень природоохоронного законодавства.

Пунктом 7 цього припису зобов`язано відповідача у строк до 16.07.2021 року отримати висновок з оцінки впливу на довкілля щодо експлуатації АЗС на території майстерні, де проводиться планова господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення об`єктів, інше втручання в природне середовище: чотири резервуари горизонтальний сталевий для зберігання нафтопродуктів (ДП) (73 м3); один резервуар горизонтальний сталевий для зберігання нафтопродуктів (бензин) (12 м3); колонка паливо роздавальна ОК-1КЕР-40-1, обладнана двома паливороздавальними пістолетами; колонка паливороздавальна 1КЕР-50-1.0, обладнана двома паливо-роздавальними пістолетами.

Наказом Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) №1711 від 20.10.2021 року призначено проведення позапланової перевірки дотримання ПСП "Димитрово" вимог природоохоронного законодавства з метою перевірки виконання відповідачем вимог припису №3.1/21-44 від 16.06.2021 року.

Посадові особи Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) на підставі направлення №4-1342-31 від 21.10.2021 року провели позапланову перевірку ПСП "Димитрово", результати якої оформлено актом №352/3.1/21 від 23.10.2021 року.

У ході перевірки встановлено, що відповідач не виконав пункт 7 припису №3.1/21-44 від 16.06.2021 року та не отримав висновок з оцінки впливу на довкілля щодо експлуатації АЗС.

У зв`язку з цим позивач як міжрегіональний територіальний орган Державної екологічної інспекції України 31.12.2021 року звернувся до суду з позовом про застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), які можуть бути застосовані виключно за рішенням суду.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до абзацу 2 статті 1 цього Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Статтею 3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено принцип пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності.

Згідно зі статтею 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.

Частиною 1 статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить зокрема:

а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про оцінку впливу на довкілля;

в) обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, законодавства про оцінку впливу на довкілля, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин;

е) надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням;

й) вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017 року затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України, відповідно до якого Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 цього Положення основними завданнями Держекоінспекції є реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.7 Положення).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 5 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Відповідно до частин 7, 11 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

У разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Статтею 246 ГК України передбачено, що здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров`ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється.

У разі здійснення господарської діяльності з порушенням екологічних вимог діяльність суб`єкта господарювання може бути обмежена або зупинена Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а також іншими уповноваженими органами в порядку, встановленому законом.

Підстави і порядок обмеження та зупинення діяльності суб`єктів господарювання, а також повноваження уповноважених органів приймати відповідні рішення встановлюються законом.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України.

Частиною 3 статті 50 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.

Згідно зі статтею 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об`єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об`єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров`я людей.

Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов`язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров`я людей.

Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об`єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об`єктів на навколишнє природне середовище.

Підприємства, установи та організації, які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переозброюють, вводять в дію підприємства, споруди та інші об`єкти, а також проводять дослідну діяльність, що за їх оцінкою може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, подають центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, спеціальну заяву про це.

Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об`єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).

Правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України "Про оцінку впливу на довкілля" №2059-VIII від 23.05.2017 року, який набрав чинності 18.06.2017 року.

За визначеннями, наведеними у частині 1 статті 1 цього Закону:

1) вплив на довкілля (далі - вплив) - будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів;

3) планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає:

1) підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону;

2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону;

3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації;

4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини;

5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону.

Відповідно до частин 2, 3 статті 2 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об`єктів, планованої діяльності та об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень.

Суб`єктами оцінки впливу на довкілля є суб`єкти господарювання, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які є замовниками планованої діяльності і для цілей цього Закону прирівнюються до суб`єктів господарювання (далі - суб`єкт господарювання), уповноважений центральний орган, уповноважені територіальні органи, інші органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, громадськість, а у випадках, визначених статтею 14 цього Закону, - держава походження та зачеплена держава.

Статтею 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" передбачена сфера застосування оцінки впливу на довкілля.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Оцінці впливу на довкілля не підлягає планована діяльність, спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Воднораз, відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" (у редакції Закону №2132-IX від 15.03.2022 року, Закону №2139-IX від 15.03.2022 року) оцінці впливу на довкілля не підлягає діяльність, прямо не передбачена частинами другою і третьою цієї статті, а також планована діяльність, спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України, відновлювальні роботи з ліквідації наслідків збройної агресії та бойових дій під час дії воєнного стану та у відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вичерпний перелік видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, наведений у пунктах 1 - 22 частини 2 (перша категорія) та в пунктах 1-14 частини 3 (друга категорія) статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля".

Так, згідно з частиною 3 статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає:

4) енергетичну промисловість:

- зберігання та переробка вуглеводневої сировини (газу природного, газу сланцевих товщ, газу, розчиненого у нафті, газу центрально-басейнового типу, газу (метану) вугільних родовищ, конденсату, нафти, бітуму нафтового, скрапленого газу);

- поверхневе та підземне зберігання викопного палива чи продуктів їх переробки на площі 500 квадратних метрів і більше або об`ємом (для рідких або газоподібних) 15 кубічних метрів і більше;

- промислове брикетування кам`яного і бурого вугілля;

- гідроелектростанції на річках незалежно від потужності;

- гідроакумулюючі електростанції (ГАЕС);

- вітрові парки, вітрові електростанції, що мають дві і більше турбіни або висота яких становить 50 метрів і більше.

Згідно з частинами 4, 6 статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Забороняється провадження господарської діяльності, експлуатація об`єктів, інші втручання в природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, якщо не забезпечено в повному обсязі додержання екологічних умов, передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності та проектах будівництва, розширення, перепрофілювання, ліквідації (демонтажу) об`єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, а також змін у цій діяльності або подовження строків її провадження.

Відповідно до частини 1 статті 5, частини 1 статті 6 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" суб`єкт господарювання інформує уповноважений територіальний орган про намір провадити плановану діяльність та оцінку її впливу на довкілля шляхом подання повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, у письмовій формі (на паперових носіях) та в електронному вигляді за місцем провадження такої діяльності.

Суб`єкт господарювання забезпечує підготовку звіту з оцінки впливу на довкілля і несе відповідальність за достовірність наведеної у звіті інформації згідно з законодавством.

Згідно з частинами 1, 2, 6 статті 9 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля, яким виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (у тому числі - транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, кумулятивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний впливи), передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення впливу на довкілля, визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження.

Висновок з оцінки впливу на довкілля є обов`язковим для виконання. Екологічні умови провадження планованої діяльності, зазначені у частині п`ятій цієї статті, є обов`язковими. Висновок з оцінки впливу на довкілля враховується при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності та може бути підставою для відмови у видачі рішення про провадження планованої діяльності.

Висновок з оцінки впливу на довкілля надається суб`єкту господарювання безоплатно протягом 25 робочих днів з дня завершення громадського обговорення, а в разі здійснення процедури оцінки транскордонного впливу - з дня завершення цієї процедури та затвердження рішення про врахування результатів оцінки транскордонного впливу на довкілля. До висновку з оцінки впливу на довкілля додається звіт про громадське обговорення.

Частинами 1, 2 статті 11 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" передбачено, що звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля подаються суб`єктом господарювання для отримання рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування про провадження планованої діяльності, яке є підставою для початку провадження цієї діяльності, встановлює (затверджує) параметри та умови провадження планованої діяльності і приймається у формі документа дозвільного характеру або іншого акта органу державної влади чи органу місцевого самоврядування у порядку, встановленому законодавством для відповідних рішень.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, приймаючи рішення про провадження планованої діяльності, зобов`язані врахувати висновок з оцінки впливу на довкілля. У рішенні про провадження планованої діяльності зазначається, що екологічні умови провадження планованої діяльності визначені у висновку з оцінки впливу на довкілля. За рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування рішення про провадження планованої діяльності може включати екологічні умови провадження планованої діяльності, зазначені у частині п`ятій статті 9 цього Закону.

Відповідно частини 1 статті 15 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" правопорушеннями у сфері оцінки впливу на довкілля є: 6) провадження планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Згідно з частинами 1 - 4 статті 16 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" діяльність суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, що провадиться з порушенням законодавства про оцінку впливу на довкілля, може бути:

1) тимчасово заборонена (зупинена) - до виконання встановлених у висновку з оцінки впливу на довкілля екологічних умов зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання;

2) припинена - повністю припиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.

У разі тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств забороняються всі викиди і скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів підприємства в цілому чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.

Діяльність підприємств тимчасово забороняється (зупиняється) у разі порушення законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля, зокрема у разі недотримання під час провадження господарської діяльності, експлуатації об`єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі з видобуванням корисних копалин, використанням техногенних родовищ корисних копалин, екологічних умов, передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності та проектах будівництва, розширення, перепрофілювання, ліквідації (демонтажу) об`єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі з видобуванням корисних копалин, використанням техногенних родовищ корисних копалин, а також змін у цій діяльності або подовження строків її провадження, - до моменту забезпечення виконання таких екологічних умов.

Підставою для припинення діяльності підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання є провадження планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності або систематичні порушення у сфері оцінки впливу на довкілля, що не можуть бути усунені з технічних, економічних або інших причин.

Рішення про тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств у разі порушення ними законодавства про оцінку впливу на довкілля приймається виключно судом за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, його територіальних органів або за позовом інших осіб, права та інтереси яких порушено.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" дія цього Закону не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 цього Закону.

Верховний Суд у постанові від 28.04.2021 року у справі №480/1752/19 вказав, що Закон України "Про оцінку впливу на довкілля" передбачає оцінку впливу на довкілля до початку планованої діяльності. Закон не передбачає обов`язку проведення оцінки впливу для діючих підприємств.

Позивач ініціював цей позов, посилаючись на те, що відповідач провадить господарську діяльність та експлуатує об`єкти, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, без такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності. Позивач стверджує, що до таких об`єктів належить розташована на території майстерні ПСП "Димитрово" автозаправна станція, яка згідно з пунктом 4 частини 3 статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" відноситься до другої категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля (поверхневе та підземне зберігання викопного палива чи продуктів їх переробки на площі 500 кв. м. і більше або об`ємом (для рідких або газоподібних) 15 куб. м. і більше).

Суд не погоджується з такими доводами позивача та зазначає, що під дію пункту 4 частини 3 статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" підпадають суб`єкти господарювання, які здійснюють плановану діяльність у галузі енергетичної промисловості.

Суд установив, що ПСП "Димитрово" є сільськогосподарським підприємством і не належить до підприємств енергетики.

Відповідач з 2008 року має у власності склад паливно-мастильних матеріалів площею 66 кв.м., розташований у с. Новоігорівка (до 2016 року с. Димитрово) по вул. Димитрівська, 1-Л, який використовується ним як паливозаправний пункт, призначений для заправки сільськогосподарської техніки дизельним паливом та бензином.

Цей паливозаправний пункт обладнаний п`ятьма підземними резервуарами для зберігання нафтопродуктів (чотири резервуари для зберігання дизельного палива об`ємом 71 куб. м., 71 куб. м., 71 куб. м., 60 куб. м. та один резервуар для зберігання бензину об`ємом 27 куб. м.), а також двома паливороздавальними колонками.

На це місце зберігання пального відповідач 23.10.2019 року отримав ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання.

Вказана ліцензія видана не у зв`язку з будівництвом АЗС, як стверджує позивач, а ув`язку з запровадженням з 01.07.2019 року обов`язку суб`єктів господарювання, що здійснюють зберігання пального на праві власності або користування у стаціонарних цистернах/ємностях, отримати ліцензії на право зберігання пального (після набрання чинності змінами, внесеними до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" Законом №2628-VIII від 23.11.2018 року).

Тож оскільки діяльність відповідача не належить до енергетичної промисловості і не підпадає під сферу застосування оцінки впливу на довкілля, унормовану статтею 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", тому, використовуючи у своїй діяльності ємності для зберігання пального, він не має обов`язку здійснювати оцінку впливу на довкілля, а висунута йому позивачем вимога щодо необхідності отримати висновок з оцінки впливу на довкілля для експлуатації АЗС є незаконною.

Доказів планування або проведення відповідачем робіт, які відповідають змісту поняття планованої діяльності, що вживається у Законі України "Про оцінку впливу на довкілля", позивач суду на надав і не довів факт вчинення відповідачем правопорушення у сфері оцінки впливу на довкілля, яке може бути підставою для тимчасової заборони (зупинення) чи припинення його діяльності.

Тож у задоволенні позову Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) про застосування до ПСП "Димитрово" заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) слід відмовити.

У відзиві на позов представник відповідача - адвокат Цимбал М.О. - просила суд стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9800 грн.

Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 року у справі №640/10548/19 вказав, що процесуальне законодавство не обмежує можливість відшкодування витрат на правничу допомогу тільки на користь позивача, а визначає суб`єктами компенсації відповідних витрат, пов`язаних з розглядом справи, саме сторін, про що свідчить граматичне тлумачення статті 134 КАС України.

Представник відповідача на підтвердження розміру витрат ПСП "Димитрово" на правничу допомогу адвоката надала суду копії таких документів: договір про надання правової допомоги №04-03-19 від 03.04.2019 року, укладений між адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Арцео" та ПСП "Димитрово", платіжне доручення №17 від 31.01.2022 року про перерахування 19 600 грн., акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 03.02.2022 року.

В акті наведено такий опис робіт (наданих послуг) та їх вартість: аналіз наданих клієнтом документів, усна консультація з приводу доручень клієнта щодо підготовки відзиву на позов про застосування заходів реагування у справі №340/11370/21 (4 год. 45 хв.) 3 040 грн.; підготовка та відправлення на адресу суду відзиву на позов про застосування заходів реагування у справі №340/11370/21 (10 год. 32 хв.) 6 760 грн.

Визначаючи розмір витрат на оплату правничої допомоги, які мають бути компенсовані відповідачу за рахунок позивача, суд враховує клопотання останнього про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами, викладене ним у відповіді на відзив, та вважає, що з огляду на складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, розумний та справедливий розмір такої компенсації повинен становити 5000 грн.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) відмовити.

Стягнути на користь приватного сільськогосподарського підприємства "Димитрово" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області).

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш